Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року справа №320/34160/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.
Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 14.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон».
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 14.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон».
- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зазначених періодів пільгового стажу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2025 відкрито провадження у справі.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 2016 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Відповідно до відомостей пенсійної справи, страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 6 днів, з яких 8 років пільговий стаж за Списком № 1. Водночас відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи позивача з 14.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон», врахувавши їх лише до загального страхового стажу. Підставою для цього визначено відсутність підтвердження роботи на дільниці «Плутон» шахтоуправління «Ровеньківське». ОСОБА_1 вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а її записи містять відомості про характер виконуваної роботи. Зокрема, щодо періоду з 17.03.1997 зазначено роботу прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. Отже, трудова книжка підтверджує не лише професію позивача, а й підземний характер його роботи. На думку позивача, вимога про надання уточнюючих довідок не є безумовною, оскільки відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, такі довідки необхідні у випадках, коли трудова книжка не містить відомостей, що визначають право на пільгову пенсію. ОСОБА_1 зазначає, що виконувана ним робота відповідає умовам пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 1. Зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачала право на пільгову пенсію для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, а стаття 14 цього Закону відносить прохідників до провідних професій на підземних гірничих роботах. При цьому до відповідних періодів роботи мають застосовуватися списки, чинні на час її виконання. Також позивач наголошує на об`єктивній неможливості отримання уточнюючих довідок та первинних документів, оскільки підприємство і відповідна документація знаходяться на тимчасово окупованій території України. Свідки, які могли б підтвердити характер роботи, відсутні або також перебувають на окупованій території. Про ці обставини позивач повідомляв відповідача у заяві від 03.07.2026. Позивач також зазначає, що звернення від 03.07.2026 містило вимогу про перерахунок призначеної пенсії із зарахуванням спірних періодів до пільгового стажу та прийняття відповідного рішення. Однак відповідач фактично обмежився повідомленням про незарахування цих періодів, пославшись на відсутність підтверджуючих документів та необхідність застосування Порядку підтвердження періодів роботи, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1. Отже, ОСОБА_1 вважає, що відповідач формально підійшов до розгляду його звернення, не надав належної оцінки записам трудової книжки, підземному характеру виконуваної роботи та об`єктивній неможливості отримання додаткових документів. У зв`язку з цим позивач вважає незарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 необґрунтованим та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
21.09.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області скерувало відзив, у якому зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 16.02.2016 позивачу було призначено пенсію по інвалідності, а з 20.04.2016 він отримує пенсію за віком на пільгових умовах. За матеріалами пенсійної справи, станом на 01.03.2026 страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 6 днів, з яких 8 років робота під землею в шахті. Усі документально підтверджені періоди трудової діяльності зараховано до страхового стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Коефіцієнт страхового стажу становить 0,34750, коефіцієнт заробітної плати 1,46492, середньомісячний заробіток 14 638,07 грн, розмір пенсії 5 086,73 грн. Посилаючись на статтю 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначає, що страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її запровадження на підставі документів та в порядку, визначених законодавством, що діяло раніше. Відповідач вказує, що страховий стаж позивача за матеріалами електронної пенсійної справи та даними персоніфікованого обліку становить 34 роки 9 місяців 6 днів, у тому числі 8 років роботи за Списком № 1. Стаж враховано по 28.02.2023. Щодо спірних періодів роботи з 14.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон» відповідач зазначає, що їх зараховано лише до загального страхового стажу, оскільки роботу на дільниці «Плутон» шахтоуправління «Ровеньківське» не підтверджено. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідно до якого у разі розташування підприємств або їх правонаступників на визначених цим Порядком територіях пільговий стаж може підтверджуватися за даними реєстру застрахованих осіб. Також відповідач зазначає, що право на пільгове пенсійне забезпечення підтверджується відповідними списками виробництв, робіт, професій і посад на підставі записів у трудовій книжці та уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. На думку відповідача, уточнююча довідка про пільговий характер роботи є обов`язковою, оскільки сама трудова книжка не містить усіх відомостей про умови праці та зайнятість працівника протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгову пенсію. Така довідка повинна містити відомості про періоди роботи, професію або посаду, характер виконуваної роботи, відповідний розділ і пункт Списку № 1 або № 2, результати атестації робочих місць, зайнятість повний робочий день та первинні документи, на підставі яких її видано. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 немає, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком на пільгових умовах (робота за Списком № 1) відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами).
Згідно із записами у трудовій книжці, позивач у період з 14.10.1993 по 29.08.1995 працював у Малому приватному підприємстві з проведення гірничих виробок «Плутон» на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею (мовою оригіналу: «Принят проходчиком 5 разряда с полным рабочим днем под землей»). Прийняття на роботу оформлено наказом від 14.10.1993 № 30, звільнення за власним бажанням - наказом від 29.08.1995 № 43.
У період з 17.03.1997 по 07.08.1997 позивач працював у Приватному промисловому підприємстві «Плутон» на посаді гірничоробочого очисного забою з повним робочим днем під землею (мовою оригіналу: «Принят горнорабочим очистного забоя с полным подземным рабочим днем под землей»). Прийняття на роботу оформлено наказом від 17.03.1997 № 43, звільнення за власним бажанням - наказом від 07.08.1997 № 104.
Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0520558 (акт огляду № 198 від 16.02.2016), виданою спеціалізованою кардіо-офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією комунального закладу Київської обласної ради «Обласне бюро медико-соціальної експертизи», позивачу під час первинного огляду 16.02.2016 вперше встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком до 01.03.2018.
З 16.02.2016 позивачу призначено пенсію по інвалідності, а з 20.04.2016 він отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, розмір якої обчислений відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За матеріалами пенсійної справи, станом на 01.03.2026 страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 6 днів, у тому числі 8 років - підземні роботи в шахті. Усі документально підтверджені періоди трудової діяльності зараховані до страхового стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу. Коефіцієнт стажу становить 0,34750, коефіцієнт заробітної плати - 1,46492, середньомісячний заробіток - 14 638,07 грн, розмір пенсії - 5 086,73 грн.
Відповідно до рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України № 932500179381 про перерахунок пенсії, дата та час розрахунку якого - 27.02.2026 о 14:33, позивачу з 01.03.2026 проведено масовий перерахунок пенсії за віком у зв`язку з індексацією заробітку. Пенсію встановлено довічно в загальному розмірі 5 086,73 грн щомісячно, виходячи із середньомісячного заробітку 14 638,07 грн, коефіцієнта стажу 0,34750 та страхового стажу тривалістю 34 роки 9 місяців 6 днів. До складу страхового стажу включено 14 років 6 місяців 24 дні до 01.01.2004, 12 років 2 місяці 12 днів після 01.01.2004 та 8 років додаткового стажу за Списком № 1. У рішенні також зазначено, що позивач не працює та з 10.08.2025 не отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
03.07.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просив провести перерахунок призначеної пенсії з урахуванням усього підземного стажу, зокрема періодів роботи з 14.10.1993 по 29.08.1995 та з 17.03.1997 по 07.08.1997, врахувати перебування підприємства на тимчасово окупованій території України та неможливість підтвердження відповідних періодів роботи шляхом опитування свідків, а також прийняти відповідне рішення.
За результатами розгляду заяви 16.07.2026 відповідач повідомив, що зазначені періоди роботи зараховані позивачу лише до загального страхового стажу, оскільки роботу на дільниці «Плутон» шахтоуправління «Ровеньківське» не підтверджено. Відповідач також зазначив про необхідність надання уточнюючих довідок або підтвердження відповідних періодів роботи в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з відомостями пенсійної справи, наведеними відповідачем, страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 6 днів, з яких 8 років - робота за Списком № 1. Водночас періоди роботи з 14.10.1993 по 29.08.1995 у Малому приватному підприємстві з проведення гірничих виробок «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у Приватному промисловому підприємстві «Плутон» зараховано лише до загального страхового стажу, оскільки, за позицією відповідача, роботу на дільниці «Плутон» шахтоуправління «Ровеньківське» не підтверджено.
Позивач не погоджується із незарахуванням зазначених періодів до пільгового стажу за Списком № 1, тому звернувся до суду із даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IVцей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У даній справі позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за ч. 2 ст. 14 Закону №1788-XII. Відповідач зарахував до стажу за Списком №1 8 років 00 місяців 26 днів і не зарахував періоди роботи в «Плутоні». Підставою відмови названо те, що робота по дільниці «Плутон» шахтоуправління «Ровенківське» не підтверджена. Ці періоди враховано лише до загального страхового стажу.
Щодо визнання дій протиправними суд вказує таке.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
У відповідності до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 19.06.2018 у справі №592/5846/17, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 28.03.2019 у справа №194/712/17, від 18.04.2019 у справі №156/173/17, від 11.07.2019 у справі №423/1156/17 та від 11.07.2019 у справі №225/3845/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно із записами у трудовій книжці, позивач у спірні періоди працював на таких посадах:
з 14.10.1993 по 29.08.1995 у Малому приватному підприємстві з проведення гірничих виробок «Плутон» (Малое частное предприятие по проведению горных выработок «Плутон») - на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею (мовою оригіналу: «Принят проходчиком 5 разряда с полным рабочим днем под землей», наказ № 30 від 14.10.1993; звільнений за власним бажанням згідно з наказом № 43 від 29.08.1995),
з 17.03.1997 по 07.08.1997 у Приватному промисловому підприємстві «Плутон» (Частное промышленное предприятие «Плутон») - на посаді гірничоробочого очисного забою з повним робочим днем під землею (мовою оригіналу: «Принят горнорабочим очистного забоя с полным подземным рабочим днем под землей», наказ № 43 від 17.03.1997; звільнений за власним бажанням згідно з наказом № 104 від 07.08.1997).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що обидві зазначені у трудовій книжці професії повністю підпадають під дію Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 (а також аналогічних списків, що діяли у відповідні періоди).
Зокрема, відповідно до підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин...» розділу I («Підземні роботи») Списку № 1, до професій робітників, зайнятих безпосередньо на підземних роботах, прямо належать як прохідники (за якою позивач працював із 14.10.1993 по 29.08.1995), так і гірничоробочі очисного забою як основна професія робітників очисного вибою на підземних шахтах (за якою позивач працював із 17.03.1997 по 07.08.1997).
Разом з цим відповідач не зазначив, яких саме відомостей, необхідних для підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, не містять записи трудової книжки позивача.
При цьому відповідач визнав зазначені записи достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального страхового стажу позивача, однак не врахував їх під час визначення пільгового стажу. Водночас відповідач не навів конкретних обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих записів або перешкоджали їх використанню для підтвердження характеру та умов роботи позивача.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2019 у справі № 204/362/17, відповідно до якої орган Пенсійного фонду зобов`язаний надати належну оцінку записам трудової книжки та навести конкретні й обґрунтовані мотиви, з яких такі записи не можуть бути враховані під час підтвердження права на пенсію на пільгових умовах.
За таких обставин суд вважає непослідовним та необґрунтованим підхід відповідача, за якого одні й ті самі записи трудової книжки визнаються належними для підтвердження загального страхового стажу, але без наведення належних мотивів не беруться до уваги під час вирішення питання про зарахування відповідних періодів до пільгового стажу.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі №428/7037/17 виснував, що посилання пенсійного органу на відсутність уточнюючої довідки безпідставне, якщо повну зайнятість під землею на посадах за Списком №1 підтверджують записи трудової книжки.
Окрім цього суд звертає уваги, що в постанові від 18.04.2019 у справі №156/173/17 Верховний Суд дійшов аналогічного висновку щодо підземного прохідника 5 розряду на підприємстві, розташованому на тимчасово окупованій території.
Суд також бере до уваги, що підприємство, на якому працював позивач, розташоване в місті Антрациті Луганської області, яке з весни 2014 року перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації. Отже, можливість позивача отримати від підприємства уточнюючу довідку або первинні документи, необхідні для підтвердження характеру та умов його роботи, об`єктивно обмежена обставинами, що не залежать від його волі.
Водночас відповідач, заперечуючи проти зарахування спірних періодів до пільгового стажу, не навів доводів на спростування зазначених обставин, не поставив під сумнів неможливість отримання позивачем відповідних документів та не надав доказів вжиття заходів для перевірки відомостей про його роботу. За таких обставин сама лише відсутність уточнюючої довідки або первинних документів не може бути достатньою підставою для відмови у врахуванні спірних періодів без належної оцінки інших наявних доказів.
Щодо доводів про відсутність атестації робочих місць суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць з вини роботодавця не може саме по собі бути підставою для позбавлення працівника права на пенсію на пільгових умовах, оскільки обов`язок щодо її проведення покладено на роботодавця, а не на працівника. У постанові від 02.04.2020 у справі № 428/7037/17 Верховний Суд застосував цей правовий підхід також до правовідносин щодо призначення пенсії за Списком № 1.
Отже, відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць не може автоматично покладати на позивача негативні наслідки невиконання роботодавцем відповідного обов`язку. При цьому відповідач не довів, що непроведення атестації було зумовлене діями чи бездіяльністю позивача.
Враховуючи наведене, відмова відповідача зарахувати спірні періоди до стажу за Списком №1 без оцінки записів трудової книжки і без обґрунтування, чому вони недостатні, не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України. Дії відповідача визнаються протиправними.
Разом із тим суд зазначає, що позивач просить зарахувати до пільгового стажу період роботи, починаючи з 14.10.1993. Водночас, як вбачається з розрахунку стажу, відповідач зарахував позивачу до стажу за Списком № 1 період роботи на шахті № 71 «Індустрія» з 30.07.1991 по 15.10.1993 включно.
Отже, за 14.10.1993 та 15.10.1993 право позивача на зарахування відповідного періоду до пільгового стажу відповідачем уже реалізовано, а тому в цій частині порушення прав позивача відсутнє. Фактично спір стосується незарахування до пільгового стажу періоду роботи, починаючи з 16.10.1993.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 16.10.1993 по 29.08.1995 та з 17.03.1997 по 07.08.1997.
Щодо зобов`язання зарахувати стаж.
Оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що зазначені у трудовій книжці професії позивача - прохідник та гірничоробочий очисного забою - передбачені Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, а також відповідними списками, що діяли у спірні періоди. При цьому записи трудової книжки підтверджують зайнятість позивача на цих роботах повний робочий день під землею, а доказів протилежного відповідач не надав.
Отже, право позивача на зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1 підтверджене, а тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи з 16.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон».
У задоволенні вимог щодо зарахування періоду з 14.10.1993 по 15.10.1993 слід відмовити, оскільки ці дні вже враховані відповідачем до пільгового стажу.
Щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.
Вимога про перерахунок пенсії є похідною від вимоги про зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність незарахування цих періодів, їх врахування впливає на тривалість пільгового стажу позивача та на визначення розміру пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів роботи. Однак відповідач не врахував їх під час визначення пільгового стажу та не здійснив відповідного перерахунку, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
За таких обставин суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованих судом періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1 та виплатити позивачу пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
Оскільки із заявою про перерахунок позивач звернувся 03.07.2026, тобто до 15 числа відповідного місяця, перерахунок належить провести з 01.07.2026 відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України № 1058-IV.
Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсію, то суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на передчасність таких вимог, оскільки відповідачем не вирішувалося питання щодо нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у частково.
Судові витрати по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5143-3537-4795-3260 від 12.08.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548) витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 16.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон».
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 16.10.1993 по 29.08.1995 у МПП «Плутон» та з 17.03.1997 по 07.08.1997 у МПП «Плутон».
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.07.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зазначених періодів пільгового стажу.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: Україна, 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10 ЄДРПОУ: 22933548).
6. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.
Судове рішення № 141508849, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/34160/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: