Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 Справа № 917/1661/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Отюгова О. І., розглянувши справу № 917/1661/26
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУК", вул. Залізнична, 50, м. Лебедин, Сумська область, 42200
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротакт", вул. Європейська, 57, м. Полтава, 39039
про стягнення 305 484,03 грн заборгованості,
Без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
24.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУК" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротакт" про стягнення 300 623,90 грн заборгованості за договором №22 складського зберігання зерна від 24.01.2023 року, з яких: 111 467,01 грн - сума основної заборгованості, 34 188,30 - пеня, 30 722,17 грн - 3% річних, 124 246,42 грн - інфляційні втрати (вх. №1723/26).
Ухвалою від 31.08.2026 року суд залишив позовну заяву без руху, встановив строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначив спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати суду обґрунтований розрахунок суми основного боргу по кожному рахунку - фактурі окремо із відображенням зарахованих часткових проплат (зазначити за яким платіжним документом та у якому розмірі зараховується та чи інша часткова оплата по кожному окремому рахунку), а також обґрунтований розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат по кожному спірному рахунку-фактурі із зазначенням періодів нарахування та з урахуванням здійснених часткових оплат; надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
03.09.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №11856, а. с. 89 - 94) на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2026 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до поданої заяви позивач виконав 1 вимогу, зазначену в ухвалі суду від 31.08.2026 року, а саме: надав суду обґрунтований розрахунок суми основного боргу по кожному рахунку - фактурі окремо із відображенням зарахованих часткових проплат (зазначив за яким платіжним документом та у якому розмірі зараховується та чи інша часткова оплата по кожному окремому рахунку), а також обґрунтований розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат по кожному спірному рахунку-фактурі із зазначенням періодів нарахування та з урахуванням здійснених часткових оплат.
При цьому, з поданої заяви вбачається, що позивач збільшив позовні вимоги, а саме: просив стягнути з відповідача 305 484,03 грн заборгованості, з яких: 111 467,01 грн - сума основної заборгованості, 33 998,97 грн - пеня, 34 960,47 грн - 3% річних, 125 057,58 грн - інфляційні втрати.
04.09.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №11956, а. с. 111), відповідно до якої було зазначено, що оригінали всіх документів до позовної заяви наявні в оригіналах у позивача і у відповідача; позивачем не вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. Також до заяви долучено платіжну інструкцію №17215 від 04.09.2026 р. про сплату судового збору у розмірі 73,00 грн.
Також 04.09.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на усунення недоліків (вх. №11954, а. с. 106, 107).
Ухвалою від 09.09.2026 року суд задовольнив заяву ТОВ "КРУК" про поновлення строку на подання заяви про усунення недоліків; поновив пропущений позивачем строк для усунення недоліків позовної заяви; прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив сторонам строки на подачу заяв по суті справи.
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі відповідач отримав в електронному кабінеті 09.09.2026 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 121).
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1661/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
24.01.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРУК" (далі - позивач, зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротакт" (далі - відповідач, поклажодавець) укладено Договір №22 складського зберігання зерна (далі договір, а. с. 8, 9), відповідно до п. 2.1 якого поклажодавець передає зерно за вагою, що становитьсуму всіх накладних по кількості, виписаних зерновим складом, або суму всіх складських квитанцій за зерно, простих чи подвійних складських свідоцтв на зерновий склад, який зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у передбаченому цим договором та законодавством, а поклажодавець зобов`язується оплатити зберігання зерна та інші послуги, передбачені договором.
Зерновий склад окрім зберігання, за заявою поклажодавця та за його рахунок надає поклажодавцю послуги з приймання зерна, визначення та поліпшення (при необхідності) його якості, визначення наявності ГМО, визначення показників безпеки зерна, переоформлення прав на зерно від особи власника та іншого, відвантаження зерна, видачі документів (п. 2.1.1 договору).
Приймання зерна здійснюється згідно з порядком та правилами відповідно додаткової угоди до договору складського зберігання за стандартами для кожного конкретного виду зерна, а також у відповідності до умов договору (п. 51 договору).
Вид, кількість і якість прийнятого на зберігання зерна вказуються в складському документі (п. 5.4 договору).
Поклажодавець доставляє і відвантажує зерно із зернового складу автомобільним або залізничним транспортом за власний рахунок. Приймання зерна на розвантаження з транспорту здійснюється згідно додаткової угоди до договору складського зберігання (п. 5.5 договору).
Відпуск зерна здійснюється згідно з "Положенням про обіг складських документів на зерно", затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. №198 в обмін на оригінал складської квитанції на зерно (простого чи подвійного складського свідоцтва), довіреності та шляхом складання наказу на відпуск. Зерно вважається відвантаженим зерновим складом з моменту видання акту-розрахунку на зерно та товарно-транспортної накладної. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видання акту-розрахунку на зерно та складського документу (п. 5.10 договору).
Поклажодавець зобов`язаний своєчасно і в повній мірі сплачувати зерновому складу вартість фактично наданих послуг згідно розділу 8 даного договору та за діючими тарифами (п. 7.2 договору).
Тарифи на вартість послуг визначена сторонами в додатку №1 до договору (п. 8.1 договору).
Поклажодавець проводить оплату за послуги, наданих зерновим складом по доведенню зерна до показників, зазначених в п. 3.5 цього договору саме по очищенню від сміттєвих домішок, сушінні, знезараженню зерна, його зберіганню за рахунками зернового складу згідно калькуляцій на відповідні роботи за наданим зерновим складом рахунком - фактурою (п. 8.2 договору).
Оплата послуг, що надані Зерновим складом по прийманню, очищенню, сушінню, зберіганню, відвантаженню, переоформленню зерна, а також послуг, які можуть бути надані зерновим складом (згідно з додатковою угодою), проводяться поклажодавцем щомісячно безготівковим розрахунком шляхом перерахування їх на рахунок Зернового складу протягом 15 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця та виставлення рахунку Зернового складу. Зерновий склад, виходячи з обсягів наданих послуг, не пізніше 5 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця складає акт виконаних робіт в двох примірниках, відправляє його або видає під розпис поклажодавцю (представнику поклажодавця) для підписання. В триденний термін поклажодавець надсилає електронну копію підписаного ним акту. Поклажодавець в десятиденний термін після отримання оригіналу акту повертає зерновому складу примірник підписаного акту (п. 8.4 договору).
В разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України (п. 9.1 договору).
За прострочення оплати вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості послуг за кожен день прострочення оплати (п. 9.3 договору).
Договір №22 складського зберігання зерна від 24.01.2023 р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
Сторонами підписано додаток №1 до договору (а. с. 10), яким визначено тарифи послуг при грошовій формі розрахунку в грн з ПДВ станом на 25.01.2023 р.
Також сторонами підписано Додатковий договір №1 до договору №22 від 24.01.2023 р. (далі додатковий договір №1, а. с. 11, 12), яким погоджено умови надання послуг Зернового складу поклажодавцеві, зокрема, поклажожавець сплачує послуги зі зберігання та відвантаження зерна. Додаткові послуги із зберігання зерна для уникнення псування і втрати його якості (переміщення, освіження, вторинне очищення, сушіння, активне вентилювання, охолодження, фумігація, газація тощо), а також супутні послуги (видача довідок, актів розрахунків, актів зачистки, послуги лабораторії) оплачуються поклажодавцем оплачуються поклажодавцем лише в разі, якщо їх надання та вартість попередньо окремо погоджені поклажодавцем в письмовій формі. Поклажодавець не оплачує надані зерновим складом послуги, не передбачені договором (п. 1.7 додаткового договору).
На виконання умов спірного договору відповідач передав ТОВ "КРУК" на зберігання зерно кукурудзи загальною кількістю 3 576 020 кг. Факт приймання зерна підтверджується відповідними реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою, зокрема: № 196 від 26.01.2023; № 199 від 28.01.2023; № 200 від 29.01.2023; № 203 від 30.01.2023; № 206 від 31.01.2023; № 209 від 01.02.2023 (а. с. 14 - 16).
Відповідно до розпорядження № 16 від 30.01.2023 позивачем було здійснено очищення та сушіння зерна, за результатами чого 05.02.2023 р. складено відповідний акт (а. с. 17). Внаслідок проведеної доробки залікова вага кукурудзи склала 3 018 736,0 кг.
Надалі у період з 15.02.2023 по 06.04.2023 зерно було відвантажене відповідачу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а. с. 18-73), а саме:
- 15.02.2023 року - 343 980,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/1, №22/2, №22/33, №22/44, №22/5, №22/6, №22/7, №22/8, №22/9, №22/10, №22/11, №22/12;
- 21.02.2023 року - 181 240,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/13, №22/14, №22/15, №22/16, №22/17, №22/18;
- 09.03.2023 року - 73 600,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/19, №22/20, №22/21;
- 15.03.2023 року - 122 960,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №1/11, №1/12, №1/13, №1/14, №1/15;
- 16.03.2023 року - 23 960,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №1/16;
- 21.03.2023 року - 48 960,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/22, №22/23;
- 22.03.2023 року - 96 360,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/24, №22/25, №22/26, №22/27;
- 23.03.2023 року - 104 100,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/28, №22/29, №22/30, №22/31;
- 28.03.2023 року - 137 840,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/32, №22/33, №22/34, №22/35, №22/36;
- 29.03.2023 року - 243 440,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/37, №22/38, №22/39, №22/40, №22/41, №22/42, №22/43, №22/44, №22/45;
- 30.03.2023 року - 550 700,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/46, №22/47, №22/48, №22/49, №22/50, №22/51, №22/52, №22/53, №22/54, №22/55, №22/56, №22/57, №22/58, №22/59, №22/60, №22/61, №22/62, №22/63, №22/64, №22/65;
- 31.03.2023 року - 500 560,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/66, №22/67, №22/68, №22/69, №22/70, №22/71, №22/72, №22/73, №22/74, №22/75, №22/76, №22/77, №22/78, №22/79, №22/80, №22/81, №22/82, №22/83;
03.04.2023 року - 382 300,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/84, №22/85, №22/86, №22/87, №22/88, №22/89, №22/90, №22/91, №22/92, №22/93, №22/94, №22/95, №22/96, №22/97, №22/99;
- 04.04.2023 року - 102 860,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/99, №22/100, №22/101, №22/102;
- 05.04.2023 року - 55 280,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/103, №22/104;
- 06.04.2023 року - 46 620,0 кг, згідно товарно-транспортних накладних №22/105, №22/106.
За результатами виконання ТОВ "КРУК" своїх зобов`язань за договором відповідачу були виставлені рахунки за надані послуги.
Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 8 657 360,98 грн, а саме:
- 31.01.2023 за послуги елеватора був виставлений рахунок-фактура №115 на суму 6 934 063,32 грн;
- 28.02.2023 року за послуги елеватора був виставлений рахунок-фактура №143 на суму 1 067 075,70 грн;
- 31.03.2023 року за послуги елеватора був виставлений рахунок-фактура №165 на суму 545 893,97 грн;
- 06.04.2023 року за послуги елеватора був виставлений рахунок-фактура №166 на суму 110 327,99 грн (а. с. 74).
На виконання умов договору ТОВ "Агротакт" здійснило низку платежів на користь ТОВ "КРУК".
Як встановлено судом, відповідач здійснив такі платежі:
- 16.02.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1048 - 500 000,00 грн;
- 22.02.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1063 - 500 000,00 грн;
- 21.03.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1134 - 400 000,00 грн;
- 29.03.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1145 - 500 000,00 грн;
- 31.03.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1152 - 4 000 000,00 грн;
- 03.04.2023 згідно з платіжною інструкцією № 166078923 - 2 000 000,00 грн;
- 04.04.2023 згідно з платіжною інструкцією № 166112872 - 545 893,97 грн;
- 23.08.2023 згідно з платіжною інструкцією № 1342 - 100 000,00 грн (а. с. 75, 76).
Загальний розмір здійснених Відповідачем оплат становить 8 545 893,97 грн.
Позивач стверджує, що несплачений залишок вартості фактично наданих позивачем послуг становить 111 467,01 грн.
З метою досудового врегулювання спору 19.08.2024 року ТОВ "КРУК" направило на адресу ТОВ "Агротакт" претензію про погашення заборгованості у розмірі 111 467,01 грн. Первинне поштове відправлення було повернуто у зв`язку з обставинами, пов`язаними з адресою відповідача. Після уточнення актуальної адреси ТОВ "Агротакт" 16.09.2024 претензію було направлено повторно. Повторне поштове відправлення отримане відповідачем 23.09.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак будь-якої відповіді на претензію, заперечень щодо розміру заборгованості або доказів її погашення позивач не отримав (в. с. 77 - 79).
У зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати вартості отриманих послуг, позивач на підставі п. 9.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню на загальну суму 33 998,97 грн, 3% річних на загальну суму 34 960,47 грн та інфляційні втрати на загальну суму 125 057,58 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 111 467,01 грн основного боргу, 33 998,97 грн пені, 34 960,47 грн 3% річних та 125 057,58 грн інфляційних втрат.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За ч.ч. 3, 4 ст. 294 ГК України, зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
За ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
У ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що: зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Статтею 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.
Згідно ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.
Як було встановлено судом, 24.01.2023 р. між ТОВ "КРУК" та ТОв "Агротакт" укладено Договір №22 складського зберігання зерна, відповідно до п. 2.1 якого поклажодавець передає зерно за вагою, що становить суму всіх накладних по кількості, виписаних зерновим складом, або суму всіх складських квитанцій за зерно, простих чи подвійних складських свідоцтв на зерновий склад, який зобов`язується прийняти таке зерно для зберігання визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у передбаченому цим договором та законодавством, а поклажодавець зобов`язується оплатити зберігання зерна та інші послуги, передбачені договором.
Так, причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послуги складського зберігання зерна.
З матеріалів справи судом було встановлено, що відповідач передав ТОВ "КРУК" на зберігання зерно кукурудзи загальною кількістю 3 576 020 кг. Факт приймання зерна підтверджується відповідними реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою, зокрема: № 196 від 26.01.2023; № 199 від 28.01.2023; № 200 від 29.01.2023; № 203 від 30.01.2023; № 206 від 31.01.2023; № 209 від 01.02.2023 (а. с. 14 - 16).
Відповідно до розпорядження № 16 від 30.01.2023 позивачем було здійснено очищення та сушіння зерна, за результатами чого 05.02.2023 р. складено відповідний акт (а. с. 17). Внаслідок проведеної доробки залікова вага кукурудзи склала 3 018 736,0 кг.
Таким чином суд зазначає, що прийняття позивачем на зберігання від відповідача зерна за наведеними реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою породжує для ТОВ "Агротакт" обов`язок по оплаті наданих послуг зі зберігання у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
За ч. 1 ст. 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України, ч. 1 ст. 947 ЦК України).
Відповідно до п. 8.4 договору оплата послуг, що надані Зерновим складом по прийманню, очищенню, сушінню, зберіганню, відвантаженню, переоформленню зерна, а також послуг, які можуть бути надані зерновим складом (згідно з додатковою угодою), проводяться поклажодавцем щомісячно безготівковим розрахунком шляхом перерахування їх на рахунок Зернового складу протягом 15 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця та виставлення рахунку Зернового складу. Зерновий склад, виходячи з обсягів наданих послуг, не пізніше 5 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця складає акт виконаних робіт в двох примірниках, відправляє його або видає під розпис поклажодавцю (представнику поклажодавця) для підписання. В триденний термін поклажодавець надсилає електронну копію підписаного ним акту. Поклажодавець в десятиденний термін після отримання оригіналу акту повертає зерновому складу примірник підписаного акту.
Тобто, обов`язкам зберігача зберігати річ та забезпечення схоронності речі кореспондує обов`язок поклажодавця здійснити плату за зберігання речі.
Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки - фактури за послуги елеватора від 31.01.2023 №115 на суму 6 934 063,32 грн; від 28.02.2023 року №143 на суму 1 067 075,70 грн; від 31.03.2023 року №165 на суму 545 893,97 грн та від 06.04.2023 року №166 на суму 110 327,99 грн (а. с. 74).
Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 8 657 360,98 грн
Разом з тим судом було встановлено здійснення відповідачем часткової оплати виставлених рахунків-фактур у розмірі 8 545 893,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1048 від 16.02.2023 р. на суму 500 000,00 грн; № 1063 від 22.02.2023 р. на суму 500 000,00 грн; № 1134 від 21.03.2023 р. на суму 400 000,00 грн; № 1145 від 29.03.2023 р. на суму 500 000,00 грн; №1152 від 31.03.2023 р. на суму 4 000 000,00 грн; №166078923 від 03.04.2023 р. на суму 2 000 000,00 грн; № 166112872 від 04.04.2023 р. на суму 545 893,97 грн та №1342 від 23.08.2023 р. на суму 100 000,00 грн, свідчить про прийняття послуг на загальну суму 8 657 360,98 грн.
Таким чином, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 111 467,01 грн (8 657 360,98 грн - 8 545 893,97 грн).
Таким чином, відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак свої зобов`язання належним чином не виконав, кошти за надані послуги у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим за ним наявна заборгованість перед позивачем в сумі 111 467,01 грн, в частині стягнення якої суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
За прострочення оплати вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує штрафну санкцію в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості послуг за кожен день прострочення оплати (п. 9.3 договору).
Позивач, у зв`язку з порушення строків оплати наданих послуг, заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 34 960,47 грн, інфляційних втрат у розмірі 125 057,58 грн та пені у розмірі 33 998,97 грн.
З матеріалів справи встановлено, що Рахунок фактуру №115 від 31.01.2023 року відповідачем було оплачено з порушенням термінів передбачених п.8.4. договору, а саме:
- 16.02.2023 року у сумі 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1048 від 16.02.2023 року (без порушення термінів передбачених п. 8.4. договору);
- 22.02.2023 року у сумі 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1063 від 22.02.2023 року (з простроченням термінів передбачених п. 8.4. договору);
- 21.03.2023 року у сумі 400 000,00 грн згідно платіжного доручення №1134 від 21.03.2023 року (з простроченням термінів передбачених п. 8.4. договору);
- 29.03.2023 року у сумі 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1145 від 29.03.2023 року (з простроченням термінів передбачених п. 8.4. договору);
- 31.03.2023 року у сумі 4 000 000,00 грн згідно платіжного доручення №1152 від 31.03.2023 року (з простроченням термінів передбачених п. 8.4. договору).
Заборгованість по рахунку фактуру № 115 від 31.01.2023 року станом на 03.04.2023 року становила 1 034 063,32 грн.
Рахунок-фактуру №143 від 28.02.2023 року за надані послуг на суму 1 067 075,70 грн відповідачем оплачений не був у встановлені п. 8.4. договору терміни.
Рахунок-фактуру №165 від 31.03.2023 року за надані послуг на суму 545 893,97 грн відповідачем оплачений з дотриманням термінів 04.04.2023 року платіжною інструкцією №166112872 від 04.04.2023 року.
Рахунок-фактуру №166 від 06.04.2023 року за надані послуг на суму 110 327,99 грн відповідачем було оплачено з порушенням термінів передбачених п.8.4. договору лише 23.08.2023 року платіжною інструкцією №1342 від 23.08.2023 року на суму 100 000,00 грн.
При цьому, 03.04.2023 року відповідачем було здійснено платіж відповідно платіжної інструкції №166078923 на суму 2 000 000,00 грн з призначення платежу за приймання та зберігання кукурудзи за договором №22 від 24.01.2023 року. Тому зазначений платіж позивач зарахував у погашення заборгованості за рахунком-фактурою №115 від 31.01.2023 року (1 034 063,32 грн) та рахунком-фактурою №143 від 28.02.2023 року (965 936,68 грн).
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунків здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені на суми прострочених платежів за отримані послуги відповідно до рахунки - фактури №143 від 28.02.2023 р. за період з 22.08.2025 р. по 21.08.2026 р. (розмір пені 30 848,79 грн) та відповідно до рахунку - фактури №166 від 06.04.2023 р. за період з 22.08.2025 р. по 21.08.2026 р.
Суд зазначає, що відповідно дост.253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.
Відповідно до п. 8.4 спірного договору оплата за надані послуги мають проводяться поклажодавцем щомісячно безготівковим розрахунком шляхом перерахування їх на рахунок Зернового складу протягом 15 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця та виставлення рахунку Зернового складу.
Умовами договору сторони не передбачили більшу тривалість періоду часу, за який може стягуватися пеня.
Як вбачається із поданого позивачем розрахунків пені, то вони були зроблені без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
З огляду на зазначене, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення пені за період з 22.08.2025 р. по 21.08.2026 р. у зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги відповідно до рахунків-фактур №143 від 28.02.2023 р. та №166 від 06.04.2023 р.
Отже, суд прийшов до висновку, що у стягненні пені у загальному розмірі 33 998,97 грн слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 34 960,47 грн.
При цьому, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 34 951,31 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє (9,16 грн).
Позивач також заявив до стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальному розмірі 125 057,58 грн.
Згідно із ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку інфляційних трат на суму заборгованості 1 067 075,70 грн за період з 16.03.2023 р. по 02.04.2023 р. (рахунок-фактура №143 від 28.02.2023 р.), суд зазначає, що їх розмір становить 0,00 грн.
З огляду на викладене, за розрахунком суду задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат у загальному розмірі 122 923,43 грн. Суд відмовляє в частині стягнення 2 134,15 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надано.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 111 467,01 грн основної заборгованості, 34 951,31 грн 3% річних та 122 923,43 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 33 998,97 грн пені, 9,16 грн 3 % річних та 2 134,15 грн інфляційних втрат).
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач при зверненні до суду з позовною заявою (ціна позову 305 484,03 грн) мав був сплатити судовий збір у розмірі 3 665,81 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
Платіжними інструкціями №17187 від 21.08.2026 року на суму 4 509,36 грн (а. с. 7) та №17215 від 04.09.2026 р. на суму 73,00 грн (а. с. 113) позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви.
Виписками від 21.08.2026 року (а. с. 84) та від 04.09.2026 р. (а. с. 116) підтверджено зарахування судового збору у загальному розмірі 4 582,36 грн до спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (916,55 грн).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 232,10 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротакт" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, 39039, код ЄДРПОУ 44289762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРУК" (вул. Залізнична, 50, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код ЄДРПОУ 22593940) 111 467,01 грн основного боргу, 34 951,31 грн 3% річних, 122 923,43 грн інфляційних втрат та 3 232,10 грн судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення підписано 16.11.2026 р.
Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя О. М. Тимощенко
Судове рішення № 141502707, Господарський суд Полтавської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 917/1661/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: