Рішення № 141501909, 10.11.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
914/2735/26
Номер документу
141501909
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 Справа № 914/2735/26

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька магістраль», м. Львів,

про стягнення 249552,00 грн збитків.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Прокурор: Г. Слиш

представники сторін:

від позивача: О. Кузів,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька магістраль» про стягнення 249552,00 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов договору №3-КР/15 та №4-КР/15 від 24.09.2015.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.08.2026 року справу № 914/2735/26 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Ухвалою від 12.10.2026 суд відклав розгляд справи на 10.11.2026. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута за закінченням терміну зберігання. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Негативні наслідки неодержання звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього. Ухвала від 12.10.2026 про відкладення розгляду справи, яка надсилалася відповідачу, також повернулася до суду.

Прокурор та представник позивача у судове засідання з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов.

Аргументи прокурора та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою встановлено порушення інтересів держави у використанні бюджетних коштів в частині надмірної та безпідставної сплати коштів. Так, на переконання прокурора, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання згідно договору №3-КР/15 та №4-КР/15 від 24.09.2015, внаслідок чого позивачем понесено збитки у вигляді оплати завищених обсягів виконаних робіт, що підтверджується висновком експерта №6339 від 18.02.2019. На підставі викладеного прокурор та позивач просять суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 249552,00 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про дату, час і місце судових засідань, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.11.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

24 вересня 2015 року між Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька магістраль» (виконавець) укладено договір № 3-КР/15 на виконання робіт, з додатковою угодою до нього від 25.12.2025, а також договір №4-КР/15 на виконання робіт, з додатковою угодою до нього від 25.12.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору №3-КР/15 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати капітальний ремонт дворів, внутрішньоквартальних доріг, тротуарів на вул. Кавалерідзе, 8-14 у м. Львові, а за договором №4-КР/15 - виконати капітальний ремонт дворів, внутрішньоквартальних доріг, тротуарів на вул. Кавалерідзе, 12 у м. Львові.

Перелік робіт і сума оплати визначається кошторисом (калькуляцією), що є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договорів).

За умовами п.1.3 договорів обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, про що замовник письмово повідомляє виконавця протягом 3 робочих днів.

Ціна договору № 3-КР/15 становить 940976,96 грн., а договору №4-КР/15 - 770111,47 грн. Ціна цього договору може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків за взаємною згодою сторін (розділ 3 договорів).

Відповідно до п. 4.2 договорів розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів виконаних робіт, що підписуються сторонами. Строк виконання та місце виконання робіт визначені відповідно до графіку виконання робіт (додаток 1 до цього договору) (п.5.1).

Строк дії договорів погоджений сторонами у розділах 10 договорів.

У подальшому, 25.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору №3-КР/15 від 24.09.2015, відповідно до якої зменшено договірну ціну на 32 943,36 грн, та додаткову угоду до договору №4-КР/15 про зменшення договірної ціни на 230,25 грн.

На виконання умов договору №3-КР/15 відповідачем складено та надано для підписання акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2025 року форми КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт становить 772 674,66 грн., в т.ч. ПДВ 128779,11 грн. та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2015 форми КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт становить 135 358,94 грн., в т.ч. ПДВ 22 559,82 грн.

На підставі зазначених документів позивачем проведено розрахунки за виконання капітального ремонту дворів, внутрішньоквартальних доріг, тротуарів по вул. Кавалерідзе, 8-14 у м. Львові на загальну суму 908 033,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1053 від 07.10.2015 на суму 282 282,00 грн.; № 1179 від 02.11.2015 на суму 490 392,66 грн та №1471 від 22.12.2015 на суму 135 358,94 грн.

Крім того, на виконання умов договору №4-КР/15 відповідачем складено та надано для підписання акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року форми КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2025 року форми КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт становить 769 881,22 грн., в т. ч. ПДВ 128 313,54 грн. На підставі зазначених документів позивачем проведено розрахунки за виконання капітального ремонту дворів, внутрішньоквартальних доріг, тротуарів по вул. Кавалерідзе, 12 у м. Львові на загальну суму 769881,22 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1054 від 07.10.2015 на суму 231 030,00 грн. та № 1180 від 02.11.2015 в сумі 538 851,22 грн.

Прокурор зазначає, що у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №2017140070000048 від 04.01.2018 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4

ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта №6339 від 18.02.2019. Експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що роботи, виконані на об`єкті «Капітальний ремонт дворів, внутрішньоквартальних доріг, тротуарів по вул. Кавалерідзе, 8-14, 12 у м. Львові», не відповідають проектно-кошторисній документації, а об`єми фактично виконаних робіт не відповідають об`ємам зазначеним в актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в по об`єкту «Капітальний ремонту доріг, внутрішньоквартальних дворів та тротуарів у м. Львові, по вул. Кавалерідзе, 8-14, 12». Загальна сума безпідставно оплачених робіт за вказаними договорами склала 249552,00 грн, чим заподіяно шкоду місцевому бюджету.

29.03.2019 до Сихівського районного суду м. Львова скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017140070000048 від 04.01.2018 про обвинувачення ОСОБА_1 , директора ТзОВ «Галицька магістраль», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.05.2026 директора ТОВ «Галицька магістраль» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. Цивільний позов прокурора до директора ТОВ «Галицька магістраль» ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, відповідно до Положення є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який діє на правах департаменту. Серед основних завдання районної адміністрації є: виконання на території району програм соціально-економічного та культурного розвитку, охорони історичного середовища і довкілля, у сфері житлово-комунального господарства та благоустрою. Розпорядження коштами бюджету Львівської міської територіальної громади адміністрація здійснює у межах встановлених бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Сихівську районну адміністрацію ЛМР як розпорядників коштів місцевого бюджету та зазначив, що прокуратурою 10.06.2026 на адресу органу місцевого самоврядування скеровувався лист №14.51/04-14-4159вих-26 про виявлені порушення та надання можливості вжити відповідні заходи (а.с. 89). Листом від 29.06.2026 Сихівська РА ЛМР повідомила, що збитки не відшкодовані, заходи для стягнення не вживались. Таким чином, незважаючи на те, що позивач володів інформацією про порушення відповідачем законодавства, самостійно не вживав відповідних заходів та не звертався з позовом до суду, 12.08.2026 прокуратура повідомила адміністрацію про звернення до суду з позовом на захист інтересів держави у бюджетній сфері, які полягають у здійсненні представництва в суді законних інтересів держави в інтересах адміністрації у разі їх порушення або загрози порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що полягають у даному випадку в забезпеченні надходження коштів до державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі адміністрації прокурор обґрунтовував невжиттям позивачем заходів, спрямованих на звернення з позовом до суду, чим суттєво порушуються інтереси держави у бюджетній сфері, адже оплата за роботи здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету. Отже, прокурор правомірно оцінив такі дії як бездіяльність і самостійно звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 справа №910/12764/20.

Бюджетна система України, відповідно до положень ст. 7 Бюджетного кодексу України, ґрунтується на принципах повноти та ефективності, що передбачає включення до бюджету всіх надходжень за рахунок забезпечення учасниками бюджетного процесу досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки.

Також п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України передбачає, що штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів належать до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 зазначив, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва передбачені абз. 1 ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Невжиття органом місцевого самоврядування заходів після того, як йому стало відомо про порушення інтересів держави, повинно кваліфікуватись як бездіяльність щодо захисту державних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Пунктом 8 ст.16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст.22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст.611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл.82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до укладених договорів виконавець зобов?язався власним силами і засобами, обладнанням та іншими механізмами необхідними для виконання робіт, в обумовлений строк у відповідності до кошторису, будівельних правил і стандартів виконати роботи на об?єкті.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За приписами частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Суд зазначає, що підписання сторонами актів виконаних робіт, за відсутності фактичного виконання таких робіт, не може звільняти від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Прокурором на підтвердження вимог позовної заяви долучено висновок судової будівельно-технічної експертизи, за наслідками проведення якої було встановлено невиконання відповідачем частини робіт, що були вказані у актах приймання виконаних будівельних робіт, а саме завищено розбирання асфальтобетонних покриттів на 153,4 куб. м. (внесено 194,2 куб. м., фактично - 40,8 куб. м.); улаштування основ із щебня під тротуари завищено на 1546,6 кв. м. (внесено 2210,8 кв. м., фактично 664,2 кв. м.); улаштування тротуарів завищено на 79,1 кв. м. (внесено 2210,8 кв. м., фактично - 2131,7 кв. м.); укладання тротуарної бетонної плитки 300х300х6 см. збільшено на 79,1 кв. м. (внесено 2210,8 кв. м., фактично 2131,7 кв. м.); влаштування бетонних поребриків збільшено на 25,5 м. (внесено 1570,4 м., фактично - 1544,9 м.); улаштування основ із щебня збільшено на 1514,3 кв. м. (внесено 1647,9 кв. м., фактично - 133,6 кв. м.); улаштування покриття внутрішньоквартальних доріг плитками ФЕМ збільшено на 17,6 кв. м. (внесено 1647,9

кв. м., фактично - 1630,3 кв. м.); встановлення бортових бетонних каменів занижено на 12,5 м (внесено 347,4 м., фактично - 359,9 м.).

Суд зазначає, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (з врахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19). Така ж правова позиція щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18.

Суд визнає цей доказ таким, що містить інформацію, яка підтверджує факт невиконання частини робіт, що призвело до завищення нормативної вартості фактично виконаних будівельних робіт. Доказів на спростування цих обставин, відповідачем не подано.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч.3 ст. 22 ЦК України).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

За приписами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу, з урахуванням положень частини 1 статті 883 ЦК України, потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Про те відповідач належними та допустимими доказами відсутність вини не довів.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ст. 614 ЦК України на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини, а розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором у відповідності до ст.623 ЦК України.

Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

За приписами ч. 1 ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Вказані положення узгоджуються з практикою Верховного Суду, правові висновки у частині відшкодування збитків, завданих вчиненням цивільного правопорушення, викладено у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №916/332/17, в якій також зроблено висновок про те, що критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №916/477/18 про стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням будівельних робіт за договором підряду, вказав, що враховуючи наявний у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що роботи, вартість яких позивач просить стягнути із відповідача, виконані неналежним чином та не у повній відповідності з умовами договору, а відтак, наявні підстави для відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірного зобов`язання (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №927/375/19 від 01.03.2021).

Як уже зазначалося, відповідачем до актів виконаних робіт включено кількість та вартість матеріальних ресурсів, котрі не були використані під час виконання робіт, що призвело до завищення вартості робіт та матеріалів, що підтверджується долученим до матеріалів справи висновком експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата прокуратурою судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №2374 від 26.08.2026 на суму 2'994,62 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька магістраль» (79031, м.Львів, вул. Стрийська, 121Б; ідентифікаційний код 39205319) до місцевого бюджету на користь Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (79012, м.Львів, пр-т Червоної Калини, 66; ідентифікаційний код 25258931) 249552,00 грн збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька магістраль» (79031, м.Львів, вул. Стрийська, 121Б; ідентифікаційний код 39205319) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, пр-т Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2'994,62 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.11.2026.

Суддя Яворський Б.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141501909 ?

Документ № 141501909 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141501909 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141501909 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141501909 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141501909, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141501909, Господарський суд Львівської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141501909 відноситься до справи № 914/2735/26

Це рішення відноситься до справи № 914/2735/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141501906
Наступний документ : 141501910