Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/2868/26
Провадження № 2/761/7939/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 176299 від 24.03.2025 року у загальному розмірі 14 522,12 грн., а також судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому останній просив витребувати в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки НОМЕР_1 , факту зарахування на відповідний картковий рахунок 5,90 грн. у період з 24.03.2025 року по 29.03.2025 року, а також первинні банківські документи щодо такої операції.
Позов обґрунтовано тим, що 24.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 176299. За умовами договору загальний розмір кредиту визначено у сумі 14 118,00 грн., строк кредитування - 184 дні, з 24.03.2025 року по 24.09.2025 року, процентну ставку - 0,10 % річних, а також передбачено комісії за надання, управління та обслуговування кредиту.
Позивач зазначив, що відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим первісним кредитором станом на 03.07.2025 року обліковано заборгованість у розмірі 15 422,12 грн., з яких: 14 118,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3,12 грн. - проценти за користування кредитом, 401,00 грн. - комісія та 900,00 грн. - штрафні санкції. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути 14 522,12 грн., що складаються з 14 118,00 грн. тіла кредиту, 3,12 грн. процентів та 401,00 грн. комісії. Вимога про стягнення 900,00 грн. штрафних санкцій у прохальній частині позову відсутня.
Позивач також посилався на те, що право вимоги за кредитним договором № 176299 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року, Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 року та Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 року.
У позовній заяві представник позивача просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи на підставі наявних доказів. Також зазначив, що заходи досудового врегулювання спору між сторонами не здійснювалися.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою клопотання позивача про витребування доказів задоволено та витребувано відповідні відомості в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки та руху коштів за відповідним рахунком. Із листа банку від 05.06.2026 року та долученої виписки вбачається, що картка № НОМЕР_2 та рахунок, до якого вона емітована, належать ОСОБА_1 , а 24.03.2025 року на цей рахунок було зараховано 5,90 грн.
Відзив на позовну заяву, а також інші заяви по суті спору від відповідача у матеріалах справи відсутні. Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 176299. За своєю правовою природою спірний договір є договором про споживчий кредит, оскільки кредит надавався фізичній особі для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Матеріали справи містять відомості про те, що ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на час укладення спірного договору мало статус фінансової установи та ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги з надання коштів та банківських металів у кредит.
Договір укладено дистанційно в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. В індивідуальній частині договору зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону НОМЕР_4 та платіжна картка НОМЕР_1 .
Індивідуальна частина договору підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 483fbe81 24.03.2025 року о 18:50:30. Умовами договору передбачено, що акцепт пропозиції кредитодавця здійснюється в особистому кабінеті шляхом використання одноразового ідентифікатора, направленого на мобільний телефон позичальника, а ідентифікація та верифікація можуть проводитися на підставі документів позичальника та/або через систему BankID НБУ.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Згідно зі ст. 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постанові від 08.04.2026 року у справі № 705/1938/25, відповідно до яких кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо істотних умов та належної ідентифікації особи.
У цій справі факт укладення договору саме відповідачем підтверджується не лише відомостями про використання одноразового ідентифікатора та персональними даними у договорі, але й тим, що зазначений у договорі платіжний інструмент належить ОСОБА_1 , що підтверджено безпосередньо банком-емітентом. Відповідач доказів на спростування належності їй електронного підпису, засобу зв`язку чи платіжного рахунку суду не надала.
Отже, суд вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 176299 від 24.03.2025 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За змістом ст. ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти у розмірі та порядку, визначених договором.
Разом з тим факт укладення кредитного договору сам по собі не звільняє позивача від обов`язку довести фактичне надання кредитних коштів та правомірність кожної складової заборгованості, заявленої до стягнення.
Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини договору визначено загальний розмір кредиту 14 118,00 грн. та погоджено такий порядок його надання: 11 994,40 грн. - для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 165560 від 30.12.2024 року, укладеним з тим самим кредитодавцем; 5,90 грн. - на картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 ; 2 117,70 грн. - шляхом погашення заборгованості позичальника за одноразовою комісією за надання кредиту, передбаченою п. 2.5 договору.
Отже, номінально визначені договором 14 118,00 грн. складаються з трьох різних за правовою природою складових, у зв`язку з чим суд перевіряє кожну з них окремо.
Факт фактичного зарахування 5,90 грн. на рахунок відповідача підтверджено відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та банківською випискою. Таким чином, у цій частині виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредиту підтверджено незалежним первинним банківським доказом.
Щодо суми 11 994,40 грн. суд враховує, що безпосередньо в підписаній відповідачем індивідуальній частині договору сторони визначили конкретний попередній договір № 165560 від 30.12.2024 року та точну суму заборгованості, на погашення якої спрямовується частина нового кредиту. Витяг з довідки ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про проведення взаємозаліку також містить окремий запис щодо договору № 176299 від 24.03.2025 року, відповідно до якого 11 994,40 грн. спрямовано на погашення заборгованості за договором № 165560 від 30.12.2024 року.
Сам договір № 165560 від 30.12.2024 року, окремий розрахунок заборгованості за ним та первинні документи щодо його виконання до матеріалів цієї справи не долучені. Водночас суд враховує, що відомості про номер, дату попереднього договору та точну суму заборгованості за ним зафіксовані у новому договорі, підписаному самою відповідачкою. Таким чином, відповідач при укладенні нового договору погодила конкретний спосіб використання 11 994,40 грн. на погашення визначеного попереднього зобов`язання.
У сукупності з довідкою первісного кредитора про фактичне проведення відповідної операції такі докази суд оцінює як достатні для підтвердження використання 11 994,40 грн. в інтересах відповідача шляхом погашення її попередньої заборгованості перед тим самим кредитодавцем. Доказів того, що заборгованість за договором № 165560 була відсутня, погашена раніше або визначена у меншому розмірі, відповідач не надала.
Іншої правової оцінки потребує сума 2 117,70 грн., яку позивач включив до складу заборгованості за тілом кредиту.
Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 2 117,70 грн., що становить 15 % від загальної суми кредиту, нараховується та підлягає сплаті в день укладення договору за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Сам договір визначає таку комісію як винагороду за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги - кредиту.
При цьому договором не визначено окремої самостійної додаткової чи супутньої послуги, яка надається відповідачу саме за 2 117,70 грн. Надання грошових коштів у кредит становить основний обов`язок кредитодавця за ст. 1054 ЦК України, а підготовка та організація видачі кредиту є діями, спрямованими на виконання цього основного зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас ч. 5 ст. 12 цього Закону встановлює нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.
У постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22, досліджуючи умови договорів небанківської фінансової установи, які передбачали, зокрема, одноразову комісію за надання кредиту та комісії за управління і обслуговування кредиту, Верховний Суд виходив із того, що за відсутності визначеного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які фактично надаються споживачу за відповідну плату, положення договору щодо обов`язку сплачувати такі комісії є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
У цій справі кредитодавець не визначив будь-якого відокремленого від самої видачі кредиту результату послуги, за який встановлена одноразова плата 2 117,70 грн. При цьому зазначена сума фактично не була перерахована відповідачу або третій особі в її інтересах, а в день укладення договору була спрямована тому самому кредитодавцю на погашення нарахованої ним же комісії.
За таких обставин включення 2 117,70 грн. до заборгованості за тілом кредиту призвело б до фактичного стягнення нікчемної комісії під іншою назвою. Правова природа платежу визначається змістом відповідного зобов`язання, а не його бухгалтерським відображенням кредитодавцем.
Отже, з заявлених позивачем 14 118,00 грн. основного боргу належними та достатніми доказами підтверджено фактичне надання та використання в інтересах відповідача 12 000,30 грн., з яких 11 994,40 грн. спрямовано на погашення попередньої заборгованості та 5,90 грн. зараховано на її картковий рахунок. У частині 2 117,70 грн. вимога про стягнення основного боргу задоволенню не підлягає.
Щодо заявленої до стягнення суми процентів суд зазначає наступне.
Пунктом 2.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,10 % річних. Проценти нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту, протягом строку кредитування. Загальний строк кредитування встановлено з 24.03.2025 року по 24.09.2025 року.
З наданого первісним кредитором деталізованого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися щоденно за період з 25.03.2025 року по 03.07.2025 року та їх загальний розмір становить 3,12 грн. Заявлена до стягнення сума процентів нарахована в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Перевіривши розрахунок та враховуючи, що заявлена сума процентів не перевищує розмір процентів, який міг бути нарахований на встановлену судом фактично надану суму кредиту за погодженою ставкою за відповідний період, суд вважає вимогу про стягнення 3,12 грн. процентів обґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 401,00 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 2.4 договору передбачено знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1,00 грн. за розрахунковий період та стандартний тариф у розмірі 200,00 грн. за розрахунковий період, який застосовується після порушення строку сплати чергового платежу. Із розрахунку заборгованості вбачається, що 401,00 грн. складаються з 1,00 грн., нарахованої 24.04.2025 року, 200,00 грн., нарахованих 24.05.2025 року, та 200,00 грн., нарахованих 24.06.2025 року.
Разом із тим ані індивідуальна, ані публічна частина договору не містять конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які кредитодавець зобов`язується надавати позичальнику саме за цю періодичну плату. Договір визначає назву комісії та її тариф, однак не визначає окремий зміст платної послуги, її результат та обсяг дій кредитодавця, що здійснюються на замовлення споживача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 та Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 виходили з того, що якщо кредитним договором не визначено переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, умова щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний підхід щодо договорів небанківської фінансової установи застосовано Верховним Судом у постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.
Оскільки позивачем не доведено надання відповідачу конкретних самостійних додаткових чи супутніх послуг, які б відповідали нарахованим 401,00 грн., вимога про стягнення зазначеної комісії задоволенню не підлягає.
Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.
16.04.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025. Відповідно до п. 1.3 договору предметом відступлення є як наявні грошові вимоги до боржників, так і права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 4.1 передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог та Акта приймання-передачі Реєстру.
03.07.2025 року сторонами підписано Реєстр прав вимог № 4, до якого включено ОСОБА_1 за договором № 176299 від 24.03.2025 року. Того ж дня підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4. Платіжною інструкцією № 506 від 09.07.2025 року підтверджено перерахування ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» 1 281 189,92 грн. фінансування за Реєстром прав вимог № 4.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За змістом ст. ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і майбутня вимога.
Таким чином, перехід до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги за договором № 176299 належно підтверджений. Та обставина, що станом на 03.07.2025 року загальний строк кредитування ще не закінчився, не перешкоджала відступленню майбутніх вимог. На момент звернення до суду погоджений сторонами кінцевий строк кредитування 24.09.2025 року вже сплив.
Матеріали справи містять досудову вимогу позивача на адресу відповідача про погашення заборгованості, що свідчить про вжиття заходів щодо повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не тягне за собою недійсність самого договору факторингу та не звільняє боржника від обов`язку виконання зобов`язання (сплати боргу), оскільки доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідач суду не надав.
Разом з тим належне підтвердження факторингового ланцюга саме по собі не підтверджує правомірність усіх сум, зазначених у Реєстрі прав вимог, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.
Пеня, штраф та інші штрафні санкції у розмірі 900,00 грн. відображені в розрахунку заборгованості та Реєстрі прав вимог, однак у прохальній частині позовної заяви до стягнення не заявлені. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, тому питання правомірності та стягнення зазначених 900,00 грн. не є предметом вирішення суду у цій справі. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану споживач звільняється від відповідальності (у тому числі від сплати неустойки, штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, що є самостійною та абсолютною підставою для відмови у їх стягненні.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження наявних у справі доказів.
Таким чином, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 12 000,30 грн. заборгованості за фактично наданою та використаною в інтересах відповідача сумою кредиту та 3,12 грн. процентів за користування кредитом, всього 12 003,42 грн. У частині 2 117,70 грн., включених позивачем до складу тіла кредиту як сума, спрямована на погашення одноразової комісії за надання кредиту, та 401,00 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту позов є необґрунтованим.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 34732 від 20.01.2026 року. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено у розмірі 12 003,42 грн. із заявлених 14 522,12 грн., тобто на 82,6561 %. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 200,64 грн. судового збору.
Позивачем також заявлено до відшкодування 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат надано договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, додаткову угоду № 25770894339 від 11.09.2025 року, яка стосується саме спору з ОСОБА_1 за кредитним договором № 176299, та Акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 року.
Згідно з Актом адвокатським бюро надано послуги зі складання позовної заяви вартістю 5 000,00 грн., вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн., підготовки адвокатського запиту - 500,00 грн. та підготовки клопотання про витребування доказів - 500,00 грн., всього 7 000,00 грн.
За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат враховується вартість правничої допомоги, яка як фактично сплачена, так і підлягає сплаті відповідною стороною. Надані документи підтверджують обсяг та вартість наданих у цій справі послуг. Клопотань відповідача про зменшення розміру таких витрат до суду не надходило.
Враховуючи часткове задоволення позову та вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 5 785,93 грн. Враховуючи часткове задоволення позову на 82,6561 % (12 003,42 грн / 14 522,12 грн ? 100 %) та вимоги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 785,93 грн (7 000,00 грн ? 82,6561 % = 5 785,93 грн).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за договором про споживчий кредит № 176299 від 24.03.2025 року у розмірі 12 003,42 грн. (дванадцять тисяч три гривні 42 копійки), з яких: 12 000,30 грн. (дванадцять тисяч гривень 30 копійок) - заборгованість за сумою кредиту та 3,12 грн. (три гривні 12 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) судовий збір у розмірі 2 200,64 грн. (дві тисячі двісті гривень 64 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 785,93 грн. (п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 93 копійки).
В іншій частині позовних вимог (щодо стягнення 2 117,70 грн. у складі заборгованості за тілом кредиту та 401,00 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141507062, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/2868/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: