Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/237/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (вул. Черняховського, 6,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл., 65062) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ 40477150) та Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, Код ЄДРПОУ 26597691) до відповідачів: 1. Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" (Французький бульвар,буд. 12, корп. А,Одеса,Одеська область,65044, Код ЄДРПОУ 35302819) та 2. Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (вул. Водопровідна, 16, Одеса, Одеська область, 65007, Код ЄДРПОУ 26209430) про визнання недійсним договору як такого, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Кривельова Т.М.
від Південного офісу Держаудитслужби: не з`явився
від Одеської міської ради: не з`явився
від відповідача 1: не з`явився
від відповідача 2: не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської міської ради до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" та Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" із позовною заявою, в якій просить:
- визнати недійсним договір № 24 від 29.12.2018, укладений між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" та філією "Одесліфт" Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" за результатом проведення відкритих торгів UA-2018-11-28-000976-а, предмет закупівлі ДК 021: 50750000-7- послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 1816545,17грн.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" 1896155,27 грн, а з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" одержані ним за рішенням суду у цій справі 1896155,27 грн, в дохід держави (реквізити рахунку, відкритого Державною казначейською службою України для зарахування в дохід держави коштів, стягнутих за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р. провадження по справі №916/237/25 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" 28.11.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі послуг "технічне обслуговування ліфтів", ідентифікатор публічної закупівлі № UА-2018-11-28-000976-а за ДК 021:2015:50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 по справі №916/237/25 заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" в розмірі 1 896 155, 27 гривень, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 24.04.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" (вх.№5950/25 від 21.02.2025) про зупинення провадження у справі №916/237/25 задоволено. Зупинено провадження у справі №916/237/25 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Так 19.12.2025р. постановою Верховного Суду у справі №922/3456/23 касаційні скарги Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3456/23 скасувано. Відмовлено у задоволенні позову керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання недійсним Договору; стягнення з ПП"ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" 2 370 000,00 грн; стягнення з СКП "Харківзеленбуд" одержані ним за рішенням суду 2 370 000,00 грн в дохід держави.
Ухвалою суду від 28.01.2026р. клопотання Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" про поновлення провадження по справі було задоволено, поновлено провадження у справі №916/237/25 із призначенням до розгляду в засіданні суду.
30.03.2026р. до суду від Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд провадження у справі № 916/237/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/20111/23.
03.07.2026р. за вх.№24628/26 до суду від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23, в задоволені якого в протокольній формі було відмовлено.
Протокольною ухвалою Господарського суду від 15.06.2026р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.
12.02.2025р. до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
21.02.2025р. до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, згідно якої прокурор вказує що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
26.01.2026р. до суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням висновків викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 в постанові від 19.12.2025р.
Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За посиланнями прокурор зазначає, що Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанськийський" 28.11.2018 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі послуг, ідентифікатор закупівлі - UA-2018-11-28-000976-а за ДК 021:2015:50750000-7- послуги з технічного обслуговування ліфтів.
За результатом проведення закупівлі переможцем визначено Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР".
Прокурор вказує, що 29.12.2018 Філією "ОДЕСЛІФТ" від імені Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" (виконавець) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 24 послуг з технічного обслуговування ліфтів, за яким замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов`язки надавати останньому за плату послуги з ремонту та технічного обслуговування ліфтів (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору щомісячна плата за технічне обслуговування ліфтів за цим договором встановлюється в розмірі 1 816 545,17 грн, у тому числі ПДВ.
За посиланнями прокурора, Звіт про виконання договору про закупівлю на сторінці закупівлі в Електронній системі публічних закупівель "Prozorro" не опубліковано.
За інформацією КП «ЖКС «Фонтанський» від 04.11.2024 № 908/01-7, згідно Картки-рахунку 631 (витяг з електронного документообігу) остаточні розрахунки за вказаним договором здійснено 30.04.2020 року. Правовідносини, які врегульовано договором № 24 від 29.12.2018 припинено у зв`язку з виконанням обов`язків по договору, шляхом надання послуги з технічного обслуговування ліфтового обладнання та повного розрахунку за надані послуги.
Згідно наданої копії Картки-рахунку 631 щодо розрахунків за договором № 24 (агент - філія «ОДЕСЛІФТ» ПрАТ «ВО СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР») загальна сума коштів, сплачених за договором становить 1 896 155, 27 грн.
Прокурор вказує, що Рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі №20-02/2021 (далі - Рішення Колегії) визнано, що приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених КП "Житлово - комунальний сервіс "Фонтанський" на закупівлю ДК 021:2015:50750000-7- Послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2018-11-28-000976-а.
Так, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники вищевказаної закупівлі під час підготовки документації для участі у тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами.
Прокурор вказує, що ПрАТ «ВО «Стальканат Сілур» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених Замовниками торгів, порушивши їх право на отримання найбільш ефективного для себе результату.
Згідно відповіді Південного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 16.10.2024 № 65-02/3717e адміністративною колегією Південного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України 13.08.2024 прийнято рішення № 65/70-р/к у справі № 20-02/2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Рішення № 65/70-р/к у судовому порядку не оскаржувалось, є чинним.
За результатом розгляду справи № 20-02/2021 на приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» накладено штраф на загальну суму 1 483 665,00 грн.
Адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 20-02/2021 дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі в тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами.
Прокурор вказує, що зазначене підтверджується наступним: наявність господарських відносин між відповідачами; використання спільних IP-адрес: під час участі в торгах, шляхом входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках; під час подання податкової звітності; синхронність дій у часі під час завантаження файлів в електронну систему закупівель; спільні особливості електронних файлів; пов`язаність відповідачів через третіх осіб; наявність спільних засобів зв`язку, зокрема, доступ до електронних поштових скриньок під час зазначення реєстраційних даних для участі у процедурах закупівель.
Отже, як зазначено у рішенні від 13.08.2024 № 65/70-р/к установлені Адміністративною колегією факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) відповідачами своєї поведінки під час підготовки до участі та участі в торгах, зокрема про обмін між ними інформацією. З огляду на зазначене, відповідачі під час підготовки пропозицій для участі в торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.
Унаслідок узгодженості поведінки відповідачів право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати цих Торгів.
Отже, така неправомірна поведінка учасників торгів суперечить нормам п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Так, у своєму рішенні від 13.08.2024 № 65/70-р/к адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила, що приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених КП «ЖКС «Фонтанський» на закупівлю ДК 021:2015:50750000-7 - Послуги з технічного обслуговування ліфтів відповдіно до ідентифікатора закупівлі UA-2018-11-28-000976-а (п.33).
За вчинене правопорушення на приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Стальканат-Сілур» накладено штраф у сумі 45 800 грн (п.34).
Як на підставу для визнання спірного Договору недійсним, Прокурор посилається на те, що допущені з боку відповідача-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного відповідачем-1 тендеру, несумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводять до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушують принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелюють мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливають на економічні процеси у державі та суспільстві.
На переконання прокурора, діях Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.
Метою вказаних дій, на думку прокурора, є усунення конкуренції під час проведення Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" вищевказаних торгів та недобросовісне отримання права на укладення Договору про закупівлю.
Як зазначає прокурор, завідомо суперечлива мета дій Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічних закупівель, нівелювати ефективність їх результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного Договору не на конкурентних засадах.
Отже, прокурор вважає, що Договір, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Також, враховуючи наявність умислу лише у Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур", як сторони оспорюваного Договору, одержані 1896155,27 грн за цим правочином, на переконання прокурора, повинні бути повернуті іншій стороні Договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Виконувач обов`язків керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (зі змінами).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вимоги ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд повинен врахувати висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який був викладений у постанові від 19.12.2025, за результатом розгляду справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах.
У справі № 922/3456/23 Верховним Судом вирішувалося питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини 3 статті 228 ЦК України, тобто, чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури) таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону "Про захист економічної конкуренції").
Вирішуючи питання наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 228 ЦК України у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, зокрема, зазначено наступне.
Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 ст.228 була доповнена ч.3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених ч.3 ст.228 ЦК неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року - і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).
Наслідки, передбачені реченнями 2-3 ч.3 ст.228 ЦК, не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин. Це єдина норма ЦК, яка містить каральні заходи (санкції).
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз.2 ч.1 ст.216 ЦК). Такий правовий наслідок спрямований на те, аби нівелювати все, що відбулося і зробити його юридично незначущим.
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.
У ч.3 ст.228 ЦК передбачаються зовсім інші правові наслідки:
- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;
- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;
- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;
- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;
- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.
Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення всього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому, підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, Об`єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається (№ 922/3456/23), при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.
У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Об`єднана палата вважає, що, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Об`єднана палата звертає увагу на невідповідність норми ч.3 ст.228 ЦК загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин 1, 2 ст.228 ЦК, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та ч.3 цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави
Отже, колегія суддів у справі № 911/934/23 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК як норми внутрішнього законодавства, що за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, що суперечить приписам Першого протоколу до Конвенції. Такий висновок є загальним, базується на недоліках самої законодавчої норми (тобто він має застосовуватися незалежно від обставин конкретної справи)
Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, наступним чином:
- при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо);
- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.
Втім, Об`єднана палата дійшла висновку, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom").".
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд звертає увагу учасників справи, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, норма ч.3 ст.228 ЦК України не може бути застосована лише у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції. Верховний Суд також дійшов висновку, що для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор має довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Суд зазначає, що у межах даної справи підстави для визнання договору недійсним зводяться лише до порушення законодавства про захист економічної конкуренції, на будь-які інші підстави для визнання спірного правочину недійсним прокурор не посилається.
При цьому докази, які можуть свідчити про понесення державою майнової шкоди, переплати коштів або отримання робіт/послуг неналежної якості в матеріалах справи відсутні. Таким чином, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та погіршенню майнового становища держави відсутній, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових підстав для визнання Договору недійсним у зв`язку з недоведеністю прокурором обставини вчинення відповідачами спірного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також відсутністю підстав для визнання правочину недійсним лише у зв`язку з порушенням відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції. Наведене має наслідком відмови у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання Договору №24 від 29.12.2018р. недійсним.
Відмова суду у задоволенні заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним Договору має наслідком відсутність правової необхідності надавати юридичну оцінку похідним вимогам прокурора в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Стальканат-Сілур" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" 1896155,27грн, а з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Фонтанський" одержаних ним за рішенням суду у цій справі 1896155,27грн. - в дохід держави.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання прокурора не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконувача обов`язків керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на прокуратуру.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 р., у зв`язку з перебуванням судді С.В. Літвінова з 28.10.2026 року по 04.11.2026 року у відпустці та на лікарняному з 05.11.2026 року по 12.11.2026 року.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов
Судове рішення № 141502589, Господарський суд Одеської області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/237/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: