Рішення № 14150641, 28.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.

Справа № 5/17-100-2011

За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси”;

до відповідача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 8788,23грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Земляков О.А. - довіреність №01/11-1357 від 11.11.2010 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради суми заборгованості у розмірі 9788,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2011р. було порушено провадження у справі № 5/17-100-2011.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог №14/06-87 від 17.02.2011 року (вх.№6065/2011 від 28.02.2011 року), в якої просить суд стягнути з відповідача 8788,23 грн., у зв’язку з тим, що відповідачем була здійсненна часткова сплата заборгованості у сумі 1000 грн. Вищевказана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси” та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради 18.12.2009 року був укладений тимчасовий договір №1512 на постачання теплової енергії, відповідно до якого КП "Теплопостачання міста Одеси" бере на себе зобов’язання постачати Споживачу теплову енергію на проведення випробувань системи централізованого опалення житлового будинку будівельний №14-Б мкр. ІІІ-4-1 пос.Котовського на тепловий ефект.

Згідно п. 2.1 Договору, теплова енергія постачається споживачу протягом 10 діб на перевірку системи опалювання на тепловий ефект по житловому будинку розташованому за адресою: Дніпропетровська дорога, 77/1 в обсяг 60,0 Гкал.

З умови п.3 вищезазначеного договору, споживач зобов’язується провести оплату замовлених обсягів теплової енергії під час випробувань.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 11.01.2010р., сторони домовились продовжити термін дії договору №1512 від 18.12.2009 року на строк до 31.05.2010 року.

Виходячи з п. п. 6.1 Договору, оплата замовлених обсягів теплової енергії проводиться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 332,34 грн. за 1 Гкал. діючому на момент укладання договору.

Як зазначає позивач, на виконання договірних зобов'язань, КП "Теплопостачання міста Одеси" відпускало теплову енергію Споживачу, проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п. 3, 6.1 Договору, відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість за період з 01.02 2010 року по 01.11.2010 року, яка складає 9788,23 грн., згідно наданого розрахунку заборгованості.

Позивачем було надано до суду виписка з рахунку, з якої вбачається, що відповідач сплатив частину заборгованості у сумі 1000 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8788,23 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 40 “Правил користування тепловою енергією”, затверджених Постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач зобов’язаний дотримуватись вимог договору, а саме, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що уточненні позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 121 ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Комітетська, 10А, р/р №35422029001148 Банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 04056902) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” (м. Одеса, вул. Банківська, 1-Б, р/р №26004150000764 в ПАТ «ВіЕйБі Банк»м.Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 34674102) заборгованість у розмірі 8788 (вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 04.03.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Погребна К.Ф.