Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/913/26
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Новик Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Ніжинської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011423), вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
в інтересах держави в особі:
позивача: Бобровицької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061990), вул. Незалежності, 46, м. Бобровиця, Ніжинський район, Чернігівська область, 17400
до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02006171) вул. Озерянський Шлях, 1, м. Бобровиця, Ніжинський район, Чернігівська область, 17400
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів», (код ЄДРПОУ 41823846), пр-т Перемоги, 126б, м. Чернігів, 14013
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 106 627,50 грн.
без виклику представників сторін
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 10.09.2026 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобровицької міської ради до Комунального некомерційного підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів, у якій прокурор просить суд:
- визнати недійсними додаткові угоди 1 від 22.11.2021, № 2 від 23.11.2021, № 3 від 24.11.2021, № 4 від 25.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.11.2021;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів 106 627,50 грн безпідставно отриманих коштів.
Крім того, прокурор просить суд стягнути з ТОВ "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ" сплачений судовий збір у сумі 13312,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод щодо внесення змін та доповнень до Договору № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.11.2021 збільшено ціну за одиницю електроенергії та зменшено обсяг закупівлі за відсутності належних доказів коливання ціни на електричну енергію та пропорційності такого коливання до запропонованого збільшення вартості товару, чим порушено вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.
Ухвалою суду від 16.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 16.09.2026 доставлена до Електронних кабінетів сторін 16.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
01.10.2026 від відповідача-2 через підсистему «Електронний суд» в межах встановленого процесуального строку надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2 повністю заперечує проти позову прокурора та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке:
- прокурор подав позов у цій справі в інтересах держави в особі позивача Бобровицької міської ради; Бобровицьку міську раду не наділено повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі, проведених згідно з Законом України «Про публічні закупівлі»;
- відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах осіб, які не мають статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»;
- сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі; в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. Сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до такого договору;
- оспорювані додаткові угоди укладені відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" забезпечують баланс інтересів сторін;
- на момент укладення між сторонами договору та спірних додаткових угод, а також виконання сторонами умов договору, постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 не діяли, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин між сторонами;
- системний аналіз положень ст.ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України свідчить про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Крім того, відповідач зазначає, що після набрання чинності положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX, яким законодавець реалізував своє виключне повноваження надати уточнення спірного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 2015 р., прямо вказавши, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку такого збільшення (без обмеження кількості змін), і поширив дію цього уточнення на правовідносини, що виникли з 19.02.2016, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, не може бути застосована у даній справі, оскільки не є релевантною до спірних правовідносин та не враховує законодавчих змін (адже їх на той час не існувало).
07.10.2026 прокурором через підсистему «Електронний суд» подана відповідь на відзив, у якій прокурор заперечив проти доводів відповідача-2, зазначивши таке:
- у відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Енера Чернігів» помилково ототожнює оскарження процедури закупівлі із оскарженням додаткових угод до договору про закупівлю, оскільки предметом розгляду у вказаній справі є визнання недійсними додаткових угод до Договору № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.11.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів. Процедура закупівлі, за результатами якої укладено договір, прокурором не оскаржується;
- згідно з п. 5.1. Статуту КНП «Бобровицька опорна лікарня» майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні і оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства; згідно з п. 5.3. Статуту КНП «Бобровицька опорна лікарня» джерелами формування майна та коштів підприємства, зокрема, є комунальне майно, передане підприємству у оперативне управління відповідно до рішення Засновника; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти). Пунктом 10.4. передбачено, що Засновник здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає Засновнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської, кадрової, медичної діяльності.
Наведені положення Статуту свідчать, що Бобровицька міська рада не лише є засновником і власником КНП «Бобровицька опорна лікарня», а й здійснює щодо нього організаційно-господарські функції, визначає основні напрями його діяльності, затверджує фінансові плани, контролює результати їх виконання та забезпечує ефективне використання майна і коштів територіальної громади.
Бобровицька міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель, внаслідок безпідставного укладення додаткових угод, не вжила заходів щодо захисту таких інтересів, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, що є безумовним приводом для здійснення прокуратурою представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- саме по собі посилання Відповідача-2 на Закон № 4888-ІХ не спростовує висновків прокурора про недійсність спірних додаткових угод, оскільки подальша зміна правового регулювання порядку застосування 10-відсоткового обмеження не свідчить про відсутність відповідних обмежень у період виникнення спірних правовідносин та не усуває обов`язку постачальника належно підтвердити коливання ціни і пропорційність її збільшення. Зазначене є самостійною та достатньою підставою для визнання додаткових угод недійсними;
- надані постачальником документи, які стали підставою укладення спірних додаткових угод, не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності її зростання, а також аналізу вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
12.10.2026 відповідачем-2 через підсистему «Електронний суд» подані заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач 2 з-поміж іншого зазначив:
- зміна умов договору та підписання додаткових угод відбувалася за згодою обох сторін;
- жодна з наведених угод не містить в собі вимог щодо збільшення ціни товару понад десять відсотків, отже відповідна вимога ч. 5 ст. 41 Закону сторонами дотримана;
- при укладенні спірних додаткових угод сторони керувались даними, зазначеними на офіційному сайті ДП «Оператор ринку», що документально підтверджує ціни на різні дати, які в свою чергу підтверджують динаміку збільшення ціни на електричну енергію та обґрунтованість внесення відповідних змін до договору;
- на час укладання договору про постачання електричної енергії не було стабільної судової практики, яка б свідчила про те, що тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є неправильним.
Поданий відповідачем-2 відзив на позов, відповідь на відзив прокуратури та заперечення відповідача-2 прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення в межах процесуального строку розгляду справи.
Щодо представництва інтересів держави (територіальної громади) прокурором.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, частиною 3 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частини 4, 5 статті 53 ГПК України).
За приписами частин 3, 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Отже, чинним законодавством визначено дві обов`язкові умови, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави; 2) нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Бобровицької міської ради.
Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування).
Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
За твердженням прокурора зазначені у позові порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.
Бобровицька міська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.
Згідно п. 1.1. Статуту КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради, затвердженого рішенням 7 сесії 8 скликання Бобровицької міської ради від 23.04.2021 № 352-7/VIII (далі Статут), КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі Підприємство) є закладом охорони здоров`я комунальним некомерційним підприємством Бобровицької територіальної громади в особі Бобровицької міської ради (далі Засновник), яке призначене реалізувати конституційне право людини на отримання кваліфікованої вторинної (спеціалізованої стаціонарної і амбулаторної) медичної допомоги.
Відповідно до п. 1.2. Статуту, орган управління підприємства є Бобровицька міська рада Чернігівської області.
Підприємство створене на базі майна спільної власності територіальних громад міста та сіл колишнього Бобровицького району Чернігівської області (п. 1.3. Статуту).
Положення п. 5.1. Статуту визначають, що майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні і оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Згідно п. 5.3. Статуту джерелами формування майна та коштів підприємства, зокрема, є комунальне майно, передане підприємству у оперативне управління відповідно до рішення Засновника; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти). Відповідно до п. 10.3. Статуту контроль за фінансово-господарською діяльністю Підприємства здійснюють відповідні державні органи у межах їх повноважень та встановленого законодавством України порядку.
Пунктом 10.4. Статуту передбачено, що Засновник здійснює контроль за фінансово- господарською діяльністю Підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичної допомоги. Підприємство подає Засновнику, за його вимогою, бухгалтерський звіт та іншу документацію, яка стосується фінансово-господарської, кадрової, медичної діяльності.
Таким чином, засновником КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради та власником його майна є Бобровицька міська рада, яка фінансує і контролює його діяльність, а також є головним розпорядником бюджетних коштів спрямованих для забезпечення діяльності закладу, який, розпорядившись вказаними коштами, здійснив оплату за електричну енергію на підставі спірних додаткових угод.
Верховний Суд у постановах від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 наголосив, що у категорії спорів щодо визнання недійсними положень договорів, укладених у межах публічних закупівель, звернення прокурора в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».
З огляду на це, представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення, зокрема в інтересах власника юридичної особи, яка не є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб`єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур.
При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.
Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позов, який пред`являється особою, що не була учасником правочину, про визнання правочину недійсним, повинен бути пред`явлений до всіх учасників такого правочину.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради є комунальним підприємством, створеним на базі комунального майна територіальної громади та підпорядкованим, підзвітним і підконтрольним Бобровицької міській раді, яка є його засновником та власником майна, саме Бобровицька міська рада є належним позивачем у спірних правовідносинах.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/1216/16, від 05.11.2024 у справі № 918/22/24.
КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради, укладаючи оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю, які за доводами прокурора суперечать вимогам п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сприяла порушенню інтересів територіальної громади, а міська рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів.
Листом від 28.07.2026 № 52-72-4889вих-26 Бобровицьку міську раду повідомлено про встановлені порушення законодавства при укладенні спірних додаткових угод та необхідність їх усунення, у тому числі шляхом повернення надмірно сплачених бюджетних коштів.
Як вбачається із листів Бобровицької міської ради від 06.08.2026 №03-16/2576 та від 31.08.2026 №03-16/2812, остання повідомила про відсутність наміру самостійно звертатися до суду та просила прокурора вжити заходів представницького характеру.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки кошти комунального підприємства незалежно від джерел їх походження є складовою комунального майна територіальної громади, а відтак порушення майнових інтересів підприємства одночасно порушує майнові інтереси територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє Бобровицька міська рада, та саме на її користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти (в разі реституції).
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який хоча й не є стороною спірних правочинів, проте є розпорядником бюджетних коштів та уповноважений здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте самостійно не захистив інтереси територіальної громади в суді.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Бобровицької міської ради до КНП « Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради та ТОВ Енера Чернігів про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що прокурор навів достатні підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на рахунок відповідача 2 зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача-2 щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Бобровицької міської ради не знайшли свого підтвердження та судом не приймаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
08.10.2021 КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради на електронному майданчику в системі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі електричної енергії у кількості 150 000 кВт*год, очікуваною вартістю 525 000,00 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі: UA-2021-10-08-004576-b).
Електрична енергія закуповувалася Відповідачем-1 за рахунок коштів місцевого бюджету Бобровицької міської ради для забезпечення діяльності комунального закладу та належної організації надання медичних послуг у період із 15.11.2021 до 31.12.2021 (протокол затвердження річного плану закупівель: UA-P2021-10-07-003580-b).
За результатами аукціону переможцем відкритих торгів визнано ТОВ «Енера Чернігів», з яким 15.11.2021 укладено договір № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на загальну суму 480 750 грн, обсягом 150 000 кВт*год., по 3,2052 грн з ПДВ за 1 кВт*год. Термін дії договору до 31.12.2021. (п. 2.1, 2.2, 5.1, додаток №2 та №3 договору).
Згідно п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
У пункті 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. Договору Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування.
Ціна на електричну енергію має зазначатися Постачальником у актах та рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
У випадку застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Пунктом 5.5. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
У п. 5.6. Договору сторони погодили, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі-спецрахунок).
При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в іншій не заборонений законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Розрахунковим періодом за Договором згідно з п. 5.11. є календарний місяць.
Відповідно до пп. 2 п. 6.1. Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у договорі.
Згідно п. 13.4. Договору істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Пунктом 13.6 Договору передбачено, що у разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю.
Про зміни до Договору, у тому числі до комерційної пропозиції, Постачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це Споживача, крім випадків, зазначених в пунктах 2 та 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону, що діяла на момент укладання Договору.
Відповідно до п. 14.1 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту його погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) позичальника.
Таким чином, ТОВ Енера Чернігів, підписавши Договір № 11087/1ВЦ від 15.11.2021, засвідчило можливість та згоду виконати домовленість, тобто взяло на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію обсягом 150000 кВт/год, загальною вартістю 480750,00 грн з ПДВ, за ціною 3,2052 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
За ініціативи ТОВ Енера Чернігів в подальшому було укладено ряд додаткових угод, якими змінено істотні умови Договору № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 шляхом збільшення ціни за одиницю товару, а саме:
- додаткову угоду № 1 від 22.11.2021, за умовами якої з 01.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,490164 грн з ПДВ (+ 8,89 %);
- додаткову угоду № 2 від 23.11.2021, за умовами якої з 02.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год до 3,803592 грн з ПДВ (+ 9 %);
- додаткову угоду № 3 від 24.11.2021, за умовами якої з 03.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,14834 грн з ПДВ (+ 9,06 %);
- додаткову угоду № 4 від 25.11.2021, за умовами якої з 04.11.2021 збільшено ціну за 1 кВт*год до 4,527516 грн з ПДВ (+ 9,14 %).
Додатковою угодою № 1 від 22.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 відповідно до п. 2 ч.5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору у наступній редакції:
« 1. Ціна (тариф) електричної енергії: 3,490164 грн з ПДВ.»
Викладено за цією угодою таблицю Додатку № 3 «Специфікація на поставку товару» в наступній редакції: Найменування-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія); од. виміру-кВт/год; кількість - 137529; ціна за одиницю, грн (без ПДВ) - 2,90847; ціна за одиницю, грн (з ПДВ) - 3,490164; сума, грн (без ПДВ) - 399 998,97; сума, грн (з ПДВ) - 479 998,76.
Всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишаються чинними і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.
Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що дія даної Угоди розповсюджується на відносини між Сторонами, які виникли до укладення Угоди, з 01 листопада 2021 року.
Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використані офіційні дані акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", а саме: Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 08.10.2021 - 2681,58 грн./МВт.год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 25.10.2021 3041,20 грн./МВт.год.
Додатковою угодою № 2 від 23.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 відповідно до п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору у наступній редакції:
« 1. Ціна (тариф) електричної енергії: 3,803592 грн з ПДВ.»
Викладено за цією угодою таблицю Додатку № 3 «Специфікація на поставку товару» в наступній редакції: найменування-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія); од. виміру-кВт/год; кількість: 126196; ціна за одиницю, грн (без ПДВ) - 3,16966; ціна за одиницю, грн (з ПДВ) - 3,803592; сума, грн (без ПДВ) - 399 998,41; сума, грн (з ПДВ) - 479 998,10.
Всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишаються чинними і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.
Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що дія даної Угоди розповсюджується на відносини між Сторонами, які виникли до укладення Угоди, з 02 листопада 2021 року.
Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використані офіційні дані акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", а саме: Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 29.10.2021 3108,73 грн./МВт.год.
Додатковою угодою № 3 від 24.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 відповідно до п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору у наступній редакції:
« 1. Ціна (тариф) електричної енергії-4,14834 грн з ПДВ.»
Викладено за цією угодою таблицю Додатку № 3 «Специфікація на поставку товару» в наступній редакції: Найменування-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія); од. виміру-кВт/год; кількість-115708; ціна за одиницю, грн (без ПДВ) - 3,45695; ціна за одиницю, грн (з ПДВ) - 4,14834; сума, грн (без ПДВ) - 399 996,77; сума, грн (з ПДВ) - 479 996,12.
Всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишаються чинними і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.
Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що дія даної Угоди розповсюджується на відносини між Сторонами, які виникли до укладення Угоди, з 03 листопада 2021 року.
Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використані офіційні дані акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", а саме: Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 04.11.2021 3288,86 грн./МВт.год.
Додатковою угодою № 4 від 25.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 відповідно до п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Сторони домовились збільшити ціну за 1 кВт/год і викласти п. 1 Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору у наступній редакції:
« 1. Ціна (тариф) електричної енергії-4,527516 грн з ПДВ.»
Викладено за цією угодою таблицю Додатку № 3 «Специфікація на поставку товару» в наступній редакції: Найменування-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія); од. виміру-кВт/год; кількість - 106017; ціна за одиницю, грн (без ПДВ) - 3,77293; ціна за одиницю, грн (з ПДВ) - 4,527516; сума, грн (без ПДВ) - 399 994,72; сума, грн (з ПДВ) - 479 993,66.
Всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишаються чинними і Сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.
Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами. Керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що дія даної Угоди розповсюджується на відносини між Сторонами, які виникли до укладення Угоди, з 04 листопада 2021 року.
Для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку використані офіційні дані акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", а саме: Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 09.11.2021 3502,09 грн./МВт.год.
Також сторони підписали додаткову угоду № 5 від 29.12.2021, відповідно до якої у зв`язку зі зменшенням фактичного споживання викладено абзац 3 п. 5.1 Договору в наступній редакції: «Сума договору складає 367501,93 грн з ПДВ».
Всі інші умови вищезазначеного Договору, не змінені в цій Угоді, залишились чинними і Сторони підтвердили щодо них свої зобов`язання. Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами.
На виконання умов Договору № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 з урахуванням змін, внесених зазначеними вище Додатковими угодами, ТОВ Енера Чернігів надано КНП Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради акти прийому-передачі електроенергії за листопад-грудень 2021 року:
1. Акт № 11087/1ВЦ/176680/1 від 13.12.2021, згідно якого ТОВ «Енера Чернігів» у листопаді 2021 року поставлено закладу охорони здоров`я електричну енергію в обсязі 46 062 кВт*год, на загальну суму 208 546,44 грн, яку оплачено споживачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 711 від 20.12.2021.
2. Акт № 11087/1ВЦ/178670/1 від 22.12.2021, згідно якого ТОВ «Енера Чернігів» у грудні 2021 року поставлено закладу охорони здоров`я електричну енергію в обсязі 35 329 кВт*год, на загальну суму 158 955,49 грн, яку оплачено споживачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 23.12.2021.
Таким чином, упродовж листопада-грудня 2021 року на виконання умов Договору № 11087/1ВЦ від 15.11.2021, сторонами підписано акти прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії загальним обсягом 81 391 кВт*год, за яку КНП «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради перераховано ТОВ «Енера Чернігів» бюджетні кошти у сумі 367 501,93 грн з урахуванням цін, встановлених оскаржуваними додатковими угодами.
Отже, ціна за 1 кВт*год електроенергії зросла з 3,2052 грн до 4,527516 грн з одночасним зменшенням обсягів постачання до 81391 кВт*год.
Прокурор в позовній заяві вказує, що споживач відповідно до ціни електричної енергії, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлену електроенергію у листопаді-грудні 2021 року кошти у розмірі 260874,43 грн, натомість сплатив 367501,93 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 106627,50 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача-2 на користь держави в особі Бобровицької міської ради.
За доводами прокурора, внаслідок укладення з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» оскаржуваних додаткових угод, у зв`язку із чим підстава їх набуття відпала, а тому, у разі визнання судом недійсними спірних додаткових угод, ТОВ «Енера Чернігів» зобов`язано їх повернути до місцевого бюджету Бобровицької міської ради, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
З урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, суд вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Таку ж позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24, в якій проаналізовано застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції Закону № 114-ІХ, так і у редакції Закону № 1530-ІХ.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" № 1530-ІХ (договір від 15.11.2021 та додаткові угоди до договору №1, №2, №3 та №4 від 22.11.2021, 23.11.2021, 24.11.2021 та 25.11.2021).
Крім того, у вказаній вище постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Як встановлено судом, відповідачі 15.11.2021 уклали Договір № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі, і на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог Закону України Про публічні закупівлі.
Так, відповідно до специфікації на поставку товару (додаток №3 до Договору) загальний обсяг постачання електричної енергії становить 150 000 кВт*год. Загальна вартість Договору становить 480750 грн з ПДВ.
Тобто, ціна (тариф) електричної енергії на момент укладання Договору становила 3,2052 грн з ПДВ за 1 кВт/год.
Водночас згідно з Додатковими угодами №1, 2, 3, 4 змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 3,0252 грн з ПДВ до 4,527516 грн з ПДВ за 1 кВт/год тобто на +41,25% та зменшено кількість товару до 106017 кВт*год.
Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод №1, 2, 3, 4 до Договору обґрунтовано відповідачем-2 коливанням ціни електричної енергії на ринку.
Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.
Суд встановив, що 22.11.2021 між відповідачами укладено Додаткову угоду №1, якою збільшено ціну електричної енергії за 1кВт/год до 3,490164 грн, починаючи з 01.11.2021.
Разом з тим, за Договором відповідач-2 протягом періоду з 15.11.2021 по 22.11.2021 щоденно постачав, а відповідач-1 приймав та споживав електричну енергію.
Тобто Додатковою угодою №1 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана відповідачу-1, прийнята відповідачем-1 у власність та спожита ним до 22.11.2021.
Аналогічно врегульовано зміну ціни електричної енергії за 1кВт/год у додаткових угодах №№ 2, 3, 4 після виконання відповідачем 2 зобов`язання з передачі товару у власність покупця.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.
Водночас обставин досягнення домовленості відповідачами про зміну ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю судом не встановлено.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадку збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).
Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
За доводами відповідача, підставою укладення Додаткової угоди №1 від 22.11.2021 було те, що за офіційними даними акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 08.10.2021 - 2681,58 грн./МВт.год. середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 25.10.2021 3041,20 грн./МВт.год.
Проте, за доводами прокурора за даними із сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), 15.11.2021, (у день укладення Договору) середньозважена ціна на електроенергію РДН в ОЕС України становила 3 360,22 грн/МВт*год, при цьому, 22.11.2021, станом на дату укладення додаткової угоди № 1 ціна на електроенергію РДН в ОЕС України становила 3 412,62 грн/МВт*год., що свідчить про незначне підвищення ціни електричної енергії до + 1,55 %.
Тобто, з вищевикладеного убачається, що Постачальником враховувались показники станом на 08.10.2014 та станом на 25.10.2021, які не охоплюють дати укладення ані Договору, ані Додаткової угоди №1.
Наведені відомості свідчать про зміну середньозважених цін між обраними Постачальником періодами, однак не підтверджують, що визначений ним відсоток збільшення відповідає погодженому сторонами порядку перегляду договірної ціни. Саме по собі зростання середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» не є достатнім підтвердженням правомірності встановлення будь-якої запропонованої Постачальником нової ціни.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження інформації щодо коливання ціни у період між укладенням договору 15.11.2021 та додатковою угодою №1 від 22.11.2021, а також додатковими угодами № 2 від 23.11.2021, № 3 від 24.11.2021, № 4 від 25.11.2021.
Як убачається із матеріалів справи, підставами для зміни ціни відповідно до Додаткових угод № 2 від 23.11.2021, № 3 від 24.11.2021, № 4 від 25.11.2021 була інформація акціонерного товариства "Оператор ринку" (www.oree.com.ua) щодо середньозважених цін на "ринку на добу наперед" та "внутрішньодобовому ринку", а саме: середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 29.10.2021 3108,73 грн./МВт.год. (для Додаткової угоди №2), середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 04.11.2021 3288,86 грн./МВт.год (для Додаткової угоди №3); середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 09.11.2021 3502,09 грн./МВт.год (для Додаткової угоди №4).
При цьому, за доводами прокурора 23.11.2021 (станом на дату укладення додаткової угоди № 2) ціна на електроенергію РДН в ОЕС України становила 3 395,47 грн/МВт*год., 24.11.2021 (станом на дату укладення додаткової угоди № 3) ціна на електроенергію РДН в ОЕС України становила 3 380,83 грн/МВт*год., 25.11.2021 (станом на дату укладення додаткової угоди № 4) ціна на електроенергію РДН в ОЕС України становила 3 326,61 грн/МВт*год.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23 щодо доказів коливання ціни зазначив, що належним доказом є не будь-яка довідка про рівень ціни, а документ, який містить інформацію про зміну ціни у динаміці та дозволяє визначити відсоток такого коливання.
Проте, за висновком суду, наявна в матеріалах справи інформація АТ «Оператор ринку» не відповідає цим критеріям, тому не може обґрунтовувати зміну істотних умов договору, оскільки визначаючи наявність коливання ціни на електричну енергію, відповідач-2 використовував лише дані щодо середньозваженої ціни на різні дати, а отже порівняння таких цін є некоректним та не може підтвердити реальне коливання ціни на електричну енергію, адже не містять динаміку ціни на електроенергію, аналіз вартості ціни електроенергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку за відповідний період.
Разом з тим, з огляду на положення п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі суд зауважує, що вказана норма передбачає також дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.
Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.
За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.
За наведених обставин, суд вважає, що надана інформація не є належним доказом, яка підтверджує наявність коливання ціни електроенергії в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору (укладення додаткових угод) в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України Про публічні закупівлі.
Отже, внесення змін до Договору № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.11.2021 на підставі додаткових угод № 1, № 2, №3, №4 відбулося без документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткових угод (отримання пропозиції про її укладення) та призвело до збільшення загальної ціни договору за 1 кВт/год електричної енергії з більше ніж на 10% від початкової ціни (з 3,2052 грн до 4,5275 грн за 1 кВт/год або на +41,25%), що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Наведене узгоджується із висновком Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2586/24 від 04.06.2026, відповідно до якого збільшення ціни на товар внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар та призвело до збільшення загальної ціни договору, тому таке збільшення є порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак, є підставою для визнання недійсним договору в частині укладення додаткових угод, на підставі положень статей 203, 215 ЦК України.
З огляду на викладене, застосування нових цін електричної енергії з дат, указаних в оспорюваних додаткових угодах, за висновком суду є неправомірним.
Разом з тим, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.
Проте таких доказів відповідачем-2 надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.
Натомість відповідач-1 та відповідач-2 послідовно (щоденно з 22.11.2021 по 25.11.2021) збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача-2.
В контексті наведеного вище висновку суд враховує, що відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).
Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.
В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.
Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідач-2 у спірному періоді дійсно був змушений придбавати електричну енергію для її подальшої реалізації кінцевому споживачу (відповідачу-1) за цінами, вказаними в відповідних експертних висновках.
Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
Комунальне некомерційне підприємство «Бобровицька опорна лікарня» Бобровицької міської ради мала беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача-2 про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1кВт/год електричної енергії значно збільшилась.
Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи те, що додаткові угоди №1 від 22.11.2021, №2 від 23.11.2021, №3 від 24.11.2021, №4 від 25.11.2021 про внесення змін та доповнень до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11087/1ВЦ від 15.11.2021 укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, то на підставі статей 16, 203, 215 ЦК України вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.
Отже, позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню судом.
В контексті наведеного висновку суд не бере до уваги доводи відповідача 2 щодо ретроспективного застосування Закону України №4888-IX як такі, що не спростовують висновків суду, з огляду на таке.
27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Статтею 5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та / або набуття чинності іншими.
Відтак при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІV Закону № 4888-IX на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає відповідач 2, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII.
Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX передбачено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.
Отже, оскільки на момент виникнення та існування спірних правовідносин Закону №4888-ІХ, яким було внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі", не існувало то такий, відповідно, не міг регулювати правовідносини у сфері здійснення закупівель, укладення договорів про закупівлі та порядку внесення змін до таких.
Відтак, оскільки договір був укладений 15.11.2021, а оспорювані зміни до договору вносились за період з листопада по грудень 2021 року, у той час як постачання електричної енергії за договором здійснювалось до 31.12.2021, спірні правовідносини виникли і завершились до введення в дію пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ.
За таких обставин така норма не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, і набрання чинності 24.06.2026 Закону №4888-ІХ не створює правових наслідків для застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо додаткових угод, укладених у 2021 році.
Буквальне тлумачення положень Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ свідчить, що норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №4888-ІХ ретроспективно розповсюджується на всі договори про закупівлю, які були укладені до 24.06.2026 та на даний час продовжують діяти (є діючими).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.11.2026 у cправі № 910/15681/25.
У даній справі неправомірність спірних додаткових угод суд пов`язує не лише із сукупним перевищенням ціни на 10 % від первісної ціни договору, а і з недотриманням умов зміни ціни, зокрема, належного підтвердження коливання ціни на ринку, співставності відповідних показників та пропорційності зміни договірної ціни. Тому наведені відповідачем 2 аргументи щодо зміни способу обчислення 10-відсоткового обмеження не впливають на результат вирішення спору.
Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 106627,50 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції Договору.
Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.
Відповідно до умов Договору відповідач-2 повинен був поставити відповідачу-1 електричну енергію в обсязі 150 000 кВт*год за ціною 3,2052 грн з ПДВ за 1 кВт*год.
Як встановив суд, відповідач-2 упродовж листопада-грудня 2021 року поставив відповідачу-1 електричну енергію у кількості 81391 кВт*год, за яку останній сплатив 367501,93 грн.
Враховуючи ціну, обумовлену ТОВ Енера Чернігів та КНП «Бобровицька опорна лікарня» в Договорі при підписанні, остання повинна була сплатити відповідачу-2 за спожиту у період з листопада по грудень 2021 року електроенергію загальним обсягом 81391 кВт*год кошти у розмірі 260874,43 грн, натомість сплатила 367501,93 грн, а отже сума надмірно сплачених коштів складає 106627,50 грн.
Таким чином, грошові кошти в сумі 106627,50 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-2 зобов`язаний повернути їх до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
При цьому доводи відповідача-2 про те, що приписи ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Суд зазначає, що у даному випадку визнання недійсними спірних додаткових угод має наслідком повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 106627,50 грн державі, чим буде відновлене порушене право позивача, який є розпорядником таких коштів.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При аналізі доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).
З огляду на викладене, суд зазначає, що заперечення відповідача-2 не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищевикладеними висновками суду.
При цьому судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі основні питання, винесені на його розгляд, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідачів у рівних частинах, тобто по 6656,00 грн на кожного відповідача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди 1 від 22.11.2021, № 2 від 23.11.2021, № 3 від 24.11.2021, № 4 від 25.11.2021 щодо внесення змін та доповнень до Договору № 11087/1ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 15.11.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846) та Комунальним некомерційним підприємством "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради (код ЄДРПОУ 02006171).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь бюджету Бобровицької міської територіальної громади (отримувач: р/р: UA488999980314070544000025663; код отримувача: 37972475, ГУК у Черніг.обл/тг.м.Бобров/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: 24060300 «Інші надходження») безпідставно отримані кошти в сумі 106 627,50 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UА248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 6656,00 грн.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради (код ЄДРПОУ 02006171, вул. Озерянський шлях, 1, м. бобровиця, Чернігівська обл., 17400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача UА248201720343140001000006008) судовий збір в сумі 6656,00 грн.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Новик
Судове рішення № 141503657, Господарський суд Чернігівської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 927/913/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: