Ухвала суду № 141503404, 13.11.2026, Господарський суд Черкаської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
925/1543/26
Номер документу
141503404
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" листопада 2026 р. м. Черкаси Справа № 925/1543/26

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вмілтен" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вмілтен",

до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Розсішки",

про стягнення 272 209,25 грн,

УСТАНОВИВ:

12.11.2026 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вмілтен" (далі - ТОВ "Вмілтен") з вимогою стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Розсішки" (далі - СТОВ "Розсішки") заборгованість у загальному розмірі 272 209,25 грн, що складається з: 220 260 грн основного боргу; 44 052 грн штрафу у розмірі 20% згідно з п. 5.2. Договору; 5 525,68 грн інфляційних витрат; 2 371,57 грн загальної суми 3 % річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 2 від 06.11.2025 в частині повної оплати отриманого товару.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову з вимогою до набрання рішенням законної сили накласти арешт в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 272 209,25 грн на грошові кошти, що належать СТОВ "Розсішки" і які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам СТОВ "Розсішки".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що між сторонами укладено Договір поставки №2 від 06.11.2025. На виконання взятих на себе договірних зобов`язань позивач протягом 2026 року здійснював поставку відповідачу товару, а саме концентрату барди зернової вологої. Відповідач, отримавши товар та прийнявши його відповідно до договірних умов, не забезпечив належного виконання свого грошового зобов`язання. Останнє відвантаження замовленої партії товару було здійснено 07.10.2026, з урахуванням пункту 4.6. Договору оплата за таку партію мала бути здійснена відповідачем до 12.10.2026 включно. Таким чином, обов`язок відповідача щодо оплати поставленого товару є таким що настав, а строк виконання такого обов`язку встановлений безпосередньо умовами Договору. Відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач повідомляє, що сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2026 - 23.10.2026, відповідно до якого станом на 23.10.2026 заборгованість відповідача складала 234 780 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на електронну пошту відповідача письмову вимогу від 23.10.2026 № 5 щодо погашення заборгованості за поставлений товар. У зазначеній вимозі позивач звернув увагу відповідача на наявність невиконаних грошових зобов`язань, необхідність їх належного виконання та запропонував здійснити оплату заборгованості у встановлений строк. Відповіді на вимогу надано не було, проте 29.10.2026 відповідачем надіслано часткову доплату боргу в сумі 14 520 грн. Однак, незважаючи на вжиті позивачем заходи щодо досудового врегулювання спору, питання погашення заборгованості залишилося невирішеним, що зумовило необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Позивач зауважує, що розрахунки за поставлений товар здійснювались відповідачем періодично та невеликими частинами, що може свідчити про незадовільний фінансовий стан відповідача. Відповідач ігнорує отриману претензію і не повідомляє щодо того, в який строк заборгованість ним буде погашена у повному розмірі. При цьому, поставлений товар за Договором, ймовірно, відповідачем вже було використано у його господарській діяльності, оскільки з моменту його поставки пройшов тривалий час. Разом з тим, враховуючи воєнний стан, нестабільну роботу бізнесу та зміну курсу валют, які вплинули на фінансовий стан всіх підприємців в Україні, фінансовий стан відповідача може стати кризовим, що унеможливить в подальшому виконання рішення, яким буде задоволено поданий позов. Таким чином, на переконання позивача, оскільки ціна позову є досить значною, а відповідач ігнорує свій обов`язок з погашення заборгованості, тобто діє недобросовісно, є підстави вважати, що при невжитті заходів по забезпеченню позову виконання рішення буде утруднено.

Позивач наголошує, що після направлення відповідачу листа з вимогою погасити заборгованість у розмірі 234 780 грн, відповідачем 29.10.2026 сплачено лише 14 520 грн, що свідчить про свідоме ухилення відповідача від сплати заборгованості.

Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20)

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19)

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20)

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Суд враховує, що у п. 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Проте Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22:

"... 33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).

37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).

46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії..."

Суд також звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 915/927/25 прийнято до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 915/927/25.

У п. 7.20 ухвали від 25.11.2025 у справі № 915/927/25, відповідно до якої передано справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та /чи його конкретизації та/чи уточнення, в аспекті того, чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову.

Як встановлено вище, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач покликається на: невиконання відповідачем обов`язків за договором в частині повної оплати отриманого товару; здійснення платежів періодично та невеликими частинами; ігнорування претензії і неповідомлення щодо того, в який строк заборгованість буде погашена у повному розмірі та лише часткове 29.10.2026 погашення відповідачем заборгованості в сумі 14 520 грн; воєнний стан, нестабільну роботу бізнесу та зміну курсу валют, які вплинули на фінансовий стан всіх підприємців в Україні, внаслідок чого фінансовий стан відповідача може стати кризовим, що унеможливить в подальшому виконання рішення, яким буде задоволено поданий позов.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що сам по собі факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем у розумінні приписів ГПК України не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом і саме ці вимоги є предметом розгляду суду у справі.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не відповів на отриману ним претензію від 23.10.2026 № 5 про сплату заборгованості, суд зауважує, що позивач не надав доказів надсилання такої претензії відповідачу, а сам факт здійснення відповідачем частково оплати 29.10.2026 (у дату пізнішу, ніж дата претензії) у розмірі 14 520 грн не підтверджує отримання відповідачем претензії, оскільки і до цього відповідач здійснював періодичне погашення заборгованості, що випливає зі змісту підписаного сторонами Акта звірки.

Крім цього суд звертає увагу на те, що як стверджує позивач, останнє відвантаження замовленої партії товару було здійснено 07.10.2026, з урахуванням пункту 4.6. Договору оплата за таку партію мала бути здійснена відповідачем до 12.10.2026 включно.

Тобто строк оплати товару сплив лише за місяць до звернення позивачем до суду з позовом та заявою про забезпечення позову, що не є дуже тривалим терміном невиконання відповідачем зобов`язань, що могло б свідчити про ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача.

Щодо покликання позивача на воєнний стан, нестабільну роботу бізнесу та зміну курсу валют, які вплинули на фінансовий стан всіх підприємців в Україні, внаслідок чого фінансовий стан відповідача може стати кризовим суд зазначає, що дійсно, запровадження воєнного стану та зумовлені ним економічні виклики об`єктивно ускладнюють здійснення господарської діяльності, що, навпаки, вимагає обережного підходу до застосування заходів, які обмежують можливість суб`єкта господарювання вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами. Адже накладення арешту на такі кошти за відсутності належного обґрунтування реального ризику невиконання судового рішення може створити додаткові перешкоди для здійснення поточної господарської діяльності відповідача, виконання ним своїх зобов`язань перед контрагентами, в тому числі, перед позивачем, а відтак призвести до погіршення його фінансового становища, що навпаки може призвести до утруднення виконання ним рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що зі змісту самого факту підписання відповідачем Акта звірки взаємних розрахунків за період 01.07.2026 - 23.10.2026 випливає, що відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу і відповідачем, хоча б частинами здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд встановив, що доводи позивача не є такими, які переконливо свідчать про фактичне встановлення достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення (в разі задоволення позову), а в розумінні положень статей 136, 137 ГПК України саме таке припущення є умовою застосування заходів забезпечення позову в спорі майнового характеру.

На підставі викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Вмілтен" про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136-140, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вмілтен" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.

Копію ухвали надіслати позивачу за допомогою системи "Електронний суд", відповідачу - поштою.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА

Часті запитання

Який тип судового документу № 141503404 ?

Документ № 141503404 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141503404 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141503404 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141503404 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141503404, Господарський суд Черкаської області

Судове рішення № 141503404, Господарський суд Черкаської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141503404 відноситься до справи № 925/1543/26

Це рішення відноситься до справи № 925/1543/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141503400
Наступний документ : 141503407