Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 204/5399/24
Провадження № 1-кп/204/414/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000217, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2023 року,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а також заявив клопотання про продовження строку дії покладених обов`язків на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання пояснив, що метою застосування до обвинувачених запобіжних заходів є виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність ризиків та достатність підстав вважати, що обвинувачені можуть здійснити наведені дії, з огляду на приписи ч. 2 ст. 177 КПК України і є підставою для застосування запобіжного заходу, а наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують тримання осіб під вартою та дають підстави для його продовження. Так, обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки останні вчинили кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Обвинувачені можуть незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків, а також володіють інформацією, щодо повних анкетних даних свідків, які були присутні під час проведення слідчих дій за даним кримінальним провадженням. У разі встановлення вказаних осіб, останні можуть намагатися впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. За таких обставин ризик впливу на інших обвинувачених та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Відтак, з огляду на ту обставину, що допитані не всі свідки у даному кримінальному провадженні, є підстави вважати про існування вказаного ризику. Крім цього, є наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, враховуючи те, що обвинувачені до моменту їх затримання займалися незаконною діяльністю тривалий час, не мають офіційних джерел доходу. Крім цього, слід взяти до уваги, що вказане кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 , думку якої підтримали обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не заперечувала проти задоволення клопотань прокурора.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданих клопотаннях, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей ч. 1 ст. 194 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин, передбачених ст. 178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Так, у своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлено наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики продовжують існувати, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть їм запобігти.
Суд приходить до висновку, що наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Суд, при визначенні можливості переховування обвинувачених від суду, враховує: тяжкість покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років, та від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачені можуть вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді їх можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, свідчить про те, що вказаний ризи є достатньо високим.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Про наявність вказаного ризику свідчить й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинувачених.
Також, слід взяти до уваги й той факт, що відповідно до пред`явленого обвинувачення, обвинувачені тривалий проміжок часу проживали за місцем знаходження реабілітаційного центру, а саме в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та вказаний будинок був їх постійним місцем проживання. Тим самим, фактично обвинувачені не проживали за своїм зареєстрованим місцем проживання, а тому у разі зміни відносно обвинувачених запобіжного заходу на інший, який не буде пов`язаний із позбавленням волі, останні можуть вдатися до дій, які будуть спрямовані на зміну місця проживання, або ж виїзду за межі Дніпропетровської області, оскільки фактично у останніх відсутній зв`язок з їх зареєстрованим місцем проживання.
Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
В силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.
Беручи до уваги той факт, що під час судового розгляду стороною захисту були заявлені клопотання про допит свідків сторони захисту, та які у свою чергу були задоволені судом, вказані свідки залишаються не допитаними, що у свою чергу дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою надання свідками неправдивих показань.
Таким чином, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим.
Що стосується посилання прокурора на наявність ризику впливу на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, то вказане не може бути взято судом до уваги, оскільки такий ризик об`єктивно відсутній, беручи до уваги той факт, що всі обвинувачені перебувають під запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою та при етапуванні до приміщення суду мають змогу спілкуватись між собою.
Розглядаючи клопотання прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Як вбачається з пред`явленого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обвинувачення, останні тривалий час здійснювали вербування, переміщення та переховування людей з метою їх експлуатації у формі примусової праці. Таким чином, застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, може призвести до можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються, або ж можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, слід взяти до уваги спосіб життя обвинувачених, який фактично був пов`язаний із організацією, яка базувалась у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та діяльністю, яка проходила у вказаному будинку, що у свою чергу свідчить про те, що у разі зміни останнім запобіжного заходу, можуть вдатися до дій задля продовження такої діяльності.
Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинувачених під вартою та продовження строку дії покладених обов`язків, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості обвинувачених в результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для їх позапроцесуальних дій.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих їм діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом на даному етапі не встановив.
Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою та продовження дії покладених обов`язків не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів із визначенням розміру застави.
Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд уважає за доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку дії покладених обов`язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2027 року включно.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2027 року включно.
Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 55 (п`ятдесяти п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 183040 (сто вісімдесят три тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Покласти на обвинувачених: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Клопотання прокурора про продовження покладених на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України задовольнити.
Продовжити обвинуваченим: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 строк дії обов`язків строком на 60 днів, тобто до 02 січня 2027 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну
У разі невиконання вказаних вище обов`язків застава буде звернена в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141502179, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 204/5399/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: