Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" листопада 2026 р. Справа № 924/1044/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Мокоша" м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські Екопродукти", м. Хмельницький Хмельницької області
про стягнення 147 121,26 грн., з яких 113 170.20 грн. основного боргу, 33 951,06 грн. штрафу
представники сторін: не з`явились
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Мокоша" м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські Екопродукти", м. Хмельницький Хмельницької області про стягнення 147 121,26 грн., з яких 113 170.20 грн. основного боргу, 33 951,06 грн. штрафу заявлені з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки товару №73-М/20 від 29.05.2020 в частині оплати товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 25.09.2026р. відкрити провадження у справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 10 год. 30 хв. 14.10.2026р.
Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 14.10.2026р. підтверджено, що у зв`язку із зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по всій території Хмельницької області, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 14 жовтня 2026 р. не відбулось.
Ухвалою від 14.10.2026р. розгляд справи перепризначено на 11:30 год. 05.11.2026р.
Представники сторін в судове засіданні не з`явились.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Приватне підприємство "Мокоша" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські Екопродукти" про стягнення заборгованості за договором поставки № 73-М/20 від 29.05.2020р. у загальному розмірі 147 121,26 грн., з яких 113 170,20 грн. - основна заборгованість за поставлений товар та 33 951,06 грн. штраф за порушення строків оплати товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Приватним підприємством "Мокоша" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейські Екопродукти" (покупець) 29.05.2020р. укладено договір поставки № 73-М/20, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти покупцеві продукти харчування, а покупець - приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до умов договору.
На виконання умов договору позивач протягом березня 2026 року здійснив поставку товару на загальну суму 151 251,51 грн., що підтверджується видатковими накладними № 3750 від 11.03.2026р., № 4136 від 18.03.2026р. та № 4561 від 25.03.2026р.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами станом на 31.03.2026р., заборгованість відповідача перед позивачем становила 125 251,47 грн.
Крім того, протягом квітня 2026 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 111 405,94 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4983 від 01.04.2026р., № 5413 від 08.04.2026р., № 5720 від 15.04.2026р., № 6115 від 22.04.2026р. та № 6538 від 29.04.2026р.
Як зазначає позивач, поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо кількості та якості, що підтверджується підписами уповноважених представників покупця на відповідних видаткових накладних.
Водночас відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 123 487,21 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви.
Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором поставки становить 113 170,20 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу вимоги про погашення заборгованості від 20.07.2026р. та 12.08.2026р., однак такі вимоги залишилися без задоволення.
Оскільки заборгованість за договором відповідачем у повному обсязі не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача у примусовому порядку 113 170,20 грн. основного боргу та 33 951,06 грн. штрафу.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, які оформлені договором поставки № 73-М/20 від 29.05.2020р.
Відповідно до пункту 3.5 договору приймання товару здійснюється за кількістю та якістю на підставі товаросупровідних документів постачальника. Якщо під час приймання товару не виявлено порушень щодо його якості та кількості, товар вважається прийнятим. Підпис особи та відтиск печатки покупця на видатковій накладній свідчить про факт прийняття товару покупцем.
Факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем підтверджується видатковими накладними № 4561 від 25.03.2026р., № 4983 від 01.04.2026р., № 5413 від 08.04.2026р., № 5720 від 15.04.2026р., № 6115 від 22.04.2026р. та № 6538 від 29.04.2026р., а також відповідними товарно-транспортними накладними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Оцінюючи подані документи, суд виходить із того, що видаткові накладні є документами, які підтверджують передачу та прийняття товарно-матеріальних цінностей, а їх зміст у сукупності з іншими доказами дає змогу встановити обставини здійснення господарських операцій.
Крім того, наявність підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2026р. підтверджує відображення сторонами відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку та узгоджується з наданими первинними документами.
При цьому суд враховує, що акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не замінює первинних документів та оцінюється в сукупності з ними.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що товар був фактично переданий відповідачу та прийнятий ним.
Отже, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату отриманого товару відповідно до умов договору та вимог статті 692 Цивільного кодексу України.
Водночас матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати на загальну суму 123 487,21 грн.
Згідно з розрахунком позивача залишок заборгованості становить: 125 251,47 грн. + 111 405,94 грн. 123 487,21 грн. = 113 170,20 грн.
Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 113 170,20 грн.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений строк.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Доказів повного погашення заборгованості відповідачем не подано.
Відтак вимога позивача про стягнення 113 170,20 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення штрафу
Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 33 951,06 грн. на підставі пункту 5.3 договору поставки № 73-М/20 від 29.05.2020р.
Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника, крім передбаченої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 відсотків вартості отриманого та не оплаченого у строк товару.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
За змістом статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням зобов`язання.
Отже, сторони договору вправі передбачити відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання шляхом встановлення договірної неустойки.
Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, а заборгованість у розмірі 113 170,20 грн. станом на дату, визначену позивачем у розрахунку, залишилася непогашеною.
Таким чином, за наявності підтвердження прострочення відповідних платежів понад 30 календарних днів у відповідача виник обов`язок сплатити штраф, передбачений пунктом 5.3 договору.
Позивачем здійснено розрахунок штрафу виходячи із суми основної заборгованості: 113 170,20 грн.* 30% = 33 951,06 грн.
Перевіривши арифметичну правильність зазначеного розрахунку, суд встановив, що він відповідає визначеному договором відсотковому розміру штрафу.
Підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання, які підтверджувалися б належними та допустимими доказами, матеріалами справи не встановлено.
Також суд враховує положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
За таких обставин, за умови відсутності встановлених судом підстав для зменшення договірної неустойки, вимога про стягнення штрафу в розмірі 33 951,06 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України Про судоустрій та статус суддів.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські екопродукти" (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 15/1-А, код ЄДРПОУ 41069755) на користь Приватного підприємства "Мокоша" (79058, м. Львів, вул. С. Петлюри, буд. 2, ЄДРПОУ 35898374) 113 170,20 грн. (сто тринадцять тисяч сто сімдесят гривень 20 коп.) основного боргу, 33 951,06 грн. (тридцять три тисячі девятсот пятдесяи одна гривня 06 коп.) штрафу, 3 328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 16.11.2026р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк
Судове рішення № 141503282, Господарський суд Хмельницької області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 924/1044/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: