Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1084/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд.27, код ЄДРПОУ 02909921) в інтересах держави в особі Біловодської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (92801, Луганська обл., Старобільський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, 105; адреса для листування: 33028, м. Рівне, вул. Словацького, 1, код ЄДРПОУ 44766351)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 330 162 грн. 34 коп..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Корнійчук С.П.;
від відповідача: не з`явився;
від прокуратури: Рункевич І.В..
В судовому засіданні 02.11.2026 оголошувалася перерва на 04.11.2026 для проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
ВСТАНОВИВ:
Луганська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Біловодської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича в якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 23.08.2023 до договору про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, укладеного між Біловодською селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області та ФОП Балаєвим Андрієм Вікторовичем;
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 31.08.2023 до договору про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, укладеного між Біловодською селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області та ФОП Балаєвим Андрієм Вікторовичем;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Біловодської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (Луганська обл., Старобільський р-н, сел. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 105, код ЄДРПОУ: 44766351) 330 162,34 гривень неустойки внаслідок порушення зобов`язань за договором про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, у тому числі пеню за період з 26.08.2023 до 31.12.2023 в розмірі 163 801,47 гривень, штраф за прострочення поставки понад 30 (тридцять) днів в розмірі 89 578,93 гривень та штраф за порушення умов договору щодо якості товару в розмірі 76 781,94 гривень.
Даний позов обгрунтовує наступним. Біловодською СВА на порталі публічних закупівель 09.08.2023 оприлюднено запит цінових пропозицій постачальників в електронному каталозі із предметом закупівлі: Квадрокоптер DJI Mavic 3 Fly More Combo (код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro»: UA-2023-08-09- 007610-a.
Річним планом закупівель визначено, що очікувана вартість предмета закупівлі за вищевказаною процедурою закупівлі становила 1 300 000,00 грн, джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 14.08.2023 було подано дві тендерні пропозиції, а саме: пропозиція ТОВ «АСАНАРА» (код ЄДРПОУ 44319152) з ціновою пропозицією 1 036 800,00 гривень (відхилено системою) та фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича (далі - ФОП Балаєв А.В.) (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ціновою пропозицією 1 279 699,00 гривень.
ФОП Балаєва А.В. визнано переможцем процедури закупівлі та 15.08.2026 опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Повідомлення, серед іншого, містило відомості про джерело фінансування закупівлі (місцевий бюджет) та строк поставки товару (до 25 серпня 2023 року).
За результатами вказаної закупівлі 23.08.2023 між Біловодською СВА як замовником та ФОП Балаєвим А.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ), як постачальником укладено договір про закупівлю № 1508 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo у кількості 10 одиниць, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в розмірі 1 279 699,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до п. 5.2. Договору встановлено строк поставки товару - до 25 серпня 2023 року. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє не пізніше 31.12.2023 (п. 12.1. Договору).
Додатковими угодами № 1, 2 сторонами змінювались строки поставки товару.
16.09.2023 Біловодською СВА листом № 05-35/1972 у зв`язку з невиконанням зобов`язань постачальником на підставі пункту 6.2.1. Договору на адресу постачальника направлено повідомлення про розірвання Договору з 30.09.2023.
Прокурор вважає, що у зв`язку з невідповідністю додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та вимогам Особливостей наявні підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Прокурор зазначає, що наслідками недійсності додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 є відновлення дії умов Договору у первісній редакції, відповідно до якої поставка товару повинна бути здійснена постачальником до 25 серпня 2023 року (п. 5.2 Договору).
Крім того прокурор вказує, що відповідно до акту про фактичну якість та комплектність отриманої продукції від 08.09.2023 під час огляду прийнятого товару Квадрокоптер DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3 штук (номер посилки Meest пошта М2420264837), надісланого постачальником ФОП Балаєвим А.В. на підставі Договору про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, виявлено наступні дефекти та недоліки: 1) усі компоненти Товару вкладені в індивідуальні сумки та не мають пакування; 2) сумки мають ознаки зношеності; 3) усі пульти управління мають пошкодження, характерні для техніки, що була у використанні (вживана). Зокрема, чітко візуалізуються потертості та подряпини, на одному з трьох пультів управління пошкоджена кнопка управління, яка не має чіткої фіксації. Також один із пристроїв містить сліди попелу від цигарки; 4) решта компонентів не містять ознак користування; 5) відсутні товаросупровідні документи щодо якості та гарантійного обслуговування, передбачені Договором.
Прокурор, враховуючи порушення зобов`язань, вважає, що відповідно до положень п. 7.2. Договору з ФОП Балаєва А.В. на користь позивача підлягає стягненню 330 162,34 гривень неустойки, у тому числі пені за період з 26.08.2023 до 31.12.2023 в розмірі 163 801,47 гривень, штрафу за прострочення поставки понад 30 (тридцять) днів в розмірі 89 578,93 гривень та штрафу за порушення умов договору щодо якості товару в розмірі 76 781,94 гривень.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні.
22.09.2026 року через систему Електронний суд Відповідачем подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись при цьому на те, що додаткові угоди №1 від 15.08.2023 р. та №2 від 31.08.2023 р. укладені у письмовій формі, що підтверджується підписами сторін, і є невід`ємною частиною основного договору №1508 від « 23» серпня 2023
р., що позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про порушення вимог законодавства або про наявність підстав для визнання цих угод недійсними (наприклад, відсутність волевиявлення, шахрайство, примус, порушення форми договору). Таким чином, додаткові угоди вважає чинними та такими, що підлягають виконанню.
Відповідач зазначає, що додаткові угоди дійсні і що строк поставки визначається саме ними, а не первісною редакцією договору, що він не порушував узгоджені строки, отже підстави для нарахування пені та штрафів відсутні.
Також відповідач стверджує, що позивач не дотримався процедури підтвердження неякісності поставленого товару, а відмова від прийняття товару була безпідставною та необґрунтованою, так як відповідач не отримував офіційних претензій або звернень щодо якості товару у встановленому договором порядку. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
24.09.2026 року через систему Електронний суд представником прокуратури подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує повністю.
Ухвалою суду від 12.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "02" листопада 2026 року.
У судове засідання 02.11.2026 року не з`явився представник відповідача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема, в його електронний кабінет, причин неявки в судове засідання не повідомив. Неявка відповідача є повторною.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Під час розгляду справи по суті представник прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Біловодською СВА на порталі публічних закупівель 09.08.2023 оприлюднено запит цінових пропозицій постачальників в електронному каталозі із предметом закупівлі: Квадрокоптер DJI Mavic 3 Fly More Combo (код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном), ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro»: UA-2023-08-09- 007610-a.
Річним планом закупівель визначено, що очікувана вартість предмета закупівлі за вищевказаною процедурою закупівлі становила 1 300 000,00 грн., джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 14.08.2023 було подано дві тендерні пропозиції, а саме: пропозиція ТОВ «АСАНАРА» (код ЄДРПОУ 44319152) з ціновою пропозицією 1 036 800,00 гривень (відхилено системою) та Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича (далі - ФОП Балаєв А.В.) (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ціновою пропозицією 1 279 699,00 гривень.
ФОП Балаєва А.В. визнано переможцем процедури закупівлі та 15.08.2026 опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Повідомлення, серед іншого, містило відомості про джерело фінансування закупівлі (місцевий бюджет) та строк поставки товару (до 25 серпня 2023 року).
За результатами вказаної закупівлі 23.08.2023 між Біловодською СВА, як замовником та ФОП Балаєвим А.В. (РНОКПП НОМЕР_1 ), як постачальником укладено договір про закупівлю №1508 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo у кількості 10 одиниць, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в розмірі 1 279 699,00 грн (без ПДВ).
Відповідно до п. 5.2. Договору встановлено строк поставки товару - до 25 серпня 2023 року.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє не пізніше 31.12.2023 (п. 12.1. Договору).
В день укладення Договору додатковою угодою № 1 від 23.08.2025 у зв`язку зі зміною строку поставки товару, сторони погодили внести зміни до пункту 5.2 Договору та викласти його в наступній редакції: « 5.2. Строк поставки Товару: до 30.09.2023 року».
Крім того, додатковою угодою № 2 від 31.08.2025 у зв`язку із зміною строку поставки товару, сторони погодили внести зміни до пункту 5.2 Договору та викласти його в наступній редакції: « 5.2. Строк поставки Товару: до 15.09.2023 року».
На підтвердження зміні строків поставки постачальник 31.08.2023 надіслав лист-повідомлення, в якому вказав про форс-мажорні обставини на території України, які спричинили затримку митного оформлення документів та розмитнення товару, який надійшов у місце міжнародного поштового обміну (МППО) 23.08.2023 року.
З`ясувавши обставини справи на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору про закупівлю №1508 від 23 серпня 2023 року.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (в редакції чинний на момент укладення договору та оспорюваних додаткових угод до нього) з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (ч.1 ст.41 Закону).
Згідно з ч.1 ст.188 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції чинний на момент укладення договору та оспорюваних додаткових угод до нього) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частини 1, 2 ст.651 ЦК).
Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК).
У ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" вказано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім передбачених цією частиною випадків.
З аналізу положень Закону "Про публічні закупівлі" вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК (ст.651) та ГК (ст.188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
З огляду на це правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель; їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК та ГК, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.
Зазначена правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22 та від 30.01.2018 у справі №916/1491/17).
Отже статті 651, 652 ЦК та ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" не знаходяться у підпорядкуванні одна до одної, водночас вказані норми знаходяться у взаємодії, оскільки застосування вказаних статей ЦК (зміна істотних умов договору) можливе виключно у випадках, коли така зміна допускається ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а отже і внесення змін до Договору №1508 від 23.08.2023 дозволяється виключно у випадках, які передбачені ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".
За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 652 ЦК України).
Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірванні договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом.
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41).
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін. Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (пункт 101 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (пункт 102 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
У цій же постанові Верховного Суду наведено висновки про відмінності обставин непереборної сили (ст. 617 ЦК України) та істотної зміни обставин (ст. 652 ЦК України).
Так, на відміну від форс-мажору (обставин непереборної сили) істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відповідно до п. 11.4.4. Договору №1508 зміна істотних умов Договору допускається, зокрема у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару в разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
В день укладення Договору додатковою угодою № 1 від 23.08.2025 у зв`язку зі зміною строку поставки товару, сторони погодили внести зміни до пункту 5.2 Договору та викласти його в наступній редакції: « 5.2. Строк поставки Товару: до 30.09.2023 року».
Так, положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.
У постанові від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією Верховного Суду, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як «істотна зміна обставин», яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.
Разом з цим, додаткову угоду №1 від 23.08.2023 сторонами укладено в день укладання Договору за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строків поставки товару, чим порушено вимоги ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей.
Крім того, додатковою угодою № 2 від 31.08.2025 у зв`язку із зміною строку поставки товару, сторони погодили внести зміни до пункту 5.2 Договору та викласти його в наступній редакції: « 5.2. Строк поставки Товару: до 15.09.2023 року».
На підтвердження внесення змін до договору постачальник 31.08.2023 надіслав замовнику лист-повідомлення, в якому вказав про форс-мажорні обставини на території України, які спричинили затримку митного оформлення документів та розмитнення товару, який надійшов у місце міжнародного поштового обміну (МППО) 23.08.2023.
Також до листа постачальника долучено скриншот (знімок екрана) щодо руху поштового відправлення, який не містить ідентифікуючих ознак самого відправлення.
Разом з цим, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, засвідчені ще у лютому 2022 року, а саме листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та Статуту ТПП України.
При цьому, позиція Верховного Суду про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може прирівнюватися до сертифіката ТПП України про наявність у конкретного суб`єкта форс-мажорних обставин, є сталою та послідовною.
Так, наприклад, Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 дійшов висновку про те, що сам по собі воєнний стан в Україні, зокрема, введення бойових дій на території України не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22).
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Водночас, для укладення додаткових угоди постачальник не надав покупцеві документального підтвердження щодо обставин непереборної сили (відповідно до п. 8.3 Договору - документ, виданий відповідною торгово-промисловою палатою) або щодо інших об`єктивних обставин, що можуть мати наслідком продовження строку виконання зобов`язань за договором.
Таким чином, наведені у листі-повідомленні постачальника від 31.08.2023 та неконкретизовані форс-мажорні обставини на території України, які нібито спричинили затримку митного оформлення документів та розмитнення товару у місці міжнародного поштового обміну (МППО), вже існували на час укладення договору про закупівлю товару № 1508 від 23.08.2023 та не можуть кваліфікуватися як істотна зміна обставин у розумінні законодавства, адже вони не є новими чи непередбачуваними для сторін, а тому не можуть створювати правових підстав для зміни істотних умов договору, зокрема шляхом продовження строку його дії та строків виконання зобов`язань.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 913/2984/24.
Крім того, суд зауважує, що умовами Договору № 1508 від 23.08.2023 не передбачалось як постачання товару з-за кордону, так і застережень щодо можливості у зв`язку з цим продовження строків поставки товару. Враховуючи стислі строки поставки, закупівля передбачала наявність у постачальника товару в необхідній кількості на етапі укладання договору.
За таких обставин, укладаючи договір про закупівлю товару № 1508 від 23.08.2023, ФОП Балаєв А.В., здійснюючи свою господарську діяльність на власний ризик, мав усвідомлювати, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у договорі, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки (постанови Верховного суду від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі №927/782/23).
Отже, якщо обставини, що стали підставою для укладання додаткової угоди № 2, мали загальновідомий характер та існували на момент укладення основного договору, постачальник мав усвідомлювати можливість настання негативних наслідків для виконання взятих на себе зобов`язань, враховувати їх існування та можливі негативні наслідки для виконання взятих на себе зобов`язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
У зв`язку з невідповідністю додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та вимогам Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, наявні підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку.
Щодо періоду чинності Договору № 1508 від 23.08.2026 року.
Згідно з п. 12.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторін та діє до скасування або припинення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії цього Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не пізніше 31.12.2023 року.
Пунктом 6.2.1 Договору передбачено право Замовника достроково, в односторонньому порядку розірвати Договір у разі невиконання та/або неналежного виконання Постачальником договірних зобов`язань шляхом направлення офіційного листа Постачальнику. Договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання Договору.
Протокольним рішенням (протоколом) уповноваженої особи замовника № 56.1 від 16.09.2023 у зв`язку з невиконанням зобов`язань постачальником на підставі пункту 6.2.1. Договору замовником вирішено достроково розірвати (припинити) дію Договору шляхом направлення офіційного листа про це постачальнику за 14 календарних днів до бажаної дати розірвання.
В той же час суд зазначає, що ні прокуратура , ні позивач не надали доказів того, що відповідачу (постачальнику) направлявся лист про достроково розірвання (припинення) дії Договору №1508 від 23.08.2023 року.
З копії поштового конверта, доданого до позовної заяви (а.с.64 на звороті) не вбачається, що в ньому відправлено відповідачу саме лист-повідомлення №05-35/1972 від 16.09.2023 про розірвання договору. Крім того вказана копія є неякісною і з неї не прослідковується ні дата, ні номер відправлення.
При цьому, суд зазначає, що сторони не надали і доказів того, що між ними у письмовій формі укладалася додаткова угода про дострокове розірвання Договору № 1508 від 23.08.2026 рроку.
Таким чином, Договір № 1508 від 23.08.2026 діяв з 23.08.2023 до 31.12.2023 року.
Щодо стягнення неустойки (пені та штрафу).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов`язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. ст.611 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно з п. п. 5.1, 5.5, 5.6 Договору місцем поставки товару визначено сторонами м. Рівне, м-н Просвіти, 2. Датою поставки товару є дата, коли товар було передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної/акта про прийняття-передання товару. Товар вважається переданим замовнику у кількості та якості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної/акта про прийняття-передання товару. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передання товару належної якості у власність замовника у місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної / акта про прийняття передання Товару.
Умовами договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим Договором (п. п. 6.3.1 Договору).
Відповідно до п. 7.2. Договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Також, згідно з п. 7.3. Договору за порушення умов Договору щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару.
Як зазначено вище, наслідками недійсності додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та №2 від 31.08.2023 є відновлення дії умов Договору у первісній редакції, відповідно до якої поставка товару повинна бути здійснена постачальником до 25 серпня 2023 року (п. 5.2 Договору).
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується самими сторонами, що ФОП Балаєв А.В. поставив позивачу 3 одиниці Квадрокоптер DJI Mavic 3 Fly More Combo. Вказане підтверджується Актом про фактичну якість і комплектність отриманої продукції (а.с.62), складеного позивачем 08.09.2023, та зазначенням у позовній заяві факту поставки відповідно до видаткової накладної №2908/1 (а.п/з 10).
В той же час прокурор стверджує, що так як Актом про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 08.09.2023 встановлено неякісність 3 шт. Квадрокоптерів та повернуто їх відповідачу, то , і відсутній факт поставки.
Однак дані твердження не грунтуються на законі та не підтверджуються матеріалами справи з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За приписами частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
З матеріалів справи вбачається, що Біловодською СВА 08.09.2023р. складено Акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції (а.с.62) (далі по тексту Акт) в якому зазначено, що під час огляду прийнятого Товару Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт. (номер посилки Meest пошта М2420264837), надісланого постачальником ФОП Балаєв А.В. на підставі Договору про закупівлю №1508 від 23.08.2023 виявлено дефекти та недоліки. У вказаному Акті також зазначено перелік дефектів та недоліків та те, що останні підтверджено фотофіксацією (додається). Крім того в Акті зазначено, що відсутні товаросупровідні документи щодо якості та гарантійного обслуговування, передбачені договором.
В той же час суд зазначає, що в Договорі про закупівлю №1508 від 23.08.2023 передбачено, що Постачальник повинен поставити Замовнику новий Товар, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством України для цієї категорії Товару. Технічні та якісні характеристики Товару повинні відповідати чинним нормативним актам (державним стандартам, технічним умовам / нормам) (п.2.1 договору).
Пунктами 2.2, 2.3. Договору передбачено, що гарантійний строк та порядок гарантійного обслуговування Товару встановлюється в товаросупровідних документах. Постачальник повинен засвідчити якість Товару, що постачається, належним чином оформленими документами, які надаються разом із Товаром.
Відповідно ж до п.2.6 Договору у разі поставки Товару неналежної якості або виявлення недоліків (дефектів, невідповідності), у тому числі товарного вигляду, поставленого Товару упродовж гарантійного строку Постачальник зобов`язується за власний рахунок усунути недоліки (дефекти) або змінити Товар неналежної якості протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання претензії (рекламації) від Замовника.
З огляду на вищевказане суд зазначає, що сторонами ні у Інформації про закупівлю, ні в Оголошенні про запит пропозицій, ні у Договорі про закупівлю не зазначено яким конкретним якісним характеристикам та яким державним стандартам, технічним умовам, нормам повинен відповідати Товар.
В Акті про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 08.09.2023 позивач зазначив, що відсутні товаросупровідні документи щодо якості та гарантійного обслуговування.
Відтак при цьому виникає питання в порівнянні до яких характеристик та стандартів (технічних умов) позивач визначав якість Товару, отриманого від відповідача.
За приписами статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно ж до ч. 1 статті 666 ЦКУ якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
За приписами статті 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо встановити день передання нерухомого майна неможливо або якщо покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки обчислюються від дня укладення договору. Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, обчислюється від дня одержання товару в місці призначення. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
Згідно із частиною 1 статті 688 ЦК України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до вимог пунктів 6, 10, 11 Інструкції №П-7, яка в частині строків приймання не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору між сторонами, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача за умови поставки в інше місто не пізніше 20 днів.
Приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена у встановлені терміни.
Згідно із пунктом 16 Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (пункт 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.
Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.
Пунктом 18 Інструкції №П-7 визначено, що повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин.
Однак ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів того, що Біловодська СВА, як замовник товару, повідомляла відповідача про: невідповідність якості прийнятого Товару Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт. (номер посилки Meest пошта М2420264837), надісланого постачальником ФОП Балаєв А.В.; про строки для передання їй документів, що стосуються Товару; та що Біловодська СВА повернула вищевказаний Товар постачальнику (відповідачу).
З огляду на вищевказане суд доходить висновку, що Біловодською СВА, як замовником товару, не дотримано порядку прийняття товару по якості та не повідомлено про це належним чином та у встановленому порядку відповідача, як постачальника.
Відтак твердження прокурора про непоставку відповідачем Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт. є безпідставним та таким, що не підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до умов Договору про закупівлю №1508 від 23.08.2023 постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo у кількості 10 одиниць.
За тих умов, що Біловодською СВА, як замовником товару, не дотримано порядку прийняття по якості Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт., невиконаним є зобов`язання постачальника (відповідача) поставити та передати у власність замовника товар Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo у кількості семи одиниць.
При цьому суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що він поставив позивачу Квадрокоптери DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 7 (семи) штук.
Умовами Договору №1508 передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим Договором (п. п. 6.3.1 Договору).
Відповідно до п. 7.2. Договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
Відтак за непоставку Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo у кількості семи одиниць постачальник (відповідач) зобов`язаний сплатити замовнику неустойку, встановлену вищевказаним пунктом договору.
Як зазначено вище, за недійсності додаткових угод до Договору про закупівлю №1508 від 23.08.2023, строк поставки Товару до 25.08.2023 року.
За таких умов прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за період з 26.08.2023 до 31.12.2023 (дати закінчення дії Договору) в розмірі 163 801,47 грн. та за простроченням поставки товару понад тридцять днів додатково штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, в розмірі 89 578,93 грн..
При розрахунку строків нарахування пені та штрафу суд звертається до норм статті 614 ЦК України за приписами ч.1 якої особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому суд бере до уваги і норми статті 616 вказаного Кодексу відповідно до яких якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода №2 від 31.08.2023 до Договору про закупівлю №1508 від 23.08.2023, якою встановлено строк поставки товару до 15.09.2023 року, без застережень підписана і самим замовником товару - Біловодською СВА, на користь якої прокурор просить стягнути неустойку.
Відтак з даного вбачається, що непоставка відповідачем товару до 15.09.2023 року сталася також з вини кредитора - Біловодської СВА.
За таких обставин, керуючись статтею 616 ЦКУ, суд зменшує розмір неустойки, яка стягується з відповідача, а саме розраховує її розмір у період з 15.09.2023 по 31.12. 2023 року.
При цьому сам розмір пені та штрафу за недопоставку суд розраховує від вартості недопоставленого товару в кількості 7 шт. (895789,30 грн.), так як Біловодською СВА, як замовником товару, не дотримано порядку прийняття по якості Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт, отриманих від відповідача до 15.09.2023 року, і відповідно, вказана кількість не є недопоставкою.
З огляду на вищевказане в даному випадку розрахунок неустойки за непоставку товару є наступним:
- пеня: 895789,30 х 0.1 х 108 : 100 = 96745,24 грн.;
- штраф 895789,30 х 7 : 100 = 62 705,25 грн.
Загалом сума неустойки складає 159450 грн. 49 коп..
Позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення умов договору щодо якості товару в розмірі 76 781,94 гривень задоволенню не підлягають, так як позивачем не дотримано порядку прийняття по якості Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 3шт., отриманих від відповідача 08.09.2023 року, а відтак і не доведено факту поставки неякісного товару.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві, спростовуються всім вищевказаним.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24.
Також Верховний Суд у п. 48 постанови від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, у п. 27 постанови від 10.01.2024 у справі № 120/1829/23, у п. 47 постанови від 19.03.2024 у справі № 340/11/23, у постановах від 09.10.2024 у справі № 394/438/22, від 26.03.2025 у справі № 520/29483/23 та інших зазначав, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/9 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний Суд України у п. 4.1 рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 зазначив, що «інтереси держави» стосуються різних сфер та не є вичерпними; їх захист потребує здійснення різнопланових заходів щодо конституційно значущих і водночас несхожих цінностей та об`єктів захисту, зокрема суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захисту прав усіх суб`єктів права власності та господарювання; інтереси держави можуть збігатися або не збігатися з інтересами окремих осіб, державних органів, державних чи недержавних підприємств, установ та організацій.
Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 тощо).
Цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, які порушено внаслідок невиконання та неналежного виконання ФОП Балаєвим А.В. умов договору у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару, необхідного для реалізації покладених на військову адміністрацію завдань в умовах дії правового режиму воєнного стану.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Ефективне використанням бюджетних коштів становить інтерес держави, а дотримання законодавства в цій сфері правовідносин становить суспільний інтерес. Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
Окремо слід наголосити на значенні проведеної військовою адміністрацією закупівлі для забезпечення захисту суверенітету і територіальної цілісності держави.
Так, 02.08.2023 до Біловодської селищної військової адміністрації надійшов запит від оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо нагальної потреби в придбанні засобів повітряної розвідки.
Особлива увага при цьому зверталась на надзвичайну важливість здійснення такої закупівлі у найкоротші терміни через інтенсивне ведення бойових дій та втрату значної кількості безпілотних літальних апаратів.
З урахуванням наведеного запиту, розпорядженням начальника Біловодської СВА № 124 від 07.08.2023 внесено відповідні зміни до номенклатури місцевого матеріального резерву, зокрема щодо необхідності закупівлі квадрокоптерів, та вже 09.08.2023 на вебпорталі публічних закупівель оприлюднено запит цінових пропозицій для участі в такій закупівлі.
Водночас, невиконання договірних зобов`язань постачальником нівелювало результат проведеної закупівлі, якого прагнула досягти селищна військова адміністрація для реалізації покладених на неї завдань в умовах дії правового режиму воєнного стану, у тому числі поповнення місцевого матеріального резерву та забезпечення потреб військових частин та підрозділів оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Серед іншого наведене порушує принципи ефективного та цільового використання бюджетних коштів, оскільки унеможливлює належне планування та реалізацію бюджетних видатків.
Також несплата штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань призводить до недоотримання відповідних бюджетних надходжень, які підлягають зарахуванню до загального фонду місцевого бюджету відповідно до положень п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України.
При цьому в умовах дії воєнного стану, релокації воєнних адміністрацій з окупованої території Луганської області, постійного зменшення доходів та видатків місцевих бюджетів, переважного спрямовування коштів місцевих бюджетів на фінансування гуманітарних хабів, підтримку внутрішньо переміщених осіб, соціальну допомогу та підтримку Збройних Сил України, має місце пряма матеріальна шкода фінансовим інтересам держави, що проявляється у втраті джерел наповнення бюджету.
Більше того, системне невиконання суб`єктами господарювання своїх зобов`язань підриває принцип невідворотності відповідальності та дисципліну у сфері публічних закупівель і господарських відносин за участю держави.
З огляду на викладене, порушені інтереси держави мають істотний характер та підлягають захисту в судовому порядку.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 24.05.2023 у справі № 916/2407/22).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Біловодську селищну військову адміністрацію Старобільського району Луганської області утворено Указом Президента України від 23.09.2022 № 665/2022. Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2705-ІХ від 03.11.2022 вказана військова адміністрація здійснює повноваження органів місцевого самоврядування на відповідній території.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території, серед іншого здійснюють повноваження із забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Отже Біловодська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області здійснює повноваження із забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів, складання, затвердження та виконання місцевого бюджету.
Також, відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Головний розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, а тому є належним позивачем у справі. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.
Таким чином, Біловодська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області як сторона договору про закупівлю товару № 1508 від 23.08.2023, розпорядник бюджетних коштів та тимчасовий державний орган, що, серед іншого, відповідно до постанови Верховної Ради України № 2705-ІХ від 03.11.2022 здійснює повноваження органів місцевого самоврядування на відповідній території, наділена необхідним обсягом повноважень для вжиття заходів, направлених на усунення порушень інтересів держави, а саме: щодо визнання в судовому порядку недійсними додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023, стягнення з ФОП Балаєва А.В. неустойки (штрафу, пені) у визначеному п.п. 7.2., 7.3. Договору розмірі.
Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у Справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Встановлено, що Біловодська селищна військова адміністрація Старобільського району Луганської області як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Луганська обласна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 11.08.2026 № 15-192вих-26 повідомила Біловодську СВА про існування порушення інтересів держави внаслідок невиконання та неналежного виконання зобов`язань ФОП Балаєвим А.В. як постачальником за договором про закупівлю товару № 1508 від 23.08.2023.
Обласна прокуратура з обґрунтуванням компетенції Біловодської СВА у спірних правовідносинах запропонувала відповідному суб`єкту владних повноважень протягом розумного строку вжити самостійних заходів на захист інтересів держави шляхом пред`явлення позову про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 до договору та стягнення з ФОП Балаєва А.В. неустойки (штрафу, пені) у визначеному п. п. 7.2., 7.3. Договору розмірі.
Водночас, зі змісту відповіді, наданої Біловодською СВА у листі від 19.08.2026 № 05-35/1625, вбачається, що військова адміністрація почала додатково опрацьовувати питання щодо наявності правових підстав для звернення до суду. Також прокуратуру повідомлено, що заходи досудового врегулювання спору щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором не вживались.
Обласною прокуратурою 25.08.2026 надіслано лист № 15- 201вих-26. У відповідь на вказаний лист Біловодською СВА повідомлено, що у кошторисі на 2026 рік не передбачено видатки на сплату судового збору та просила органи прокуратури звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах держави.
Як вбачається з цього листа, Біловодською СВА не подавався позов про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 до договору та стягнення з ФОП Балаєва А.В. неустойки (штрафу, пені) у визначеному п. п. 7.2., 7.3. Договору розмірі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Біловодської СВА, факт цього не звернення свідчить про те, що вказаний суб`єкт владних повноважень не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Біловодської СВА), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 23.08.2023 та № 2 від 31.08.2023 до договору та стягнення з ФОП Балаєва А.В. неустойки (штрафу, пені) у визначеному п. п. 7.2. , 7.3. Договору розмірі.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Унаслідок нездійснення вищевказаним органом належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв`язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Також, прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Луганською обласною прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, листом від 28.08.2026 №15-204ВИХ-26 повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевказане, та те, що Луганська обласна прокуратура довела належними та допустимими доказами недійсність додаткової угоди №1 від 23.08.2023, додаткової угоди №2 від 31.08.2023 до Договору №1508 від 23.08.2023, укладеного між Біловодською селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області та ФОП Балаєвим Андрієм Вікторовичем та не поставку відповідачем Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Fly More Combo в кількості 7шт. в період з 15.09.2023 по 31.12.2023, а відповідач вказаного не спростували, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позов Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Біловодської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області задоволити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 23.08.2023 до договору про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, укладеного між Біловодською селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області та ФОП Балаєвим Андрієм Вікторовичем.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 31.08.2023 до договору про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, укладеного між Біловодською селищною військовою адміністрацією Старобільського району Луганської області та ФОП Балаєвим Андрієм Вікторовичем.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Біловодської селищної військової адміністрації Старобільського району Луганської області (Луганська обл., Старобільський р-н, сел. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 105, код ЄДРПОУ: 44766351) 159 450 грн. 49 коп. неустойки внаслідок порушення зобов`язань за договором про закупівлю № 1508 від 23.08.2023, у тому числі пеню за не поставку товару в розмірі 96 745 грн. 24 коп., штраф за прострочення поставки понад 30 (тридцять) днів в розмірі 62 705 грн. 25 коп..
5. В решті позовних вимог відмовити у задоволенні.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд.27, код ЄДРПОУ 02909921) витрати зі сплати судового збору у сумі 7 238 грн. 20 коп. на р/р UА048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.
7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 16 листопада 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.
Судове рішення № 141502756, Господарський суд Рівненської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 918/1084/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: