Рішення № 141504317, 09.11.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
214/10978/25
Номер документу
141504317
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 214/10978/25

2/214/1980/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 листопада 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

за участю:

представника позивача адвоката Лєгостаєвої Д.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти, у зв`язку з продовженням нею навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн. 00 коп. щомісяця, починаючи стягнення з дати подання позову до суду та до закінчення нею навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 08 серпня 2025 року позивач, будучи повнолітньою дитиною відповідача, вступила до вищого навчального закладу «Державний університет економіки і технологій», про що свідчить Договір №ОП-9252/2025 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 08.08.2025 року.

Так, вона навчається на контрактній основі, що потребує значних фінансових витрат, окрім того навчальний процес супроводжується повсякденними витратами, таким як харчування, оплата комунальних послуг за житло, в якому вона проживає, одяг, взуття, тощо, а також додатковими витратами - навчальні матеріали, інтернет-послуги, канцелярські приладдя, транспортні витрати для проїзду до місця навчання.

Представник позивача вказує, що позивач неодноразово робила спроби досудового врегулювання конфлікту, звертаючись до відповідача за матеріальною допомогою, проте завжди отримувала відмову на будь-яку спробу.

Враховуючи вищевикладене, позивач вимушена звертатись до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, заяв про відкладення не надала.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити. Зазначала, що відповідач не надала належних та допустимих доказів свого скрутного матеріального становища, а також того, що вона перебуває у декретній відпустці.

Відповідач у судовому засіданні підтримала заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, при цьому не заперечувала, що повинна допомагати повнолітній дочці, але зазначала, що не має такої фінансової можливості.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що обставини викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, а саме те, що позивач неодноразово намагалась здійснювати спроби досудового врегулювання конфлікту, адже з початку 2024 року вони не підтримують стосунки. У 2024 році позивач переїхала до Польщі, де проживає на теперішній час та працює. Відповідач звертає увагу, що перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, якій нещодавно виповнився 1 рік, про що свідчить свідоцтво про народження, не працює та у зв`язку з цим сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі вона не має можливості. Окрім того, звертає увагу суду, що позивач навчається на заочній формі навчання та має змогу влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток на покриття своїх потреб. Також зазначено, що позивач, проживаючи в Польщі, отримує фінансову чи іншу допомогу від уряду Польщі, як переміщеної особи, а також працює і вже давно сама себе забезпечує. Зауважувала, що матеріали справи не містять належних доказів та позивач не надала суду жодного документу щодо її матеріального стану. Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що на даний час вона не має можливості працевлаштуватися та отримувати дохід, має незадовільний стан здоров`я через проведення декількох лікувань та операцій, а відтак фінансової можливості сплачувати позивачу аліменти вона не має.

Інших заяв по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітньою дочкою відповідача у цій справі(а.с.6)

Згідно до змісту Договору №ОП-9252/2025 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 08.08.2025 року, Державний університет економіки і технологій зобов`язався надати позивачу освітні послуги за період з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року, форма навчання заочна, ступінь вищої освіти бакалавр, назва спеціальності (спеціалізації) Менеджмент.

Відповідно до розділу 5 «Плата за надання освітніх послуг та порядок розрахунків» вказаного Договору, загальна вартість освітньої послуги за весь термін навчання (без урахування індексу інфляції) становить 79 120 грн. 00 коп., що сплачується наступним чином: за перший рік навчання за вересень-жовтень 2025 року перший платіж становить 3 956 грн. 00 коп., потім кожного місяця по 1 978 грн. 00 коп. до закінчення встановленого строку навчання (а.с.7-8).

Згідно до змісту Договору №ОП-9252/2025-А про навчання у закладі вищої освіти від 08.08.2025 року, Державний університет економіки і технологій бере на себе зобов`язання зарахувати вступника позивача на навчання на 1 курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладення договору; здійснити підготовку вступника за заочною формою здобуття освіти, за освітньою програмою «Менеджмент», для здобуття ступеня вищої освіти бакалавр (а.с.9).

Відповідно до відповіді Державного університету економіки і технологій на адвокатський запит ОСОБА_3 за вих. №409-07 від 06.04.2026 року, позивач дійсно є здобувачкою вищої освіти 1 курсу, спеціальності D3 «Менеджмент», освітній рівень «бакалавр», Наказ про зарахування №491-ст від 11.08.2025 року. Строк здобуття вищої освіти згідно Договору №ОП-9252/2025 про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 08.08.2025 року з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року (а.с.52).

Згідно до Наказу про зарахування на навчання №491-ст від 11.08.2025 року, з 01 вересня 2025 року позивача зараховано до першого року навчання заочної форми здобуття вищої освіти (а.с.53-54).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідач у цій справі є матір`ю ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27).

Згідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форми ОК-5 та Форми ОК-7, за період з 2006 року по 2014 року відповідач отримувала кошти від Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти робітничих кадрів торгівлі та ресторанного сервісу» (ЄДРПОУ 01566502), Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради (ЄДРПОУ 05520744) та ОСОБА_5 (2259111082) (а.с.30-33).

Відомості, що відповідач має інші джерела доходу матеріали справи не містять.

Відповідно до Підтвердження про реєстрацію у системі обов`язкового соціального страхування №EPWD.8416863.19082026 від 19.08.2026 року, перекладеного з польської мови на українську мову, Відділ №1 Управління соціального страхування у місті Варшаві підтверджує, що ОСОБА_6 станом на 19 серпня 2026 року не зареєстрована в системі обов`язкового соціального страхування та системі медичного страхування у зв`язку з працевлаштуванням (а.с.87).

Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 199 СК України батьки зобов`язані утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання і в зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, до досягнення дитиною 23-х років за умовами, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Приписами ч. 3 ст. 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку(доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень ст. 199 СК України слідує, що істотними правовими передумовами для виникнення у батька (матері) обов`язку по утриманню повнолітніх сина (доньки) є сукупність таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання за будь-якою із форм; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі з боку батьків; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). На цьому також акцентована увага в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та Верховним Судом у постанові від 06.08.2018 у справі №748/2340/17.

Таким чином, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів,у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платник аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Верховний Суд в постанові від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18 при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зауважив про дію рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання,вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба в зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує потреби дитини, вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, а також інші фактори, такі як стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність майна і грошових коштів.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява №26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року по справі №560/898/16-ц зроблено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідач є матір`ю позивача, що позивач є повнолітньою, не досягла двадцятитрьохрічного віку та продовжує навчання на заочній формі навчання у Державному університеті економіки і технологій, що розташований у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, період навчання в якому встановлений з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року, загальна вартість навчання становить 79 120 грн. 00 коп.

При цьому, ні позивачем, ні її представником, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про конкретний обсяг та характер щомісячних витрат позивача, пов`язаних саме з продовженням навчання. Матеріали справи не містять доказів оплати навчання, понесення значних, як зазначає у своєму позові позивач, повсякденних витрат таких, як харчування, оплата комунальних послуг за житло, в якому вона проживає, одяг, взуття тощо, а також додаткових витрат на навчальні матеріали, інтернет-послуги, канцелярські приладдя, транспортні витрати для проїзду до місця навчання, які б об`єктивно підтверджували неможливість самостійного забезпечення позивачем своїх потреб.

Аналіз статей 199, 200 СК України свідчить про те, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає лише за умови, що батьки мають можливість надавати таку матеріальну допомогу. Тобто законодавець пов`язує виникнення аліментного зобов`язання не лише з фактом навчання дитини та наявністю у неї потреби в коштах, а й із реальним фінансовим та фізичним станом платника аліментів, який дозволяв би йому без шкоди для власного життєзабезпечення та утримання інших осіб надавати таку допомогу.

Між тим, судовим розглядом також встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач з 2015 року по теперішній час офіційно не працює, не має інших видів доходів, а також доглядає за малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, оцінивши належність, допустимість і достовірність доказів наданих сторонами, а також їх достатність і взаємний зв`язок між собою, суд погоджується з доводами позивача та її представника про те, що навчальний процес супроводжується фінансовими витратами, однак, з урахуванням усіх обставин, які мають істотне значення, а саме: матеріального становища позивача, яке не підтверджено матеріалами справи, того, що на підтвердження витрат, які як стверджує позивач вона несе у зв`язку з навчанням, нею не було надано жодного доказу, а відтак не доведено того, що вона потребує стягнення з відповідача аліментів у визначеному нею розмірі, з урахуванням матеріального становища відповідача як платника аліментів, яка не працює, доходів не отримує та доглядає за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності у відповідача можливості надавати позивачу таку допомогу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 13 листопада 2026 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141504317 ?

Документ № 141504317 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141504317 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141504317 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141504317 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141504317, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 141504317, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141504317 відноситься до справи № 214/10978/25

Це рішення відноситься до справи № 214/10978/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141504311
Наступний документ : 141518041