Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/1643/26
Провадження № 2/761/7735/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Савчук Ю.Н., при секретарі Фортуні М.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович про стягнення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
22.01.2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шестакова В.Ю. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», у якому просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 13 054,33 грн та судові витрати у розмірі 8 831,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис № 28821 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором № AG1612939 від 04.01.2020 року в розмірі 31 394,00 грн. Під час примусового виконання цього напису у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з позивача було стягнуто 13 054,33 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.10.2025 року у справі № 760/10060/25 вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Тому позивач вважає, що правова підстава для стягнення коштів у розмірі 13 054,33 грн відпала, а відповідач, який є правонаступником первісного стягувача, утримує кошти безпідставно.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 року передано справу в провадження судді Савчук Ю.Н.
23.01.2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Савчук Ю.Н. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду належним чином повідомлений .
У встановлені судом строки відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис № 28821 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ДІНЕРО» (код ЄДРПОУ 41350844) заборгованості за кредитним договором № AG1612939 від 04.01.2020 року в розмірі 31 394,00 грн.
На підставі вказаного виконавчого документа постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 25.10.2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Постановою приватного виконавця від 24.09.2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 замінено стягувача ТОВ «ДІНЕРО» на його правонаступника - ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» на підставі ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.08.2025 року у справі № 279/4828/25.
Постановою приватного виконавця від 26.09.2025 року було закінчене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Як вбачається зі змісту вказаної постанови, борг згідно з виконавчим документом стягнуто в повному обсязі, залишок нестягнутої суми становить 0 грн, сума стягнутої винагороди приватного виконавця - 3 139,40 грн. Постанова ухвалена на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з відповіддю приватного виконавця Лужинецького П.В. від 13.11.2025 року вих. № 31507 на адвокатський запит від 18.10.2025 року, у ході виконавчого провадження № НОМЕР_2 з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача стягнуто 13 054,33 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.10.2025 року у справі № 760/10060/25 вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Спір у справі виник з приводу наявності правових підстав для утримання відповідачем стягнутих за виконавчим написом коштів після визнання його судом таким, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Суд ураховує релевантний правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 623/363/20.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала, тому відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти. При цьому, доводи стягувача про те, що спірні грошові кошти набуті на належній підставі, а саме за договором висновків суду не спростовують, оскільки кошти не були сплачені [позивачем] добровільно, а їх стягнення відбувалось примусово, шляхом відрахування із заробітку та списання коштів з банківського рахунку на підставі виконавчого напису, визнаного в подальшому таким, що не підлягає виконанню.
Стягнення грошових коштів відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що саме стягувач (у даному випадку Відповідач - ТОВ "ФК К9»"), у разі заперечення проти позову, має доводити факт неотримання коштів, списаних приватним виконавцем з боржника.
У справі, що розглядається, відповідач не надав відзиву та не довів факту неотримання перерахованих виконавцем коштів на свої рахунки. Натомість позивач довів обставини їх отримання відповідачем та безпідставного утримання. Постановою приватного виконавця від 24.09.2025 року відповідача замінено як стягувача у виконавчому провадженні, яке закінчено 26.09.2025 року у зв`язку зі стягненням боргу в повному обсязі, тому відповідач є належним відповідачем у справі.
Отже, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачеві безпідставно набуті кошти у розмірі 13 054,33 грн.
Згідно із ч.7 ст.27 цього Закону, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 10.01.2026 року № 9976-2211-6243-2769. Таким чином з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою надано договір про надання правничої допомоги від 15.10.2025 року № 15/10-25, укладений з адвокатом Шестаковим В.Ю., квитанцію від 21.10.2025 року про сплату 7 500,00 грн, акт від 12.01.2026 року до договору, ордер адвоката та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.06.1999 року № 1358. Згідно з актом адвокатом надано послуги: консультація, юридичний аналіз справи та судової практики, збір доказів, підготовка та направлення адвокатського запиту приватному виконавцю, підготовка і подання позовної заяви з додатками.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат не заявив.
Суд вважає, що заявлена сума 7 500,00 грн є реальною, документально підтвердженою, відповідає критеріям розумності та співмірності з урахуванням обсягу виконаної адвокатом роботи, ціни позову та значення справи для позивачки.
Керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (03150, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, офіс 503, код ЄДРПОУ 41153878) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 13 054 (тринадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 33 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (03150, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17-Б, офіс 503, код ЄДРПОУ 41153878) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20 грн та 7 500,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.10.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141506507, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 08.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/1643/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: