Рішення № 141507174, 16.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
160/31901/26
Номер документу
141507174
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 рокуСправа № 160/31901/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.10.2026 року через систему Електронний суд позовна заява Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 , в якій позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 252 877,82 грн (двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 82 копійки).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на посаді курсанта, у зв`язку з чим перебував на відповідних видах забезпечення за рахунок держави. Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 09.09.2026 року №254 відповідача відраховано від подальшого навчання за небажанням продовжувати навчання (за власним бажанням), припинено чинність контракту про проходження військової служби (навчання) у зв`язку із систематичним невиконанням його умов та виключено зі списків змінного складу університету з 10.09.2026 року. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати, понесені державою у зв`язку з його утриманням під час навчання. Первісно розмір таких витрат визначено у сумі 257 885,23 грн. Водночас наказом начальника університету від 08.11.2026 року №314 внесено зміни до наказу від 09.09.2026 року №254, а за результатами уточнення розрахунку загальний розмір витрат зменшено до 252 877,82 грн, з яких: грошове забезпечення - 185 795,22 грн, продовольче забезпечення - 40 175,82 грн, речове забезпечення - 10 807,50 грн, медичне забезпечення - 262,43 грн, оплата комунальних послуг та вартості спожитих енергоносіїв - 15 836,85 грн. На переконання позивача, дострокове припинення відповідачем навчання та контракту про проходження військової служби (навчання) є передбаченою законодавством підставою для відшкодування зазначених витрат. Оскільки відповідач у добровільному порядку кошти не відшкодував, університет звернувся до суду з цим позовом про їх примусове стягнення.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2026 року зазначена вище справа розподілена та 07.10.2026 року передана судді Пруднику С.В.

09.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали суду від 09.10.2026 року направлялася на адресу відповідача засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення.

Однак 30.10.2026 року до суду повернувся конверт із копією зазначеної ухвали без вручення адресату, з відміткою оператора поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Суд зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, повістка вважається врученою належним чином.

23.10.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на відсутність належного правового та документального обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання. У відзиві представник відповідача зазначає, що після відрахування з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба ОСОБА_1 не був звільнений з військової служби, а направлений для її подальшого проходження до військової частини НОМЕР_2 , що, на думку представника відповідача, має істотне значення для визначення наявності передбачених законодавством підстав для відшкодування витрат на його утримання. Крім того, представник відповідача ставить під сумнів правильність розрахунку заявленої до стягнення суми, зокрема обґрунтованість включення до неї витрат на грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення, оплату комунальних послуг і спожитих енергоносіїв. Звертає увагу на необхідність перевірки фактичного отримання відповідачем відповідних видів забезпечення, періодів їх надання, а також врахування часу проходження базової загальновійськової підготовки та перебування на стаціонарному лікуванні. Також представник відповідача вказує на розбіжності між відомостями про фактично отримані відповідачем доходи та сумою грошового забезпечення, включеною позивачем до розрахунку витрат, що підлягають відшкодуванню. У зв`язку з викладеним представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та заявляє клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, необхідних для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

26.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба: 1) помісячний розрахунок кожної складової суми 257 885,23 грн із зазначенням застосованого пункту Порядку № 964 та періоду, за який здійснено нарахування; 2) окремий детальний розрахунок грошового забезпечення на суму 185 795,22 грн, розрахункові відомості, бухгалтерські документи, види виплат, дату їх нарахування та виплати, нормативні підстави включення кожної виплати; 3) довідку/розрахунок щодо того, чи підпадає відповідач під пункт 5 або пункт 6 Порядку № 964, із поясненням врахованого строку військової служби та правових норм, застосованих до періоду 31.07.2025-10.09.2026, та проходження базової загальновійськової підготовки в період з 01.08.2025 по 31.08.2025; 4) довідку начальника продовольчої служби та документи щодо фактичного продовольчого забезпечення, включно з періодом стаціонарного лікування 12.01.2026-04.02.2026, із зазначенням, чи отримував відповідач харчування в університеті або в лікарні та на якій підставі вартість харчування за ці дні включено до розрахунку; 5) довідку-розрахунок речової служби, перелік виданого майна, документи про його отримання, вартість і методику визначення суми 10 807,50 грн; 6) первинні документи щодо медичних витрат на суму 262,43 грн із зазначенням їх виду та правової підстави відшкодування; 7) методику розподілу комунальних послуг та енергоносіїв на суму 17 741,06 грн і первинні документи, що підтверджують саме ту частину витрат, яка віднесена на відповідача; 8) повний примірник контракту з усіма заповненими реквізитами та підписами; 9) повний текст рапорту відповідача від 14.08.2026, витяг/протокол засідання вченої ради від 26.08.2026 № 11 та документи, які підтверджують конкретні факти систематичного невиконання умов контракту; 10) документи щодо направлення та фактичного зарахування відповідача до військової частини НОМЕР_2 , а також офіційні відомості про організаційне підпорядкування цієї частини станом на вересень 2026 року, якщо такі документи перебувають у розпорядженні позивача; 11) пояснення та документи щодо розбіжності між довідкою про доходи, де зазначено загальний дохід 134 498,17 грн, і сумою грошового забезпечення 185 795,22 грн, включеною до розрахунку позову; 12) розрахунок витрат за період проходження базової загальновійськової підготовки з 01.08.2025 по 31.08.2025 із зазначенням застосованої методики та нормативних підстав. Судом вказано, що у разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 06.11.2026 року.

29.10.2026 року від представника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в яких представник позивача зазначив, що 24.10.2026 року до електронного кабінету Університету в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий 22.10.2026 року представником відповідача Король Альоною Юріївною. Крім того, представник позивача повідомив, що 26.10.2026 року до електронного кабінету Університету надійшла ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 року про витребування доказів у справі №160/31901/26. У зв`язку з наведеним представник позивача зазначив, що письмові пояснення по суті доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, разом із витребуваними судом доказами будуть надані у строк, встановлений ухвалою суду від 26.10.2026 року.

12.11.2026 року від представника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача зазначив, що під час розгляду матеріалів адміністративної справи №160/31901/26 встановлено необхідність коригування раніше заявленої суми витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання, у частині продовольчого забезпечення, а також спожитих комунальних послуг та енергоносіїв, у зв`язку з перебуванням відповідача на стаціонарному лікуванні поза лазаретом Університету в періоди з 12.01.2026 року по 23.01.2026 року та з 24.01.2026 року по 04.02.2026 року у Комунальному некомерційному підприємстві «Рудьківська лікарня» Рудьківської міської ради, розташованому в місті Рудки Самбірського району Львівської області. За результатами проведеного відповідними службами Університету перерахунку розмір витрат на продовольче забезпечення визначено в сумі 40 175,82 грн, а витрат на комунальні послуги - 15 836,85 грн. У зв`язку з наведеними обставинами наказом начальника Університету від 08.11.2026 року №314 внесено відповідні зміни до наказу від 09.09.2026 року в частині суми витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем. З урахуванням проведеного перерахунку загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості зменшено з 257 885,23 грн до 252 877,82 грн. Посилаючись на положення частини першої статті 47 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір», представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба заборгованість на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання, у розмірі 252 877,82 грн, а також повернути позивачу частину сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн у зв`язку зі зменшенням ціни позову.

12.11.2026 року від представника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти доводів представника відповідача Король Альони Юріївни та наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог з урахуванням їх зменшення до 252 877,82 грн. Зазначає, що 31.07.2025 року між Університетом та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання), яким передбачено обов`язок курсанта відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання, у разі дострокового розірвання контракту з визначених законодавством підстав. На переконання позивача, дострокове припинення відповідачем навчання та розірвання контракту є підставами для відшкодування відповідних витрат згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964. При цьому представник позивача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20, від 01.02.2024 року у справі №280/3770/22, від 13.03.2024 року у справі №440/14068/21 та від 04.06.2026 року у справі №280/8295/23. Також зазначає, що відповідач був ознайомлений під особистий підпис із загальним розрахунком витрат від 10.09.2026 року №3121, однак добровільно їх не відшкодував. На виконання ухвали суду від 26.10.2026 року позивачем надано додаткові документи на підтвердження понесених витрат, зокрема деталізовані розрахунки грошового, продовольчого, речового та медичного забезпечення, комунальних послуг і спожитих енергоносіїв, а також документи щодо проходження відповідачем навчання, його відрахування та подальшого проходження військової служби. Представник позивача наголошує, що витрати за період проходження відповідачем базової загальновійськової підготовки з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року до розрахунку не включалися, а відшкодуванню підлягають витрати за період з 01.09.2025 року по 10.09.2026 року. При цьому подальше проходження відповідачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , на думку позивача, не припиняє його обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням під час навчання, оскільки відрахування з військового навчального закладу та розірвання контракту про навчання не є тотожними звільненню з військової служби. Щодо розміру заявлених до стягнення витрат представник позивача зазначає, що сума грошового забезпечення 185 795,22 грн підтверджується розрахунково-платіжними документами, а відомості Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7 не спростовують факту нарахування відповідних сум. Також наводить обґрунтування щодо включення до розрахунку податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Стосовно інших складових витрат зазначає, що продовольче забезпечення розраховане з урахуванням фактичних періодів перебування відповідача на забезпеченні, за винятком періодів відпустки та стаціонарного лікування поза Університетом; витрати на речове забезпечення визначені відповідно до довідки-розрахунку речової служби; витрати на медичне забезпечення в розмірі 262,43 грн пов`язані з проведенням військово-лікарської комісії; витрати на комунальні послуги та спожиті енергоносії обчислені відповідно до встановленої методики. З огляду на викладене представник позивача вважає доводи відзиву необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими доказами, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення їх розміру та стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба 252 877,82 грн.

16.11.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання представника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Шахіда Мансура Алійовича про повернення частини сплаченого судового збору в адміністративній справі №160/31901/26 задоволено. Судом вирішено повернути Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799, місцезнаходження: 61023, Харківська область, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79) з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн (шістдесят гривень 09 копійок), сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 01.10.2026 року №3702.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/31901/26 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на посаді курсанта в період з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року.

31.07.2025 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

Відповідно до умов зазначеного контракту відповідач зобов`язався проходити військову службу (навчання) в університеті, мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та свої службові обов`язки.

Абзацом шостим пункту 1 контракту передбачено обов`язок курсанта відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість або відмову від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення навчального закладу.

На момент укладення контракту відповідачу виповнилося 17 років.

З наданих університетом документів убачається, що загальний період перебування відповідача на навчанні визначено з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року.

Водночас під час проведення розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, університетом окремо визначено період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року тривалістю 31 календарний день, який позивач відніс до строку базової військової служби.

За поясненнями позивача, витрати за зазначений період не включалися до загальної суми відшкодування, а розрахунок витрат здійснювався за період з 01.09.2025 року по 10.09.2026 року.

Під час навчання відповідач перебував на грошовому, продовольчому, речовому та медичному забезпеченні, а також користувався комунальними послугами й енергоносіями, витрати на які обліковувалися відповідними службами університету.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні поза межами університету в періоди з 12.01.2026 року по 23.01.2026 року та з 24.01.2026 року по 04.02.2026 року, загальною тривалістю 24 календарні дні.

14.08.2026 року відповідач подав рапорт про відрахування його з подальшого навчання в університеті у зв`язку з небажанням продовжувати навчання.

20.08.2026 року питання щодо подальшого навчання ОСОБА_1 розглядалося на засіданні вченої ради факультету, оформленому протоколом №23.

26.08.2026 року відповідне питання розглянуто на засіданні вченої ради університету, що оформлено протоколом №11.

Як зазначає позивач, під час вирішення питання про відрахування відповідача враховувалися його рапорт від 14.08.2026 року, результати навчання, виконання навчального плану та відомості щодо дотримання військової дисципліни.

Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 09.09.2026 року №254 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано з навчання з 10.09.2026 року у зв`язку з небажанням продовжувати навчання (за власним бажанням).

Водночас у зазначеному наказі підставою дострокового припинення контракту про проходження військової служби (навчання) визначено систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.

Отже, зі змісту наказу від 09.09.2026 року №254 вбачається, що підставу відрахування відповідача з навчання сформульовано як небажання продовжувати навчання за власним бажанням, тоді як підставою припинення контракту зазначено систематичне невиконання його умов.

Зазначеним наказом відповідача виключено зі списків особового складу університету та направлено для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.09.2026 року №254 ОСОБА_1 з 11.09.2026 року зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що після припинення навчання у вищому військовому навчальному закладі відповідач продовжив проходження військової служби у Збройних Силах України.

10.09.2026 року університетом складено загальний розрахунок №3121 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 під час навчання.

Відповідно до зазначеного розрахунку первісна сума витрат, визначених університетом до відшкодування, становила 257 885,23 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача ознайомлено із зазначеним розрахунком під особистий підпис.

За твердженням позивача, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність добровільного відшкодування визначених витрат протягом 15 днів.

23.10.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача Король Альони Юріївни, в якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність належного підтвердження окремих складових заявленої до стягнення суми, необхідність перевірки періодів нарахування витрат та врахування факту продовження відповідачем військової служби після відрахування з університету.

26.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача додаткові документи щодо підстав відрахування відповідача, дострокового припинення контракту, періодів проходження військової служби та правильності розрахунку витрат на його утримання.

29.10.2026 року від університету надійшли письмові пояснення, в яких позивач повідомив про отримання відзиву та ухвали суду від 26.10.2026 року, а також зазначив про намір надати відповідь на відзив разом із витребуваними доказами.

Під час розгляду справи позивачем здійснено уточнення розміру витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання.

Як убачається із заяви про зменшення розміру позовних вимог, підставою для проведення перерахунку стало встановлення обставин перебування відповідача на стаціонарному лікуванні поза межами університету в періоди з 12.01.2026 року по 23.01.2026 року та з 24.01.2026 року по 04.02.2026 року.

За результатами проведеного відповідними службами університету перерахунку витрати на продовольче забезпечення визначено в розмірі 40 175,82 грн, а витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 15 836,85 грн.

08.11.2026 року наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №314 (по стройовій частині) внесено зміни до наказу від 09.09.2026 року №254 у частині розміру витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

10.11.2026 року університетом складено уточнений загальний розрахунок №2213 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеного розрахунку загальна сума витрат становить 252 877,82 грн, яка складається з витрат на грошове забезпечення в розмірі 185 795,22 грн, продовольче забезпечення - 40 175,82 грн, речове забезпечення - 10 807,50 грн, медичне забезпечення - 262,43 грн, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 15 836,85 грн. Витрати на перевезення визначені в розмірі 0 грн та до загальної суми відшкодування не включені.

Таким чином, порівняно з первісним розрахунком від 10.09.2026 року №3121 витрати на продовольче забезпечення зменшено з 43 279,02 грн до 40 175,82 грн, тобто на 3103,20 грн, а витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - з 17 741,06 грн до 15 836,85 грн, тобто на 1904,21 грн.

Загальна сума витрат, визначених позивачем до відшкодування, зменшилася на 5007,41 грн - із 257 885,23 грн до 252 877,82 грн.

При цьому суми витрат на грошове, речове та медичне забезпечення залишилися незмінними.

12.11.2026 року Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання, у розмірі 252 877,82 грн.

Крім того, позивач просить повернути частину сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн у зв`язку зі зменшенням ціни позову.

Того ж дня, 12.11.2026 року, до суду надійшла відповідь позивача на відзив, до якої долучено додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2026 року.

Зокрема, університетом надано помісячний розрахунок витрат, окремий деталізований розрахунок грошового забезпечення, довідку щодо періодів проходження військової служби та навчання, довідку начальника продовольчої служби, довідку-розрахунок речової служби з відомостями про видане майно, документи щодо витрат на медичне забезпечення, методику розподілу комунальних послуг та енергоносіїв, копію контракту, рапорт відповідача від 14.08.2026 року, витяги з протоколів засідань вчених рад та документи щодо фактичного зарахування відповідача до військової частини НОМЕР_2 .

Із наданих документів убачається, що позивач визначив розмір грошового забезпечення відповідача, включеного до розрахунку витрат, у сумі 185 795,22 грн.

Водночас представник відповідача у відзиві звернула увагу на наявність відомостей про доходи в розмірі 134 498,17 грн, що відрізняється від суми, включеної до розрахунку університету, на 51 297,05 грн.

У відповіді на відзив позивач навів пояснення щодо зазначених розбіжностей, посилаючись на особливості нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, компенсації податку на доходи фізичних осіб та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підтвердження правильності визначення витрат на речове забезпечення в розмірі 10 807,50 грн позивачем надано довідку-розрахунок речової служби та документи щодо видачі відповідачу відповідного майна.

Щодо витрат на медичне забезпечення в розмірі 262,43 грн позивач зазначив, що ця сума включає виключно витрати на проведення військово-лікарської комісії.

Витрати на продовольче забезпечення в розмірі 40 175,82 грн визначено позивачем з урахуванням періоду навчання, за який передбачено відшкодування витрат, та виключенням відповідних періодів перебування відповідача на стаціонарному лікуванні поза межами університету.

Витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у розмірі 15 836,85 грн визначено відповідно до розрахунку, складеного із застосуванням нормативів середньодобового споживання комунальних послуг одним курсантом та відповідних тарифів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення 31.07.2025 року контракту про проходження військової служби (навчання), проходження відповідачем навчання в університеті в період з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року, подання ним 14.08.2026 року рапорту про відрахування, видання наказу від 09.09.2026 року №254 про відрахування з навчання та дострокове припинення контракту, а також подальшого зарахування відповідача з 11.09.2026 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Крім того, матеріалами справи підтверджується проведення позивачем первісного розрахунку витрат у розмірі 257 885,23 грн та його подальшого коригування до 252 877,82 грн у зв`язку з уточненням витрат на продовольче забезпечення та оплату комунальних послуг.

Разом із тим між сторонами залишається спір щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати зазначені витрати, а також щодо правильності визначення окремих складових заявленої до стягнення суми.

Отже, предметом судової оцінки є правомірність вимог Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про стягнення з ОСОБА_1 252 877,82 грн витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, з урахуванням фактичних обставин дострокового припинення контракту, подальшого проходження відповідачем військової служби, періодів надання відповідних видів забезпечення та документального підтвердження їх вартості.

Вважаючи, що у зв`язку з достроковим розірванням контракту про проходження військової служби (навчання) та відрахуванням ОСОБА_1 з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у відповідача виник передбачений законодавством обов`язок відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням під час навчання, які у добровільному порядку ним не відшкодовані, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.11.2026 року, просить стягнути з відповідача зазначені витрати в загальному розмірі 252 877,82 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із проходженням військової служби, навчанням у вищих військових навчальних закладах та відшкодуванням витрат на утримання курсантів, здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII.

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем та з інших передбачених законом підстав відшкодовують Міністерству оборони України та іншим визначеним законом органам витрати, пов`язані з їх утриманням у відповідних закладах освіти, у порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавець пов`язує виникнення обов`язку щодо відшкодування витрат із настанням визначених законом юридичних фактів, зокрема достроковим припиненням контракту про проходження військової служби (навчання) з відповідних підстав.

Механізм відшкодування витрат визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 року №167 Порядок №964 викладено в новій редакції.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року, застосуванню підлягають положення Порядку №964 у редакції, чинній протягом відповідного періоду.

Відповідно до зазначеного Порядку відшкодування витрат здійснюється з урахуванням правового статусу курсанта, тривалості навчання, строку базової військової служби та встановлених законодавством особливостей визначення витрат за відповідний період.

При цьому положення Порядку №964 передбачають відмінності між відшкодуванням фактичних витрат за період навчання понад установлений строк базової військової служби та визначенням різниці витрат за період, який відповідає строку такої служби.

Таким чином, правильне вирішення спору потребує встановлення не лише факту дострокового припинення контракту, але й належного механізму визначення витрат за кожний період навчання відповідача.

Аналогічний підхід щодо необхідності перевірки застосовного механізму відшкодування витрат викладено Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 року у справі №280/3770/22, від 13.03.2024 року у справі №440/14068/21, від 30.04.2025 року у справі №240/33278/23 та від 04.06.2026 року у справі №280/8295/23.

Зокрема, у постанові від 04.06.2026 року у справі №280/8295/23 Верховний Суд зазначив, що правильність розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому військовому навчальному закладі, безпосередньо залежить від того, який саме механізм відшкодування підлягає застосуванню до відповідного курсанта.

Верховний Суд наголосив, що застосування загальних положень щодо відшкодування витрат без перевірки спеціальних правил їх обчислення може призвести до покладення на особу обов`язку відшкодувати витрати, які вона відповідно до законодавства не зобов`язана відшкодовувати.

Водночас суд ураховує, що наведена постанова Верховного Суду стосувалася правовідносин, до яких застосовувалася попередня редакція Порядку №964, тому сформульовані в ній висновки підлягають врахуванню з огляду на зміст нормативного регулювання, чинного у спірний період.

Щодо наявності правових підстав для відшкодування витрат.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у період з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року.

31.07.2025 року між відповідачем та уповноваженою посадовою особою укладено контракт про проходження військової служби (навчання).

14.08.2026 року відповідач подав заяву щодо припинення навчання за власним бажанням.

Наказом начальника університету від 09.09.2026 року №254 оформлено відрахування відповідача з навчання та дострокове припинення відповідного контракту з 10.09.2026 року.

Як убачається з матеріалів справи, у наказі зазначено про систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що припинення навчання та дострокове розірвання контракту за визначеною законом підставою є юридичними фактами, з якими закон пов`язує можливість виникнення обов`язку щодо відшкодування витрат.

Разом із тим наявність відповідного наказу не звільняє суд від необхідності перевірити фактичні обставини припинення контракту та їх відповідність підставам, передбаченим частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII.

Суд також ураховує, що на дату укладення контракту відповідач не досяг вісімнадцятирічного віку.

Однак сама по собі зазначена обставина не свідчить про відсутність правових підстав для укладення контракту про проходження військової служби (навчання), оскільки законодавством передбачено спеціальне регулювання прийняття громадян на навчання до вищих військових навчальних закладів.

Відповідачем не наведено обставин, які самі по собі підтверджували б недійсність відповідного контракту виключно з підстав його віку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після відрахування з університету відповідача направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

У відзиві відповідач наголошує, що після відрахування він не припинив проходження військової служби, а продовжив її за призовом під час мобілізації.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що продовження військової служби після припинення контракту про навчання не є тотожним продовженню виконання умов раніше укладеного контракту.

Водночас зазначена обставина має значення для визначення періоду, за який університет має право вимагати відшкодування витрат, та виключення з розрахунку виплат, пов`язаних із подальшим проходженням відповідачем військової служби.

Таким чином, подальше проходження відповідачем військової служби не усуває автоматично наслідків дострокового припинення контракту про навчання, однак унеможливлює безумовне віднесення до витрат університету будь-яких виплат за період після припинення навчання.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування відповідачем витрат, пов`язаних із його утриманням під час навчання, у межах сум, визначених відповідно до чинного законодавства та підтверджених належними доказами.

Щодо права позивача на звернення до суду.

Частиною одинадцятою статті 25 Закону №2232-XII передбачено судовий порядок стягнення витрат у разі відмови особи від їх добровільного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2026 року у справі №520/6758/22 зазначено, що правильне вирішення спору про відшкодування витрат залежить, зокрема, від встановлення обставин ознайомлення курсанта з розрахунком витрат та надання йому можливості добровільно виконати відповідний обов`язок.

Подібний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №340/685/19, від 28.05.2021 року у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 року у справі №400/4280/20 та від 01.02.2024 року у справі №280/3770/22.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача було ознайомлено з розрахунком витрат на його утримання та повідомлено про необхідність їх добровільного відшкодування.

Водночас відповідні витрати у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано.

06.10.2026 року університет звернувся до суду з позовом про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання.

Таким чином, суд виходить із того, що спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо добровільного відшкодування заявлених університетом витрат.

При цьому факт ознайомлення відповідача із загальним розрахунком не свідчить про визнання ним правильності всіх складових такого розрахунку та не позбавляє його права заперечувати проти їх стягнення під час судового розгляду.

Щодо визначення розміру витрат, заявлених до відшкодування.

Первісно університет просив стягнути з відповідача витрати в розмірі 257 885,23 грн.

12.11.2026 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточна сума, заявлена до стягнення, становить 252 877,82 грн.

Зменшення розміру позовних вимог обґрунтовано необхідністю коригування витрат на продовольче забезпечення та оплату комунальних послуг у зв`язку з перебуванням відповідача на стаціонарному лікуванні поза межами університету в періоди з 12.01.2026 року по 23.01.2026 року та з 24.01.2026 року по 04.02.2026 року.

Відповідні зміни відображено в наказі начальника університету від 08.11.2026 року №314 та уточненому загальному розрахунку від 10.11.2026 року №2213.

Відповідно до уточненого розрахунку позивачем визначено такі витрати:

грошове забезпечення - 185 795,22 грн;

продовольче забезпечення - 40 175,82 грн;

речове забезпечення - 10 807,50 грн;

медичне забезпечення - 262,43 грн;

комунальні послуги та спожиті енергоносії - 15 836,85 грн.

Загальна сума зазначених витрат становить 252 877,82 грн.

Однак суд зазначає, що наведення позивачем загального розрахунку витрат не звільняє його від обов`язку довести правильність визначення кожної складової відповідно до спеціального нормативного механізму.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2026 року у справі №280/8295/23 наголосив, що для правильного вирішення спору суд повинен перевірити відповідність розрахунку вимогам Порядку №964 та спеціального порядку розрахунку витрат, а не обмежуватися встановленням факту ознайомлення курсанта з відповідним документом.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що правила відшкодування грошового, продовольчого, речового, медичного забезпечення та комунальних витрат можуть відрізнятися залежно від правового статусу курсанта і відповідного періоду навчання.

Отже, правильність загальної суми витрат не може визначатися виключно шляхом перевірки арифметичної відповідності підсумкових показників.

Щодо визначення періодів навчання відповідача.

Відповідно до довідки відділу персоналу університету від 03.09.2026 року період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року зараховано відповідачу до строку базової військової служби.

Період з 01.09.2025 року по 10.09.2026 року визначено окремо.

Суд зазначає, що наведені відомості мають істотне значення для правильного застосування Порядку №964.

Зокрема, за період, який відповідає строку базової військової служби, необхідно застосовувати спеціальний механізм визначення різниці витрат на утримання курсанта та витрат на утримання громадянина, який проходив базову військову службу.

Водночас за період навчання, що перевищує встановлений законодавством строк базової військової служби, відшкодування здійснюється за правилами, визначеними для відповідної категорії курсантів.

Отже, суд не вбачає правових підстав для застосування єдиного механізму обчислення витрат за весь період навчання відповідача без належного розмежування відповідних періодів.

Щодо витрат на грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за відповідний період навчання.

Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 року у справі №280/3770/22, від 13.03.2024 року у справі №440/14068/21 та від 30.04.2025 року у справі №240/33278/23 дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх утримання та за наявності передбачених законом підстав підлягає відшкодуванню.

Разом із тим зазначені правові висновки не означають можливості включення до витрат на грошове забезпечення будь-яких платежів, які здійснювалися університетом у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби.

Судом установлено, що позивачем визначено загальну суму витрат на грошове забезпечення в розмірі 185 795,22 грн.

Із дослідженого розрахунку вбачається, що до зазначеної суми включено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 589,60 грн.

Відповідно до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є обов`язковим платежем, який нараховується та сплачується відповідним платником у визначеному законом порядку.

Єдиний внесок не є складовою грошового забезпечення, що безпосередньо виплачується військовослужбовцю.

При цьому сам факт нарахування та сплати університетом ЄСВ не доводить, що зазначені суми належать до фактично отриманого відповідачем грошового забезпечення в розумінні спеціального порядку розрахунку витрат.

Відтак суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано належним чином включення до складу витрат на грошове забезпечення суми ЄСВ у розмірі 29 589,60 грн.

У зв`язку з наведеним позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо врахування військового збору.

Судом установлено, що при визначенні витрат на грошове забезпечення позивачем також враховано утримання військового збору.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України військовий збір є обов`язковим платежем, який утримується з доходів фізичних осіб у передбачених законом випадках.

Суд зазначає, що утримання військового збору з належно нарахованого грошового забезпечення не змінює правової природи відповідного доходу.

Водночас військовий збір не може враховуватися як окрема додаткова виплата понад суму нарахованого грошового забезпечення.

Отже, при визначенні фактичних витрат на грошове забезпечення необхідно виключити можливість як безпідставного зменшення нарахованого доходу на суму утриманого військового збору, так і його повторного включення до складу витрат.

Щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення військовослужбовців, підлягають компенсації відповідно до встановленого законодавством механізму.

Водночас для включення відповідних сум до витрат на утримання курсанта необхідно встановити факт їх належного нарахування або виплати, а також виключити можливість подвійного врахування.

Із досліджених бухгалтерських документів убачається, що в розрахунку позивача відображено компенсацію ПДФО.

Разом із тим сам по собі арифметичний розрахунок такої компенсації не є безумовним підтвердженням її фактичного нарахування або виплати за кожний відповідний місяць.

Суд зазначає, що оцінка зазначених сум повинна здійснюватися з урахуванням розрахунково-платіжних відомостей, довідок про доходи та інших бухгалтерських документів, які підтверджують відповідні операції.

Щодо правильності визначення витрат за серпень 2025 року.

Окремої правової оцінки потребує розрахунок витрат за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року.

Судом установлено, що зазначений період зараховано відповідачу до строку базової військової служби.

Отже, визначення витрат за цей період повинно здійснюватися відповідно до спеціального механізму Порядку №964.

Із розрахунку університету вбачається, що за серпень 2025 року визначено грошове забезпечення в розмірі 10 480,76 грн, компенсацію ПДФО в розмірі 1886,54 грн та ЄСВ у розмірі 2305,77 грн.

Крім того, позивачем застосовано порівняльний показник у розмірі 484,75 грн, який сформовано із посадового окладу 350 грн, відповідних податкових і страхових платежів.

Суд зазначає, що правильність такого розрахунку повинна перевірятися з урахуванням нормативно встановленого грошового забезпечення військовослужбовців базової військової служби у серпні 2025 року.

При цьому застосування показника, передбаченого для військовослужбовців іншої категорії, без належного нормативного обґрунтування не може вважатися достатнім підтвердженням правильності порівняльного розрахунку.

Крім того, до порівняльної величини позивачем включено ЄСВ, який не є складовою грошового забезпечення, безпосередньо отриманого військовослужбовцем.

Суд також ураховує, що компенсація ПДФО за серпень 2025 року в розмірі 1886,54 грн визначена позивачем розрахунковим шляхом.

Водночас серед досліджених документів відсутня окрема розрахунково-платіжна відомість за серпень 2025 року, яка дозволяла б безпосередньо перевірити всі складові відповідних нарахувань.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належним чином правильність усіх показників, використаних при визначенні витрат на грошове забезпечення за серпень 2025 року.

Водночас суд наголошує, що недоведеність окремих складових розрахунку не є тотожною відсутності будь-яких витрат на утримання відповідача протягом зазначеного періоду.

Таким чином, відшкодуванню можуть підлягати лише ті витрати за серпень 2025 року, розмір яких визначений відповідно до спеціального механізму та підтверджений належними і допустимими доказами.

Щодо витрат на продовольче забезпечення.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на продовольче забезпечення в розмірі 40 175,82 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначена сума визначена після здійснення перерахунку у зв`язку з перебуванням відповідача на стаціонарному лікуванні поза межами університету.

Суд зазначає, що при визначенні витрат на продовольче забезпечення необхідно враховувати фактичний період забезпечення курсанта харчуванням, відповідні норми продовольчого забезпечення та спеціальний механізм відшкодування витрат.

Виключення позивачем із розрахунку періодів, протягом яких відповідач не забезпечувався харчуванням за рахунок університету, відповідає принципу відшкодування фактичних витрат.

Разом із тим суд ураховує, що за період, який зараховується до строку базової військової служби, відповідні витрати підлягають визначенню з урахуванням спеціального порівняльного механізму.

Отже, правомірність стягнення витрат на продовольче забезпечення повинна встановлюватися не лише за загальною сумою довідки продовольчої служби, але й за результатами перевірки відповідності розрахунку застосовним нормативним положенням.

Щодо витрат на речове забезпечення.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на речове забезпечення в розмірі 10 807,50 грн.

Суд зазначає, що до витрат на речове забезпечення можуть належати витрати на фактично отримане курсантом речове майно з урахуванням установлених норм, строків використання та відповідного порядку визначення вартості.

Водночас правильність зазначеної суми повинна підтверджуватися документами щодо видачі речового майна, його вартості та застосованого механізму розрахунку.

Суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.06.2026 року у справі №280/8295/23, щодо необхідності розмежування порядку визначення витрат на речове забезпечення залежно від відповідного періоду військової служби.

Отже, відшкодуванню підлягають лише ті витрати на речове забезпечення, які визначені відповідно до чинного законодавства та підтверджені належними доказами.

Щодо витрат на медичне забезпечення.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на медичне забезпечення в розмірі 262,43 грн.

Суд зазначає, що правильність включення відповідної суми до загального розрахунку залежить від характеру медичних послуг, періоду їх надання та спеціального порядку відшкодування.

При цьому необхідно враховувати відмінності правового регулювання відшкодування медичних витрат за період базової військової служби та за період навчання понад установлений строк такої служби.

Саме по собі відображення суми медичних витрат у загальному розрахунку університету не є достатнім підтвердженням наявності правових підстав для їх стягнення.

Щодо витрат на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відповідно до уточненого розрахунку позивачем заявлено до відшкодування витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв у розмірі 15 836,85 грн.

Судом установлено, що зазначена сума визначена після коригування первісного розрахунку з урахуванням періодів перебування відповідача на стаціонарному лікуванні поза межами університету.

Водночас суд зазначає, що такі витрати повинні визначатися відповідно до спеціальної методики та з урахуванням правового статусу відповідача протягом відповідного періоду.

При цьому не допускається покладення на відповідача обов`язку відшкодувати загальні витрати університету, які не можуть бути належним чином віднесені до витрат на його утримання.

Отже, правильність зазначеної суми підлягає оцінці з урахуванням відповідних довідок, розрахункових показників та спеціальних правил відшкодування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.06.2015 року у справі «Chitos v. Greece» (заява №51637/12) розглянуто питання покладення на військовослужбовця обов`язку сплатити державі компенсацію у зв`язку з достроковим припиненням військової служби після здобуття освіти за державний кошт.

Європейський суд з прав людини визнав, що держава має законний інтерес у забезпеченні повернення коштів, витрачених на підготовку військових фахівців, та може встановлювати відповідні обов`язки щодо проходження служби або компенсації витрат.

Водночас Суд наголосив на необхідності дотримання принципу пропорційності між законною метою відповідного фінансового зобов`язання та тягарем, який покладається на особу.

Отже, сам по собі обов`язок відшкодувати витрати на військову освіту не суперечить положенням Конвенції.

Разом із тим розмір такого відшкодування повинен бути визначений на підставі закону, відповідати легітимній меті та не створювати для особи надмірного фінансового тягаря.

Застосовуючи наведений підхід до спірних правовідносин, суд виходить із того, що захист майнових інтересів держави не може здійснюватися шляхом стягнення сум, правова підстава або фактичний розмір яких належним чином не підтверджені.

Водночас принцип пропорційності не виключає можливості стягнення фактичних витрат, які відповідають установленому законом механізму відшкодування.

Досліджені матеріали справи підтверджують факт проходження відповідачем навчання у вищому військовому навчальному закладі та дострокового припинення відповідного контракту.

Водночас із наданих позивачем розрахунків убачається, що при визначенні загальної суми витрат використано показники, правомірність включення яких до суми відшкодування не підтверджена належним чином.

Зокрема, до витрат на грошове забезпечення включено ЄСВ у розмірі 29 589,60 грн, який не є безпосередньо отриманим курсантом грошовим забезпеченням.

Крім того, за серпень 2025 року позивачем застосовано порівняльний розрахунок, правильність усіх складових якого не підтверджена належними доказами.

При цьому суд наголошує, що недоліки розрахунку окремих складових витрат не спростовують самого обов`язку відповідача відшкодувати витрати, які належним чином підтверджені та відповідають вимогам законодавства.

Разом із тим наявність такого обов`язку не є підставою для задоволення позовних вимог у повному розмірі без перевірки правильності кожної складової заявленої суми.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи, положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку №964, спеціального порядку розрахунку витрат, а також правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відшкодуванню підлягають фактичні витрати на утримання відповідача під час навчання, правова підстава та розмір яких підтверджені належними і допустимими доказами.

З урахуванням установлених обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба витрат, пов`язаних із його утриманням під час навчання, у розмірі 223 288,22 грн, що визначено шляхом виключення із заявленої позивачем суми 252 877,82 грн витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29 589,60 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 29 589,60 грн слід відмовити, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для включення зазначеної суми до складу витрат на грошове забезпечення відповідача.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 і ч.2 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною другою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Судом установлено, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 257 885,23 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3094,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.10.2026 року №3702, виконаною 02.10.2026 року.

12.11.2026 року представником позивача до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 252 877,82 грн.

Одночасно представником позивача заявлено клопотання про повернення частини сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн у зв`язку зі зменшенням ціни позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням первісної ціни позову 257 885,23 грн розмір судового збору становив 3094,62 грн.

Після зменшення ціни позову до 252 877,82 грн належний розмір судового збору становить 3034,53 грн.

Отже, внаслідок зменшення розміру позовних вимог утворилася переплата судового збору в розмірі 60,09 грн (3094,62 грн - 3034,53 грн).

Суд зазначає, що повернення надмірно сплаченого судового збору з Державного бюджету України відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» не є розподілом судових витрат між сторонами в розумінні статті 139 КАС України.

При цьому питання повернення частини сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн, заявлене представником позивача у заяві від 12.11.2026 року про зменшення розміру позовних вимог, вирішено окремою ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2026 року у справі №160/31901/26, якою клопотання представника позивача задоволено та повернуто Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору в розмірі 60,09 грн.

Таким чином, після повернення зазначеної частини судового збору витрати позивача зі сплати судового збору становлять 3034,53 грн.

Водночас суд ураховує, що Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба звернувся до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень із вимогою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта під час навчання, реалізуючи передбачені законодавством повноваження.

Отже, до спірних правовідносин щодо розподілу судових витрат підлягають застосуванню положення частини другої статті 139 КАС України.

За змістом зазначеної норми процесуального закону витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають стягненню з відповідача, навіть у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно, часткове задоволення позовної заяви Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба не створює правових підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору.

Доказів понесення позивачем судових витрат, пов`язаних із залученням свідків або проведенням експертиз, матеріали адміністративної справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Отже, з урахуванням положень частини другої статті 139 КАС України судові витрати між сторонами розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) заборгованість на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі за період з 31.07.2025 року по 10.09.2026 року, у розмірі 223 288,22 грн (двісті двадцять три тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 22 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Часті запитання

Який тип судового документу № 141507174 ?

Документ № 141507174 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141507174 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141507174 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141507174 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141507174, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141507174, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141507174 відноситься до справи № 160/31901/26

Це рішення відноситься до справи № 160/31901/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141507168
Наступний документ : 141507183