Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 215/2303/26
2/215/2688/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Данилевського М.А.,
за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної виловом водних біоресурсів,
ВСТАНОВИВ:
27.03.2026 Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної виловом водних біоресурсів в розмірі 32 895,00 грн. та судового збору в сумі 3 328,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 вересня 2025 року головним державним інспектором Пруссовим А.О. перебуваючи на Іскрівському водосховищі на річці Інгулець біля с. Новофедорівка Олександрійського району Кіровоградської області було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який здійснював протизаконний вилов риби, з гумового човна забороненим знаряддям лову, а саме: сітками лісковими в кількості 3 шт. Виловив рибу: карась сріблястий 14 екз., судак 3 екз. Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив п. 1.1. розділу 4 «Правил любительського та спортивного рибальства», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» за, що передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Таким чином, Відповідач в результаті незаконного зайняття рибним добувним промислом порушив вимоги п. 1.1 розділу 4 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700, ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ».
Головним державним інспектором Кіровоградського рибоохоронного патруля Пруссовим А.О. 12 вересня 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення №000776, який був вилучений та є доказом і був досліджений при розгляді Петрівським районним судом Кіровоградської області справи №941/1446/25, провадження № 3/941/465/25.
Розмір матеріальної шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконних дій Відповідача 32 895 грн. (карась сріблястий 14 екз х 1581 грн, судак 3 екз. х 3587 грн = 32 895 грн.) розраховано у відповідності до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042.
За результатами розгляду даного протоколу, постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року, справа №941/1446/25, провадження №3/941/465/25, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП.
Внаслідок незаконних дій Відповідача державі заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 32 895 грн., питання про відшкодування якої у постанові Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року не вирішено.
16 грудня 2025 року Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області направлено на адресу Відповідача сповіщення щодо необхідності відшкодування заподіяних державі збитків в сумі 32 895 грн.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що діями Відповідача, а саме грубим порушенням правил рибальства, завдана шкода навколишньому природному середовищу на суму 32 895 грн., вона підлягає стягненню з ОСОБА_1 . на користь держави, в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області.
29.05.2026 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного.
Позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки, вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та доступними доказами в частині заявленого розміру шкоди, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідач послався на необхідність встановлення правового режиму водойми та належності водних біоресурсів. Предметом розгляду цієї цивільної справи є не притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності, а саме вимога Позивача про стягнення матеріальної шкоди на користь держави у розмірі 32 895,00 грн. У зв`язку з цим для правильного вирішення справи має значення не лише факт адміністративного правопорушення, а й питання про те, чи дійсно заявлена Позивачем шкода є шкодою, заподіяною саме державі, а також чи належали відповідні водні біоресурси до об`єктів державного рибного господарства.
Відповідачу відомо, що Іскрівське водосховище та/або його окремі ділянки можуть використовуватися для рибогосподарських потреб, у тому числі на підставі відповідного режиму рибогосподарської експлуатації, документів щодо зариблення, аквакультури або користування водним об`єктом. Водночас із матеріалів, доданих до позовної заяви, не вбачається, що Позивачем було надано належні та допустимі докази щодо правового режиму Іскрівського водосховища, наявності або відсутності користувача водойми, режиму рибогосподарської експлуатації, документів щодо зариблення, а також підтвердження того, що виловлені водні біоресурси не могли належати іншому користувачу або суб`єкту аквакультури. Ці обставини мають істотне значення для справи, оскільки у разі перебування відповідної ділянки водойми у користуванні іншої особи, наявності затвердженого режиму рибогосподарської експлуатації, зариблення або вирощування водних біоресурсів суб`єктом аквакультури, необхідно встановити, чи є Позивач належною особою для заявлення вимоги про стягнення всієї суми шкоди саме на користь держави.
Отже, Відповідач не стверджує наперед про відсутність у Позивача права на звернення з цим позовом, однак вважає, що зазначені обставини потребують перевірки судом, оскільки вони безпосередньо впливають на правильність визначення особи, якій нібито заподіяно шкоду, а також на обґрунтованість заявленого розміру стягнення.
Відповідач послався на недоведеність розміру заявленої до стягнення шкоди. Відповідач не заперечує факт існування постанови Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року у справі № 941/1446/25, провадження
№ 3/941/465/25, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Разом з тим, предметом розгляду цієї цивільної справи є не питання притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності, а вимога Позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 32 895,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже, зазначена постанова не звільняє Позивача від обов`язку довести у межах цієї цивільної справи наявність шкоди, її конкретний розмір, правильність розрахунку, належність і допустимість доказів, на яких такий розрахунок ґрунтується, а також причинний зв`язок між діями Відповідача та саме тією сумою шкоди, яка заявлена до стягнення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач визначив розмір шкоди у сумі 32 895.00 грн шляхом арифметичного множення кількості риби на відповідні такси, а саме: карась сріблястий - 14 екземплярів ? 1 581 грн., судак - 3 екземпляри ? 3 587 грн.
Водночас до позовної заяви не додано належного окремого розрахунку шкоди із зазначенням усіх вихідних даних, на підставі яких Позивач дійшов саме такого розміру шкоди.
Також Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували:
-яким саме способом була встановлена кількість виловленої риби;
-яким саме способом було визначено вид кожної риби;
-чи здійснювалося зважування вилученої риби, ким, де, коли та за допомогою яких засобів;
-чи проводилася фото- або відеофіксація вилучення водних біоресурсів;
-чи складалися акт вилучення, опис вилучених водних біоресурсів, акт зважування або інші первинні документи, які підтверджують фактичну кількість та вид риби;
-яким чином забезпечувалося зберігання вилученої риби після її вилучення;
-кому саме була передана вилучена риба, чи була вона реалізована, знищена,
передана на зберігання або конфіскована;
-які саме матеріали адміністративної справи були використані Позивачем для визначення заявленого розміру шкоди.
Саме по собі посилання Позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення та на такси для обчислення розміру шкоди не є достатнім доказом розміру шкоди, оскільки такси можуть бути застосовані лише за умови належного підтвердження вихідних даних для такого розрахунку: виду риби, кількості екземплярів, факту їх вилучення, належного документального оформлення та зв`язку між цими даними і заявленою сумою.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, обов`язок доказування розміру шкоди покладається саме на Позивача.
Відсутність належного розрахунку, первинних документів, фото чи відео фіксації, доказів зважування, доказів визначення виду та кількості риби не дає можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми 32 895,00 грн.
За таких обставин заявлена Позивачем сума шкоди є недоведеною належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо свого майнового стану Відповідач послався на обставини, що, на його думку, мають значення для вирішення справи. Відповідач наполягає на тому, що заявлений Позивачем розмір шкоди у сумі 32 895,00 грн. не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Водночас, у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для часткового або повного задоволення позову, Відповідач просить суд врахувати його майновий стан. Відповідач є особою пенсійного віку, не працює, отримує пенсійні виплати, а також має на утриманні дружину, яка не працює та потребує догляду. Зазначені обставини істотно впливають на можливість одноразового виконання рішення суду у випадку задоволення позову. З урахуванням викладеного, у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення шкоди, Відповідач просить суд врахувати його майновий стан, пенсійний вік, відсутність роботи, розмір доходів та наявність особи на утриманні при визначені можливого розміру відшкодування.
Щодо недоведеності причинного зв`язку між діями Відповідача та заявленим розміром шкоди Відповідач зазначив, що не заперечую факт існування постанови Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2025 у справі №941/1446/25, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП. Разом з тим, зазначена постанова не є безумовним доказом наявності причинного зв`язку між діями Відповідача та заявленим Позивачем розміру шкоди у сумі 32 895,00 грн.
Отже, сам факт притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності не означає автоматичного підтвердження всіх складових цивільно-правової відповідальності та не підтверджує без додаткових доказів правильність заявленої до стягнення суми. За відсутності належного розрахунку, первинних документів, доказів фіксації виду та кількості риби, а також доказів зважування або іншого належного документального підтвердження, заявлений Позивачем причинний зв`язок між діями Відповідача та шкодою у розмірі 32 895,00 грн. є недоведеним.
Разом з відзивом на позовну заву Відповідачем надано клопотання про витребування у Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області доказів.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.08.2026, Відповідачу відмовлено в клопотання про витребування доказів.
02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача Щербак О.В. направила до суду відповідь на відзив, в якій зазначила наступне.
Відповідно до Положення про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в Кіровоградській області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України 20 січня 2026 року №51 зі змінами, Кіровоградський рибоохоронний патруль є територіальним органом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України (Держрибагентства), діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.
Основним завданням Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем в районі діяльності.
ОСОБА_1 здійснював протизаконний вилов риби, з гумового човна забороненим знаряддям лову, а саме сітками лісковими в кількості 3 шт., перебуваючи на Іскрівському водосховищі на річці Інгулець біля с. Новофедорівка Олександрійського району Кіровоградської області. Виловив рибу: карась сріблястий 14 екз, судак 3 екз. Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив п. 1.1. розділу 4 «Правил любительського та спортивного рибальства», ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» за, що передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП, так як, він в результаті незаконного зайняття рибним добувним промислом порушив вимоги п. 1.1 розділу 4 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700, ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ».
Постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року, справа №941/1446/25, провадження №3/941/465/25, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, а також сам ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав.
Внаслідок його незаконних дій, державі було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 32 895 грн., питання про відшкодування якої у постанові Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2025 року не вирішено.
16 грудня 2025 року Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області направлено на адресу Відповідача сповіщення щодо необхідності відшкодування заподіяних державі збитків в сумі 32 895,00 грн., але пропозиція щодо врегулювання спору в досудовому порядку ним була проігнорована.
Протокол про адміністративне правопорушення №000776 разом з додатками до нього, був вилучений та є доказом і був досліджений при розгляді Петрівським районним судом Кіровоградської області справи №941/1446/25, провадження №3/941/465/25. Вилучені знаряддя і засоби вчинення правопорушення, безпосередні об`єкти правопорушення: а саме сітки, гумовий човен, а також водні біоресурси, постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області було конфісковано на користь держави.
Розмір матеріальної шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконних дій Відповідача 32 895 грн. (карась сріблястий 14 екз. х 1581 грн, судак 3 екз. х 3587 грн = 32 895 грн.) було розраховано у відповідності до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1042.
На підставі вищевикладеного, просить задовольнити позов Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області в повному обсязі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.04.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача Лях Г.О. не з`явилася, надала заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив суд розглядати справу за його відсутності та задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.
Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з тексту Постанови Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2025 по справі №941/1446/25, відповідно до протоколу №000776, 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 о 06:15 годині на Іскрівському водосховищі на річці Інгулець, біля с. Новоіванівка Олександрівсткого району Кіровоградської області, здійснював протизаконний лов риби з гумового човна забороненими знаряддям лову: сітками лісковими у кількості 3-ох одиниць, при цьому виловив рибу: карась сріблястий у кількості 14 штук, судак 3 штуки, чим заподіяв шкоду рибним запасам України на суму 32 895,00 грн., чим порушив вимоги ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п.1.1 Розділу 4 Правил любительського та спортивного рибальства, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 8 КУпАП. Згідно цієї ж Постанови суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень, який підлягає стягненню в дохід держави. Вилучені знаряддя і засоби вчинення правопорушення, безпосередні об`єкти правопорушення:сітки ліскові в кількості 3 штуки, довжиною 2 м, висотою 1,5 м, вічко 90*90, довжиною 50 м, висотою 1,5 м, вічко 45*45, довжиною 50 м, висотою 1,5 м, вічко 40*40, гумовий човен «Колібрі» з веслами, а також 14 штук карася сріблястого та 3 штуки судака, - конфіскувати на користь держави.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з 3.15 Правил любительського та спортивного риболовства, забороняється лов водних живих ресурсів : із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму,
колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм; у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій ; у підвідних і магістральних каналах, відводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо; у новостворених водосховищах (до особливого розпорядження); з незареєстрованих плавзасобів або таких, що не мають на корпусі чіткого реєстраційного номера (за винятком веслових човнів); з човнів або інших плавзасобів на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних живих ресурсів, а також на відстані від берега більш як 3 км в Чорному морі і 1,5 км в Азовському морі; у верхніх б`єфах гребель на відстані ближче ніж за 500 метрів, в нижніх - на відстані в межах, встановлених п.4.13 цих Правил рибальства; поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони; у радіусі 500 метрів навколо риборозплідних господарств; у водоймах риборозплідних і товарних рибних господарств; на водоймах, що розташовані в зоні евакуації(відчуження)на територіях, радіактивно забруднених унаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; на зимувальних ямах; з криги на ділянках водойм, закріплених за рибодобувними організаціями - на відстані більш як за 500 метрів від берега; на водоймах, що не визначені органами рибоохорони як такі, на яких дозволене любительське рибальство; у темний час доби (пізніше години від заходу сонця та раніше години до його сходу) з човнів та інших плавучих засобів у Чорному та Азовському морях; ( Пункт 3.15 доповнено абзацом згідно з Наказом Мінагрополітики N 229 ( z0819-01 ) від 01.08.2001) - без наявності відповідних документів, що дають право на здійснення лову в окремих водоймах. (Пункт 3.15 доповнено абзацом згідно з Наказом Мінагрополітики N 229 ( z0819-01 ) від 01.08.2001 ).
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У статті 66 Конституції України закріплений обов`язок кожного не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 10 Закону України «Про тваринний світ» встановлено, що громадяни відповідно до закону зобов`язані, зокрема, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» порушення вимог цього Закону тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як,- неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 80, 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.
З приводу тверджень позивача про те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють суду першої інстанції розглянути справу без участі позивача, суд зазначає, що відповідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Тільки суд, який розглядає справу по суті, відповідно до свого внутрішнього переконання, має право оцінювати достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді цивільної справи та надання суду доказів на підтвердження своєї позиції, які суд має безпосередньо дослідити під час розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що посилання позивача на те, що Петріківським районним судом Кіровоградської області під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення вже був досліджений цей протокол №000776 разом з додатками до нього (які містять документи про вилучення знарядь та засобів вчинення правопорушення: сітки, гумовий човен, а також водні біоресурси, розмір шкоди), не дає можливості суду під час розгляду цієї цивільної справи встановити розмір шкоди, оскільки зазначені докази (навіть після отримання заперечень відповідача) позивачем суду надані не були.
Суд не може встановлювати розмір шкоди завданої відповідачем державі виходячи з оцінки доказів наданих іншим судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, без їх безпосереднього особистого дослідження. Оскільки це нівелює основні засади цивільного судочинства, зокрема засади змагальності та диспозитивності.
Виходячи з викладеного вище суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами розміру шкоди завданої відповідачем.
На підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 328,00 грн., слід віднести на його рахунок.
На підставі викладеного вище, керуючись статтями 4, 56, 76-83, 89, 141, 263-268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної виловом водних біоресурсів, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 16 листопада 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 43332895, місцезнаходження: 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Паученка архітектора, 64/53
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя:
Судове рішення № 141504599, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 215/2303/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: