Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====
УХВАЛА
12 листопада 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/225/26
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву Березнегуватської селищної ради про розподіл судових витрат (вх. № 16577/26 від 02.11.2026 р.) у справі № 915/225/26 за позовом Колгоспу Прометей до Березнегуватської селищної ради про визнання права постійного користування земельними ділянками,-
ВСТАНОВИВ:
Колгосп Прометей звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання за колгоспом Прометей право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 2507,3 га, в яку входять земельні ділянки з кадастровими номерами: № 4821181700:09:000:0056 площею 29,1797 га; № 4821181700:09:000:0057 площею 7,5963 га; № 4821181700:09:000:0058 площею 4,1957 га; № 4821181700:09:000:0059 площею 5,6771 га; № 4821181700:09:000:0060 площею 9,1804 га; № 4821181700:09:000:0061 площею 1,7507 га; № 4821181700:09:000:0062 площею 40,467 га; № 4821181700:09:000:0063 площею 15,5871 га; № 4821181700:09:000:0064 площею 2,336 га; № 4821181700:09:000:0065 площею 3,6924 га; № 4821181700:09:000:0066 площею 8,8551 га; № 4821181700:09:000:0067 площею 13,3452 га; № 4821181700:07:000:0015 площею 12,2836 га; № 4821181700:07:000:0016 площею 10,8608 га; № 4821181700:07:000:0017 площею 13,7855 га; № 4821181700:07:000:0018 площею 20,4654 га; № 4821181700:07:000:0019 площею 12,9652 га; № 4821181700:07:000:0020 площею 13,1619 га; № 4821183000:05:000:0124 площею 105,2581 га; № 4821183000:05:000:0127 площею 115,397 га; № 4821183000:05:000:0134 площею 195,4791 га, з 1989 року на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10 січня 1989 року.
В обґрунтування позовних вимог заявник зазначає наступне. Колгосп Прометей (був створений на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10 січня 1989 року. Згодом, на підставі рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів № 5 від 10 січня 1989 року у позивача в постійному користування перебуває земельна ділянка загальною площею 2507,3 га в межах території Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. В загальну площу 2507,3 га входить 21 земельна ділянка з наступними кадастровими номерами № 4821183000:05:000:0127, № 4821183000:05:000:0134, № 4821183000:05:000:0124, № 4821181700:09:000:0056, № 4821181700:09:000:0057, № 4821181700:09:000:0058, № 4821181700:09:000:0059, № 4821181700:09:000:0060, № 4821181700:09:000:0061, № 4821181700:09:000:0062, № 4821181700:09:000:0063, № 4821181700:09:000:0064, № 4821181700:09:000:0065, № 4821181700:09:000:0066, № 4821181700:09:000:0067, № 4821181700:07:000:0015, № 4821181700:07:000:0016, № 4821181700:07:000:0017, № 4821181700:07:000:0018, № 4821181700:07:000:0019, № 4821181700:07:000:0020. Наразі, як зазначає позивач, відповідач не визнає право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 2507,3 га, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості належного користування переліченими земельними ділянками, в тому числі здійснення реєстраційних дій в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2026 р. вказану позовну заяву Колгоспу Прометей (вх. № 2779/26 від 02.03.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення ч. 1 ст. 164 ГПК України не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
16.03.2026 від представника позивача - Приземного С.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №3507/26), до якої позивачем в якості доказів доплати судового збору в сумі 52582,40 грн. надано платіжну інструкцію №148 від 14.03.2026 на суму 52582,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2026 р. вказану позовну заяву Колгоспу Прометей прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21.04.2026 р.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2026 р. до участі у справі № 915/225/26 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Березнегуватську селищну раду, та підготовче засідання відкладено на 14.05.2026 р. о 13:00.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2026 р. у справі № 915/225/26 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 17 червня 2026 року о 14:30.
04.06.2026 р. від представника позивача - Приземного С.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №8322/26), в якому позивач з посиланням на приписи ст.ст. 42, 45, 48 ГПК України, п. 24 розділу X Перехідних положень ЗК України просив суд замінити неналежного відповідача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на належного відповідача - Березнегуватську селищну раду Баштанського району Миколаївської області у справі № 915/225/26 та виключити Березнегуватську селищну раду Баштанського району Миколаївської області з кола третіх осіб. Клопотання мотивоване тим, що спірні земельні ділянки є землями комунальної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах Березнегуватської об`єднаної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2026 р. у справі № 915/225/26 замінено первісного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на належного відповідача - Березнегуватську селищну раду, та виключено останню зі складу третіх осіб, підготовче засідання відкладено на 09.07.2026 р. о 15:00.
24.06.2026 р. від відповідача - Березнегуватської селищної ради до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9322/26), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог колгоспу Прометей про визнання права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 2507,3 га (21 земельна ділянка) в повному обсязі, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував законність реєстрації права комунальної власності або давав правові підстави для позбавлення громади її законного майна.
В ході підготовчого провадження 20.10.2026 р. від представника позивача - Приземного С.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №15576/26), в якій заявник просив суд залишити без розгляду позовну заяву Колгоспу Прометей до Березнегуватської селищної ради Миколаївської області по справі №915/225/26 та вирішити питання щодо повернення позивачу сплаченого судового збору в розмірі 55910,40 грн. Заява вмотивована тим, що станом на сьогодні не має підстав для розгляду позову про визнання права постійного користування земельними ділянками, оскільки згідно з листом Відділу у Березнегуватському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 235/106-17 від 06.10.2017 року державний орган визнає це право постійного користування.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2026 р. у справі № 915/225/26 позов Колгоспу Прометей до Березнегуватської селищної ради про визнання права постійного користування земельними ділянками залишено без розгляду, у задоволенні заяви Колгоспу Прометей про повернення судового збору (вх. №15576/26 від 20.10.2026 р.) відмовлено.
02.11.2026 р. від представника відповідача - адвоката Бондар Ю.О. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №16577/26), в якій відповідач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з колгоспу «Прометей» на користь Березнегуватської селищної ради судові витрати у розмірі 72765,00 грн. Заява мотивована тим, що у зв`язку з необґрунтованими діями позивача у вигляді звернення до суду із позовом до відповідача, останнім було понесено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 72765,00 грн. На думку відповідача, про необґрунтованість позовних вимог позивача свідчить те, що позивач двічі подавав заяву про залишення позову без розгляду (23.06.2026 та від 20.10.2026), розуміючи наслідки пред`явлення такого позову, в якому відсутній спір, відсутні факти та докази порушення його прав. Також у п. 1 прохальної частини заяви відповідачем заявлено клопотання про поновлення відповідачу строку на подання доказів про понесені судові витрати.
Розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Щодо клопотання відповідача в частині поновлення строку на подання доказів про понесені судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що учасник спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вказано Верховним Судом в постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 918/853/20, у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що зумовлено залишенням позову без розгляду за відповідною заявою позивача, поданою до початку розгляду цієї справи по суті, або у випадку закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України 5-денного строку для здійснення заяви про розподіл судових витрат та доказів здійснення таких витрат, а в разі його порушення належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Таким чином, у даному випадку з огляду на залишення позову без розгляду за відповідною заявою позивача, поданою до початку розгляду справи по суті, відповідач зобов`язаний дотримуватися лише встановленого абз. 2 ч. 8 статті 129 ГПК України п`ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат, оскільки судові дебати у такому випадку об`єктивно ще не проводилися.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.10.2026 у справі № 915/225/26, підготовче засідання 21.10.2026 проводилося за участю представника Березнегуватської селищної ради адвоката Бондар Ю.О., який залишив на розсуд суду розгляд заяви представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, наразі представник відповідача в засіданні повідомив, що вказана заява представника позивача не надійшла до електронного кабінету відповідача. При цьому слід зазначити, що в підготовчому засіданні судом було оголошено перерву для постановлення ухвали за результатами розгляду заяви про залишення позову без розгляду до відбою повітряної тривоги, але під час проголошення судового рішення представник відповідача не був присутній в засіданні суду.
Наразі вказане свідчить про несвоєчасну обізнаність заявника з результатом розгляду справи (залишенням позову без розгляду), а отже відповідач не мав можливості в установлений процесуальний строк, а саме 5-денний строк з дня постановлення ухвали, звернутися до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подати докази їх понесення.
Разом з цим, відповідно до довідки про доставку документа в кабінет електронного суду від 29.10.2026 р. ухвала Господарського суду від 21.10.2026 р. про залишення позову без розгляду була доставлена до електронного кабінету Березнегуватської селищної ради 27.10.2026 о 17:52 год.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи те, що повний текст ухвали суду від 21.10.2026 про залишення позову без розгляду було доставлено в електронний кабінет відповідачу 27.10.2026 о 17:52 год, відповідно вказана ухвала суду від 21.10.2026 р. вважається врученою відповідачу 28.10.2026 р.
В свою чергу оскільки заява про розподіл судових витрат (вх. № 16577/26 від 02.11.2026 р.) була сформована відповідачем засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 02.11.2026 р., на думку суду, така заява подана з пропуском встановленого законом строку з поважних причин.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене та доводи відповідача в обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання доказів про понесені судові витрати, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, оскільки відповідач дійсно був позбавлений можливості подати відповідну заяву щодо доказів про судові витрати раніше, ніж отримав повний текст ухвали суду про залишення позову без розгляду. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду в додатковій постанові від 14.11.2024 у справі №161/629/23.
Щодо заяви відповідача в частині розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 927/26/18).
У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);
- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Першою заявою по суті спору з боку відповідача був відзив на позовну заяву від 24.06.2026 р. (вх. № 9322/26).
Водночас, у відповідності до п. 9 ст. 162 ГПК України відповідачем разом з першою заявою по суті спору, якою є відзив на позовну заяву, не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема й щодо зазначення того, що Березнегуватська селищна рада очікує також понести витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, 14.06.2023 у справі 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
При цьому в обґрунтування вказаної заяви про розподіл судових витрат представник відповідача посилається на приписи ч. 5 ст. 130 ГПК України та зазначає, що у зв`язку з необґрунтованими діями позивача у вигляді звернення до суду із позовом до відповідача останнім було понесено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 72765,00 грн. На думку представника відповідача, про необґрунтованість позовних вимог позивача свідчить те, що позивач двічі подавав заяву про залишення позову без розгляду (від 23.06.2026 та від 20.10.2026).
Між тим для компенсації відповідачу витрат на правову допомогу у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення відповідачем витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше) (п. 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних із розглядом справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 08.08.2023 у справі № 903/1059/22).
У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.
Як зазначив Верховний Суд, «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
При цьому встановлення обставин необґрунтованості дій позивача в розумінні положень частини п`ятої статті 130 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду, і кожний разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення такого питання, виходить із конкретних обставин кожної окремої справи. Індивідуальний характер обставин кожної окремої справи, на підставі яких судом встановлюється необґрунтованість дій позивача, дискреційний характер визначення судом необґрунтованості/обґрунтованості таких дій позивача, зумовлюють висновок про відсутність універсального підходу для вирішення цього питання (п. 74 постанови ВС КГС від 21.04.2026 р. у справі №924/1004/26).
Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі №905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України законодавець пов`язує можливість компенсації витрат відповідача за рахунок позивача не з будь-яким випадком залишення позову без розгляду, а лише з тими випадками, де підставою для такого залишення без розгляду є саме необґрунтованість дій позивача. Тобто залишення позову без розгляду за інших умов саме по собі не утворює безумовного обов`язку суду покладати на позивача судові витрати відповідача. Для застосування цієї норми необхідно встановити необґрунтованість дій позивача як додаткову обставину, яка підлягає окремому доказуванню та оцінці.
Тобто стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат (у цій справі відповідач) внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно; чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні й чим це підтверджується тощо. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/357/20 від 18.12.2024, а також у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Подібні висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2025 року у справі № 750/14656/24 при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку із залишенням позову без розгляду.
Суд констатує, що в даній справі позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, тобто за заявою позивача, що подана до початку розгляду справи по суті. При цьому, суд в ухвалі від 21.10.2026 р. про залишення позову без розгляду не встановлював обставин необґрунтованості дій позивача. Ухвала про залишення позову без розгляду не містить висновків про зловживання позивачем процесуальними правами, недобросовісність його поведінки або наявність ознак завідомо безпідставного ініціювання судового спору.
Відповідач в свою чергу у поданій заяві про розподіл судових витрат жодним чином не доводив, які саме необґрунтовані дії позивача призвели до понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72765,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 зазначено, що саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації.
Відтак, господарський суд зазначає, що саме лише подання позову та заяв про залишення позову без розгляду не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд.
Отже, відповідачем у даній справі не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із залишенням позову без розгляду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.
При цьому, суд наголошує, що в силу положень ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги незазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу, недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду цієї справи, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 72765,00 грн. у зв`язку із залишення позову без розгляду за заявою позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 13, 118, 119, 129, 130, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,суд
УХВАЛИВ:
1. Поновити Березнегуватській селищній раді строк на подання доказів про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. У задоволенні заяви Березнегуватської селищної ради про розподіл судових витрат (вх. № 16577/26 від 02.11.2026 р.) у справі № 915/225/26 щодо стягнення з Колгоспу Прометей витрат на правничу допомогу в сумі 72765,00 грн. відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 12.11.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва
Судове рішення № 141502107, Господарський суд Миколаївської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 915/225/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: