Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/6388/26
Номер провадження2/205/4515/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103857459.
Також 22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 2621799.
02.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77554165.
Позивач зазначає, що відповідач, отримавши кошти за вказаними договорами, належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, за розрахунками позивача, утворилася заборгованість у таких розмірах.
1.За Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року 150 200 грн. 00 коп., з яких 20 000 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом кредиту та 130 200 грн. 00 коп. заборгованість за процентами.
2.За Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року 59 175 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом кредиту, 49 275 грн. 00 коп. заборгованість за процентами та 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією.
3.За Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року 45 446 грн. 87 коп., з яких 13 342 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом позики, 31 860 грн. 70 коп. заборгованість за процентами, 213 грн. 47 коп. інфляційні втрати та 30 грн. 70 коп. три проценти річних.
Представник позивача вказує, що 29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року.
13.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року.
27.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року.
Надалі, 10.01.2023 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого, як зазначає представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року та Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року.
10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року.
У зв`язку з викладеним представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за вказаними договорами в загальному розмірі 254 821 грн. 87 коп., а також судовий збір у розмірі 3 822 грн. 33 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзиву на позовну заяву не подав. Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача разом з позовною заявою подав суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалами суду від 20.05.2026 року витребувано в Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відомості щодо належності відповідачу платіжних карток та виписки за відповідними рахунками. На виконання вказаних ухвал банк листами від 03.06.2026 року надав витребувані відомості та виписки, які долучено до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань не подав.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та відзиву не подав, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладене суд розглядає справу заочно та, оцінивши наявні у справі докази, виходить із таких фактичних обставин і мотивів.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103857459, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів із датою повернення 22.10.2021 року. Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором F36207.
Пунктом 1.5.2 Договору передбачено нарахування процентів за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у межах первісного строку кредитування. Пунктом 1.6 Договору встановлено стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 5,00 % на день. Порядок її застосування в разі продовження строку кредитування на стандартних умовах визначено пунктом 2.3 Договору. Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до Договору, на 22.10.2021 року передбачено повернення 20 000 грн. 00 коп. тіла кредиту, сплату 10 200 грн. 00 коп. процентів та 3 000 грн. 00 коп. разової комісії за надання кредиту. Відповідні умови також відображено в паспорті споживчого кредиту.
З відомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення вбачається, що з 23.09.2021 року по 22.10.2021 року проценти нараховувалися по 340 грн. 00 коп. на день, а з 23.10.2021 року по 21.12.2021 року по 1 000 грн. 00 коп. на день із посиланням на пункти 1.6 та 2.3.1.2 Договору.
Судом також встановлено, що 29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-12/2021-45. У реєстрі боржників до вказаного Договору факторингу за записом № 1395 зазначено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103857459 у загальному розмірі 93 200 грн. 00 коп., з яких 20 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 73 200 грн. 00 коп. заборгованість за процентами.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01. У реєстрі боржників до цього Договору за кредитним договором № 103857459 зазначено заборгованість у загальному розмірі 150 200 грн. 00 коп., з яких 20 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту та 130 200 грн. 00 коп. заборгованість за процентами (а. с. 108).
Судом встановлено, що 22.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 також було укладено Договір про споживчий кредит № 2621799, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 9 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів із датою повернення 22.10.2021 року. Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором U34613.
Пунктом 1.5.2 Договору передбачено нарахування процентів за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у межах первісного строку кредитування. Пунктом 1.6 Договору встановлено стандартну (базову) процентну ставку в розмірі 5,00 % на день, а пунктом 1.5.1 разову комісію за надання кредиту в розмірі 900 грн. 00 коп. Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до Договору, на 22.10.2021 року передбачено повернення 9 000 грн. 00 коп. тіла кредиту, сплату 3 375 грн. 00 коп. процентів та 900 грн. 00 коп. комісії. Відповідні умови також відображено в паспорті споживчого кредиту.
Матеріалами справи також підтверджено, що 13.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79. У реєстрі боржників до вказаного Договору факторингу за кредитним договором № 2621799 зазначено заборгованість у загальному розмірі 40 275 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 30 375 грн. 00 коп. заборгованість за процентами та 900 грн. 00 коп. заборгованість за комісією (а. с. 75).
Крім того, судом встановлено, що 02.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77554165, підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами зазначеного Договору відповідачу надано позику в розмірі 13 342 грн. 00 коп. строком на 30 днів із датою повернення 02.10.2021 року.
Договором передбачено базову процентну ставку в розмірі 1,99 % на день та знижену процентну ставку в розмірі 0,70 % на день, яка застосовується відповідно до умов програми лояльності. У додатку № 1 до Договору проценти за погоджений 30-денний строк визначено в розмірі 2 787 грн. 81 коп., а загальну суму платежу на 02.10.2021 року в розмірі 16 129 грн. 81 коп. Договором також передбачено ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,70 % на день із застереженням про її незастосування в період карантину.
Судовим розглядом також встановлено, що 27.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 27/01/2022. У реєстрі боржників до вказаного Договору факторингу за договором позики № 77554165 зазначено заборгованість у загальному розмірі 45 202 грн. 70 коп., з яких 13 342 грн. 00 коп. заборгованість за тілом позики та 31 860 грн. 70 коп. заборгованість за процентами (а. с. 84).
Також судом встановлено, що 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. На цей Договір та доданий до нього реєстр боржників позивач посилається як на підставу набуття прав вимоги за Договором про споживчий кредит № 2621799 та Договором позики № 77554165.
Факт отримання відповідачем коштів за вказаними договорами підтверджується виписками Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», наданими на виконання ухвал суду від 20.05.2026 року. З виписок вбачається зарахування 02.09.2021 року коштів у сумі 13 342 грн. 00 коп., а 22.09.2021 року коштів у сумах 20 000 грн. 00 коп. та 9 000 грн. 00 коп. Належність відповідачу платіжних карток, на які перераховано кошти, підтверджується листами банку від 03.06.2026 року.
За розрахунком позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103857459 становить 150 200 грн. 00 коп., з яких 20 000 грн. 00 коп. тіло кредиту та 130 200 грн. 00 коп. проценти. За Договором про споживчий кредит № 2621799 позивач визначив заборгованість у розмірі 59 175 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. тіло кредиту, 49 275 грн. 00 коп. проценти та 900 грн. 00 коп. комісія. За Договором позики № 77554165 позивач заявив до стягнення 45 446 грн. 87 коп., з яких 13 342 грн. 00 коп. тіло позики, 31 860 грн. 70 коп. проценти, 213 грн. 47 коп. інфляційні втрати та 30 грн. 70 коп. три проценти річних.
Оскільки позивач наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує та кредитну заборгованість не погашає, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Щодо наявності у позивача права вимоги за вказаними договорами суд вказує про наступне.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання їй своїх прав за правочином. За статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов`язання. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права попереднього кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують передані права, та інформацію, необхідну для їх здійснення. Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що право вимоги, яке не має особистого характеру, може бути предметом договору купівлі-продажу. До продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати клієнтові грошові кошти за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника. За статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути, зокрема, наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав. Відповідно до статті 1083 ЦК України в редакції, чинній на час спірних відступлень, можливість подальшого відступлення фактором грошової вимоги визначається договором факторингу.
У постанові від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відступлення права вимоги має наслідком заміну кредитора в конкретному зобов`язанні. У постанові від 01.07.2025 року у справі № 910/2578/24 Верховний Суд наголосив, що обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, визначаються зобов`язанням, у якому відбулося відступлення. Отже, позивач має довести перехід до нього права вимоги саме за тим договором, на якому ґрунтується позов. Для цього суд оцінює договори про відступлення та записи в реєстрах боржників у сукупності з документами, що підтверджують виникнення відповідного зобов`язання.
За Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року перехід права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підтверджується Договором факторингу № 29-12/2021-45 від 29.12.2021 року та записом № 1395 у реєстрі боржників до нього. Подальший перехід цієї вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підтверджується Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року та відповідним записом у реєстрі боржників (а. с. 108).
За Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року перехід права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підтверджується Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року та відповідним записом у реєстрі боржників (а. с. 75).
За Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року перехід права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» підтверджується Договором факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року та відповідним записом у реєстрі боржників (а. с. 84).
Подальший перехід прав вимоги за Договором про споживчий кредит № 2621799 та Договором позики № 77554165 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підтверджується Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року та відповідними записами в реєстрі боржників до нього.
У реєстрах боржників зазначено відомості, які дають змогу ідентифікувати ОСОБА_1 та кожен із договорів, за якими відступлено права вимоги. Оцінивши договори та реєстри в їх сукупності, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за всіма трьома договорами.
Водночас зазначення певної суми в реєстрі боржників саме по собі не підтверджує правомірності її нарахування. Відповідно до статті 514 ЦК України позивач має право вимагати виконання зобов`язань у тому обсязі, у якому відповідні вимоги належали попередньому кредиторові. Тому розмір заборгованості, що підлягає стягненню, суд визначає за умовами кожного договору, доказами надання коштів та результатами перевірки заявлених нарахувань.
Щодо факту укладення договорів та отримання відповідачем коштів суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі. За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України письмової форми правочину додержано, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, зокрема електронних, і правочин підписано його стороною або сторонами. Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за домовленістю сторін за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Письмову форму кредитного договору передбачено частиною першою статті 1055 ЦК України. За частиною першою статті 1047 ЦК України письмова форма є обов`язковою і для договору позики, якщо позикодавцем є юридична особа. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» письмова форма договору про споживчий кредит може бути додержана шляхом його оформлення у вигляді електронного документа відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». За змістом статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» сама електронна форма документа не є підставою для заперечення його юридичної сили або допустимості як доказу.
Згідно з частинами третьою та шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту). Договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка зробила пропозицію, відповіді про її прийняття. Така відповідь, зокрема, може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення або заповнення електронної форми, підписаних у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За змістом пункту 6 частини першої статті 3 цього Закону такий підпис є алфавітно-цифровою послідовністю, яку особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, додає до електронних даних і надсилає іншій стороні. Відповідно до частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такий підхід до оцінки письмової форми договору, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Судом установлено, що в матеріалах справи містяться Договори про споживчий кредит № 103857459 та № 2621799 від 22.09.2021 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , а також Договір позики № 77554165 від 02.09.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . У договорах зазначено сторони, суми кредитів і позики, строки повернення коштів та умови сплати процентів. Договори про споживчий кредит підписано відповідачем електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами F36207 та U34613 відповідно. У Договорі позики № 77554165 та додатку № 1 до нього також зазначено реквізити електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором. Зміст договорів і відомості про їх підписання підтверджують прийняття відповідачем викладених у них умов та додержання письмової форми.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей позичальникові. У зв`язку з цим суд перевірив фактичне перерахування коштів за кожним із договорів.
На виконання ухвал суду від 20.05.2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» надало відомості про належність відповідачу платіжних карток та виписки за рахунком. Відповідно до виписок 02.09.2021 року відповідачу зараховано 13 342 грн. 00 коп. за Договором позики № 77554165. 22.09.2021 року відповідачу окремими операціями зараховано 20 000 грн. 00 коп. за Договором про споживчий кредит № 103857459 та 9 000 грн. 00 коп. за Договором про споживчий кредит № 2621799. Належність відповідачу карток, на які перераховано кошти, підтверджується листами банку від 03.06.2026 року.
Оцінивши договори, додатки до них і банківські документи в сукупності, суд доходить висновку, що сторони погодили істотні умови договорів та додержалися письмової форми їх укладення. Банківськими виписками підтверджено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» обов`язку з надання коштів за обома кредитними договорами, а також передання відповідачу коштів за Договором позики № 77554165, з моменту якого цей Договір є укладеним.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредитів та позики суд зазначає про наступне.
Відповідно до статей 526 та 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк. За змістом статей 599, 610 та 612 ЦК України належне виконання припиняє зобов`язання, а невиконання його у встановлений строк є порушенням зобов`язання і свідчить про прострочення боржника.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти в тій самій сумі, яку він отримав, у строк та в порядку, встановлених договором. Обов`язок позичальника повернути кредит прямо передбачено частиною першою статті 1054 ЦК України. Частина друга цієї статті передбачає застосування до кредитних відносин положень про позику, якщо інше не встановлено правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору. Отже, після спливу встановленого договором строку кредитор має право вимагати в судовому порядку повернення фактично отриманої та непогашеної суми кредиту або позики.
У постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що кредитор вправі вимагати судового захисту шляхом стягнення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів. У цій справі строки повернення коштів прямо визначені договорами, тому момент виконання обов`язку відповідача суд визначає відповідно до частини першої статті 530 ЦК України та умов кожного з договорів.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 910/3105/21 Верховний Суд зазначив, що банківські виписки за особовим або картковим рахунком можуть бути належним доказом щодо тіла кредиту та підлягають оцінці разом з іншими доказами фактичного виконання договору. Самого розрахунку заборгованості для встановлення суми видачі та повернення коштів недостатньо. У цій справі виписки АТ «ПУМБ» підтверджують фактичне зарахування відповідачу коштів за кожним із трьох договорів, а надані розрахунки та записи в реєстрах боржників відображають непогашені залишки основного боргу.
Як установлено судом, за Договором про споживчий кредит № 103857459 відповідач отримав 20 000 грн. 00 коп., за Договором про споживчий кредит № 2621799 9 000 грн. 00 коп., а за Договором позики № 77554165 13 342 грн. 00 коп. Строк повернення коштів за обома кредитними договорами сплив 22.10.2021 року, а за договором позики 02.10.2021 року. За наданими розрахунками залишок основного боргу за кожним із договорів дорівнює фактично отриманій сумі. Доказів про повне або часткове погашення основного боргу матеріали справи не містять.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредитів та позики в загальному розмірі 42 342 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення процентів за користування кредитами та позикою суд зазначає нижченаведене.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право одержувати від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором. За частиною першою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина друга цієї статті передбачає застосування до відносин за кредитним договором положень про позику, якщо інше не встановлено нормами про кредит і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються кредитним договором. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, строк кредитування, процентна ставка, її тип і порядок обчислення. Отже, для визначення суми процентів суд установлює погоджену сторонами ставку, період її застосування та суму, на яку вона нараховується.
За змістом частини першої статті 530 та частини першої статті 612 ЦК України позичальник повинен повернути кошти в установлений договором строк, а після його спливу в разі неповернення коштів є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Частина перша статті 1050 ЦК України передбачає, що у разі несвоєчасного повернення позики позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною другою статті 625 ЦК України розмір процентів річних за прострочення становить три проценти, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
У постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після спливу погодженого строку кредитування. У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що після прострочення проценти можуть нараховуватися за частиною другою статті 625 ЦК України в розмірі, встановленому законом або договором. Для застосування договірної ставки суд має з`ясувати, чи погодили сторони її саме як міру відповідальності за прострочення.
Відповідно до статей 213 та 637 ЦК України умови договору підлягають тлумаченню з урахуванням змісту договору в цілому та взаємозв`язку його положень. Якщо сторони пов`язали зміну своїх прав та обов`язків із настанням певної обставини, застосуванню підлягає частина перша статті 212 ЦК України. Тому при вирішенні питання про нарахування процентів за продовжений строк суд установлює, яку саме обставину сторони визначили як підставу для продовження строку та чи підтверджено її настання доказами. За частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок довести обставини, на яких ґрунтується вимога про стягнення таких процентів, покладається на позивача.
За Договором про споживчий кредит № 103857459 сторони погодили первісний строк кредитування тривалістю 30 днів із датою повернення кредиту 22.10.2021 року. Відповідно до пунктів 1.5.2 та 2.2.2 Договору проценти за цей строк нараховуються за ставкою 1,70 % на день, починаючи з дня, наступного за днем надання кредиту. За період з 23.09.2021 року по 22.10.2021 року проценти становлять 10 200 грн. 00 коп. (20 000 грн. 00 коп. * 1,70 % * 30 днів). Ця сума відповідає графіку платежів та відомості про щоденні нарахування та погашення.
З указаної відомості також вбачається, що з 23.10.2021 року по 21.12.2021 року кредитодавець нарахував 60 000 грн. 00 коп. процентів за базовою ставкою 5,00 % на день (20 000 грн. 00 коп. * 5,00 % * 60 днів), посилаючись на пункти 1.6 та 2.3.1.2 Договору. Зі змісту цих положень у взаємозв`язку з пунктом 2.3.2 Договору вбачається, що базова ставка застосовується як плата за користування кредитом у разі продовження строку кредитування на стандартних умовах. Зазначені положення не встановлюють ставку 5,00 % на день як міру відповідальності за прострочення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Відомість відображає нарахування за цією ставкою, однак за сукупністю доказів суд не встановив настання передбаченої Договором обставини, з якою сторони пов`язали продовження строку після 22.10.2021 року. Отже, підстав для стягнення нарахованих за цей період 60 000 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом немає.
Усього у відомості відображено 70 200 грн. 00 коп. процентів. У реєстрі до Договору факторингу від 29.12.2021 року зазначено 73 200 грн. 00 коп. процентів. Різниця в розмірі 3 000 грн. 00 коп. дорівнює сумі разової комісії, яку у відомості зазначено окремим рядком. Підстав для включення цієї суми до складу процентів суд не встановив. У реєстрі до Договору про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 року зазначено 130 200 грн. 00 коп. процентів. Щодо різниці в розмірі 60 000 грн. 00 коп. між заявленою сумою та сумою процентів за відомістю матеріали справи не дають змоги встановити період, ставку та підстави її нарахування.
Таким чином, за Договором про споживчий кредит № 103857459 стягненню підлягають 10 200 грн. 00 коп. процентів за погоджений строк кредитування. У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 120 000 грн. 00 коп. слід відмовити.
За Договором про споживчий кредит № 2621799 сторони погодили первісний строк кредитування тривалістю 30 днів із датою повернення кредиту 22.10.2021 року. Відповідно до пунктів 1.5.2 та 2.2.2 Договору проценти за період з 23.09.2021 року по 22.10.2021 року становлять 3 375 грн. 00 коп. (9 000 грн. 00 коп. * 1,25 % * 30 днів), що відповідає графіку платежів.
У реєстрі до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року за цим кредитним договором зазначено 30 375 грн. 00 коп. процентів. Різниця між цією сумою та процентами за первісний строк становить 27 000 грн. 00 коп., що арифметично відповідає 60 дням нарахування за базовою ставкою 5,00 % на день (9 000 грн. 00 коп. * 5,00 % * 60 днів). Зі змісту пунктів 1.6, 2.3.1.2 та 2.3.2 Договору вбачається, що базова ставка передбачена для нарахування плати за користування кредитом у межах продовженого строку кредитування. Сам розмір суми, внесеної до реєстру, не підтверджує настання обставини, з якою Договір пов`язує продовження цього строку. В матеріалах справи відсутні докази того, що строк кредитування було продовжено після 22.10.2021 року, а зазначені положення Договору не дають підстав застосовувати базову ставку як міру відповідальності за прострочення за частиною другою статті 625 ЦК України.
Період, ставка та підстави нарахування ще 18 900 грн. 00 коп. процентів, які становлять різницю між заявленою сумою процентів та сумою, зазначеною у реєстрі до Договору факторингу, матеріалами справи не підтверджені.
Таким чином, за Договором про споживчий кредит № 2621799 стягненню підлягають 3 375 грн. 00 коп. процентів за погоджений строк кредитування. У задоволенні вимоги про стягнення решти процентів у розмірі 45 900 грн. 00 коп. слід відмовити.
За Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року сторони погодили строк позики тривалістю 30 днів із датою повернення 02.10.2021 року. У додатку № 1 до Договору визначено, що проценти за цей строк становлять 2 787 грн. 81 коп. Ця сума підлягає стягненню відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України як погоджена сторонами плата за користування позикою.
Тлумачачи умови Договору за правилами статей 213 та 637 ЦК України, суд ураховує, що пункт 17 Договору в сукупності з умовами, наведеними в таблиці пункту 2 Договору, передбачає ставку 2,70 % на день за понадстрокове користування позикою із застереженням про її незастосування в період карантину. Зазначений у розрахунку позивача період з 03.10.2021 року по 27.01.2022 року охоплюється періодом дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 та продовженого постановами від 22.09.2021 року № 981 і від 15.12.2021 року № 1336. За таких обставин договірна ставка за понадстрокове користування позикою до цього періоду не застосовується. Вимоги про інфляційні втрати та три проценти річних суд оцінює окремо відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення позики позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як установлено судом, строк повернення позики сплив 02.10.2021 року. У зв`язку з неповерненням позики у встановлений строк позивач нарахував 213 грн. 47 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 70 коп. трьох процентів річних. Заявлені нарахування припадають на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236.
Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у період заявлених нарахувань, споживач звільнявся від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, допущене в період дії карантину. У постанові від 03.06.2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд дійшов висновку, що це звільнення поширюється на нараховані за відповідний період три проценти річних та інфляційні втрати за частиною другою статті 625 ЦК України.
Оскільки заявлені суми нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором споживчої позики в період дії зазначеного звільнення від відповідальності, суд доходить висновку, що в задоволенні вимог про стягнення 213 грн. 47 коп. інфляційних втрат та 30 грн. 70 коп. трьох процентів річних слід відмовити.
Таким чином, за Договором позики № 77554165 стягненню підлягають лише 2 787 грн. 81 коп. процентів за погоджений строк позики.
Щодо стягнення комісії за Договором про споживчий кредит № 2621799 суд зазначає про таке.
Згідно пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час укладення Договору, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. За пунктом 10 частини першої статті 12 цього Закону в договорі про споживчий кредит зазначається порядок сплати комісій із визначенням кількості, розміру та періодичності платежів у графіку платежів.
Водночас за частинами першою та другою статті 11 цього Закону споживач має право не частіше одного разу на місяць безоплатно отримувати на свою вимогу інформацію про стан кредитної заборгованості. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону умови договору, які обмежують установлені ним права споживача, є нікчемними.
У постанові від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22 Верховний Суд, оцінюючи умови договорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», звернув увагу на нікчемність умов про щомісячну плату за обслуговування кредиту, коли кредитодавець не визначив і не довів, які саме послуги надаються за таку плату. У постанові від 01.07.2025 року у справі № 910/2578/24 Верховний Суд урахував разовий характер комісії, передбаченої пунктом 1.5.1 договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», та її погодження позичальником під час укладення договору.
Як установлено судом, пунктом 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року передбачено разову комісію саме за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 900 грн. 00 коп. (9 000 грн. 00 коп. ? 10 %). Відповідно до пунктів 1.4 та 2.2.1 Договору і графіка платежів комісію належало сплатити 22.10.2021 року. Її суму окремо зазначено в графіку платежів і враховано в загальних витратах за кредитом, відображених у паспорті споживчого кредиту.
Спірна комісія є одноразовим платежем, пов`язаним із фактичним наданням кредиту. Умова про її сплату не обмежує право відповідача на безоплатне отримання інформації про стан кредитної заборгованості. Факт надання кредиту в сумі 9 000 грн. 00 коп. підтверджується банківською випискою. У реєстрі боржників до Договору факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року комісію в розмірі 900 грн. 00 коп. зазначено окремо у складі переданої вимоги (а. с. 75). Відомостей про її сплату матеріали справи не містять.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 900 грн. 00 коп. разової комісії за надання кредиту за Договором про споживчий кредит № 2621799 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З огляду на вищенаведене у його сукупності, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню у судовому порядку заборгованість у таких розмірах: 1) за Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року 30 200 грн. 00 коп., з яких 20 000 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом кредиту та 10 200 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом за період з 23.09.2021 року по 22.10.2021 року; 2) за Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року 13 275 грн. 00 коп., з яких 9 000 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом кредиту, 3 375 грн. 00 коп. проценти за користування кредитом за період з 23.09.2021 року по 22.10.2021 року та 900 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту; 3) за Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року 16 373 грн. 98 коп., з яких 13 342 грн. 00 коп. становить заборгованість за тілом позики, 2 787 грн. 81 коп. проценти за користування позикою в межах погодженого 30-денного строку, 213 грн. 47 коп. інфляційні втрати та 30 грн. 70 коп. три проценти річних.
В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість з огляду на вищенаведені мотиви та вимоги матеріального закону.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно частин першої третьої статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи ці витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яку сторона сплатила або має сплатити. Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис відповідних робіт і послуг.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд установлює на підставі поданих сторонами доказів. За пунктом 3 частини другої цієї статті в разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пунктів 1 і 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат суд ураховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру предмету спору з огляду на ціну позову та значення справи для сторін.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є винагородою адвоката за надання правничої допомоги. При встановленні його розміру враховуються, зокрема, складність справи та витрачений адвокатом час. Розмір гонорару має бути розумним.
У постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд оцінює їх реальність, необхідність і розумність розміру з урахуванням конкретних обставин справи. У постанові від 17.03.2025 року у справі № 405/6278/22 Верховний Суд розмежував зменшення витрат за частинами четвертою шостою статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та розподіл витрат за статтею 141 ЦПК України. Під час розподілу суд може з власної ініціативи відмовити у відшкодуванні частини витрат за критеріями частини третьої цієї статті, зазначивши, які саме витрати та з яких підстав залишаються за стороною, що їх понесла.
Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість послуг погоджується сторонами в заявках на надання юридичної допомоги, які є його невід`ємними додатками.
Як вбачається із заявки № 1776 від 01.01.2026 року, сторони погодили надання юридичної допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Вартість усної консультації з вивченням документів тривалістю дві години визначено в розмірі 4 000 грн. 00 коп., складання позовної заяви тривалістю шість годин у розмірі 18 000 грн. 00 коп., а вивчення документації клієнта з підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики тривалістю одну годину у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Згідно з витягом з акта № 18 від 30.01.2026 року Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надало позивачу послуги у цій справі на загальну суму 25 000 грн. 00 коп.
Частка задоволених позовних вимог становить близько 23,39 %. За загальним правилом пропорційного розподілу на відповідача припадало б 5 847 грн. 69 коп. витрат на правничу допомогу. Вирішуючи, яку частину цієї суми належить покласти на відповідача, суд ураховує характер та обсяг робіт, зазначених у заявці й акті.
Позовна заява охоплює три договори, що потребувало опрацювання документів щодо видачі коштів, розрахунків заборгованості та переходу прав вимоги. У ході розгляду справи суд витребував банківські виписки. Водночас представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а заявлені до відшкодування послуги стосуються підготовки позову. Із наведеного в заявці опису усної консультації та підготовки аналітичної довідки не вбачається, який обсяг цих робіт мав самостійне значення для розгляду справи поза межами опрацювання документів і правових підстав під час складання позовної заяви. Тому частку витрат на консультацію та аналітичну довідку, яка за загальним правилом припадала б на відповідача, у розмірі 1 637 грн. 35 коп. суд залишає за позивачем.
Пропорційна частка витрат на складання позовної заяви становить 4 210 грн. 34 коп. Ураховуючи однотипність вимог за договорами та стандартну структуру позовної заяви, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 4 000 грн. 00 коп. витрат на її складання. Решту пропорційної частки витрат за цією послугою в розмірі 210 грн. 34 коп. суд залишає за позивачем на підставі пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволено в загальному розмірі 59 604 грн. 81 коп. (30 200 грн. 00 коп. + 13 275 грн. 00 коп. + 16 129 грн. 81 коп.) із заявлених 254 821 грн. 87 коп. З урахуванням сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 822 грн. 33 коп. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 894 грн. 07 коп. судового збору (3 822 грн. 33 коп. * 59 604 грн. 81 коп. / 254 821 грн. 87 коп.).
На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 212, 213, 512514, 517, 526, 530, 599, 610, 612, 625627, 629, 637639, 656, 10461050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1083 ЦК України, статтею 3 та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статтями 1, 8, 1113 та пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у відповідний період, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 280282 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року в загальному розмірі 30 200 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн. 00 коп. та заборгованості за процентами у період дії кредитного договору, а саме з 22.09.2021 року по 22.10.2021 року у розмірі 10 200 грн. 00 коп.
3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів поза межами дії Договору про споживчий кредит № 103857459 від 22.09.2021 року, тобто за період з 23.10.2021 року по 21.12.2021 року у розмірі 120 000 грн. 00 коп. відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) за Договором про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року у загальному розмірі 13 275 грн. 00 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами у період дії кредитного договору, а саме з 22.09.2021 року по 22.10.2021 року у розмірі 3 375 грн. 00 коп. та заборгованості за комісіями у розмірі 900 грн. 00 коп.
5. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів поза межами дії Договору про споживчий кредит № 2621799 від 22.09.2021 року, тобто за період з 23.10.2021 року по 21.12.2021 року у розмірі 45 900 грн. 00 коп. відмовити.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором позики № 775544165 від 02.09.2021 року у загальному розмірі 16 129 грн 81 коп., з яких 13 342 грн 00 коп. становить заборгованість за тілом позики, а 2 787 грн 81 коп. заборгованість за процентами за користування позикою протягом погодженого 30-денного строку з датою повернення позики 02.10.2021 року.
7. У задоволенні позовних вимог за Договором позики № 77554165 від 02.09.2021 року про стягнення процентів, нарахованих після спливу погодженого строку позики за період з 03.10.2021 року по 27.01.2022 року, у розмірі 29 072 грн 89 коп., інфляційних втрат у розмірі 213 грн 47 коп. та трьох процентів річних у розмірі 30 грн 70 коп. відмовити.
8. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
9. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 894 грн. 07 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.
Судове рішення № 141502350, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 10.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/6388/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: