Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 947/43852/26
Провадження № 1-кс/947/16023/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000706 від 25.06.2026 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , адвоката Ради адвокатів Одеської області на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 24 від 11.12.2002, раніше не судомого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000706 від 25.06.2026 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України;
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_3 надав короткий виклад фактичних обставин кримінального провадження. Зазначив, що органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів які підтверджують причетність підозрюваного до обставин злочину. На думку прокурора ризики, які вказані у клопотанні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є наявними. Тому з урахуванням обґрунтованої підозри, наявності ризиків, вважав за доцільне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 надав докумети які характеризують особу підзахисного, які просив врахувати. Проти задоволення клопотання заперечував, вважав його необґрунтованим, а ризики не доведеними. Просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Надав заяву ОСОБА_7 про взяття підозрюваного на проруки
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою він погоджується.
У судове засідання також з`явився ОСОБА_7 , який повідомив, що він є депутатом Одеської обласної ради VIII скликання, та бажає взяти на поруки ОСОБА_4 , з яким тривалий час знайомий, характеризується з позитивної сторони, є волонтером ГО «Території незламності» та протягом війни постійно допомагає Збройним Силам України. Запевнив, що він особисто як депутат та як голова правління ГО «КРИМСЬКІ ТАТАРИ ОДЕЩИНИ» порпучається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зобов`язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Надав письмову заяву про бажання взяти особу на поруки, вимоги якої просив задовольнити.
Прокурор в свою чергу заперечував проти обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного у виді поруки, вказуючи на те, що вказаний запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
Захисник та підозрюваний підтримали заяву ОСОБА_7 .
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000706, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Одеська обласна прокуратура.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в середині травня 2026 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , який призваний на військову службу за мобілізацією, самовільно залишив місце проходження військової служби та повідомив про ці обставини знайомій на ім`я ОСОБА_9 , та про необхідність вирішення питання щодо свого подальшого правового статусу. У ході розмови ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_8 про адвоката ОСОБА_4 , який, за її словами, займається питаннями військовослужбовців та може допомогти у вирішенні проблеми, пов`язаної із самовільним залишенням військової частини, після чого надала йому номер мобільного телефону останнього.
У подальшому, 17.06.2026, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що отримав його номер телефону від знайомої ОСОБА_9 , та звернувся за допомогою у вирішенні питання, пов`язаного із самовільним залишенням військової частини й можливим притягненням до кримінальної відповідальності. Під час телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив, що за грошову винагороду в розмірі від 3 000 до 5 000 доларів США зможе посприяти у вирішенні зазначеного питання, організувати переведення ОСОБА_8 для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини, розташованої в місті Одесі або Одеській області, що надасть можливість звільнити його від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини. При цьому ОСОБА_4 посилався на наявність у нього відповідних зв`язків серед службових осіб військових частин та можливість впливати на прийняття рішень уповноваженими особами військових частин, запропонувавши продовжити спілкування через месенджер «WhatsApp» для подальшого узгодження обставин особистої зустрічі.
Під час телефонних розмов 06.07.2026 та 07.07.2026 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про необхідність очікування дзвінка та визначив вартість вирішення питання про його переведення для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини шляхом впливу на службових осіб такої військової частини, розташованої в місті Одесі або Одеській області в розмірі від 2 000 до 3 000 доларів США, при цьому зазначив, що у іншому разі ОСОБА_8 буде затримано та притягнуто до кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини.
Далі, ОСОБА_4 13.07.2026 повідомив про можливість здійснити вплив на службових осіб військових частин щодо оформлення документів про подальше проходження військової служби ОСОБА_8 у військовій частині в місті Одесі або поблизу неї, що в подальшому надає можливість зняття статусу самовільного залишення військової частини.
В телефонній розмові, яка відбулася 19.08.2026 через месенжер «WhatsApp», ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про необхідність бути готовим до найближчої зустрічі, а 27.08.2026 уточнив, що сума коштів за вирішення його питання становитиме від 3 000 до 3 500 доларів США. Після погодження ОСОБА_8 зазначених умов ОСОБА_4 продовжив узгодження необхідних відомостей для організації його подальшого проходження військової служби, зокрема з`ясовував наявність у нього відповідних навичок та військової спеціальності.
Так, 21.09.2026 ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_4 у піцерії «Dominos» поблизу відділення банку «ПУМБ» за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 73, де останній повідомив, що остаточна сума неправомірної вигоди становить 3 300 доларів США та домовилися про отримання її частинами.
Після цього, 22.09.2026 близько о 13:00 год, ОСОБА_4 , перебуваючи в автомобілі BMW X5 чорного кольору біля магазину «Смак» за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 33, діючи умисно та з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди в розмірі 1 650 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 22.09.2026 становило 73 766,72 грн, за вплив на прийняття уповноваженими особами рішень щодо подальшого проходження ним військової служби, що в подальшому є підставою звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини.
Одержавши кошти, ОСОБА_4 перерахував їх та підтвердив отримання узгодженої суми.
В телефонній розмові 15.10.2026 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що вже підготовлена письмова згода військової частини на продовження військової служби ОСОБА_8 та на месенжер «WhatsApp» відправив скановану копію вказаної згоди, а 16.10.2026 під час телефонної розмови висловив вимогу щодо передачі наступної частини неправомірної вигоди в розмірі 1 650 доларів США за вплив на прийняття рішення уповноваженими особами.
Далі, ОСОБА_4 19.10.2026, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, в телефонній розмові висловив вимогу ОСОБА_8 щодо передачі наступної частини неправомірної вигоди в розмірі 1 650 доларів США за вплив на прийняття рішення уповноваженими особами.
Далі, 22.10.2026, приблизно о 13:35 год, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_4 в автомобілі марки TOYOTA PRIUS синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу автозаправної станції, розташованої навпроти будинку № 23 по проспекту Лесі України в м. Одеса, де одержав від ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 1 650 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 22.10.2026 складало 74 292,24 грн, за вплив на службових осіб військової частини для прийняття рішень щодо подальшого проходження ОСОБА_8 військової служби у військовій частині в місті Одесі або поблизу.
Отже, у період з 22.09.2026 по 22.10.2026 ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в загальній сумі 3 300 доларів США, що відповідно курсу Національного банку України складає 148 058,96 грн, для себе за вплив на прийняття рішення службовою особою військової частини, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена правоохоронними органами.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000000706, розпочатого 25.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
У його межах, 22 жовтня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується:
1. Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.09.2026, під час якого останній повідомив про обставини знайомства та спілкування з ОСОБА_4 , домовленості щодо сприяння у вирішенні питань, пов`язаних із проходженням військової служби, оформленням документів, усуненням відомостей про самовільне залишення військової частини та вирішенням інших питань, а також про узгодження грошової суми за відповідні послуги та передачу ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 1 650 доларів США як частини раніше обумовленої суми;
2. Протоколом огляду від 22.09.2026 інформації, що міститься в мобільному телефоні ОСОБА_8 , під час якого досліджено інформацію та комунікації, що мають значення для встановлення обставин спілкування між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 , зокрема щодо узгодження часу та місця їх зустрічі;
3. Протоколом ідентифікації, огляду та вручення грошових коштів від 22.10.2026, відповідно до якого ідентифіковано та оглянуто грошові кошти в сумі 1 650 доларів США, що складалися із 16 банкнот номіналом 100 доларів США та однієї банкноти номіналом 50 доларів США, після чого зазначені кошти передано ОСОБА_8 для використання під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
4. Протоколом затримання ОСОБА_4 від 22.10.2026, відповідно до якого останнього затримано о 13 год 44 хв 22.10.2026 у м. Одесі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України;
5. Протоколом обшуку від 22.10.2026 транспортного засобу Toyota Prius, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон, грошові кошти в іноземній та національній валюті й інші предмети, відомості про які зазначені у протоколі та які підлягають дослідженню на предмет їх зв`язку з обставинами кримінального провадження;
6. Іншими матеріалами кримінального провадження, у тому числі документами, які в сукупності мають значення для обставин одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень уповноваженими особами.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати, спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. п. 1 -4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 12026160000000706, розпочатого 25.06.2026 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким корупційним та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що законодавством у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого корупційного злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи значення ОСОБА_4 , як суб`єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях та відсутність достатньої інформації задля викриття всіх учасників злочинної схеми, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрюваний, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані. Ігнорування вказаного, буде несправедливим підходом до завдань кримінального провадження.
Отже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, у тому числі речі і документи за місцем здійснення професійної діяльності підозрюваного ОСОБА_4 .
Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_8 , з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному правопорушенню іншим чином.
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання ОСОБА_4 досяг 63 річного віку, є громадянином України, діючим адвокатом Ради адвокатів Одеської області, позитивно характеризується.
Підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, відомості про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.. Також необхідно взяти до уваги обсяг наявних доказів (зафіксованих дій) про можливе вчинення ним корупційного кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим.
Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, що відноситься до категорії тяжких корупційних злочинів, та карається, зокрема, позбавленням волі на строк до восьми років.
Враховуючи усі наведені вище обставини, встановлені під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя враховує, що ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу в даному випадку є суттєвим, а тому можливість та необхідність застосування саме цього запобіжного заходу потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.
Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
Беззаперечно, слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка до статті 45 КК).
У свою чергу, Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.
Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи, суспільства та держави.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким корупційним злочином і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрюваний, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування; знищити, сховати, спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення впливати на свідків кримінального провадження, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 не виключають можливості тримання його під вартою.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 , встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Натомість в задоволенні заяви депутата Одеської обласної ради VIII скликання ОСОБА_7 про взяття підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку слід відмовити, оскільки вказаний запобіжний захід є надто м`яким та не буде здатним вплинути на запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання процесуальних обов`язків підозрюваним.
Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на обґрунтованість підозри та враховуючи ризики просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що складає 998 400 гривень.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя приймає до уваги обставини вчинення злочину. Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, який вчинено діючим адвокатом, унаслідок чого його дії п в очах громадськості дискредитують діяльність такої інституції, підриває авторитет та довіру, та сприяє формуванню негативної суспільної думки.
Тому, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, яка перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки в цьому випадку кримінальне провадження здійснюється не у зв`язку із вчиненням загально-кримінального злочину, мова йде про тяжкий корупційний злочин, вчинений з метою особистого збагачення з метою отримання неправомірної вигоди розмір якої за версією слідства становив 3300 дол. США та ймовірно містив систематичний характер.
Зазначені вище обставини на думку слідчого судді є виключним випадком, для визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням всіх досліджених даних в тому числі щодо фінансового стану підозрюваного, розміру неправомірної вигоди, врахувавши обставини цього кримінального провадження та повне визнання своєї вини підозрюваним , слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього а якості альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначивши її у розмірі 170 (ста сімдесяти ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2026 рік, що становить 565 760 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят ) гривень.
На переконання слідчого судді, з урахуванням тяжкості, специфіки злочину, такий розмір застави на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірним для нього. Визначений розмір застави є розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.
За описаних вище обставин запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.
Щодо обов`язків передбачених статтею 194 КПК, які будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із свідком в рамках кримінального провадження ОСОБА_8 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру ; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (за наявністю) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання депутата Одеської обласної ради VIII скликання ОСОБА_7 щодо передачі ОСОБА_4 на поруки - відмовити.
Клопотання т.в.о. старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 20 грудня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 170 (ста сімдесяти ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2026 рік, що становить 565 760 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят ) гривень.
Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 20 грудня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідком в рамках кримінального провадження ОСОБА_8 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру ;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (за наявності) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз`яснити підозрюваному, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141503733, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 947/43852/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: