Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
______________________________
УХВАЛА
про задоволення скарги на бездіяльність приватного виконавця
"10" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/5382/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання А.І. Драгановій
за участю представників:
від позивача не з`явився,
від скаржника (відповідача) Петров В.С.,
від третьої особи не з`явився,
від ВДВС не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіра Артема Дмитровича (вх. № 2-1993/26 від 19.10.2026) по справі № 916/5382/24 за позовом фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5382/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання на 07.01.2025 р.; залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради.
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позовну заяву фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а, задоволено повністю, а саме: виселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни; стягнуто з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на користь фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
17 листопада 2025 року Господарським судом Одеської області (суддя Рога Н.В.) видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/5382/24 закрито. В решті касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі №916/5382/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8478,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 11.05.2026 задоволено заяву (вх. № 2-158/26 від 04.02.2026) Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі № 916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь Фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.
15 травня 2026 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 року судом видано відповідний наказ про примусове виконання ухвали.
19.10.2026 р. від Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця (вх. № 2-1993/26), згідно з якою скаржник просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Ізмаїл) Парапіра Артема Дмитровича по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 р. по справі № 916/5382/24;
- зобов`язати начальника Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( м. Ізмаїл) Парапіра Артема Дмитровича по виконавчому провадженні № 81215965 виконати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 р. відповідно до Закону України Про виконавче провадження;
- стягнути з Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Ізмаїл) витрати на професійну правову допомогу розмірі 6000,00 грн.
Так, скаржник заявляє, що 09.06.2026 Ізмаїльський відділ Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Ізмаїл) прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 916/5382/24, виданого 15.05.2026, а також запропонував боржнику виконати рішення суду протягом 10 днів.
Проте, як стверджує скаржник, Браславська О.О., як боржник, не виконала добровільно наказ Господарського суду Одеської області № 916/5382/24, а начальник Ізмаїльського відділу ДВС (м. Ізмаїл) - Парапір А.Д. не прийняв належні міри по його виконанню.
У подальшому, як повідомляє скаржник, 07.07.2026 ФОП Браславська О.О. надала заяву про визнання виконавчого документа від 15.05.2026 таким, що не підлягає задоволенню по справі № 916/5382/24. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2026, яка постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 залишена без змін, відмовлено у задоволенні заяви ФОП Браславської О.О. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає задоволенню.
Однак, як зазначає скаржник, згідно з інформацією, наявною в Автоматизованої системі виконавчого провадження по виконавчому провадженню № 81215965 від 15.10.2026, з 09.06.2026 ніяких процесуальних дій Ізмаїльський відділ ДВС не проводить.
Відтак, заявник наголошує, що Ізмаїльський відділ ДВС не виконує вимоги ст.63 Закону України Про виконавче провадження, порушує встановлений закон процес виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2026 р. прийнято скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Ізмаїл) Парапір Артема Дмитровича (вх. № 2-1993/26 від 19.10.2026) у порядку ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/5382/24 до провадження, при цьому розгляд скарги призначено у засіданні суду на 10 листопада 2026 р. о 10:30 год.
06.11.2026 р. від Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 38422/26), відповідно до якої заявник просить суд дозволити адвокату Петрову Володимиру Степановичу - представнику Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, брати участь у судовому засіданні 10.11.2026 о 10:30 год з розгляду скарги на бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Ізмаїл) Парапір Артема Дмитровича у справі № 916/5382/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2026 р. задоволено заяву Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про участь у судовому засіданні по справі № 916/5382/24, яке призначене на 10 листопада 2026 р. о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).
09.11.2026 від фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 38831/26), відповідно до яких позивач просить відмовити у задоволенні скарги Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця, обґрунтованих самим лише фактом нездійснення вселення до спірного приміщення. Так, в обґрунтування вказаних заперечень позивач зазначає про фактичний стан предмета вселення та неможливість виконання наказу у визначений спосіб. Як стверджує позивач, стаття 67 Закону України Про виконавче провадження визначає примусове вселення як забезпечення безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його перебування в ньому. Державний виконавець не уповноважений створювати замість зруйнованих конструкцій нове приміщення або змінювати зміст судового наказу. Фізичний стан об`єкта має вирішальне значення для оцінки реальної можливості вселення.
Крім того, позивач повідомляє, що рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2026 у справі № 916/1879/26 позов ФОП Браславської О. О. задоволено частково та розірвано договір оренди від 02.09.2019, укладений між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради, щодо приміщень. Рішення про розірвання договору підтверджує істотну зміну юридичних обставин, на які посилається сторона боржника.
У судовому засідання 10.11.2026 р. скаржник - Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія просив суд скаргу задовольнити, при цьому не розглядати вимогу, заявлену у п. 3 скарги, щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.
Представники позивача, третьої особи та ВДВС у судове засідання 10.11.2026 р. не з`явилися, при цьому ВДВС та третя особа пояснення на скаргу не надали.
Так, за приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення представників скаржника, розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, господарський суд зазначає наступне.
Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, позовну заяву фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова) буд 33-а, задоволено повністю, а саме: виселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни; стягнуто з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на користь фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
17 листопада 2025 року Господарським судом Одеської області (суддя Рога Н.В.) видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/5382/24 закрито. В решті касаційну скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни на користь Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8478,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 11.05.2026 задоволено заяву (вх. № 2-158/26 від 04.02.2026) Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про поворот виконання рішення суду у справі № 916/5382/24 та здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.
Так, 15 травня 2026 року на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 року судом видано відповідний наказ про примусове виконання ухвали, якою здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни, а також вселено Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Наразі суд зазначає, що у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, про що неодноразово наголошувалося Європейським Судом з прав людини (Справа ЄСПЛ Горнсбі проти Греції, від 19.03.1997, Жовнер проти України від 29.06.2004), Конституційним Судом України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012; перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012; абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).
09.06.2026 р. державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Давидовою Вікторією Іллівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81215965 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/5382/24 від 15.05.2026 щодо вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, при цьому постановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 днів.
Також 09.06.2026 р. державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про утворення виконавчої групи у виконавчому провадженні № 81215965, відповідно до якої постановлено утворити виконавчу групу при Ізмаїльському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з метою примусового виконання в рамках виконавчого провадження ВП № 812159652, затверджено наступний склад виконавчої групи: керівник групи Папір Артем Дмитрович, член групи Давидова Вікторія Іллівна.
У подальшому - 10.08.2026 Ізмаїльський відділ Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24 за позовом фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2026 р. у задоволенні заяви (вх. № 2-1578/26 від 10.08.2026) Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 916/5382/24 відмовлено.
Разом з тим, як стверджує скаржник, наразі наказ від 15.05.2026 на примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/5382/24 від 11.05.2026 не виконаний, водночас державним виконавцем не вчиняються жодні дії спрямовані на виконання наказу .
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Метою виконавчого провадження є задоволення вимог стягувачів.
Положеннями статті 10 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України Про виконавче провадження).
Згідно з ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження регламентовано статтею 19 указаного Закону, у частині восьмій якої вказано, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягував перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
Виконання рішення про вселення стягувача визначено статтею 67 Закону України Про виконавче провадження.
Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.
У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.
Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.
У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
Разом з тим, як встановлено судом та зазначається скаржником, державним виконавцем після звернення до суду з заявою про зміну способу виконання рішення по справі № 916/5382/24 не вчинялися жодні інші дії.
Статтею 32 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Натомість, у матеріалах справи відсутні докази відкладення державним виконавцем проведення виконавчих дій.
Крім того, щодо посилань боржника ФОП Браславської О.О. на рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2026 по справі № 916/1879/26, яким позовну заяву фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни задоволено частково, а саме: розірвано укладений між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради 02.09.2019 договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м, а також стягнуто з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на користь ФОП Браславської О.О. витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, як на істотну зміну юридичних обставин, господарський суд зазначає, що станом на день розгляду даної скарги вказане рішення не набрало законної сили. При цьому розірвання договору оренди не скасовує ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 про поворот виконання рішення суду та не припиняє обов`язку виконання судового рішення, на примусове виконання якого було видано наказ господарського суду від 15.05.2026. Однак, у разі набрання рішенням від 28.10.2026 по справі № 916/1879/26 законної сили, встановлені господарським судом обставини можуть бути підставою для звернення ФОП Браславською О.О. до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тощо.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
У рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Таким чином, наведені вище норми законодавства свідчать, що державний виконавець зобов`язаний був вчинити всі необхідні дії для фактичного виконання рішення суду, чого останнім здійснено не було, доказів протилежно до суду не надано.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
При цьому з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог скарги Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіра Артема Дмитровича (вх. № 2-1993/26 від 19.10.2026) щодо примусового виконання наказу від 15 травня 2026 року, виданого на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 про поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь Фізичної особи підприємця Браславської Олени Олександрівни, та вселення Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а, з огляду на що скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 339-1, 340, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Скаргу Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія на бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіра Артема Дмитровича (вх. № 2-1993/26 від 19.10.2026) по справі № 916/5382/24 за позовом фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни до Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення задовольнити.
2. Визнати незаконною бездіяльність начальника Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіра Артем Дмитрович щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 р. по справі № 916/5382/24.
3. Зобов`язати начальника Ізмаїльського відділу Державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Парапіра Артема Дмитровича у виконавчому провадженні № 81215965 виконати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 р. відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 16.11.2026 р.
Суддя В.С. Петров
Судове рішення № 141502232, Господарський суд Одеської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/5382/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: