Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"03" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/5235/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" (вул. Павлівська, 29, м. Київ, 01135)
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 83958,66 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Бєрікул Ю.В.;
від відповідача: Лодига М.Т.
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 83958,66 грн, з яких: основний борг в сумі 51046,66 грн; штраф в сумі 5104,66 грн; пеню в сумі 12936,48 грн; інфляційні втрати в сумі 11203,49 грн; 3% річних в сумі 3667,37 грн.
Позиції учасників справи по суті спору
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-EГ-274 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
03.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 83-88, т.1), в якому ОСОБА_1 заперечила обставину укладення з позивачем договору на постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-EГ-274, наголосивши, що підпис від імені відповідача на договорі виконано не Радіоновою Вікторією Володимирівною, а іншою особою. Також відповідач наголосив на тому, що договором не визначена адреса постачання природного газу, в цей же час об`єкт за адресою, яка вказана як адреса відповідача в розділі «Реквізити сторін», не належить відповідачу з 2017 року. Також відповідач звертає увагу суду на тому, що надані позивачем акти не містять підписів відповідача.
У відповіді на відзив (а.с. 89-117, т.1) позивач наголосив про таке: у листі оператора ГРМ вказано, що між АТ "'Херсонгаз" та ФОП Радiонова В.В. був укладений договір розподілу № 1-6105КТ вiд 30.12.2015 та зазначено ЕIС код споживача НОМЕР_2, а тому з урахуванням вищевикладеного, твердження відповідача щодо дарування об`єкту газоспоживання є або такими, що не відповідають дійсності, або відповідачем не виконаний обов`язок щодо відповідного повідомлення оператора ГРМ та постачальника про зміну споживача, що в свою чергу не звільняє його від обов`язку здійснювати оплату за спожитий газ; позивач зазначає, що відповідачем не були надані акти про фактичний обсяг спожитого газу, а тому позивачем було самостійно отримано відповідні дані від оператора ГТС, складено акт прийому передачі, відповідний рахунок та за допомогою програми Business automation software for integrated enterprise management, які були направлені на електронну адресу відповідача, зазначену в п. 2.1.1. додатку № 1 до договору та призначену для оперативного обміну інформацією, пов`язаною з виконанням договору, натомість підписані зі сторони відповідача акти прийому-передачі природного газу не повернулися.
Відповідачем були подані суду письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с. 138-145, т.1), в якому ОСОБА_1 зазначила про таке: договір між ФОП Радіоновою В.В та ТОВ «ЕРДГАЗ» не укладався, так як ОСОБА_1 не могла надати документи необхідні для його укладання відповідно до п. 5 розділу ІІ Правил №2496, зокрема документи на право власності чи користування на об`єкт споживача (м. Херсон, вул. Ушакова,12-Б), станом на 15 грудня 2021 року; позиція позивача щодо невиконання Радіоновою В.В. обов`язку визначеного п.8 розділу ІІ Правил №2496, в частині повідомлення про звільнення займаного приміщення, а відтак обов`язку сплатити нею вартість поставленого газу, спростовується абзацом другим цього пункту, який також визначає такий обов`язок наявністю договору; ОСОБА_1 наголошує на тому, що вона не надавала згоди споживача на внесення її до реєстру споживачів позивача.
27.11.2025 позивачем були подані суду додаткові пояснення у справі (а.с. 43-47, т.3), в яких останній наголосив про таке: відповідач, продовжуючи споживання газу після 01.03.2022, набув майно без достатньої правової підстави, що утворює позадоговірне зобов`язання згідно зі ст. 1212- 1213 ЦК України; з огляду на неможливість повернення газу в натурі, відповідач зобов`язаний відшкодувати його вартість, визначену на день ухвалення рішення у справі, відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України та правової позиції Верховного Суду у справі №911/2593/23; позивач вважає, що суд повинен стягнути з відповідача вартість фактично спожитого природного газу, визначену станом на день ухвалення рішення, разом із іншими заявленими позивачем вимогами, що відносяться до періоду до 01.03.2022, коли договір діяв належним чином.
11.12.2025 відповідач подав суду власні додаткові пояснення (а.с. 55-58, т.3), в яких наголосив на тому, що місто Херсон, де знаходиться об`єкт постачання природного газу за договором від 15 грудня 2021 року за № 15/12/21-ЕГ-274, з 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року перебувало під окупацією, а тому вимоги позивача, в частині здійснених нарахувань за цей період, не підлягають задоволенню судом, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.
Заяви та клопотання сторін та процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
06.12.2024 позивачем було подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 45-47, т.1).
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 11.12.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5235/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 10 січня 2025 року о 14:30.
24.12.2024 позивач подав суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 67-70, т.1).
Ухвалою суду від 30.12.2024 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
10.01.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 28 січня 2025 року о 14:30.
13.01.2025 представником відповідача подано заяву про надання доступу до матеріалів електронної справи (а.с. 136-137, т.1).
У судовому засіданні 28.01.2025 судом було задоволено клопотання відповідача та постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Протокольною ухвалою від 28.01.2025 суд відклав підготовче засідання у справі на 11 лютого 2025 року о 12:20.
11.02.2025 відповідачем було подано заяву про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 (а.с. 1-4, т.2).
11.02.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04 березня 2025 року о 12:40.
27.02.2025 відповідачем було подано суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи (а.с. 8-11, т.2).
03.03.2025 позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (а.с. 12-18, т.2).
Ухвалою суду від 04.03.2025 судом було призначено у справі № 916/5235/24 почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Також вказаною ухвалою суд зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 08.04.2025 судом було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 22 квітня 2025 року о 14:45.
Ухвалою суду від 22.04.2025 судом було змінено експертну установу та доручено проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 04.03.2025 у справі № 916/5235/24, Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Також цією ухвалою суд зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 27.05.2025 судом було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 10 червня 2025 року о 15:00.
10.06.2025 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 152-155, т.2).
При розгляді клопотання експерта у засіданні суду 10.06.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 24 червня 2025 року о 09:45.
Ухвалою від 24.06.2025 суд направив Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України матеріали справи № 916/5235/24 для проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 та зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 26.09.2025 судом було поновлено провадження у справі № 916/5235/24 з 26.10.2025 та призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2025 року о 09:40.
17.10.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.11.2025 о 14:00.
07.11.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 28.11.2025 о 14:00.
27.11.2025 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 48-51, т.3).
28.11.2025 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 12.12.2025 об 11:00.
11.12.2025 позивачем було подано клопотання про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Ухвалою від 12.12.2025 суд зупинив провадження у справі № 916/5235/24 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі № 280/5808/23 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою суду від 16.07.2026 суд поновив провадження у цій справі з 15.09.2026 та призначив у справі судове засідання на 15 вересня 2026 року о 15:00.
15.09.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 06.10.2026 о 14:00, а 06.10.2026 - до 03.11.2026 о 14:40.
У судовому засіданні 03.11.2026 суд оголосив рішення суду по суті спору.
Обставини справи
15.12.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-274 (а.с. 10-14, т.1), оригінал якого поданий до матеріалів справи (а.с. 151-153, т.1), згідно з п. 2.1. якого позивач зобов`язався постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача підтверджених обсягах, а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право санкціоновано відбирати газ із газорозподільної системи та оператором ГТС на транспортування природного газу.
Згідно з п. 3.2. договору споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17:00 надає постачальнику на електронну адресу належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Дані заявки є невід`ємною частиною договору. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3. додатку № 1 до договору.
За змістом п. 3.8., 3.9. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ/ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акту приймання-передачі у вказаний строк природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника, а обсяги - відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3. постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна газу на момент укладання договору становить: при умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки - 28333,33 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5666,67 грн, всього з ПДВ - 34000,00 грн; при умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки - 28583,33 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5716,67 грн, всього з ПДВ - 34300,00 грн; при умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця, наступного за місяцем поставки - 29250,00 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5850,00 грн, всього з ПДВ - 35100,00 грн. В подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті постачальника. У разі зміни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Вартість місячного договірного обсягу газу відповідного місяця постачання визначається як добуток ціни газу та планового обсягу газу, визначеного сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку № 1 або відповідної заявки). Вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу протягом відповідного місяця постачання визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу за відповідний місяць постачання, згідно з актами приймання-передачі. Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно з актами приймання-передачі, складеними сторонами протягом строку дії договору. Ціна газу підлягає зміні з наступних підстав: 1) зміни кон`юнктури ринку (зміна закупівельної ціни газу у власників ресурсу (газодобувних підприємств, оптових продавців, власників імпортованого ресурсу природного газу); 2) набрання чинності нормативно-правовими актами, що безпосередньо впливають на ціну газу, включаючи, але не обмежуючись, введенням в дію актів законодавства, що покладають на постачальника обов`язок укладення договорів транспортування та/або розподілу природного газу або договорів, що унеможливлюють постачання газу споживачу без укладення постачальником такого роду договорів; прийняття нормативно-правових актів, що створюють для постачальника додаткові фінансові витрати, пов`язані із постачанням газу споживачу (будь-які види фінансових забезпечень, гарантій (безвідкличної, безумовної банківської гарантії); вимоги щодо надання фінансових гарантій для забезпечення виконання зобов`язань перед оператором ГТС/ГРМ; збільшення тарифів на послуги транспортування та/або розподіл природного газу тощо; 3) надання споживачем заявки на коригування договірних планових обсягів газу та/або підтверджених обсягів газу у сторону збільшення; 4) перевищення у відповідному розрахунковому місяці споживачем підтвердженого обсягу природного газу; 5) з будь-яких інших підстав. У разі зміни ціни з підстав, передбачених підпунктами 1, 2, 4, 5 пункту 4.2. договору, така ціна розміщується постачальником на офіційному вебсайті постачальника та є обов`язковою до застосування за цим договором з моменту введення її в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо ціни на відповідний місяць поставки і вважається повідомленим про зміну ціни з дати розміщення інформації на вебсайті постачальника. У разі зміни ціни з підстави, передбаченої підпунктом 3 пункту 4.2. договору, сторони зобов`язуються врегулювати питання щодо зміни ціни природного газу шляхом надання та оплати нового (додаткового) рахунку на скоригований обсяг та/або (за необхідності) шляхом укладення відповідної додаткової угоди у наступні строки: якщо коригування стосується договірних планових обсягів газу - у термін по 25 (двадцять п`яте) число місяця, що передує відповідному розрахунковому періоду, щодо якого споживачем було направлено постачальнику заявку на коригування планового обсягу газу; якщо коригування стосується підтвердженого обсягу газу у відповідному розрахунковому місяці - у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів із дня направлення споживачем постачальнику відповідної заявки на коригування (збільшення) підтвердженого обсягу газу у відповідному розрахунковому періоді. У випадку, якщо сторонами не досягнуто згоди щодо обсягу коригування (збільшення підтвердженого обсягу), ціни газу на скоригований обсяг та порядку проведення розрахунків за обсяг коригування, постачальник звільняється від відповідальності за поставку такого (додаткового) обсягу природного газу споживачу, а відповідна заявка споживача вважається відхиленою постачальником. У разі, якщо споживач не погоджується на відповідні зміни, він має право змінити постачальника відповідно до порядку, встановленого цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 4.4. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати на день здійснення попередньої оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, та/або акту звіряння, та/або рахунку-акту.
Пунктом 6.2. договору визначено, що у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.9. договору останній набирає чинності з дати його підписання, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін, що склалися між сторонами з 2022 року і діє в частині постачання природного газу до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В розділі «Реквізити споживача» містять дані щодо адреси ОСОБА_1.: м. Херсон, пр. Ушакова, 12-Б.
У додатку № 1 до договору (а.с. 15, т.1), погоджені планові місячні обсяги постачання природного газу у період з січня по грудень 2022 року, а також дані сторін, зокрема: ЕІС-код споживача - НОМЕР_3; точка контакту: вул. Петренко, 18, 6-й поверх, офіс 602, м. Херсон, 73000 (контактна особа ОСОБА_3); електронна адреса споживача для оперативного обміну інформацією, пов`язаною з виконанням договору: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Херсонгаз» від 01.11.2024 № 241101/1058/1925 (а.с. 16, т.1), між товариством та ФОП Радіоновою В.В. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) укладений договір розподілу природного газу від 30.12.2015 № 1-6105КТ, а обсяги споживання за ЕІС-кодом споживача - НОМЕР_3 склали: в січні 2022 року - 319,35 куб.м.; в лютому 2022 року - 117,00 куб.м.; в березні 2022 року - 15,50 куб.м.; в квітні 2022 року - 15,00 куб.м.; в травні 2022 року - 15,50 куб.м.; в червні 2022 року - 711,90 куб.м.
До матеріалів справи позивачем також було долучено роздруківку з реєстру споживачів ТОВ «Ердгаз» (а.с. 94-117, т.1), який містить дані (а.с. 113, т.1) щодо відповідача з визначеним періодом постачання природного газу з 01.01.2022 по 16.07.2022. При цьому, як наголосив позивач у судовому засіданні, відповідач не міг отримувати природний газ у цей період від іншого постачальника.
За даними позивача (а.с. 17-18, т.1), вартість спожитого відповідачем у період з січня по червень 2022 року природного газу склала 51046,66 грн. Для здійснення оплати вартості спожитого природного газу позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату та складені відповідні акти приймання-передачі (а.с. 49-59, т.1). За поясненнями позивача, відповідач не повернув позивачу підписані зі свого боку акти приймання-передачі природного газу.
На підтвердження обставини здійснення відповідачем оплати вартості спожитого природного газу у спірному періоді матеріали справи доказів не містять.
У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив вартість природного газу у спірному періоді позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом до відповідача, в якому заявив до стягнення: основний борг в сумі 51046,66 грн; штраф в сумі 5104,66 грн (10% від суми боргу); пеню в сумі 12936,48 грн (за період з 06.07.2022 по 06.01.2023 на всю суму боргу); інфляційні втрати в сумі 11203,49 грн (за період з серпня 2022 по жовтень 2024 року на всю суму боргу); 3% річних в сумі 3667,37 грн (за період з 06.07.2022 по 26.11.2024 на всю суму боргу).
ОСОБА_1, у свою чергу, заперечила обставину підписання договору з позивачем, у зв`язку з чим відповідачем було подано суду клопотання про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просила поставити питання: чи виконано підпис від імені ФОП Радіонової Вікторії Володимирівни у договорі постачання природного газу від 15 грудня 2021 року за № 15/12/21-ЕГ-274, укладеному між ТОВ "ЕРДГАЗ" та ФОП Радіоновою Вікторією Володимирівною, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Ухвалою від 04.03.2025 судом було призначено у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання: чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі «Реквізити Споживача» (а.с. 153, т. 1) та у додатку № 1 до договору постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі «Реквізити Споживача» (а.с. 153, т.1 - зворотна сторінка), тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Так, для проведення експертизи відповідачем було долучено вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1, що містяться: 1) на а.с. 19-35, т. 2 (у підготовчому засіданні 04.03.2025 ОСОБА_1 підтвердила обставину проставлення своїх підписів на вказаних документах; 2) а.с. 75-102, т.2 (у судовому засіданні 22.04.2025 ОСОБА_1 підтвердила обставину проставлення своїх підписів на вказаних документах); у підготовчому засіданні 04.03.2025 судом було відібрано у ОСОБА_1 експериментальні зразки підпису, які містяться на а.с. 36-45, т.2; у судовому засіданні 22.04.2025 судом було відібрано у ОСОБА_1 експериментальні зразки підпису та почерку, які містяться на а.с. 103-126, т.2.
В цей же час, 26.05.2025 до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов супровідний лист з клопотанням судового експерта Гордієнко А.А. від 19.05.2025 за вих. № СЕ-19/115-25/8069-ПЧ, в якому експерт, з метою проведення у справі експертизи, просив суд надати додаткові документи, а саме: експериментальні зразки почерку ОСОБА_1, виконані у друкованому варіанті "ОСОБА_1", експериментальні зразки підпису ОСОБА_1, виконані у варіанті транскрипції підписів в досліджуваних документах; обов`язково вільні зразки підписів ОСОБА_1, не менше, ніж у 15-ти оригіналах документів, час складання яких максимально наближений до 2021 року (в ухвалі суду в переліку документів, які будуть надаватися у якості зразків, чітко зазначити їх назву і датування, а також назви граф, у яких розміщуються підписи від імені ОСОБА_1.); обов`язково вільні зразки почерку ОСОБА_1, де наявні літери "Р", "В", "С", не менше, ніж у 15-ти оригіналах документів, час складання яких максимально наближений до 2021 року (в ухвалі суду в переліку документів, які будуть надаватися у якості зразків, чітко зазначити їх назву і датування, а також назви граф, у яких розміщуються рукописні записи ОСОБА_1.).
Ухвалою суду від 27.05.2025 судом було поновлено провадження у справі № 916/5235/24; призначено у справі судове засідання для розгляду клопотання експерта на 10 червня 2025 року о 15:00; зобов`язано відповідача надати суду витребувані експертом додаткові матеріали; викликано особисто Радіонову Вікторію Володимирівну у судове засідання та визнано явку останньої обов`язковою, з метою виконання клопотання експерта.
10.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній повідомив про неможливість прибуття ОСОБА_1 у судове засідання, у зв`язку з перебуванням останньої за кордоном, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені копії відповідних доказів (а.с. 154, т.2).
При розгляді клопотання експерта у судовому засіданні судом було оголошено перерву до 24 червня 2025 року о 09:45. Разом з цим, у судове засідання 24.06.2025 з`явився представник відповідача, який повідомив, що ОСОБА_1 продовжує перебувати за кордон, при цьому представник повідомив, що від`їзд ОСОБА_1. пов`язаний з працевлаштуванням останньої в іншій країни, а тому у найближчий час ОСОБА_1 не зможе з`явитись у засідання суду.
Приймаючи до уваги визначений в Інструкції строк, встановлений для розгляду клопотання експерта, враховуючи проведення судом двох судових засідань, з метою отримання від відповідача додаткових матеріалів та відібрання експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1., а також з урахуванням повідомлення представником відповідача обставин щодо перебування ОСОБА_1. за кордоном, суд 24.06.2025 постановив ухвалу, якою направив Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. 1 Воєнна, 2-А, м. Миколаїв, 54009) справу № 916/5235/24 та запропонував експерту провести експертизу за наявними матеріалами.
01.09.2025 на виконання ухвали суду у цій справі судовими експертами Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України був складений висновок № СЕ-19/115-25/12240-ПЧ (а.с.26-34, т.1), за результатом проведеної почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1. на договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 та у додатку № 1 до цього договору. В описовій частині висновку експерти вказали, що при детальному вивчені вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків підписів ОСОБА_1. було встановлено, що відповідач має три варіанти підпису. Як вказано експертами, за наданими зразками почерку ОСОБА_1. встановлені збіжні та розбіжні окремі ознаки, а наведені співпадаючі ознаки належать до числа тих ознак, які часто зустрічаються в почерках багатьох осіб, тому у своїй сукупності не можуть індивідуалізувати почерк певної особи і бути підставою для позитивного висновку. Що стосується розбіжних ознак експерти вказали, що з`ясувати їх походження (чи являються вони четвертим варіантом підпису ОСОБА_1., що не проявився у наданих зразках, або результатом наслідування підпису ОСОБА_1. іншою особою, або викликані іншими причинами) експерт не зміг у зв`язку з недостатньою кількістю порівняльного матеріалу: експериментальних зразків почерку з друкованими варіантами «ОСОБА_1», експериментальних зразків підписів виконаних у варіанті транскрипції підписів в досліджувальних документах, додаткових вільних зразків, які, не зважаючи на запит експерта, не були надані. За таких обставин експерти зробили висновок, що відповісти на запитання: «чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі "Реквізити Споживача" (а.с. 153, т. 1) та у додатку № 1 до договору постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі "Реквізити Споживача" (а.с. 153, т.1 - зворотна сторінка), тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?» не виявилось можливим.
В цей же час, у відповіді від 28.02.2025 № 250228/1014/359 на адвокатський запит позивача (а.с. 15, т.2), АТ «Херсонгаз» повідомило, що: послуга розподілу природного газу ФОП Радіоновій В.В. надається на підставі укладеного договору із споживачем шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 1-3105КТ; відповідачу присвоєний ЕІС-код споживача - НОМЕР_3; ОСОБА_1 не повідомляла АТ «Херсонгаз» про припинення користування природного газу чи звільнення займаного приміщення; договір розподілу з відповідачем не розірваний; остання оплата споживачем проведена 01.12.2021 (а.с. 17-18, т.2).
До матеріалів справи позивачем також долучену отриману від АТ «Херсонгаз» заяву-приєднання (а.с. 16, т.2), яка містить дані про те, що: ФОП ОСОБА_1 приєдналась до умов договору розподілу природного газу від 30.12.2015 № 1-6105КТ; споживачу присвоєний ЕІС-код- НОМЕР_3; постачання природного газу здійснюється на об`єкт - кафе, за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 12-Б.
Між цим як вбачається з матеріалів справи (а.с. 94-95, т.3), представник відповідача також звертався до АТ «Херсонгаз» із запитом про надання інформації у спірних правовідносинах та отримав відповідь про те, що: за даними ЕІС-кодом НОМЕР_3 в облікових даних АТ «Херсонгаз» значиться об`єкт, розташований за адресою: проспект Незалежності, 12-Б, м. Херсон, як нежитлове приміщення (кафе); за вказаним кодом споживачем є ФОП ОСОБА_1; між АТ «Херсонгаз» та ФОП Радіоновою В.В. укладений договір розподілу природного газу від 30.12.2015 № 1-6105КТ шляхом підписання заяви-приєднання; станом на дату розгляду запиту (25.09.2026) договір розподілу природного газу з ФОП Радіоновою В.В. не розірвано, водночас нарахування плати за послуги з розподілу природного газу припинено у зв`язку з пошкодженням об`єкту. До відповіді АТ «Херсонгаз» долучило копію заяви-приєднання відповідача до умов договору розподілу, яка є ідентичною з тією, що подавалась позивачем.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила, в редакції, чинній на час спірної поставки), постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 7. Розділу ІІ Порядку у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом споживач зобов`язаний повідомити постачальника та Оператора ГРМ/ГТС не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом та надати заяву про розірвання договору і здійснити оплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до вказаного споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитого об`єктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів. Договір постачання природного газу з новим споживачем укладається після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення.
За змістом п. 10. Розділу ІІ Порядку споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача. Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.
Згідно з п. 11, 12 Розділу ІІ Правил розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Взаємовідносини між постачальником і оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та оператором ГТС. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Пунктом 17 Розділу ІІ Правил визначено, що за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.
Згідно з п. 18 Розділу ІІ Правил постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.
Пунктом 20 Правил Розділу ІІ Правил визначено, що споживач зобов`язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (в редакції, чинній у спірний період) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За змістом ч. 6 ст. 232 ГПК України (в редакції, чинній у період нарахування пені у спірних правовідносинах) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон), в редакції до 07.05.2022, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) в редакції з 07.05.2022 та чинній на цей час, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Частина 3 статті 1 Закону містила наступні редакції: з 20.03.2022: дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; з 03.12.2022: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України; з 06.05.2023 та станом на даний час: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 2 Закону передбачено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 21.11.2021, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 20.03.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 07.05.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в чинній редакції, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, фізичним особам дозволяється переміщення на тимчасово окуповану територію та з такої території особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі. Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративну межу, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 20.03.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 07.05.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територію Херсонської міської територіальної громади віднесено: з 01.03.2022 до 11.11.2022 - до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України; з 11.11.2022 до 01.05.2023 - до території можливих бойових дій; з 01.05.2023 - до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", в редакції з 16.01.2025, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Херсонської міської територіальної громади перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.
Згідно з ч. 1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Позиція суду
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожитий відповідачем природний газ разом з нарахованими позивачем штрафними санкціями, а також інфляційними втратами та відсотками річних.
В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на договір на постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-EГ-274, разом з цим, відповідач заперечує обставину підписання цього договору та додатку до нього, у зв`язку з чим суд за клопотанням відповідача призначив у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставив наступне питання: чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі «Реквізити Споживача» (а.с. 153, т. 1) та у додатку № 1 до договору постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 в розділі «Реквізити Споживача» (а.с. 153, т.1 - зворотна сторінка), тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
01.09.2025 на виконання ухвали суду у цій справі судовими експертами Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України був складений висновок № СЕ-19/115-25/12240-ПЧ (а.с.26-34, т.1), за результатом проведеної почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1. на договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 та у додатку № 1 до цього договору. Як вбачається зі змісту експертного висновку, експертами встановлено, що відповідач має три варіанти підпису. За наданими зразками почерку відповідача виявлені як збіжні, так і розбіжні окремі ознаки. Водночас співпадаючі ознаки належать до числа тих, що часто зустрічаються в почерках багатьох осіб, у зв`язку з чим у своїй сукупності вони не можуть індивідуалізувати почерк певної особи та бути підставою для позитивного висновку. Щодо виявлених розбіжних ознак експерти зазначили, що з`ясувати їх походження, зокрема, чи є вони четвертим варіантом підпису відповідача, який не проявився у наданих зразках, чи результатом наслідування його підпису іншою особою, чи викликані іншими причинами, не виявилося можливим через недостатню кількість порівняльного матеріалу. Зокрема, незважаючи на відповідний запит експерта, не були надані: експериментальні зразки почерку з друкованими варіантами літер, експериментальні зразки підписів, виконаних у варіанті транскрипції підписів у досліджуваних документах, а також додаткові вільні зразки підпису. За таких обставин експерти дійшли висновку про неможливість відповісти на запитання, чи виконані підписи від імені відповідача у договорі постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 та у додатку № 1 до нього тією особою, від імені якої вони зазначені, чи іншою особою.
Отже, зважаючи на те, що обставина наявності у відповідача декількох варіантів підпису унеможливила надання експертами категоричного висновку без додаткових зразків, які останнім надані не були, а також враховуючи, що матеріалами справи підтверджений факт укладення між відповідачем та АТ «Херсонгаз» договору про розподіл природного газу, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт не підписання ним договору постачання природного газу від 15.12.2021 № 15/12/21-ЕГ-274 та додатку № 1 до нього. Також судом відхиляються доводи відповідача, які ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 не є власником та користувачем приміщення, яке є об`єктом постачання природного газу, оскільки ці твердження не підтверджені жодним доказом. При цьому в матеріалах справі відсутні докази щодо повідомлення відповідачем позивача чи оператора системи розподілу щодо зміни споживача природного газу у спірних правовідносинах.
Водночас, вирішуючи питання про обґрунтованість здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про таке.
Як зазначалось судом, в межах цієї справи позивачем заявлений борг до відповідача за період з січня по червень 2022 року включно. Водночас, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" територію Херсонської міської територіальної громади з 01.03.2022 до 11.11.2022 включено переліку тимчасово окупованих рф територій України. Далі, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Херсонської міської територіальної громади перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.
У постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що правовий статус тимчасово окупованої території рф у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Ураховуючи наведене, об`єднана палата виснувала про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню до території Херсонської міської територіальної громади, починаючи з 01.03.2022.
За цих обставин, оскільки об`єкт газоспоживання відповідача знаходиться на території Херсонської міської територіальної громади, яка з 01.03.2022 по 11.11.2022 була тимчасово окупованою російською федерацією, нарахування та стягнення заборгованості за поставлений природний газ за період з березня по червень 2022 року включно є безпідставним в силу положень Закону, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а стягненню з відповідача підлягає лише заборгованість, що утворилася до початку тимчасової окупації, а саме за період з січня по лютий 2022 року включно. Також не підлягають задоволенню судом позовні вимоги про стягнення нарахованих на суму заборгованості за період березень-червень 2022 року штрафних санкцій, а також інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки ці вимоги мають похідний характер від основного зобов`язання.
За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг за спожитий природний газ у січні та лютому 2022 року в сумі 21488,56 грн. Оскільки бездіяльність відповідача, яка виявилась у несплаті вартості спожитого природного газу у зазначений період, суперечить вищевказаним норам права та договору, суд вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих на цю суму боргу. У зв`язку з цим, суд здійснив власний розрахунок нарахувань, заявлених позивачем, в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням дат початку прострочення зобов`язань (по зобов`язанню січня 2022 року - з 06.02.2022 та по зобов`язанню лютого 2022 року - з 06.03.2022) та із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, які діяли на час виникнення прострочення зобов`язань у спірних правовідносин. За результатом здійсненого судом розрахунку (пеня: за прострочення січня 2022 року - за період з 06.07.2022 по 06.08.2022 та за прострочення лютого 2022 року - за період з 06.07.2022 по 06.09.2022; 3% річних за прострочення січня та лютого 2022 року - за період з 06.07.2022 по 26.11.2024; інфляційні витрати за прострочення січня та лютого 2022 року за період з серпня 2022 року по жовтень 2024 року; штраф - 10% від суми боргу), судом встановлено, що з відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг в сумі 21488,56 грн, 3% річних в сумі 1543,81 грн, інфляційні втрати в сумі 4716,21 грн, пеню в сумі 1135,73 грн та штраф в сумі 2148,86 грн.
За вищевикладених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" підлягає частковому задоволенню у вказаних сумах.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 682,00 грн.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем були заявлені до стягнення з позивача понесені відповідачем витрати на правничу допомогу та витрати, пов`язані з оплатою вартості проведення експертизи.
Так, згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В цей же час, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, суд вважає необхідним понесені Радіоновою В.В. судові витрати покласти на відповідача та не відшкодовувати їх за рахунок позивача, оскільки: спір виник внаслідок несплати відповідачем фактично поставленого природного газу, тобто внаслідок неправильних дій відповідача, а відмова у задоволенні частини позовних вимог зумовлена виключно застосуванням спеціальних приписів статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; проведення судової почеркознавчої експертизи було ініційовано самим відповідачем для підтвердження його заперечень щодо не підписання договору, проте надання категоричного висновку виявилося неможливим через неподання відповідачем на запит експертів необхідних додаткових вільних та експериментальних зразків власного почерку і підпису; основні доводи відповідача під час розгляду справи були пов`язані із доведенням заперечень відповідача щодо неукладеності договору та неналежності йому об`єкта газоспоживання, які під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження та були відхилені судом.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ердгаз" (вул. Павлівська, 29, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38404559) основний борг в сумі 21488 грн 56 коп, 3% річних в сумі 1543 грн 81 коп, інфляційні втрати в сумі 4716 грн 21 коп, пеню в сумі 1135 грн 73 коп, штраф в сумі 2148 грн 86 коп та судовий збір в сумі 682 грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Судові витрати відповідача покласти на фізичну особу ОСОБА_1 .
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля
Судове рішення № 141502361, Господарський суд Одеської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/5235/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: