Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
03 листопада 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1161/26
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, Горобець С.О. - адвокат, Глембоцька К.О. - адвокат,
від відповідача: Новіков М.В. - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан»
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Черкаської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - СТОВ «Лан», товариство) про: 1) визнання протиправною бездіяльність СТОВ «Лан», що полягає у ненаданні ОСОБА_1 інформації та документів, необхідних для визначення вартості його частки у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства; 2) зобов`язання СТОВ «Лан» повідомити ОСОБА_1 вартість його частки у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства та надати обґрунтований письмовий розрахунок такої вартості; 3) зобов`язання СТОВ «Лан» надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії наведених за переліком документів та відомостей.
У призначене підготовче засідання з`явились сторони. Суд розглянув клопотання відповідача про витребування доказів та відклав підготовче засідання до 10 год 00 хв 25.11.2026.
Так, посилаючись на частину 10 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон), яка передбачає, що виплата вартості частки учаснику, який вийшов із товариства, або передання йому майна здійснюється лише пропорційно розміру оплаченої частини його частки, позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2021 у справі № 911/2882/19, що фактичний розмір оплаченої частки учасника має бути підтверджений шляхом подачі позивачем належних доказів, відповідач заявив клопотання про витребування у ОСОБА_1 оригінали документів, що підтверджують внесення ним вкладу в оплату частки учасника до статутного капіталу СТОВ «Лан», у тому числі: оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_1 грошового вкладу до статутного капіталу СТОВ «Лан»; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майна про внесення майна ОСОБА_1 до статутного капіталу СТОВ «Лан»; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майнових прав про внесення майнових прав ОСОБА_1 до статутного капіталу СТОВ «Лан».
Згідно з пунктом 1 частини 2 та частиною 3 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач визначає такі групи однотипних документів: оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, які підтверджують внесення позивачем грошових коштів як вкладу в оплату частки у статутному капіталі відповідача; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майна, які підтверджують передачу позивачем майна як вкладу в оплату частки у статутному капіталі відповідача; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майнових прав, які підтверджують передачу позивачем майнових прав як вкладу в оплату частки у статутному капіталі відповідача. Документи ним визначено за наведеними спільними ознаками, а не за реквізитами.
Щодо обставин, які можуть підтвердити докази, відповідач вказав, що позивач зазначає розмір частки 27,2 % та її номінальну вартість 13 600,00 грн. Він пов`язує отримання документів із визначенням вартості частки та реалізацією права на відповідну компенсацію. У прохальній частині позову позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача повідомити вартість частки та надати обґрунтований письмовий розрахунок, а також надати документи для визначення такої вартості. Отже, зв`язок витребуваних доказів із предметом спору полягає насамперед у перевірці вихідних даних для розрахунку, надання якого вимагає позивач. Квитанції до прибуткових касових ордерів можуть підтвердити платника, отримувача, дату, суму та призначення внесення коштів. Акти передачі майна можуть підтвердити факт прийняття конкретного майна, його склад, дату передачі та зазначену вартість. Акти передачі майнових прав можуть підтвердити вид, обсяг, дату та вартість переданих прав.
Щодо підстав витребування документів саме у позивача, відповідач вказав, що клопотання стосується документів платника або передавача: квитанцій про прийняття його коштів і примірників актів щодо переданого ним майна чи майнових прав. Саме характер цих документів дає відповідачу підстави припускати можливість їх перебування у позивача.
Щодо вжиття заходів для самостійного отримання доказів та причини неможливості їх одержати, відповідач вказав, що направив позивачу лист від 06.05.2026 № 76 з проханням протягом п`яти днів із дня отримання надати документи, які підтверджують внесення ним вкладу до статутного капіталу відповідача. У відповідь адвокат Глембоцька Катерина Олександрівна надала документ під назвою «Відповідь-вимога на лист від 06.05.2026 № 76» із запереченнями щодо вимоги надати первинні документи та зустрічні вимоги до відповідача. У переліку додатків до відповіді-вимоги зазначені лише оригінал ордера та засвідчена копія свідоцтва; документи про внесення вкладу серед додатків не зазначені. Таким чином, звернення безпосередньо до позивача не забезпечило отримання запитуваних документів.
Відповідач просить надати саме оригінали доказів для безпосереднього дослідження реквізитів, підписів, відміток про прийняття коштів, майна або прав, а також повноти змісту документів про внесення вкладу. Зазначення номінального розміру частки у позові не дає можливості перевірити ці реквізити.
Позивач в обґрунтування заперечень проти клопотання, зазначає, що доводи відповідача про непідтверджене внесення вкладу не звільняють останнього від обов`язку визначати розмір виплати (пропорційно до оплаченої частини частки), здійснення виплати упродовж року (ч. 7 ст. 24 Закону). Закон розмежовує два окремі обов`язки з різними строками: за 30 днів - повідомити вартість частки і надати розрахунок з документами; за рік - виплатити. Норма, на яку посилається відповідач, а саме ч. 10 ст. 24 Закону, стосується виплати, а не повідомлення вартості. Предметом позову є лише перший з них. У аналогічній справі Верховний Суд виходив з того, що предметом спору є вимога про надання документів, а не стягнення вартості частки. Тому питання, доречні лише для визначення суми (зокрема дата оцінки), до предмета доказування не входили (постанова у справі № 911/120/25). В даному випадку оплачена частина частки може впливати лише на суму майбутньої виплати, але не на обов`язок надати розрахунок і документи. Оплачену частину частки визначає саме товариство - за даними свого обліку. Товариство веде бухгалтерський облік на підставі первинних документів і зберігає їх (ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Заборгованість учасників зі сплати вкладів відображається в балансі за статтею «Неоплачений капітал». Якщо відповідач вважав, що частка позивача оплачена не повністю, він мав зазначити це у розрахунку та підтвердити копіями документів. Саме це передбачає ч. 6 ст. 24 Закону. Замість цього відповідач переклав на колишнього учасника обов`язок доводити те, що має бути відображено в його власній документації.
Позивач вважає, що тягар доказування не оплати лежить на відповідачеві. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК), і несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК). Відповідач не стверджує прямо, що вклад не внесено, і не подає жодного документа обліку. Він лише вимагає, щоб позивач довів оплату. Такий підхід суперечить засаді змагальності (ст. 13 ГПК): від позивача вимагають первинні документи, які за законом зберігаються в товариства.
Також позивач зазначає, що розмір частки підтверджено записом у ЄДР. Відомості, внесені до ЄДР, вважаються достовірними (ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Корпоративна палата КГС ВС у постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 дійшла висновку: «запис в Реєстрі є достатнім доказом розміру частки учасника товариства». Колишній учасник не зобов`язаний доводити, що розмір його частки відповідав запису в Реєстрі (п. 83). Презумпцію достовірності відповідач не спростував.
Крім того позивач зазначає, що Закон має спеціальний механізм для невнесених вкладів, і товариство ним не скористалося. За ст. 15 Закону, коли учасник прострочив внесення вкладу: виконавчий орган надсилає йому письмове попередження з додатковим строком; у разі невиконання скликаються загальні збори; збори можуть виключити учасника, зменшити статутний капітал або розподілити неоплачену частку. За весь час участі позивача товариство не надсилало йому попереджень і не ухвалювало таких рішень. Питання про оплату вперше з`явилося лише 06.05.2026, у зв`язку з виходом, коли виник обов`язок розрахуватися.
Власна поведінка товариства спростовує його доводи. Дивіденди розподіляються між учасниками «пропорційно до розміру їхніх часток» (ч. 1 ст. 26 Закону). За 2020-2025 роки загальні збори СТОВ «Лан» дванадцять разів ухвалювали рішення про виплату дивідендів. Товариство виплатило позивачу 6 605 239, 85 грн саме як учаснику, виходячи з його частки. Таким чином позивач доводить, що і товариство, і його вищий орган управління багаторазово визнавали частку позивача в повному розмірі і жодного разу не ставили питання про її оплату. Після виходу позивача товариство поставило під сумнів те, що роками визнавало. Таку суперечливу поведінка позивач вважає несумісною зі засадою добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та забороною зловживання правом (ст. 13 ЦК України). Верховний Суд застосовує доктрину venire contra factum proprium: особа, яка своєю поведінкою дала зрозуміти, що не оспорюватиме певний стан речей, «пов`язана своїм рішенням» (постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).
Позивач вважає посилання відповідача на постанову ВС у справі № 911/2882/19 нерелевантне. За цитатою, яку наводить сам відповідач, у тій справі суд оцінював докази сплати під час визначення суми виплати. Висновку, що товариство може не повідомляти вартість частки та не надавати документів, доки колишній учасник не доведе оплату, там немає. Того, що в одній справі оплату підтвердили квитанції, не означає, що інших доказів бути не може.
За стандартом вірогідності доказів (ст. 79 ГПК) подані ним докази позивача вважає значно вірогіднішими, ніж заперечення відповідача, які не підкріплені жодним доказом.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів судом, після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності витребування доказів, суд зазначає таке.
Предметом спору у справі є вимоги про надання інформації колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для визначення вартості його частки у майні товариства та реалізації права на отримання відповідної компенсації. Не є позовними вимогами стягнення з відповідача частки у статутному капіталі товариства.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При чому суд оцінює лише ті докази, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.
Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Враховуючи необхідність встановлення обставин справи, необхідних для правильного та всебічного вирішення спору, беручи до уваги той факт, що докази, про витребування яких просить відповідач, не можуть бути отримані ним самостійно, забезпечуючи належне виконання завдання господарського судочинства, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та витребувати докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 ГПК України у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 2 статті 202 ГПК України закріплено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав необхідності витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 183 ГПК України у разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.
З огляду на викладене, враховуючи необхідність у витребуванні додаткових доказів, суд відкладає підготовче засідання.
Керуючись ст. 81, 177, 181-183, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання відповідача про витребування доказів задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ): оригінали документів, що підтверджують внесення ним вкладу в оплату частки учасника до статутного капіталу СТОВ «Лан» (ідентифікаційний код 14215193) у тому числі: оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_1 грошового вкладу до статутного капіталу СТОВ «Лан»; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майна про внесення майна ОСОБА_1 до статутного капіталу СТОВ «Лан»; оригінали актів передачі (приймання-передачі) майнових прав про внесення майнових прав ОСОБА_1 до статутного капіталу СТОВ «Лан».
Підготовче засідання відкласти на 10 год 00 хв 25 листопада 2026 року.
Засідання провести в приміщенні Господарського суду Черкаської області м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, зал судових засідань № 217.
У судове засідання викликати повноважних представників учасників справи.
Роз`яснити сторонам про їх обов`язок повідомляти суд про причини неявки у підготовче засідання і, що у разі їх неявки наступають наслідки передбачені статтями 183, 202 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 листопада 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз
Судове рішення № 141503560, Господарський суд Черкаської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 925/1161/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: