Ухвала суду № 141502053, 16.11.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
914/3494/26
Номер документу
141502053
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.11.2026 Справа№914/3494/26

За заявою:Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у м. Львові», м. Львівпро:забезпечення позовуу справі:№914/3494/26за позовом:Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у м. Львові», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідністю «Львівенергозбут», м. Львівпро:визнання незаконними дій та зобов`язання скасувати донарахування Суддя Крупник Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у м. Львові» (надалі Позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідністю «Львівенергозбут» (надалі Відповідач) про визнання незаконними дій та зобов`язання скасувати донарахування.

Позовна заява обґрунтована незаконним донарахуванням відповідачем вартості спожитої електричної енергії на суму 990`066,96 грн. за період з 01.03.2023 по 30.09.2026. Позивач стверджує, що належним чином виконував свої договірні зобов`язання зі сплати вартості електроенергії та у нього відсутня заборгованість перед відповідачем. При цьому відповідач безпідставно здійснив донарахування вартості спожитої електричної енергії, оскільки таке донарахування було не результатом допущеного позивачем порушення, а наслідком технічної помилки, допущеної відповідачем, щодо невключення до білінгової системи оператора системи розподілу (ПрАТ «Львівобленерго») коефіцієнту трансформації струму 30, через що такий не було враховано в алгоритмі розрахунку. Крім цього, відповідач належним чином не обґрунтував здійснення донарахування на суму 990`066,96 грн., а зі змісту його листів неможливо перевірити правильність розрахунків.

Зважаючи на це, позивач просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо здійснення перерахунку вартості спожитої позивачем електричної енергії та донарахування заборгованості в розмірі 990`066,96 грн. за період з 01.03.2023 по 30.09.2026;

- зобов`язати відповідача скасувати результати здійсненого перерахунку вартості спожитої електричної енергії в частині донарахованої суми 990`066,96 грн. та виключити зазначену суму із заборгованості позивача.

Ухвалою від 11.11.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши заявникові строк для усунення недоліків позову.

Суд зазначає, що позивач подавав заяву про забезпечення позову (вх. №5221/26 від 09.11.2026), яку згідно із ухвалою від 10.11.2026 повернуто заявникові через відсутність доказів реєстрації електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».

Після виконання вимог процесуального закону з реєстрації електронного кабінету, позивач повторно подав заяву про забезпечення позову (вх. №5340/26 від 13.11.2026), яку згідно із протоколом авторозподілу від 13.11.2026 передано судді Крупнику Р.В.

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження електропостачання об`єкта позивача, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 15, з підстав несплати донарахованої заборгованості в сумі 990`066,96 грн., до ухвалення судом рішення по суті та набрання ним законної сили. Позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного порушення його прав та законних інтересів. У разі задоволення позову та встановлення відсутності правових підстав для донарахування, рішення суду саме по собі не забезпечить автоматичного відновлення електропостачання, якщо воно вже буде припинене. Це зумовить необхідність вчинення додаткових дій для відновлення електропостачання та може спричинити нові спори між сторонами. Позивач звернувся до суду саме з метою оскарження правомірності донарахування вартості електричної енергії, тобто припинення електропостачання безпосередньо пов`язане з обставинами, які є предметом судового розгляду. При цьому він вказує, що відповідач фактично створив реальну загрозу припинення електропостачання, адже надіслав попередження про відключення об`єкта позивача з 17.11.2026, а фактичне відключення постачання забезпечується ПрАТ «Львівобленерго». Відтак, позивач переконаний, що заборона припиняти електропостачання з підстав несплати саме спірної суми є належним та співмірним заходом забезпечення позову, оскільки спрямована на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті.

Слід зазначити, що відповідач та ПрАТ «Львівобленерго» подавали заперечення проти первісно поданої заяви позивача про забезпечення позову (вх. №32074/26 від 11.11.2026 та вх. №32021/26 від 10.11.2026), які враховуватимуться під час розгляду повторно поданої заяви позивача про забезпечення позову. Відповідач також подав заперечення проти повторно поданої заяви позивача про забезпечення позову (вх. №32554/26 від 16.11.2026).

У запереченнях відповідача та ПрАТ «Львівобленерго» вказано на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки:

- заборона відключення ніяк не впливає на можливість виконати таке рішення (у разі задоволення позову відповідач зможе скасувати перерахунок незалежно від того, чи припинялося електропостачання), про що свідчить зміст постанови Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №922/206/24;

- пропонований захід забезпечення позову є недопустимим для непобутового споживача-боржника відповідно до спеціального врегулювання пункту 7.11 ПРРЕЕ як за суб`єктним складом, так і за предметом спору.

Дослідивши зміст поданої заяви і врахувавши заперечення відповідача та ПрАТ «Львівобленерго», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У поданій заяві позивач просить заборонити ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження електропостачання об`єкта позивача, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 15, з підстав несплати донарахованої заборгованості в сумі 990`066,96 грн.

Оскільки у даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовими вимогами немайнового характеру про визнання незаконними дій та зобов`язання скасувати донарахування, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то умовою застосування пропонованих заходів забезпечення є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Суд виходить із того, що предметом спору у цій справі є правомірність донарахування позивачу вартості спожитої електричної енергії на суму 990`066,96 грн. та, відповідно, сам факт існування заборгованості. Позивач заперечує наявність такої заборгованості та вказує, що належним чином виконав усі грошові зобов`язання перед відповідачем, а проведене донарахування стало наслідком технічної помилки відповідача, а не порушення з боку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Львівобленерго», як оператор системи розподілу, та відповідач, як електропостачальник, неодноразово направляли позивачу, як споживачу, попередження про відключення від електропостачання об`єкта позивача за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 15. Відповідні листи направлялися з підстав існування у позивача донарахованої вартості за реактивну електроенергію за Договором про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг №74896 від 23.08.2022. Так, спочатку було надіслано лист №203-07-4318 від 28.08.2026 про відключення з 14.09.2026, згодом лист №26/375156 від 23.09.2026 про відключення з 19.10.2026 та врешті лист №26/382313 від 23.10.2026 про відключення з 17.11.2026.

Зважаючи на це, між предметом спору у цій справі і заходом забезпечення позову, який пропонує позивач, існує безпосередній зв`язок, а загроза припинення електропостачання позивача є реальною та близькою в часі. На відміну від абстрактного припущення про можливі дії з відключення електроенергії, відповідна обставина підтверджується конкретними листами, про які згадувалося вище.

Суд зазначає, що повноваженнями з відключення постачання електроенергії наділений оператор системи розподілу, яким у спірних правовідносинах є ПрАТ «Львівобленерго». Так, згідно із пунктом 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затв. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, (надалі ПРРЕЕ) передбачено, що припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. За результатами здійснення робіт з припинення електроживлення (відключення) електроустановки споживача оператор системи складає у довільній формі у двох примірниках акт про припинення електроживлення (відключення) електроустановки.

Таким чином, суд вважає, що у даній справі наявні підстави для вжиття пропонованого позивачем заходу забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «Львівобленерго» вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження електропостачання об`єкта позивача, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 15, з підстав несплати донарахованої вартості спожитої електричної енергії в сумі 990`066,96 грн.

У разі невжиття пропонованого такого заходу забезпечення позову існуватиме можливість істотного ускладнення ефективного захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За умови встановлення судом безпідставності здійсненого відповідачем донарахування й задоволення позову, позивач не зможе захистити свої в межах цього одного судового провадження без вчинення нових дій, зумовлених відключенням йому електроенергії, що передбачено пунктом 7.12 ПРРЕЕ. Саме по собі скасування проведеного відповідачем донарахування (у разі прийняття судом про це відповідного рішення) не відновить електропостачання до об`єкта позивача і для цього знадобляться додаткові дії.

При цьому, суд бере до уваги ту обставину, що позивач просить про заборону припинення електропостачання лише з підстав несплати донарахованої вартості спожитої електричної енергії в сумі 990`066,96 грн., а не в загальному (незалежно від підстав такого припинення). А тому доходить висновку, що пропонований позивачем спосіб забезпечення є співмірним із предметом позову.

Заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач та ПрАТ «Львівобленерго» покликаються на постанову Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №922/206/24. Разом з тим, суд відхиляє таке посилання, оскільки вказана постанова за обставинами справи та нормативним регулюванням є нерелевантною до даної справи, а тому висновки касаційного суду сформульовані у неподібних правовідносинах.

Зокрема, у справі №922/206/24 суд розглядав вимоги комунального підприємства про:

- здійснення перерахунку обсягів електричної енергії, спожитих в період з грудня 2022 року по грудень 2023 року, розподілених під час виконання договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №1,01 та від 01.01.2019 №4;

- зобов`язання провести перерахунок вартості послуг, наданих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №807УЗ у зв`язку з відповідністю вимогам споживача напруги 1-го класу;

- зобов`язання на підставі здійсненого перерахунку обсягів електричної енергії та підтверджених даних щодо відповідності вимогам споживача напруги 1-го класу виставити нові рахунки на оплату вартості електричної енергії.

Позивач у справі №922/206/24 посилався на те, що визначені оператором системи розподілу обсяги електричної енергії не відповідають фактичним обсягам електричної енергії, що він спожив у спірний період у постачальника «останньої надії», відтак виставлені рахунки на оплату не відповідають вартості фактично спожитої позивачем електричної енергії. Відповідно без проведення коригувань обсягів електричної енергії за цей період неможливо правильно визначити їх вартість та виставити правильні рахунки на оплату цих обсягів. Окрім цього, позивач зазначав, що розрахунок вартості електричної енергії було зроблено неправильно, оскільки рахунки були виставлені як споживачу 2 класу, що не відповідає дійсності.

Відмовляючи у справі №922/206/24 в задоволенні заяви про забезпечення позову, Верховний Суд виходив з того, що:

1) позивач заперечує саме розмір заборгованості за спожиту електроенергію, а не факт існування такої заборгованості взагалі;

2) відсутні підстави для забезпечення позову шляхом заборони припинення електропостачання, оскільки за змістом абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом справи №922/206/24 припинення електроживлення об`єкта споживача не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відтак, нерелевантність справи №922/206/24 до даної полягає в тому, що за підставами позовних вимог вони різняться. Так, на відміну від справи №922/206/24, позивач в даній справі заперечує не розмір заборгованості за спожиту електроенергію, а сам факт існування такої заборгованості. Як уже зазначалося вище, позивач стверджує, що донарахування стало наслідком технічної помилки самого постачальника. Тобто йдеться про спір щодо правомірності дій постачальника, а не про оскарження факту порушення, допущеного споживачем.

Крім цього, спір в даній справі, на відміну від справи №922/206/24, стосується не постачальника «останньої надії», а постачальника універсальних послуг.

Найбільш істотним є зміна нормативного регулювання спірних відносин, яка відбулася після ухвалення Верховним Судом постанови від 15.05.2024 у справі №922/206/24. Так, як вже зазначалося, підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову у згаданій справі було те, що відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки за змістом абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ з моменту пред`явлення ухвали суду про відкриття провадження у справі припинення електроживлення не здійснювалося.

Разом з тим, в 2025 році пункт 7.11 розділу VII ПРРЕЕ доповнено новим (п`ятим) абзацом (згідно з Постановою НКРЕКП №1673 від 21.10.2025), що положення абзацу 4 пункту 7.11 не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, враховуючи те, що позивач є непобутовим споживачем, чинне законодавство України в даній справі, на відміну від справи №922/206/24, надає можливість постачальнику (оператору системи розподілу) здійснювати припинення електропостачання не зважаючи на наявність ухвали суду про відкриття провадження у справі.

З огляду на все викладене вище, керуючись статтями 136-140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Релігійної організації «Релігійна громада Церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у м. Львові» про забезпечення позову (вх. №5340/26 від 13.11.2026) задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі №914/3494/26 до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) вчиняти будь-які дії щодо припинення або обмеження електропостачання об`єкта Релігійної організації «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у місті Львові» (79058, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 15; код ЄДРПОУ 43456090), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Клепарівська, 15, з підстав несплати донарахованої вартості спожитої електричної енергії в сумі 990`066,96 грн.

3. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 17.11.2026.

4. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Релігійна організація «Релігійна громада церкви Євангельських християн-баптистів «Учні Ісуса Христа» у місті Львові» (79058, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 15; код ЄДРПОУ 43456090);

Боржник: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 42092130);

- Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587).

5. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінка суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Крупник Р.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141502053 ?

Документ № 141502053 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141502053 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141502053 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141502053 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141502053, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141502053, Господарський суд Львівської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141502053 відноситься до справи № 914/3494/26

Це рішення відноситься до справи № 914/3494/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141502051
Наступний документ : 141502054