Рішення № 141501863, 03.11.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
914/275/26
Номер документу
141501863
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 Справа № 914/275/26

За позовною заявою: Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача-1: Львівського комунального підприємства "Ратуша - сервіс", м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Піранья Тех", м.Дрогобич Львівської області

про визнання недійсним пункту 3.1 договору поставки №08/12-23 від 15.12.2023 договору в частині включення ПДВ в суму договору та у загальну вартість поставлених та оплачених партій товару та стягнення 540000,00 грн

Суддя Ділай У.І.

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Р.В.Панькевич

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Б.Р.Петрінець - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026, справу №914/275/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 02.02.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.02.2026.

Ухвалою від 19.02.2026 продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі на тридцять днів, з наступного дня після закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі для вирішення спору та відкладено судове засідання на 02.04.2026.

Ухвалою від 02.04.2026 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2026.

Ухвалою від 21.04.2026 розгляд справи відкладено на 19.05.2026.

Ухвалою від 19.05.2026 зупинено провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/6530/24. Цією ж ухвалою суд ухвалив повернутись зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження у справі № 914/275/26.

Ухвалою від 09.09.2026 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 24.09.2026.

Ухвалою від 24.09.2026 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026.

Ухвалою від 13.10.2026 відкладено судове засідання на 03.11.2026.

26.10.2026 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Представники прокуратури в судовому засіданні від 03.11.2026 підтримали позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 03.11.2026 представник відповідача-2 заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача-2 в судове засідання 03.11.2026 явку повноважного представника не забезпечив.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, ухвалою Львівської міської ради від 17.02.2022 № 1981 затверджено Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки. Відповідно до п. 4.1 цієї програми, її фінансування здійснюється коштами видатків бюджету Львівської міської територіальної громади та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством України.

Згідно з вказаною програми, відповідальним за виконання її завдань є, зокрема, ЛКП «Ратуша-сервіс».

Відповідно до статуту ЛКП «Ратуша-сервіс», затвердженого наказом директора Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради від 25.02.2021 №9р, чинного на час укладення вказаного договору поставки та розміщеного на офіційному сайті Львівської міської ради https://city-adm.lviv.ua/portal/public-information/utilities/lkp-ratusha-servis/statut/, підприємство є юридичною особою (п. 3.1 статуту). Майно підприємства є комунальною власністю громади м. Львова і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (п. 4.2 статуту). Для здійснення фінансово-господарської діяльності власник наділяє підприємство статутним капіталом, який формується оборотними і необоротними активами (п. 8.2 статуту).

Листом від 07.11.2023 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Львівської міської ради з проханням падати у вигляді благодійної допомоги визначені засоби протидії.

Розглянувши звернення військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023, з метою повноцінного функціонування та підвищення боєздатності техніки, рішенням №1259 від 17.11.2023 «Про передачу матеріально-технічних засобів», виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив доручити ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснити закупівлю та подальшу безоплатну передачу військовій частині НОМЕР_1 майна, яке вказано в листі від 07.11.2023.

ЛКП «Ратуша-сервіс» здійснено закупівлю UA-2023-11-22-011156-а, в інформації про предмет якої на порталі https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-11- 22-011156-a зазначено, зокрема, що закупівлю проведено на виконання вищевказаних ухвали Львівської міської ради від 17.02.2022 № 1981 та рішення її виконавчого комітету від 17.11.2023 №1259. Переможцем цієї закупівлі визнано ТОВ «Піранья Тех».

За результатами закупівлі, 15.12.2023 між ЛКП «Ратуша-сервіс» (надалі - покупець, відповідач-2) та ТОВ «Піранья Тех» (надалі - постачальник, відповідач-2) укладено договір поставки № 08/12-23.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, загальна його сума становить 3240000,00 грн з ПДВ та складає загальну вартість поставлених та оплачених партій товару протягом дії даного договору згідно специфікацій та рахунків.

Згідно із специфікацією, ціна за один переносний комплекс без ПДВ становить 483 333,33 грн, з ПДВ - 580 000,00 грн. Загальна вартість 3 штук переносних комплексів з ПДВ становить 1 740 000,00 грн. Ціна за один стаціонарний комплекс без ПДВ становить 416 666,67 грн, з ПДВ - 500 000,00 грн. Загальна вартість 3 штук стаціонарних комплексів з ПДВ становить 1 500 000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість товару без ПДВ становила 2 700 000,00 грн, з ПДВ - 3 240 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 540 000,00 грн, перерахування якого покупцем постачальнику визначено умовами п. 3.1 вказаного договору поставки.

Покупець отримав товар за видатковою накладною № 57 від 15.12.2023, в якій зазначено вартість та розмір ПДВ.

Згідно з платіжною інструкцією № 979 від 21.12.2023, покупець сплатив постачальнику за придбаний товар в розмірі 3 240 000,00 грн, в тому числі 540000,00 грн ПДВ.

Таким чином, фінансування закупівлі товару та передача його військовій частині відбулось за кошти, які отримані з місцевого бюджету.

Згідно з актом приймання-передачі від 28.12.2023, покупець безоплатно передав спірний товар військовій частині НОМЕР_1 на загальну суму 3 240 000,00 грн, в тому числі 540000,00 грн ПДВ.

За сертифікатом кінцевого споживача №27.12.2023/№ НОМЕР_1 , кінцевим споживачем товару є ВЧ № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1 сертифікату). Пунктом 6 сертифікату визначено, що ціллю кінцевого використання товару є боротьба з тероризмом, відповідно до закону та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Згідно з п. 7 сертифікату, кінцевий користувач товару підтверджує, гарантує та зобов`язується, що товар не буде використаний в інших цілях, не буде переданий іншому суб`єкту на території України або експортований без дозволу Державної служби експортного контролю України.

Згідно з висновком вказаного митного органу, відповідно до наданих опису та технічної документації, класифікація товарів, які були предметом закупівлі, розглядається у товарній підкатегорії 8543 20 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Як зазначено в позові, придбані за спірним договором поставки товари за УКТ ЗЕД належать до товарної підкатегорії 8543 20 00 00 у товарній позиції 8543, за умовами п. 1.1 договору поставки № 08/12-23 від 15.12.2023 класифікуються за ДК:021:2015:35730000-0 як Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту, закуплялися для передачі ЗСУ та були передані військовій частині. Вказані товари належать до товарів оборонного призначення за визначенням п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» (підпункт 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України) та кінцевим отримувачем товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача визначено суб`єкта, передбаченого підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПКУ.

За твердженням прокуратури, відповідно до вимог підпунктів 4, 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі - ПК України), операція з постачання цих товарів до замовника повинна була здійснюватися без сплати ПДВ. Відтак, сторонами договору безпідставно включено до ціни товару податок на додану вартість, чим порушено пункт 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, як наслідок - завищено суму договору поставки та загальну вартість товару на 540 000,00 грн.

З огляду на зазначене, прокуратура вважає, що підлягає визнанню недійсним пункт 3.1 договору поставки № 08/12-23 від 15.12.2023 в частині включення у суму договору та у загальну вартість поставлених та оплачених товарів ПДВ на загальну суму 540 000,00 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Піранья Тех».

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила про направлення Львівській міській раді запиту від 30.10.2025 №14.50/97-10968вих-25, в якому проінформовано про виявлені порушення. Однак, відповідь від міської ради в окружну прокуратуру на вказаний запит не надійшла, що на думку прокуратури, свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо вжиття заходів на захист інтересів держави. Водночас, прокуратурою направлявся у ЛКП «Ратуша-сервіс» запит від 30.10.2025 №14.50/97-10974вих-25 про надання інформації з аналогічних питань. У відповідь підприємство повідомило окружну прокуратуру про відсутність наміру ініціювати нове судове провадження щодо визнання недійсним п. 3.1 договору поставки.

Таким чином, прокуратура вважає, що наведені факти свідчать про бездіяльність уповноваженого органу, тобто невжиття дієвих та ефективних заходів до захисту державних інтересів та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів. При цьому, міська рада не здійснила захист інтересів держави в частині виявленого порушення економічних (майнових) інтересів, необхідність захисту таких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури в судовому порядку. Прокуратура вважає, що не звернення органу місцевого самоврядування до суду і з позовною заявою свідчить про не здійснення нею захисту та поновлення порушених інтересів територіальної громади та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави за наявності для цього підстав.

Відповідач-2 заперечив проти позову, зазначивши таке.

Долучений прокурором Сертифікат кінцевого користувача (споживача) №27.12.2023/№ НОМЕР_1 , згідно з яким кінцевим споживачем спірного товару є ВЧ НОМЕР_1 , не містить дати його видачі. З вказаного на ньому номері можна дійти вірогідного висновку, що цей сертифікат видано 27.12.2023, тобто після укладення договору №08/12-23, здійснення продавцем поставки товару та проведення з ним розрахунків за цю поставку. Відтак, прокурором не доведено обставин оформлення в належному порядку сертифікату кінцевого споживача на момент укладення договору, чи поставки товару та передачі його постачальнику, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб`єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.

Згідно з нормами ПК України, податкові зобов`язання виникають за правилом «першої події». На момент виникнення зобов`язання (15.12.2023) жодних документів, що підтверджують пільгу, не було. Обов`язок доведення права на пільгу лежить на платнику податків (постачальнику), але він може реалізувати це право виключно на підставі документів, наданих покупцем (сертифікат кінцевого споживача). Оскільки ЛКП «Ратуша-сервіс» не ініціювало включення умов про кінцевого отримувача до договору, у постачальника не було законних підстав не нараховувати ПДВ. Закон не передбачає ретроактивної (зворотної) дії таких сертифікатів для звільнення від ПДВ вже завершених операцій.

ТОВ «Піранья Тех» звернуло увагу, що ЛКП «Ратуша-Сервіс» як замовник відповідної закупівлі та суб`єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не було позбавлено можливості, як мінімум, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб`єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладанні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ.

За твердженням ТОВ «Піранья Тех», прокурором не спростовано обставин відсутності оформлення такого сертифікату на момент укладення договору та невизначеності безпосередньо в умовах договору належного суб`єкта кінцевого отримувача товарів (військову частину НОМЕР_1 ) у розумінні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Таким чином, відповідач-2 зазначає про неузгодженість сторонами відповідних умов та явну необізнаність ТОВ «Піранья Тех» на момент укладення такого договору щодо конкретного суб`єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про відсутність підстав для звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.

Також відповідач-2 заперечив проти посилання прокурора на Програму заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки, затверджену Ухвалою Львівської міської ради від 17.02.2022 № 1981; звернення військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2023; Рішення №1259 від 17.11.2023; акт приймання-передачі товару військовій частині від 28.12.2023. Вказані документи не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Крім того, ТОВ «Піранья Тех» зазначило, що у спірних правовідносинах необхідно враховувати не лише суму ПДВ, включену до вартості конкретної господарської операції, а весь механізм формування податкового зобов`язання платника за відповідний звітний період. Сума ПДВ за спірною операцією у розмірі 540 000 грн була належним чином відображена ТОВ «Піранья Тех» у податковому обліку.За результатами грудня 2023 року у товариства сформувалося позитивне значення ПДВ у розмірі 461727 грн, яке було відображене у рядку 18 податкової декларації та фактично сплачено до Державного бюджету України.

Таким чином, відповідні податкові зобов`язання були не лише задекларовані, а й виконані ТОВ «Піранья Тех» у частині визначеної за результатами звітного періоду суми до сплати. Відтак, відсутні достатні правові та фактичні підстави для висновку про те, що ТОВ «Піранья Тех» безпідставно набуло або зберегло спірні кошти, а також про порушення у зв`язку з цим інтересів держави. Сам факт сплати контрагентом ПДВ у складі ціни договору не може бути самостійною підставою для стягнення такої суми з постачальника за правилами статті 1212 Цивільного кодексу України статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), якщо встановлено, що відповідні податкові зобов`язання були належним чином задекларовані, враховані при визначенні податкового результату та виконані платником у встановленому податковим законодавством порядку.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської міської ради суд зазначає таке.

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 17.03.2026 у справі № 910/14245/23, від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв у активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 17.03.2026 у справі № 910/14245/23, від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 03.02.2026 у справі № 910/21935/17, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 03.09.2024 у справі № 922/2268/16, від 18.04.2024 у справі № 925/700/23.

Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 15.08.2024 у справі № 918/1075/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Такий орган повинен розглянути це звернення і вжити заходів до захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку цього органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу та дає підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20

Як встановлено судом, прокурор листом від 30.10.2025 №14.50/97-10968вих-25, в якому проінформовано Львівську міську раду про виявлені порушення. Однак, відповідь від міської ради в окружну прокуратуру на вказаний запит не надійшла, що на думку прокуратури, свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо вжиття заходів на захист інтересів держави. Водночас, прокуратурою направлявся у ЛКП «Ратуша-сервіс» запит від 30.10.2025 №14.50/97-10974вих-25 про надання інформації з аналогічних питань. У відповідь підприємство повідомило окружну прокуратуру про відсутність наміру ініціювати нове судове провадження щодо визнання недійсним п. 3.1 договору поставки.

Дослідивши питання щодо наявності підстав для реалізації прокурором представницьких повноважень в цій справі, господарський суд відзначає, що звернення прокурора до суду в цьому випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. Наведені обставини свідчать про дотримання Прокурором на момент звернення із позовом вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та про наявність у цьому випадку підстав для звернення прокурора до суду з позовом в особі Львівської міської ради.

Отже, господарський суд, констатує про наявність підстав для представництва прокурором інтересів Львівської міської ради та у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 8.49 постанови об`єднаної палати у справі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/6530/24 - органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Міноборони, яке є головним розпорядником бюджетних коштів для військових частин, що забезпечує виконання функцій уповноваженого органу з державного гарантування якості, головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони, а також забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів та здійснює контроль за їх використанням. Об`єднана палата також погодилась, що за умов воєнного стану питання забезпечення функцій з обороноздатності країни під час здійснення оборонних закупівель можуть мати виняткове значення, зумовлюючи підстави для представництва прокурором Міноборони у спірних правовідносинах, і прокурор має їх обґрунтовувати (пункт 8.51).

За обставинами цієї справи, спірний договір фінансувався за рахунок коштів Програми заходів щодо підготовки Львівської міської територіальної громади до національного спротиву на 2022-2024 роки, затверджену Ухвалою Львівської міської ради від 17.02.2022 № 1981, головним розпорядником якої є позивач. Разом з тим, спір стосується використання бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану, що відповідає викладеним у постанові № 910/6530/24 підходам щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

З огляду на викладене, Господарський суд Львівської області доходить висновку, що в даному випадку прокурор підставно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.

Щодо визнання недійсним п. 3.1 договору суд відзначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/6530/24 (пункти з 8.79 по 8.82) та в постанові Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25 (пункти з 8.15 по 8.18), прийнятих у спорах про стягнення з контрагента сплаченої за рахунок бюджетних коштів суми ПДВ, включеної до ціни договору --- хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанова Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Визначення операцій як таких, що підлягають або не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин. Відтак обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів. ПК України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, питання про те, за якою ставкою підлягала оподаткуванню операція з постачання товару за договором, вирішується не на рівні договірної домовленості сторін, а відповідно до приписів податкового законодавства незалежно від їх волі.

Щодо правової природи податку на додану вартість та наявності ознак безпідставно набутих коштів слід зазначити таке.

Питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України, вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі № 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.

Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

Відповідно до предмета та підстав позову в цій справі, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями п.197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).

При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0 %, 7 % та 20 % від бази оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України, з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 569, для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем-2 у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

До матеріалів справи долучено копію листа ГУ ДПС у Львівській області №45494/6/13-01-04-07-12 від 21.10.2026, за змістом якого відсутні зареєстровані розрахунки коригування до податкової накладної №10 від 15 грудня 2023 року та відсутності уточнень показників податкової декларації з ПДВ за грудень 2023 року у частині відповідної господарської операції за договором поставки №08/12-23 від 15.12.2023.

Отже, судом не встановлено наявності доказів порушення ТОВ «Піранья Тех» вимог податкового законодавства за спірною господарською операцією.

За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 540000,00 грн, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач-2 не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 540000,00грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна,

За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Прокурор та позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язані довести наявність порушення прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Тобто на прокурора та позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 540000,00 грн, суд доходить висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, постановах Верховного Суду від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 та від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, від 12.08.2026 у справі № 914/2177/24, від 16.09.2026 у справі № 911/3470/25, які підлягають врахуванню згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на прокуратуру.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 16.11.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ

Часті запитання

Який тип судового документу № 141501863 ?

Документ № 141501863 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141501863 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141501863 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141501863 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141501863, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141501863, Господарський суд Львівської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141501863 відноситься до справи № 914/275/26

Це рішення відноситься до справи № 914/275/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141501861
Наступний документ : 141501865