Рішення № 14150976, 24.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. Справа № 67/35-10

вх. № 7297/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився,

1-го відповідача - не з"явився,

2- го відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій" м. Харків

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід", м. Харків,

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітар -Компані", м. Харків

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про витребування з чужого незаконного володіння 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід" наступне майно: трансформатор 160 ква, первісною вартістю 20000,00 грн. та передати його власнику - ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій", а також судові витрати покласти на 1-го відповідача. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.03.2008 р. відповідно до договору зберігання майно позивача (трансформатор) було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Елітар -Компані", за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петровське, вул. Вовчанський шлях, 21 з метою обслуговування бази відпочинку "Салтів". В березні 2008 р. вказане майно було переміщено співробітниками бази відпочинку "Залив" за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Петровське, вул. Вовчанський шлях, 23, з урахуванням чого позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння 1-го відповідача трансформатор 160 ква.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 вересня 2010 року о 11:00 годині.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2010 року було залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітар-Компані".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2010 року було провадження у справі 67/35-10 зупинено у зв"язку з надсиланням копії матеріалів справи до слідчих органів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2011 року було поновлено провадження у справі 67/35-10 та розгляд справи призначено на "24" лютого 2011 р. о 11:15 год.

Представники сторін в призначене судове засідання не "явились, причини неявки суду не повідомили, правом на участь представника у судовому засіданні не скористались.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, , всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітар-компані» (2-м відповідачем) було укладено договір зберігання №б/н.

Відповідно, до п.1.1. Договору зберігання №б/н від 01.03.08 року, ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» (Поклажодавець) передає, а ТОВ «Елітар-компані» (зберігач) приймає на відповідальне зберігання таке майно: трансформатор 160 ква, 1 штука, вартість за одиницю 20000,00 грн., загальна (оціночна) вартість 20000,00 грн.

Згідно п. 1.2. Договору, право власності на майно до Зберігача не переходить, не може бути передане ним третім особам.

П.2.1.1. Договору, передбачено, зберігач приймає майно на зберігання актом приймання-предачі.

На виконання умов договору, 01.03.2008 року, сторони підписали Акт приймання передачі до Договору зберігання №б/н від 01.03.08 року, відповідно до якого (Поклажодавець) передав, а ТОВ «Елітар-компані» (зберігач) приймає на відповідальне зберігання вищезазначене майно. (а.с. 30), який скріплений підписами уповноважених сторін та печатками юридичних осіб. Цей акт приймання передачі є невід»ємною частиною зазначеного договору, крім того, в акті зазначено, що у зберігача відсутні претензії щодо якості наданого майна на зберігання.

Згідно до положень п. 2.1.2 Договору, зберігач, забезпечує повне збереження Майна, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю те саме Майно (для індивідуально-визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками). Майно повинно бути повернене в тому самому стані, у якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Згідно п.2.1.3 Договору, зберігач виключає доступ сторонніх осіб до Майна.

П.2.1.5. Договору, встановлено, Майно Зберігач зобов'язаний зберігати за адресою: Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Петровське, вул. Вовчанський шлях, 21, база відпочинку «Салтів». Крім того, зберігач Турбується про Майно, як про власне, вживає всіх заходів для його збереження від знищення, пошкодження, іншого зниження споживчих якостей. (п.2.1.6. Договору).

У відповідності до п.2.1.8. Договору, зберігач повертає Майно Поклажодавцю за першою вимогою останнього не пізніше 2- днів з дня одержання такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 14/07/10-01 від 14.07.2010 року, відповідно до якої, просив не пізніше 2- днів з дня одержання цієї вимоги повернути у власність ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» майно, а саме: Трансформатор 160 ква в кількості однієї штуки, за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 1. (відповідно до п. 2.1.8. Договору). У відповідь на письмову вимогу, відповідач направив листа 23.07.2010 року № 23/01, відповідно до якого повідомив, що трансформатор 160 ква не вбачається можливим, оскільки в березні 2008 року співробітниками (охоронцями) , які на той час працювали на ТОВ «Рапід» було самовільно переміщено трансформатор 160 ква з бази відпочинку «Салтів» (Харківська область, Вовчанський р-н, с.Петровське, вул..Вовчанський шлях, 21) на базу відпочинку «Залив» (Харківська область, Вовчанський р-н, с.Петровське, вул..Вовчанський шлях, 23).(а.с. 32)

До матеріалів справи, були надані пояснювальні записки (а.с.33-36), суд не приймає як належний доказ зазначені пояснення, оскільки не відомо якими особами вони були написані, надані суду в рукописному виді, суд не зміг належним чином дослідити зміст пояснення, через нерозбірливий почерк, тому суд не сприймає зазначені документи, як належні докузи.

Крім того, для з»ясування обставин справи, Ухвалою господарського суду від 07 жовтня 2010 року провадження у справі було зупинено та надіслано копії матеріалів справи до слідчих органів, оскільки з матеріалів справи вбачались ознаки злочину, у порядку ст. 97 КПК України. Проте, 02.02.2011 року від Прокуратури Вовчанського району Харківської області надійшов лист у відповідності до якого, прокуратура зазначає, що на підставі ухвали Господарського суду Харківської області по справі № 67/35-10 за позовом ТОВ “Заводу залізобетонних конструкцій”до ТОВ “Елітар-Компані”та ТОВ “Рапід”про витребування майна, проведено перевірку в порядку ст. 97 КПК України. В ході проведення перевірки факт переміщення трансформатора, який належить ТОВ “ЗЗБ” з бази відпочинку “Салтів”ТОВ “Елітар-Компані” на базу відпочинку “Залів”ТОВ “Рапід”, свого об'єктивного підтвердження не знайшов. За результатами проведення перевірки 29.10.2010 року винесено постанову про відмову у порушення кримінальної справи відносно заступника директора б/в “Залів”, що належить ТОВ “Рапід”, ОСОБА_1. за відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених ст. 364,365,367 КК України.

Крім того, зазначено, що для встановлення місця знаходження трансформатора 160 ква, який на підставі договору зберігання 01.03.2008 року між ТОВ “ЗЗК”та ТОВ “Елітар-компані”та акту приймання-передачі від 01.03.2008 року був переданий на зберігання до ТОВ “Елітар-Компані”прокуратурою району ініційовано проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України Вовчанським РВ ГУМВСУ в Харківській області.

15.11.2010 року о\у сектору ДСБЕЗ Вовчанського РВ ГУМВСУ в Харківській області ст. лейтенантом Крикухою Д.С. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п.2 КПК України. Вивченням матеріалу перевірки підстав для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, не вбачається.

Отже враховуючи вище викладене, судом не встановлене місце занаходження спірного майна, проте дає підстави для задоволення позовних вимог в частині витребування майна.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобовязання встановлюється у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимогами законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавець), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст. 942 ЦК України). Зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ст. 949 ЦК України).

Відповідно до ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи, що спір за первісним позовом виник внаслідок неправомірних дій відповідача по первісному позову, а обґрунтованість зустрічних позовних вимог не доведена, судові витрати по справі належить покласти на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідач перешкоджає здійсненню позивачу свої законних прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених ЦК України способів захисту.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що 2-м відповідачем не надано суду належних доказів повернення позивачу спірного майна за договором зберігання №б/н від 01.03.08 року, а також те, що відповідно до ст.526 ЦК України зобов"язання має виконувати відповідно до умов договору та діючого законодавства, суд вважає вимоги позивача належним чином, обґрунтованими, такими, що базуються на нормах діючого законодавства, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітар -Компані" (61102, м.Харків, Червонозаводський район, вул.Достоєвського, буд.№1, ідентифікаційний код 33609027) та передати власнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій" (61102, м.Харків, вул.Достоєвського, буд.№1, ідентифікаційний код 31437310) наступне майно передане за договором зберігання №б/н від 01.03.2008 року: трансформатор 160 ква, первісною балансовою вартістю 20000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітар -Компані" (61102, м.Харків, Червонозаводський район, вул.Достоєвського, буд.№1, ідентифікаційний код 33609027) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Залізобетоних конструкцій" (61102, м.Харків, вул.Достоєвського, буд.№1, ідентифікаційний код 31437310) державне мито в сумі 85,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/35-10 складено та підписано 25.02.2011 року.