Рішення № 141501803, 11.11.2026, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
914/2496/26
Номер документу
141501803
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2026 Справа № 914/2496/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інжиніринг Груп, м. Львів

про: стягнення зайво сплаченої суми єдиного податку (5%) в розмірі 59 851,38 грн. та військового збору (1%) в розмірі 11 970,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лазарева К.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: Пручай О.М. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1493429 від 01.09.2026.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інжиніринг Груп про стягнення зайво сплаченої суми єдиного податку (5%) в розмірі 59 851,38 грн. та військового збору (1%) в розмірі 11 970,28 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, справу № 914/2496/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2026, позовну заяву Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інжиніринг Груп про стягнення зайво сплаченої суми єдиного податку (5%) в розмірі 59 851,38 грн. та військового збору (1%) в розмірі 11 970,28 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.08.2026 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2026 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву з додатками за вх. № 22502/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 15.09.2026.

02.09.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 24668/26, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2026, розгляд справи по суті призначено на 20.10.2026.

20.10.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 11.11.2026.

11.11.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд позов задоволити повністю.

11.11.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 24668/26 від 02.09.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2496/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК Інжиніринг Груп» (виконавець) укладено договір від 16.02.2026 № 46 на виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт приміщень будівлі майстерні під літ. «В» ЛДУБЖД» на суму 1 197 027,68 грн, з яких єдиний податок (5 %) становить 59 851,38 грн, а військовий збір (1 %) 11 970,28 грн. Розрахунки за виконані відповідачем роботи проведено позивачем у повному обсязі.

Позивач зазначає, що у період з 15.06.2026 по 14.07.2026, комісією Міністерства внутрішніх справ України проведено перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності університету, за результатами якої складено акт від 14.07.2026 № 17/11. В акті перевірки, з посиланням на пункт 291.2 статті 291 та пункт 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, абзац п`ятий пункту 5.1 та пункт 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, а також на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673, зазначено, що витрати на сплату єдиного податку не належать до компенсованих витрат, а єдиний податок у розмірі 5 % та військовий збір у розмірі 1 % до вартості будівельних робіт, проектних робіт, експертизи, авторського та технічного нагляду не включаються.

З огляду на це, на думку позивача, відповідач необґрунтовано включив до договірної ціни та до акта приймання виконаних робіт єдиний податок за ставкою 5 % та військовий збір за ставкою 1 %, що призвело до завищення вартості наданих послуг.

Позивач вказує, що 13.07.2026 скерував відповідачу претензію № 90 01-3391/90 12 з вимогою повернути сплачені суми єдиного податку та військового збору, проте, станом на дату подання позовної заяви по даний час, відповідач кошти не повернув. Посилаючись на статті 525, 526, 626, 629 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем відповідачу: 59 851,38 грн єдиного податку та 11 970,28 грн військового збору, а всього 71 821,66 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що договір від 16.02.2026 № 46 виконано сторонами у повному обсязі. Згідно з пунктом 2.1 договору та протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору) сторони погодили договірну ціну у розмірі 1 197 027,68 грн, у тому числі єдиний податок 5 % та військовий збір 1 %, визначену зведеним кошторисом № 235, складеним на підставі Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво. Роботи прийнято позивачем за актом виконаних робіт від 01.05.2026 № 1 без претензій стосовно їх обсягу та якості та оплачено, згідно з платіжною інструкцією від 12.05.2026 № 11/05/2026 у сумі 1 197 027,68 грн. Інших оплат за договором не проводилось.

Відповідач вважає, що висновки акта перевірки від 14.07.2026 № 17/11 ґрунтуються на нормах Настанови з визначення вартості будівництва, яка регулює визначення вартості будівельних робіт, тоді як вартість проектних робіт за договором визначено із застосуванням відсоткових показників відповідно до розділу ІІ Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, згідно з пунктом 1.9 якої вартість проектних робіт, визначена за її показниками, враховує всі витрати, крім витрат на відрядження виробничого персоналу та податку на додану вартість. Лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673, за твердженням відповідача, не є нормативно-правовим актом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, та має рекомендаційний характер (з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23).

Відповідач наголошує, що акт перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, не створює правових наслідків для сторін договору, не змінює та не припиняє договірних зобов`язань, а обставини, викладені в ньому, підлягають доказуванню на загальних підставах. В обґрунтування цієї позиції, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 та від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16.

Відповідач також зазначає, що позивач не кваліфікував спірні кошти ані як збитки у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, ані як безпідставно набуте майно у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, не довів наявності складу цивільного правопорушення, а кошти отримано відповідачем на підставі чинного договору, який не визнано недійсним, у межах погодженої договірної ціни (з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18). Крім того, відповідач стверджує про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки до позовної заяви не долучено доказів надіслання відповідачу претензії від 13.07.2026.

З наведених підстав відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, а судові витрати покласти на позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

16.02.2026 між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК Інжиніринг Груп» (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 46 на виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту «Капітальний ремонт приміщень будівлі майстерні під літ. «В» Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка - бічна, 18» (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору виконавець за завданням замовника на умовах цього Договору зобов`язується своїми силами і засобами виготовити проектно-кошторисну документацію по вказаному об`єкту (надалі - Роботи) за кодом ДК 021:2015:71320000-7 «Послуги з інженерного проектування», а замовник зобов`язується прийняти і оплатити проектно-кошторисну документацію (надалі - Документи).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору Роботи виконуються згідно зі Зведеним кошторисом № 235 на проєктні, науково-проєктні, вишукувальні роботи (додаток № 2). Обсяги виконання Робіт, розподіл їх вартості по стадіях та етапах визначені Зведеним кошторисом № 235 і календарним графіком виконання робіт (додаток № 3) відповідно до технічного завдання (завдання на проектування), затвердженого замовником та погодженого виконавцем.

Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що загальна вартість виконання Робіт (Договірна ціна) визначена Зведеним кошторисом № 235 на проєктні, науково-проєктні, вишукувальні роботи і складає 1 197 027,68 грн в т. ч. єдиний податок 5 % та військовий збір 1 % і може переглядатися замовником протягом терміну дії договору в залежності від наданого фінансування.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2026 року, остаточно до виконання зобов`язань сторонами за цим договором в повному обсязі (п. 5.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Договору зазначена сума є твердою договірною ціною та включає вартість всіх Робіт, виконання виконавцем яких передбачено цим Договором і може переглядатися виключно Замовником протягом терміну дії договору в залежності від наданого фінансування. Вартість надання Робіт може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 2.3 Договору). Перегляд вартості надання Робіт оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору закупівлі (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Договору, замовник здійснює оплату Робіт в межах суми укладеного Договору після надання Документів; оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі підписаного сторонами Акта про виконання робіт та надання Документів в цілому.

Строк виконання Робіт та надання Документів визначено до 01 травня 2026 року (пункт 5.2 Договору). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2026 року, а остаточно до виконання зобов`язань сторонами за цим Договором в повному обсязі (пункт 5.1 Договору).

Приписами пунктів 6.2, 6.3, 6.5 Договору передбачено, що передача документації замовнику здійснюється виконавцем по накладній; замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання документації зобов`язується розглянути її і, за відсутності зауважень, підписати акт здачі-приймання, а за наявності зауважень протягом цього ж строку інформує виконавця про відмову від прийняття Робіт; у випадку мотивованої відмови замовника, сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань та строків їх виконання.

Згідно з пунктом 10.1 Договору, зміна або розірвання Договору допускається лише за взаємною згодою сторін, відповідно до чинного законодавства України і оформлюється додатковою угодою до Договору. Пунктом 10.8 Договору визначено випадки, за яких можлива зміна істотних умов Договору, зокрема погодження зміни ціни в бік зменшення та зміна ціни у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 Договору спори стосовно Договору вирішуються сторонами шляхом взаємних переговорів та консультацій; суперечки, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, підлягають розгляду у судовому порядку.

Протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до Договору), підписаним уповноваженими представниками сторін, сторони засвідчили, що загальна вартість Робіт (договірна ціна) згідно зі зведеним кошторисом № 235, який розроблений на підставі «Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво», складає 1 197 027,68 грн, в т. ч. єдиний податок 5 % та військовий збір 1 %. Сторони дійшли згоди, що договірна ціна Робіт приймається в цій сумі, а протокол є підставою для розрахунків за Договором.

Зі Зведеного кошторису № 235 (форма № 1-П) вбачається, що повна вартість проектних робіт становить 1 125 206,02 грн; військовий збір 1 % визначено як 1 125 206,02 Ч 0,01 / 0,94 = 11 970,28 грн, єдиний податок 5 % визначено як 1 125 206,02 Ч 0,05 / 0,94 = 59 851,38 грн; всього з урахуванням військового збору та єдиного податку 1 197 027,68 грн.

Згідно з кошторисом на проєктні, науково-проєктні, вишукувальні роботи (форма № 2-П) вартість проектних робіт визначено за КНУ «Настанова з визначення вартості ПВР» (наказ № 281), додаток 1, таблиця 1 «Усереднені відсоткові показники вартості проектних робіт для об`єктів невиробничого призначення», виходячи з вартості будівельно-монтажних робіт 32 446,400 тис. грн, показника вартості проектних робіт 4,734 %, коефіцієнта 0,91 та договірного коефіцієнта 0,805, що становить 1 125 206,02 грн.

Календарним графіком виконання робіт (додаток № 3 до Договору) визначено закінчення Робіт 1 травня 2026 року та ціну Робіт 1 197 027,68 грн в т. ч. єдиний податок 5 % та військовий збір 1 %.

На виконання умов Договору, сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01.05.2026 № 1, згідно з яким проектно-кошторисну документацію по об`єкту «Капітальний ремонт приміщень будівлі майстерні під літ. «В» Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка - бічна, 18» належним чином оформлено та вона відповідає умовам Договору. Вартість по договору, вартість виконаних робіт та сума до оплати становлять 1 197 027,68 грн. В акті зазначено, що претензій по об`єму та якості виконаних робіт замовник не має. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до платіжної інструкції від 12.05.2026 № 11/05/2026 позивач перерахував відповідачу 1 197 027,68 грн за виготовлення проектно-кошторисної документації згідно з рахунком № 1 від 01.05.2026, актом № 1 від 01.05.2026 та Договором № 46 від 16.02.2026. Факт повної оплати Робіт позивачем визнається та зазначений у позовній заяві.

Доказів укладення сторонами додаткових угод до Договору щодо зміни (зменшення) договірної ціни, доказів звернення позивача до відповідача із зауваженнями стосовно обсягу, якості чи вартості виконаних робіт під час їх приймання, а також доказів визнання Договору чи окремих його положень недійсними, матеріали справи не містять.

У період з 15.06.2026 по 14.07.2026 комісією Міністерства внутрішніх справ України на підставі наказу МВС України від 12.06.2026 № 542 проведено перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за період з 01.01.2024 по 31.05.2026, за результатами якої складено акт від 14.07.2026 № 17/11.

В акті перевірки зазначено, що згідно з 7-ма договорами виконавцями до договірних цін були передбачені кошти на сплату єдиного податку (5 %) та військового збору (1 %), зокрема за договором від 16.02.2026 № 46, укладеним з ТзОВ «ІБК Інжиніринг Груп», на суму 1 197 027,68 грн, з яких єдиний податок (5 %) 59 851,38 грн та військовий збір (1 %) 11 970,28 грн. З посиланням на пункт 291.2 статті 291, пункт 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, абзац п`ятий пункту 5.1 та пункт 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, а також на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673, комісія дійшла висновку, що витрати по сплаті єдиного податку, не належать до компенсованих витрат і до вартості робіт не включаються. В акті також зазначено, що розрахунки за надані послуги проведені в повному обсязі.

13.07.2026 позивач скерував відповідачу претензію за вих. № 90 01-3391/90 12 з вимогою повернути сплачений єдиний податок (5 %) у розмірі 59 851,38 грн та військовий збір (1 %) у розмірі 11 970,28 грн, а також рахунок-фактуру від 13.07.2026 № 26-198. Кошти відповідач не повернув, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт, правове регулювання якого здійснюється положеннями параграфів 1 та 4 глави 61 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Приписами статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; кошторис може бути приблизним або твердим, і є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як встановлено судом, ціну Робіт за Договором визначено сторонами у пункті 2.1 Договору, у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 1) та у Зведеному кошторисі № 235 (додаток № 2) у розмірі 1 197 027,68 грн, у тому числі єдиний податок 5 % та військовий збір 1 %. Згідно з пунктом 2.2 Договору, ця ціна є твердою. Отже, суми єдиного податку та військового збору, є складовими договірної ціни, погодженої обома сторонами, а не платежем, нарахованим відповідачем в односторонньому порядку чи поза межами Договору.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11 та від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20.

Матеріали справи не містять доказів розірвання Договору або визнання його чи окремих його положень недійсними, в тому числі, в частині визначення ціни Робіт. Такої вимоги позивачем у цій справі не заявлено, а відтак презумпцію правомірності Договору у встановленому порядку не спростовано.

Заявляючи вимогу про стягнення 71 821,66 грн, позивач не кваліфікував ці кошти ані як збитки у розумінні статті 22 ЦК України, ані як безпідставно набуте майно у розумінні статті 1212 ЦК України, а послався на статті 525, 526, 626, 629 ЦК України. З огляду на це суд перевіряє заявлену вимогу, як на наявність підстав для відшкодування збитків, так і на наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів.

Стосовно наявності підстав для стягнення збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, а розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів, відповідальність не настає.

Протиправної поведінки відповідача, судом не встановлено. Суми єдиного податку та військового збору не нараховувались відповідачем поза межами Договору і не додавались ним в односторонньому порядку до погодженої сторонами ціни, а є складовими договірної ціни, визначеної у пункті 2.1 Договору, протоколі погодження договірної ціни та Зведеному кошторисі № 235, підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками. Виготовивши проектно-кошторисну документацію та отримавши оплату у розмірі погодженої договірної ціни, відповідач діяв у межах умов Договору, а відтак відсутні як протиправність його поведінки, так і вина у завданні позивачу збитків.

Доводи позивача про невідповідність включених до договірної ціни сум вимогам кошторисних норм, суд оцінює з урахуванням такого.

Висновки акта перевірки від 14.07.2026 № 17/11 ґрунтуються на положеннях абзацу п`ятого пункту 5.1 та пункту 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, які стосуються формування договірної ціни на підставі вартості будівельних робіт. Водночас, у даній справі предметом Договору є виготовлення проектно-кошторисної документації, а вартість цих робіт, як вбачається з протоколу погодження договірної ціни та кошторису за формою № 2-П, визначено відповідно до Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затвердженої тим самим наказом, шляхом застосування усереднених відсоткових показників вартості проектних робіт. Позивачем не наведено норми цієї Настанови чи іншого нормативно-правового акта, яка б забороняла включення до договірної ціни на проектні роботи сум єдиного податку та військового збору, що сплачуються виконавцем.

Крім того, згідно з абзацом п`ятим пункту 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва, на яку посилається позивач, ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується на підставі вартості будівельних робіт, до складу якої включаються, зокрема, кошти на сплату податків, зборів, обов`язкових платежів. Відповідно до пункту 5.34 цієї Настанови, до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва; розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством. Наведені норми прямо передбачають включення до договірної ціни коштів на сплату податків, зборів та обов`язкових платежів і не містять заборони стосовно включення до неї сум єдиного податку та військового збору, які сплачує виконавець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі. Згідно з пунктом 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Об`єктом оподаткування військовим збором для платників єдиного податку третьої групи є дохід, визначений статтею 292 цього Кодексу, а ставка збору становить 1 відсоток такого доходу.

Отже, нормою і базою для нарахування єдиного податку та військового збору, встановленими законодавством, є відповідно 5 та 1 відсоток отриманого платником доходу. Включені до Зведеного кошторису № 235 суми, визначені саме за такими нормою і базою, оскільки 59 851,38 грн становлять 5 відсотків, а 11 970,28 грн 1 відсоток від договірної ціни 1 197 027,68 грн, тобто від доходу, який відповідач одержав за Договором. За таких обставин твердження позивача про невідповідність цих сум вимогам кошторисних норм, не знайшло свого підтвердження.

Посилання позивача на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673 суд відхиляє, оскільки листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають роз`яснювальний та інформаційний характер і не встановлюють правових норм. Норми закону або іншого нормативно-правового акта, які б забороняли включення до договірної ціни сум єдиного податку та військового збору, позивачем не наведено.

Суд також враховує, що згідно зі статтею 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом, позивач прийняв роботи за актом виконаних робіт від 01.05.2026 № 1, у якому зазначено, що вартість виконаних робіт становить 1 197 027,68 грн, а претензій по об`єму та якості виконаних робіт замовник не має. Мотивованої відмови від прийняття робіт, двостороннього акта з переліком доопрацювань, передбаченого пунктом 6.5 Договору, чи заперечень стосовно вартості робіт під час їх приймання, матеріали справи не містять.

Щодо акта перевірки від 14.07.2026 № 17/11, на якому ґрунтуються позовні вимоги, суд зазначає таке.

Акт комісії Міністерства внутрішніх справ України складено за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності самого позивача. Такий акт не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті, підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

У постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що акт перевірки є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у такому випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 та підтриманого у постанові від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії, не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Встановлені під час проведення контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

З урахуванням наведеного, акт перевірки від 14.07.2026 № 17/11, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені ним порушення, не може бути достовірним, достатнім та обґрунтованим підтвердженням неправомірності включення до вартості виконаних відповідачем робіт податків та зборів, визначених законодавством України, а також не звільняє позивача від обов`язку довести наявність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів.

Відтак, позивачем не доведено ні протиправності поведінки відповідача, ні наявності збитків, ні причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заявленою до стягнення сумою, а тому підстави для стягнення з відповідача 71 821,66 грн, як збитків, відсутні.

Стосовно наявності підстав для повернення коштів як безпідставно набутих, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Наявність правової підстави для набуття майна виключає застосування положень статті 1212 ЦК України, якщо така підстава продовжує існувати. У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 викладено правовий висновок про те, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

У спірних правовідносинах Договір є чинним, діючим на наданий час, недійсним не визнавався та сторонами не розривався. Суми єдиного податку та військового збору входять до складу договірної ціни, погодженої сторонами, тобто, є частиною ціни, а не платежем, здійсненим поза межами Договору. Загальна сума коштів, сплачених позивачем відповідачу, становить 1 197 027,68 грн і не перевищує погодженої сторонами твердої договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену Договором, матеріали справи не містять.

Отже, на момент здійснення позивачем оплати, існувала визначена Договором правова підстава для перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 1 197 027,68 грн, а саме, виконання позивачем, як замовником, свого договірного обов`язку з оплати прийнятих робіт. Така підстава не відпала, а відтак підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

При цьому, суд враховує, що Договором передбачено можливість зменшення його ціни виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод (пункти 2.3, 2.4, 10.1 Договору). Доказів укладення сторонами таких додаткових угод, а також доказів зміни погодженої сторонами твердої договірної ціни в іншому встановленому законом порядку, матеріали справи не містять. Водночас, згідно зі статтею 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Тому, вимога позивача про стягнення частини сплаченої ціни після повного виконання Договору, фактично спрямована на одностороннє зменшення погодженої сторонами договірної ціни, що суперечить статтям 525, 629, 632 ЦК України.

Суд також враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматися, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Враховуючи наведене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач набув кошти на правовій підставі, а саме на підставі Договору від 16.02.2026 № 46, така підстава не відпала, Договір не визнано недійсним, роботи прийнято позивачем без зауважень, а доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує погоджену сторонами договірну ціну, позивачем не надано. Посилання позивача на акт перевірки від 14.07.2026 № 17/11 як на підставу задоволення позову є недостатнім. Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 851,38 грн єдиного податку та 11 970,28 грн військового збору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 328,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 16.11.2026.

Суддя Долінська О.З.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141501803 ?

Документ № 141501803 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141501803 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141501803 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141501803 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141501803, Господарський суд Львівської області

Судове рішення № 141501803, Господарський суд Львівської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141501803 відноситься до справи № 914/2496/26

Це рішення відноситься до справи № 914/2496/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141501801
Наступний документ : 141501805