Рішення № 141502913, 12.11.2026, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
921/638/26
Номер документу
141502913
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/638/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Багрій В.Ю.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область, 31200

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан", вул. Середня, буд. 35, с. Рибники, Тернопільський район, Тернопільська область, 47531

про стягнення заборгованості у розмірі 78 576,97 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява б/н від 25.09.2026 (вх. №702 від 28.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан", про стягнення заборгованості у розмірі 78 576,97 грн, в тому числі: 58 840,51 грн основного боргу, 381,96 грн курсової різниці, 8826,08 грн штрафу 15%, 5687,38 грн 36% річних та 4841,04 грн пені.

Також позивач просить встановити для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нарахування відсотків, починаючи з 25.09.2026 та до моменту виконання рішення.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №В72-02/26ТР від 05.02.2026 в частині своєчасної оплати вартості переданого позивачем товару

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30 вересня 2026 року позовну заяву б/н від 25.09.2026 (вх. №702 від 28.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

07 жовтня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" надійшло клопотання б/н від 07.10.2026 (вх. №8116), згідно якого останнім усунуто недоліки позовної заяви та долучено до матеріалів справи платіжне доручення №224 від 01.10.2026 про сплату судового збору у сумі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 жовтня 2026 року суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 02 листопада 2026 року о 09:30 год. Крім того, встановив сторонам строк для надання заяв по суті спору.

Представник позивача у судове засідання 02 листопада 2026 року не прибув. Поряд з цим, 29.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Малюти Н.М. надійшла заява б/н від 29.10.2026 (вх. №8798), згідно якої остання просила суд розгляд справи 02.11.2026 провести без її участі за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 02.11.2026, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, з метою надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відклав розгляд справи відповідно до ст. 216 ГПК України на 12 листопада 2026 року о 12:00 год., про що сторін належним чином повідомлено.

Представник позивача у судове засідання 12 листопада 2026 року не прибув, хоча про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся у встановленому законом порядку відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України (шляхом направлення ухвали суду від 02.11.2026 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер", яка отримана останнім 02.11.2026).

Представник відповідача в жодне судове засідання у цій справі не прибув, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином судом повідомлявся (шляхом направлення ухвали суду від 02.11.2026 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан", яка отримана останнім 02.11.2026). Відзив на позов від відповідача суду не надходив.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

Суд зауважує, що зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" з використанням кваліфікованого електронного підпису керівника, відповідач, як юридична особа, в особі її керівника, має усвідомлювати, що будь-які документи у справах, у яких останній бере участь або може брати участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд". Відповідно відповідач в особі його керівника та/або іншої відповідальної особи повинен з певною періодичністю вживати заходи для перевірки повідомлень, направлених до його Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" (відповідна позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2025 у справі №916/3625/24).

Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже, відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для подання своїх заяв по суті справи, а також доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (як Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан" (Покупець) укладено Договір поставки №В72-02/26ТР від 05.02.2026 (далі - Договір), у відповідності до умов якого (п.1.1) в строки, визначені Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/або мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно із п. 1.2. Договору, найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, вартість Товару загальна, термін оплати, сорт/гібрид (щодо насіння), а також інші умови будуть визначені в додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

В п.1.4. Договору Покупець підтвердив, що він є сільськогосподарським товаровиробником і купує Товар для використання його в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції.

У пункті 2.1. Договору Сторони погодили, що загальна сума Договору вираховується, як сума вартостей усіх партій Товару (згідно відповідних Додатків), переданих Постачальником у власність Покупцю.

Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних додатках, які є невід`ємними частинами цього договору (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору Сторони встановлюють, що протягом строку дії Договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях.

Згідно із п.2.3.1. Договору сторони погодили, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Додатку, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного Додатку до Договору.

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено, що сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п. 2.3.3. Договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Правило визначення курсу валют за Договором курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором (п.2.3.3. Договору).

В п. 2.3.4. Договору Сторони погодили, що у разі відсутності за даними сайту http://finance.ua курсу продажу іноземних валют чи в силу будь-яких інших обставин, курс продажу іноземних валют не може бути доступним Сторонам, в такому разі діє офіційний курс продажу іноземної валюти ВАТ "Ощадбанк" (МФО 315784).

Згідно з п. 2.3.5. Договору у випадку, коли Покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за Договором у строки та на умовах, які передбачені Договором та Додатками до договору, Постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку. При цьому Постачальник має право визначити розмір заборгованості Покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення Постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом визначеним у додатках та видаткових накладних на Товар.

Датою виконання грошових зобов`язань Покупця за даним Договором, є дата зарахування в повному обсязі відповідної необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.3.6. Договору).

В п.2.6. Договору Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо Покупець з вагомих причин не зможе розрахуватись за отриманий від Постачальника Товар грошовими коштами то він має право, за письмовою згодою Постачальника, провести такий розрахунок сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до п.7.2.1. Договору Покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Також, у пункті 7.2.3. Договору сторони погодили, що відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання, покупець зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.

При цьому, відповідно до п.7.4. Договору, строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст.232 ГК України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Постачальник за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов`язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.9.1. Договору, підписуючи цей Договір Сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП). Сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою Стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням КЕП засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

В пунктах 9.2, 9.3 Договору Сторони погодили, що додаткові угоди до цього Договору, Додатки, Специфікації, які є невід`ємною частиною цього Договору, а також первинні документи на виконання цього Договору будуть складатися Сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису.

Сторони домовилися, що для виконання цього Договору може використовуватися наступний вид електронних документів: Договір, додаткові угоди, специфікації; рахунок-фактура; акт звірки взаєморозрахунків; акт прийому-передачі товарів; видаткова накладна; накладна на повернення ТМЦ; акт про анулювання документа, акт про зміну вартісних показників товару, накладна на повернення, договір про виплату МВ тощо.

Згідно з п.9.4. Договору формування документів за цим Договором здійснюється із застосуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги" та діючого законодавства в Україні. Сторони для ЕЦП використовують програмне забезпечення "Вчасно" та/або "FlyDoc"

Вказаний Договір підписаний представниками сторін у сервісі "Вчасно" (09.02.2026 позивачем та 17.02.2026 відповідачем), з використанням електронних підписів та електронних печаток сторін.

В матеріалах справи міститься також підписаний сторонами у сервісі "Вчасно" Додаток №7 від 09.06.2026 до Договору№В72-02/26ТР від 05.02.2026, у якому сторонами погоджено: назву Товару, його кількість, ціну 58 840,51 грн (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 1316,64 доларів США, термін поставки до 19.06.2026, базис поставки склад Покупця, календарний графік платежів - 100% вартості товару оплатити до 18.06.2026.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 58 840,51 грн (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №6449 від 09.06.2026, складеною в електронному вигляді та підписаною сторонами у сервісі "Вчасно" з використанням електронних печаток обох сторін без зауважень чи заперечень.

У зазначеній видатковій накладній міститься застереження про курс долара США станом на вказану дату 44,690 грн/долар США, розрахункову сума поставки - 1316,64 долари США, а також про необхідність здійснення оплати з урахуванням курсової різниці у порядку, встановленому п.2.3 Договору поставки №В72-02/26ТР від 05.02.2026.

Проте, за твердженнями позивача, зазначений товар відповідачем не оплачений.

Неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної оплати отриманого товару слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" до господарського суду із цим позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан": 58 840,51 грн основного боргу, 381,96 грн курсової різниці, 8826,08 грн 15% штрафу, 4841,04 грн пені та 5687,38 грн 36% річних.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між сторонами у цій справі виникли правовідносини за договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, у Додатку №7 від 09.06.2026 до Договору№В72-02/26ТР від 05.02.2026 сторони погодили порядок оплати товару на суму 58840,51 грн (в т.ч. ПДВ), що еквівалентно 1316,64 доларів США, в розмірі 100% вартості товару - до 18.06.2026.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач, відповідач у строк, встановлений у Додатку №7 до договору поставки, не здійснив оплату поставленого товару за видатковою накладною №6449 від 09.06.2026 в сумі 58 840,51 грн, у зв`язку з чим станом на час звернення із позовною заявою у останнього виникла заборгованість в сумі 58 840,51 грн без врахування курсової різниці.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність на час розгляду справи заявленої до стягнення суми основного боргу, чи про своєчасне (в погоджений сторонами строк) вартості отриманого товару за видатковою накладною №6449 від 09.06.2026, як і не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені під час розгляду цієї справи по суті.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 58 840,51 грн основного боргу підлягають до задоволення як підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення курсової різниці.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

Як вже вказувалось вище, в п.2.3.1. Договору сторони погодили, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти на дату формування Видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Додатку, в цьому випадку вартість Товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідного Додатку до Договору.

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено, що сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу іноземної валюти відповідно до п. 2.3.3. Договору. Однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, на банківський день, що передує дню здійснення такої оплати Покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, який оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Правило визначення курсу валют за Договором курс валют визначається за даними сайту http://finance.ua, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківському валютному Ринку України на момент закриття торгів в день, що передує дню здійснення кожної операції за Договором (п.2.3.3. Договору).

Згідно з п. 2.3.5. Договору у випадку, коли Покупець не оплатить товар (відповідну(ні) партію(тії) товару) за Договором у строки та на умовах, які передбачені Договором та Додатками до договору, Постачальник буде вирішувати спір в судовому порядку. При цьому Постачальник має право визначити розмір заборгованості Покупця станом на дату звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості, відповідно до ціни товару, яка може збільшитися у випадку, якщо курс продажу іноземної валюти станом на дату (робочу дату), що передує даті звернення Постачальника з позовом до суду, по відношенню до гривні збільшиться в порівнянні з курсом визначеним у додатках та видаткових накладних на Товар.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок загальної вартості товару, сформованої станом на дату подання позовної заяви (25.09.2026) внаслідок виникнення курсової різниці, суд відзначає, що станом на 25.09.2026 нарахування курсової різниці в розмірі 381,96 грн (1316,64 доларів США*44,98 - 58 840,51 грн) здійснено в порядку та в розмірах визначених у пунктах 2.3.2., 2.3.3. Договору.

Враховуючи наведене, та оскільки доказів сплати відповідачем вказаної суми матеріали справи не містять, вимога позивача про стягнення з відповідача суми курсової різниці в розмірі 381,96 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Так, в п.7.2.1. Договору передбачено, що за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений товар, Покупець несе відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивачем, на підставі п.7.2.1 Договору поставки №В72-02/26ТР від 05.02.2026 нараховано та заявлено до стягнення у цій справі 8826,08 грн штрафу (у розмірі 15% від несплаченої суми боргу - 58 840,51 грн*15%) та 4841,04 грн пені (нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки за період з 19.06.2026 до 24.09.2026 від суми боргу 58 840,51 грн)

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 8826,08 грн 15% штрафу та 4841,04 грн пені, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 36% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування інфляційних на суму боргу та відсотків річних (зокрема, в розмірі, визначеному в договорі), не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем, з урахуванням п.7.2.3. Договору, заявлено до стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 5687,38 грн (нарахованих за період з 19.06.2026 до 24.09.2026 від суми боргу 58 840,51 грн).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 36% річних в сумі 5687,38 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан": 58 840,51 грн основного боргу, 381,96 грн курсової різниці, 8826,08 грн 15% штрафу, 4841,04 грн пені та 5687,38 грн 36% річних підлягають до задоволення повністю як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Щодо клопотання позивача про нарахування 36% річних до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За таких обставин, суд вважає за доцільне задоволити клопотання позивача про нарахування 36% річних, починаючи з 25.09.2026 (оскільки розрахунок заявлених до стягнення у цій справі 36% річних здійснений по 24.09.2026) та до моменту виконання рішення суду.

За приписами частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 36% річних нараховується на залишок основного боргу, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2662,40 грн, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовну заяву подано в електронній формі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 236-238, 248,251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан" (вул. Середня, буд. 35, с. Рибники, Тернопільський район, Тернопільська область, 47531, код ЄДРПОУ 43084927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітагро Партнер" (вул. Котляревського, буд. 7, м. Волочиськ, Хмельницький район, Хмельницька область, 31200, код ЄДРПОУ 37993500):

- 58 840 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок) грн 51 грн основного боргу,

- 381 (триста вісімдесят одну) грн 96 коп. курсової різниці,

- 8826 (вісім тисяч вісімсот двадцять шість) грн 08 коп. 15% штрафу,

- 4841 (чотири тисячі вісімсот сорок одну) грн 04 коп. пені,

- 5687 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 38 коп 36% річних,

- 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у справі №921/638/26, проводити нарахування на користь стягувача 36% річних (від суми основного боргу 58840,51 грн) з урахуванням майбутніх часткових сплат основного боргу, починаючи з 25.09.2026 - до моменту повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Лан" основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ*36*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 36 - 36 відсотків річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя Н.В. Охотницька

Часті запитання

Який тип судового документу № 141502913 ?

Документ № 141502913 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141502913 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141502913 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141502913 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141502913, Господарський суд Тернопільської області

Судове рішення № 141502913, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141502913 відноситься до справи № 921/638/26

Це рішення відноситься до справи № 921/638/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141502910
Наступний документ : 141502915