Рішення № 141507155, 03.11.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
761/49176/25
Номер документу
141507155
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 761/49176/25

Провадження № 2/761/6252/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участю секретаря судового засідання Фортуни М.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання відсутнім зобов`язань за кредитним договором у частині ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» із позовом визнання відсутнім зобов`язань за кредитним договором у частині сплати процентів, штрафних санкцій та пені.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 21.11.2024 року між нею та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір оферти № 21.11.2024-100001161, відповідно до умов якого їй було надано кредит в розмірі 20 000 грн. терміном на 144 календарних днів. Чоловік позивачки ОСОБА_2 є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, має статус учасника бойових дій. У 2023 році брав участь у бойових діях. Позивачка вважає, що як дружина військовослужбовця має право на звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій за кредитом відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також указала, що 21.03.2025 року зверталася до позивача з метою врегулювання цього питання, однак листом від 09.05.2025 року відповідач відмовив у списання нарахованих відсотків та штрафних санкцій з посиланням на те, що подані документи не підтверджують призов на військову службу та те, що вказана пільга надається військовослужбовцям лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. 12.06.2025 року позивачка надіслала запит відповідачу на отримання довідки із детальним розрахунком заборгованості. 23.06.2025 року позивачкою отримано довідку про розмір заборгованості, зі змісту якої вбачається, що заборгованість в розмірі 44 200,00 грн. складається з 20 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн. заборгованість за відсотками; 1 800 грн.- прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 10 000 грн.- нарахована неустойка. Нарахування комісії позивачка вважає неправомірним з огляду на приписи ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту плати за його надання. Щодо неправомірності нарахування неустойки зазначає, що її нарахування у період дії воєнного стану заборонено п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Позивачка зазначає, що 15.12.2024 року та 16.01.2024 року нею було здійснено 2 платежі за кредитом на загальну суму 16 000 грн., які слід відмінусувати від тіла кредиту, а відтак залишок по тілу кредиту становитиме 4 000 грн. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 06 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату та час повідомлена належним чином. На адресу суду надіслала заяву без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, причини неявки не вказав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Судом встановлено, що 21.11.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № № 21.11.2024-100001161.

Пропозицію про укладення кредитного договору підписано електронним цифровим підписом відповідача та отримано на рахунок кошти у вказаному розмірі, тобто акцептовано умови договору. Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Для підписання і укладення цього правочину введений код з смс-повідомлення, яке надіслане на номер телефону відповідача.

Відповідно до заявки від 21.11.2024 року, сума кредиту 20 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 24.04.2025 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6 заявки).

Комісія пов`язана з наданням кредиту складає 9 % від суми кредиту та дорівнює 1 800 грн. (п. 8 заявки)

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1800 грн. (п.9 оферти).

Неустойка 300,00 грн., що нараховується за кожен день неналежного виконання зобов`язання (п.17 заявки)

Згідно з п. 3.1. Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.2. договору, кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із пунктом 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Договір діє протягом одного року.

Судом встановлено, що 21.11.2024 року ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, а отже акцептовано умови договору.

Також судом встановлено, що 16.02.2023 року зареєстровано шлюб з між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.02.2023 року (актовий запис № 298). Тотожність позивачки як позичальника за кредитним договором встановлена судом за збігом прізвища до шлюбу, імені, по батькові, дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини № НОМЕР_2 від 09.02.2025 року № 08/12, вбачається, що сержант ОСОБА_2 з 21.04.2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у н.п. Кармазинівка, н.п. Ковалівка, н.п. Нововодяне Сватівського району Луганської області та н. АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з наказу № 566-ОС від 14.12.2022 начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з громадянином ОСОБА_2 укладено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на з роки, присвоєно ОСОБА_2 військове звання «молодший сержант», призначено ОСОБА_2 інспектором прикордонної служби 2 категорії-гранатометником третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування.

Відповідно до Витягу з наказу № 496-ОС від 07.06.2024 начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України сержанта ОСОБА_2 призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії-техніком зв`язку третьої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

Факт проходження ОСОБА_2 військової служби, на яку його призвано під час мобілізації, також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 29.12.2022 року.

Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів, які б ставили під сумнів достовірність наданих відповідачкою документів, не надав.

21.03.2025 року позивачка звернулася до відповідача з метою врегулювання вказаного питання.

Листом від 14.04.2025 року № 1472/зг року відповідач відмовив у списанні нарахованих відсотків та штрафних санкцій з посиланням на те, що подані документи не підтверджують призов на військову службу та те, що відповідно до роз`яснень НБУ від 14.06.2024 року № 14-0005/45882 вказана пільга надається військовослужбовцям лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час ухвалення цього рішення; Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, аналізуючи зазначену норму, дійшов висновку, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.

Вказана пільга встановлена законом, має імперативний характер, діє незалежно від волі сторін кредитного договору і не потребує внесення змін до нього; при цьому відступлення права вимоги не змінює змісту зобов`язання боржника, оскільки згідно зі статтею 514 ЦК України новий кредитор отримує права первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а боржник згідно зі статтею 518 ЦК України має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

Як встановлено судом, чоловіка позивачки ОСОБА_2 призвано на військову службу під час мобілізації 14 грудня 2024 року, і з цього часу він безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України.

Договір кредиту укладено ОСОБА_1 21.11.2024 року, шлюб із ОСОБА_2 зареєстровано 16.02.2023 року

Отже, починаючи з 14 грудня 2022 року на неї поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» а нарахування їй процентів за користування кредитом з цієї дати є неправомірним.

Таким чином нарахування відповідачем процентів за користування кредитом у розмірі 12 400 грн. є неправомірним.

Сума заборгованості відповідачки перед позивачем в розмірі 44 200,00 грн. складається з 20 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн. заборгованість за відсотками; 1 800 грн.- прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 10 000 грн.- нарахована неустойка.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Прострочення виконання позивачкою грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування штрафів і процентів за порушення грошового зобов`язання мали місце в період дії воєнного стану в Україні, відповідачка в силу прямої вказівки закону звільнена від обов`язку їх сплати, а тому нарахування неустойки в розмірі 10 000 грн. є неправомірним.

Щодо нарахування відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 1800 грн.

ВП ВС висловилася щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно. У такому разі має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта. Тобто у спірних правовідносинах (кредитний договір укладено 19 червня 2018 року) застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування», яким безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

У справах № 583/3343/19 та № 361/392/20 Верховний Суд дійшов висновку про визнання недійсною умови кредитного договору, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту на підставі положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а у справі № 194/1387/19 Верховний Суд зробив висновок про нікчемність такої умови кредитного договору згідно частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 2493091 від 26.11.2020 умови щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1330,00 гривень, є нікчемними.

Таким чином, встановлення комісії в розмірі 1800 грн. за надання кредиту здійснено відповідачем неправомірно. Проте доказів того, що відповідачем вказана комісія була нарахована, а відповідачем- сплачена, не подано.

Щодо нарахування комісії за обслуговування кредиту в сумі 1800 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС зазначила, що до наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, проте оспорюваними пунктами кредитного договору позичальнику фактично встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.8 заявки комісія, пов`язана з наданням кредиту, (надалі- «комісія за надання, «Комісія»; економічна сутність - плата за надання кредиту- 9 % від суми кредиту та дорівнює 1800 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Як вбачається зі змісту п. 9 заявки комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1800 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для в ходу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування».

П.9 заявки передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Отже, у кредитному договорі зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, які надаються та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту. Кредитним договором до таких послуг не віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», що чітко передбачено п.9 заявки.

Таким чином встановлення в договорі комісії за додаткові (супутні) послуги, перелік яких наведено у договорі, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається із довідки про розмір заборгованості від 17.06.2025 року № 3, у позивачки відсутня заборгованість за комісією за надання кредиту.

Проте у позивачки згідно вказаної довідки наявна заборгованість за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 1800 грн., яка нарахована відповідачем правомірно.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із довідки № 3 від 17.06.2025 року про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором від 17.06.2025 року, виданої ТОВ «Споживчий центр», прострочена заборгованість позивачки за тілом кредиту складає 20 000 грн.

15.12.2024 року та 16.01.2024 року позивачкою було здійснено 2 платежі за кредитом на загальну суму 16 000 грн., що підтверджується квитанціями про сплату № 595816714 від 15.12.2024 року та № 625971075 від 16.01.2025 року.

Інформації щодо того, на погашення якої заборгованості були спрямовані вказані кошти не подано.

Однак зі змісту довідки від 17.06.2025 року вбачається, що заборгованість за кредитом складає 20 000 грн.

За змістом п. 9.2 оферти у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі черговість погашення вимог за договором встановлюється законом.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З врахуванням того, що відповідно до умов кредитного договору (п. 2 оферти) сума кредиту складала 20 000 грн. і відповідно до довідки від 17.06.2025 року заборгованість за кредитом складає 20 000 грн., та беручи до уваги черговість погашення платежів за кредитом, встановленої ст.534 ЦК України, суд приходить до висновку, що сплачені позивачкою грошові кошти в сумі 16 000 грн. були зараховані відповідачем в рахунок погашення процентів.

Оскільки судом встановлено, що проценти за користування кредитними коштами, комісії та неустойки нараховані відповідачем неправомірно, сплачені позивачкою кошти в розмірі 16 000 грн. слід зарахувати в рахунок погашення суми тіла кредиту (20 000 грн.- 16 000 грн.= 4 000 грн.).

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання припиненими зобов`язань позивачки за кредитним договором в розмірі 38 400 грн., в тому числі 16 000 грн.- заборгованості по тілу кредиту; 12 400 грн.- заборгованості за процентами; 10 000 грн.- заборгованості за неустойкою.

Позовні вимоги щодо визнання припиненим зобов`язань за кредитним договором щодо сплати комісії в розмірі 1800 грн. за обслуговування кредиту до задоволення не підлягають

У задоволенні позовних вимог щодо визначення залишку заборгованості за кредитним договором у розмірі 4000 грн. слід відмовити з огляду на те, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений. Крім того такий залишок, з врахуванням комісії у розмірі 1800 грн. складає 5800 грн.

У разі подання відповідачем позову до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором обставини справи, встановлені вказаним рішенням суду будуть вважатися преюдиційними.

Отже, порушене право позивачки відновлено шляхом задоволення позовної вимоги про визнання відсутнім зобов`язань за кредитним договором. Втсановлення залишку заборгованості судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч.3 ст.22 Закону України «Про захист пара споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Таким чином, позивачку звільнено від сплати судового збору.

За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачкою заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 цього Закону, ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3028 грн.

Отже, за кожною позовною заявою немайнового характеру позивачу належало б сплатити по 12 11,20 грн., а разом - 2 422,40 грн.

Однак позовну заяву подано через підсистему Електронний суд (ЄСІТС).

За змістом ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивачці належало б сплатити 1937,92 грн. судового збору. по 968,96 грн. за кожною позовною вимогою.

Оскільки в одній позовній вимогі позивачці відмовлено, вказана сума судового збору з відповідача не стягується.

З врахуванням наведеного із відповідача на користь держави підлягає до стягнення 930,20 грн. судового збору ( 38400 грн. /40200 грн. = 0,96 %* 968,96 грн.= 930,20 грн.)

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат в розмірі 1211,20 грн. з врахуванням того, що позивачку звільнено від сплати судового збору.

Судовий збір у сумі 1211,20 грн., сплачений позивачкою при подачі позову є зайве сплаченим та може бути повернутий позивачці у порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням, поданим до суду. На день ухвалення судового рішення по справі, клопотання про повернення зайве сплаченого судового збору від позивача не надходило, тому питання про повернення судового збору судом при ухваленні даного рішення не вирішується.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про визнання відсутнім зобов`язань за кредитним договором задовольнити частково.

Визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № 21.11.2024-100001161 від 21.11.2024 року в розмірі 38 400 грн., в тому числі: з 16 000 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 12 400 грн. заборгованість за відсотками; 10 000 грн.- нарахована неустойка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь держави 930,20 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул.Саксаганського. буд.133-А.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141507155 ?

Документ № 141507155 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141507155 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141507155 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141507155 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141507155, Шевченківський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141507155, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141507155 відноситься до справи № 761/49176/25

Це рішення відноситься до справи № 761/49176/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141507130
Наступний документ : 141507156