Рішення № 141507092, 16.11.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
761/20595/26
Номер документу
141507092
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 761/20595/26

Провадження № 2-а/761/443/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 року Суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 травня 2026 року № R532447 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, а також закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R532447, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Позивач вказував, що 09 грудня 2021 року його було знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 21 січня 2022 року він належним чином став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому позивач наголошував, що виконав передбачений законодавством обов`язок щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання, а тому в його діях відсутні ознаки порушення правил військового обліку. Крім того, державним органам було відоме його місце проживання, однак жодних заходів щодо його виклику або повідомлення з метою взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 не вживалося.

Також позивач зазначав, що оскаржувану постанову винесено без його участі, чим, на його думку, порушено вимоги статті 268 КУпАП та позбавлено його можливості надати пояснення, заперечення і докази на свій захист.

З огляду на викладене позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді Савчук Ю.Н.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Савчук Ю.Н. від 29.05.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

24.06.2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою недоліки усунуто.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Савчук Ю.Н. від 27.07.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2026 постановою №R532447, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стали відомості, отримані за результатами опрацювання інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до яких позивач не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим, на думку посадової особи, порушив вимоги статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно- територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; -проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

За змістом п.2 ч.5 ст.37 Закону №2232-ХІІ зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України , з військового обліку військовозобов`язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання.

Відповідно до ч.11 ст.38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

На виконання вимог ст.38 Закону позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомив про зміну місця проживання у зв`язку із переїздом до міста Дніпра та був знятий з військового обліку 09.12.2021 року, в той час, коли відповідно до закону таке зняття повинно було здійснюватися лише після вибуття позивача в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і постановку на військовий облік за новим місцем проживання.

Однак позивач не несе відповідальності за вказане порушення, оскільки воно було допущене ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як убачається з матеріалів справи, 21 січня 2022 року позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Разом з тим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не постановку на військовий облік.

Згідно з ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", віком до 60 років.

Ч.3 ст.14 цього Закону передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Суд наголошує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.

За змістом ч.3 ст.37 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Підпунктами 1,7 Пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ овід 30.12.2022№1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Матеріали протоколу не містять інформації щодо того, чи дотримано позивачем встановлений ст.37 Закону строк постановлення на військовий облік, однак його притягнуто до адміністративної відповідальності саме за непостановлення на військовий облік за новим місцем проживання, що у даній справі не мало місця.

Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).

При цьому, відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічні положення закріплені у статті 8 КУпАП, відповідно до якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність призовників, військовозобов`язаних та резервістів за порушення правил військового обліку.

Частина третя цієї статті встановлює відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 210 КУпАП, в особливий період.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту порушення нею конкретних правил військового обліку, протиправності відповідної поведінки та вини особи у вчиненні такого правопорушення.

При цьому приміткою до статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного чи резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік та дотримання правил військового обліку.

Згідно зі статтею 37 зазначеного Закону військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік відповідних категорій громадян ведеться за місцем їх проживання та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі зміни адреси місця проживання (перебування) та інших визначених законом відомостей особисто повідомляти про такі зміни відповідні органи, в яких вони перебувають на військовому обліку, у встановлений законом строк.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідно до пункту 19 зазначеного Порядку призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені додатком 2 до Порядку № 1487.

Зокрема, підпунктом 7 пункту 1 зазначених Правил передбачено обов`язок військовозобов`язаних особисто у семиденний строк із дня прибуття до нового місця проживання прибути з паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідальність за статтею 210 КУпАП може наставати виключно за умови встановлення конкретного порушення правил військового обліку та доведення вини особи у його вчиненні.

Водночас в оскаржуваній постанові посадовою особою не конкретизовано, яку саме вимогу правил військового обліку порушив позивач, не зазначено обставин, за яких було вчинено відповідне правопорушення, а також не наведено конкретної дати його вчинення чи виявлення.

Фактично висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення зроблено лише на підставі загального посилання на статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та відомості з відповідного реєстру, без належного встановлення фактичних обставин порушення.

Натомість, як установлено судом, позивач був знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 09 грудня 2021 року та 21 січня 2022 року взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують факт перебування позивача на військовому обліку в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на момент прийняття оскаржуваної постанови.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки спростовують висновок про те, що позивач взагалі не виконав обов`язок щодо взяття на військовий облік.

При цьому відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт взяття позивача на військовий облік 21 січня 2022 року, а також не наведено належного обґрунтування того, у чому саме полягало порушення позивачем правил військового обліку.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне правопорушення.

Отже, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на загальному посиланні на норми законодавства без конкретизації фактичних обставин правопорушення та доказів, які підтверджують його вчинення.

Крім того, відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Приписами статті 280 КУпАП визначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу на необхідність дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас оскаржувана постанова не містить відомостей про конкретні дати вчинення та виявлення інкримінованого позивачу правопорушення, що унеможливлює перевірку дотримання встановлених статтею 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення. При цьому в постанові зазначено про згоду позивача на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 279-9 КУпАП, у такому випадку уповноважена посадова особа зобов`язана протягом трьох днів з дня отримання відповідної заяви перевірити викладені в ній фактичні дані щодо визнання особою правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності, а також дотримання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Отже, сама лише вказівка в оскаржуваній постанові на надання позивачем такої згоди не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності та дотримання встановленої процедури.

За змістом статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а також у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не було забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин справи, не встановлено конкретного порушення позивачем правил військового обліку та не наведено належних доказів на підтвердження його вини.

Отже, висновок посадової особи про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, є необґрунтованим та не підтверджений належними і допустимими доказами.

Суд також враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачу було забезпечено можливість реалізувати передбачені законом процесуальні права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята без належного встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому не може вважатися обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття постанови № R532447 від 15 травня 2026 року та доводили наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги пункт 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок судді наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності надавати відповідь на кожен аргумент сторін. Обсяг обґрунтування рішення залежить від характеру справи та доводів, наведених учасниками процесу. Водночас мотивувальна частина судового рішення має засвідчувати, що судом досліджено основні питання, поставлені на його розгляд.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст.ст.7, 9, 210, 235, 245, 250-252, 254, 256, 268, 277-280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 121, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R532447 від 15.05.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141507092 ?

Документ № 141507092 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141507092 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141507092 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141507092 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141507092, Шевченківський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141507092, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141507092 відноситься до справи № 761/20595/26

Це рішення відноситься до справи № 761/20595/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141507090
Наступний документ : 141507094