Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 201/7634/23
Провадження № 2/201/253/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,
при секретарі Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, АТ «АБ «Радабанк», про визнання договору позики недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
29 червня 2023 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (нині Соборний районний суд міста Дніпра) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, АТ «АБ «Радабанк» про визнання договору позики недійсним, у якій позивач просив визнати недійсним Договір позики грошових коштів укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що посвідчений 05 червня 2020 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою Оленою Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за № 2056.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 05 червня 2020 року між ним та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Філд 2015» (ЄДРПОУ 40136537) було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який був зареєстрований в реєстрі за № 2061 та посвідчено Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А.
Як вбачається із вище вказаного договору, директором ТОВ «Агро Філд 2015» є ОСОБА_2 . За умовами вказаного договору, Позивач передав ТОВ «Агро Філд 2015» в особі директора Лавринюка В.І. у володіння та користування для сільськогосподарських потреб - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,4500 га, кадастровий номер 1221481500:01:002:0106, яка належить Позивачеві на праві особистої власності.
Відповідно до п.10.3 умов зазначеного договору, вище вказаний договір укладено сторонами строком на 49 (сорок дев`ять) років та відповідно до умов, за весь строк дії договору Позивач отримує готівкою від Землекористувача грошову суму у розмірі 68 425,0 грн.
Вище вказаний договір, було укладено 05 червня 2020 року між сторонами в присутності Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. та в цей же день, був нею посвідчений та зареєстровано в реєстрі за №2061.
Під час підписання документів з Позивачем була присутня також його дружина - ОСОБА_3 , яка надавала Приватному нотаріусу заяву про згоду дружини Позивача та яка надалі буде заявлена свідком по цій справі.
Під час укладання угоди про оренду земельної ділянки, Позивачу на підпис надавалися багато документів, які були надані вище вказаним нотаріусом, остання пояснювала, шо всі документи стосуються саме Договору про надання права користування земельною ділянкою. Жодного зазначення, що Позивач окрім договору оренди, додатково підписує Договір позики із ОСОБА_2 , Приватним нотаріусом Перфіловою О.А. та особисто ОСОБА_2 не було зазначено та нотаріусом не було роз`яснено умови спірного договору та його наслідки.
Через деякий час, після укладання Договору оренди, співробітники ОСОБА_2 , Приватний нотаріус та сам Відповідач, почали в усній формі, схиляти Позивача до укладання з ТОВ «Агро Філд 2015» фіктивного договору купівлі-продажу земельної ділянки, за умови, що юридична особа перерахує на рахунок ОСОБА_1 150 000,0 грн., Позивач повинен надати представникам ТОВ «Агро Філд 2015» доступ до його рахунку, для зняття коштів на користь ОСОБА_2 , а Позивачу натомість залишиться сума у розмірі 3000,0 грн.
З цього приводу, а саме, що вище вказані особи змушують Позивача укласти Договір купівлі-продажу земельної ділянки, Позивач 07.06.22р. звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України та до Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту). Проте, вище вказані органи не вбачали ніякого злочину.
Однак, в березні 2023 року Позивачу стало відомо, що 27 грудня 2022 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області по справі № 175/3123/22 було ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 05 червня 2020 року в сумі 250 000,0 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, інфляційні збитки в сумі 88 365, 48 (вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 48 коп., 3% (три проценти) річних в сумі 16 839 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень та стягнуто судовий збір у розмірі 3550 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
Проте, що відносно Позивача було ухвалено заочне рішення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області по цій справі, він дізнався від Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., яким 14.02.23р. було відкрито виконавче провадження № 71035566 на підставі виконавчого листа №175/3123/22 від 03.02.23 року та банківські рахунки Позивача були арештовані на підставі вище вказаного рішення.
На даний час подачі позову, справа № 175/3123/22 знаходилась на розгляді в Дніпровському апеляційному суді.
Як надалі стало відомо, в цей же день, 05.06.2020 року Відповідач перерахував кошти у розмірі 250 000,00 грн. на рахунок АТ «АБ «Радабанк», який був 05.06.20р. відкритий на ім`я ОСОБА_1 .
Проте Позивач самостійно жодних рахунків в АТ «АБ «Радабанк» не відкривав та кошти в розмірі 250 000.0 грн.. які начебто були переказані з рахунку Відповідача. Позивач особисто не отримував та ними не розпоряджався.
Про відкритий рахунок на його ім`я. Позивачу стало відомо лише в березні 2023 року. 08.03.23р. Позивач звернувся до АТ «АБ «Радабанк» із заявою, відповіддю АТ «АБ «РАДАБАНК» № 1355-1/31/2023 від 28.03.2023 року та надано: копію заяви на відкриття та обслуговування поточних рахунків, № 16120/БФР/16 від 05.06.2020 року; копію заяви на видачу готівки №28888 від 05.06.2020 року.
Однак, з наданих документів вбачається, шо підпис ОСОБА_1 на обох документах був підроблений.
Таким чином, Позивач вважає, що під час укладання з Відповідачем Договору про надання права користування земельною ділянкою від 05.06.20 року, Позивачем та приватним нотаріусом Перфіловою О.А. було вчиненні шахрайські дії та введено його в оману, тому ОСОБА_1 було подано до ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області заяву про вчинення кримінального правопорушення від 01 червня 2023 року.
За результатом розгляду даної заяви було відкрито кримінальне провадження та об`єднано з кримінальним провадженням за номером 12022041640000747 за кваліфікацією КК України ст.190 ч.2. За об`єднаним кримінальним провадженням за номером №12022041640000747, невстановлені особи перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 (адреса відділення АТ «АБ «Радабанк»), шахрайським шляхом, заволоділи грошовими коштами належними ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , чим спричинили останнім матеріальну шкоду.
Тобто, потерпілим із даного кримінального провадження є не тільки ОСОБА_1 але і громадянка ОСОБА_5 , яка за аналогічною справою №175/3127/22, яка на час подачі позову розглядалася Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області є боржником за позикою де позивачем є також ОСОБА_2 . а предметом спору є стягнення позики за Договором позики у розмірі 250 000,0 грн., який посвідчувався тим же приватним нотаріусом.
Виходячи з наведеного, позивач вважає, що Договір позики грошових коштів від 05.06.2020 року повинен бути визнаний судом недійсним.
Стислий виклад позиції відповідача.
Відповідач із позовними вимогами не погодився, та 25 липня 2024 року його представник подала до суду відзив на позов, у якому послалася на те, що грошові кошти за оспорюваним правочином Відповідачем було перераховано в повному обсязі, а укладені між Сторонами правочини та підписані Позивачем документи повністю відповідають фактичним взаємовідносинам між Сторонами, а також змісту та волі Сторін, що їх укладали.
Щодо ж заявлення даного позову, Відповідач вважає, що позов заявлено виключно з метою відтермінування виконання боргових зобов`язань та ухилення від відповідальності за власну бездіяльність, пов`язану з несвоєчасним поверненням боргу перед Відповідачем.
Передача грошових коштів Позичальнику підтверджується положеннями договору, а також платіжним дорученням №1 від 05 червня 2020 року, яке підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 250 000 грн. (двісті п`ятдесят тисяч гривень), згідно договору позики від 05 червня 2020 року.
Більш того, ОСОБА_1 у власній позовній заяві підтвердив, що договір позики він підписував власноруч, факт підписання Договору позики грошових коштів Позивач не заперечує.
Виходячи із презумпції правомірності правочину, обов`язок доказування недійсності правочину покладено сторону, яка його оспорює, однак Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили наявність умислу в діях Відповідача щодо введення Позивача в оману щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору. Позивачем не доведено наявності умислу в діях Відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, а також самого факту обману. При цьому, зміст оскаржуваного Договору має чіткі та повністю зрозумілі положення.
В задоволенні позову просили відмовити.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29 червня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 04 липня 2023 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено.
Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року задоволено клопотання представника позивача та по справі призначено почеркознавчу експертизу, провадження зупинено. Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року провадження по справі поновлено у зв`язку із поверненням її з експертної установи із висновком експерта.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача, та до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог залучено АТ «АБ «Радабанк».
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року задоволено клопотання представника позивача та по справі призначено додаткову почеркознавчу експертизу, провадження зупинено. Ухвалою суду від 05 червня 2025 року провадження по справі поновлено у зв`язку із поверненням її з експертної установи із висновком експерта.
Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Позивач та його представниця адвокат Індюкова Т.В. під час розгляду справи наполягали на задоволенні позову з зазначених у ньому підстав, у подальшому остання подала до суду клопотання, у якому просила задовольнити позов у повному обсязі, та просила завершити розгляд справу без її участі.
Представник відповідача адвокат Самойоленко В.І. під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, у подальшому подав до суду заяву з завершити розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити.
Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, надіслала до суду заяву, у якій просила розглянути справу у її відсутність. Третя особа - АТ «АБ «Радабанк» свого представника до суду не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом.
Судом встановлено, що 05.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів, зареєстрований за №2056 та посвідчений при нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А.
За умовами п. 1 Договору, Позикодавець при укладенні договору до моменту його підписання передав у власність Позичальнику на власні потреби строком до 05.07.2020 включно, грошові кошти в розмірі 250000 грн., а Позичальник прийняв від Позикодавця у власність строком до 05.07.2020 включно ці грошові кошти. Передача грошових коштів Позикодавцем відбулася в день підписання цього договору до моменту його підписання у місті Дніпрі шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі з поточного рахунку, відкритого на ім`я Позикодавця у АТ «Акціонерний Банк «РадаБанк», на поточний рахунок Позичальника, відкритий у цьому ж Банку, а Позичальник отримав з поточного рахунку Позикодавця грошові кошти у розмірі 250000 грн., на поточний рахунок, відкритий у АТ «Акціонерний банк «РадаБанк» суму грошових коштів, зазначену в пункті 1 Договору без нарахування процентів. Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві позику в строк до 05 липня 2020 року включно.
Окрім того, п. 12 Договору Сторони погодили, що: «Цей договір вважається укладеним з моменту підписання цього договору. Підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі Позикодавцем та факт отримання Позичальником грошових коштів, зазначених в п. 1 цього договору».
В пункті 13 Договору позики, який власноруч підписав Позивач, зазначено, що сторони однаково розуміють природу цього правочину та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним, відповідає внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, вони не обмежені в праві укладати правочини; вони не визнані в установленому недієздатними (повністю або частково); вони не перебувають у хворобливому стані та не страждають в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджає усвідомленню його суті, не перебувають під впливом лікарських, наркотичних психотропних речовин; вільне володіння українською мовою дозволяє кожному правильно зрозуміти зміст цього договору.
Відповідно до Висновку лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №1» Дніпровської міської ради від 23 березня 2021 року, підтвердженого в подальшому аналогічними Висновками від 07 жовтня 2023 року, 19 жовтня 2024 року, 18 жовтня 2025 року, позивач ОСОБА_1 визнаний інвалідом 2 групи бестроково внаслідок психічного розладу, та у нього виявлено обмеження щодо самообслуговування, здатності до спілкування та здатності контролювати свою поведінку (т.2 а.с.112-116).
Висновком експерта №477-24 від 05 липня 2024 року підтверджено той факт, що підписи на банківських документах в АТ «АБ «РадаБанк» від 05 червня 2020 року: в опитувальному листі клієнта-фізичної особи, у заяві на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб», у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк», у заяві на переказ готівки № 2888 тощо, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.с.39-50).
Висновком експерта №542-25 від 22 травня 2025 року підтверджено той факт, що ознак, які б свідчили про вплив будь-яких збиваючих факторів при підписанні банківських документів в АТ «АБ «РадаБанк» від 05 червня 2020 року: в опитувальному листі клієнта-фізичної особи, у заяві на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб», у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк», у заяві на переказ готівки № 2888 від імені ОСОБА_6 не виявлено (т.2 а.с.193-200).
В ході розгляду справи допитано свідка ОСОБА_3 дружину позивача, яка пояснила, що вона була присутня на процедурі підписання позивачем документів у нотаріуса, однак мова йшла про передачу земельного паю в оренду, а не про отримання позики. При цьому документи, які надавала на підпис нотаріуска, вони не читали, повністю покладаючись на те, що вона є офіційною особою, та жодних помилок бути не може. Позивач має психічне захворювання, тому вона майже завжди поряд з ним, стверджує, що він 250000 грн. від відповідача не отримував ані в готівковій, ані в безготівковій формі, до АТ «РадаБанк» ніколи не звертався та навіть не знає, де цей Банк знаходиться.
Мотивована оцінка кожного аргументу наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Принципи справедливості судового розгляду в рішеннях Європейського суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Рішеннями Європейського суд з прав людини у справах «Dombo Beheer D.V. v. The Netherlands» від 27.101993р. (п.33) та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996р. (п.38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до п.48 Рішення Суду у справі «Мала проти України» від 03.07.2014р. №4436/07, остаточне 17.11.2014р. «Принцип справедливості, закріплений у ст.6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25 від 18.07.2006р. та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява №42310/04, п.280 від 21.04.2011р.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Водночас, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).
В даному випадку, аналізуючи доводи сторін та надаючи оцінку встановленим фактам, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умови.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі №628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
У разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 26 червня 2024 року у справі № 758/5328/22 (провадження № 61-3560св24).
В даному випадку, як встановлено судом, факт отримання позивачем грошових коштів за спірним договором не доведено. При цьому, підписання позивачем спірного договору позики не підтверджує отримання ним грошових коштів, що є невід`ємною складовою у справах про стягнення коштів за договором позики, оскільки даний факт спростовано висновками експертів.
Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на те що за умовами спірного договору позики від 05 червня 2020 року, його письмова форма, з одного боку вказує на його реальний характер, та є доказом не лише факту укладення договору, а й начебто передачі грошової суми позичальнику, оскільки у п.1 договору зазначено, що позичальник отримав грошові кошти до підписання договору. В той же час, умовами цього ж пункту 1 цього договору передбачено перерахування грошових коштів в безготівковій формі з поточного рахунку позикодавця на поточний рахунок позичальника.
Таким чином, в даній справі умовами договору передбачено надання грошових коштів у позику саме в безготівковій формі, проте висновками експертів підтверджено той факт, що підписи у банківських документах АТ «АБ «РадаБанк» щодо відкриття рахунку, на який відповідачем були перераховані грошові кошти, їх зняття та подальшого його закриття, виконано не позивачем, у зв`язку із чим підписання ним договору позики від 05 червня 2020 року не підтверджує отримання позивачем грошових коштів, які мали перераховуватися на його рахунок, через те, що цей рахунок ним не відкривався.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач мав доступ до рахунку, відкритого від його імені сторонньою особою, та міг зняти грошові кошти, перераховані на нього.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі висновками експертів підтверджено той факт, що підписи у банківських документах, а саме: у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 05 червня 2020 року, в опитувальному листі клієнта-фізичної особи АТ «АБ «РадаБанк» від 05 червня 2020 року, у заяві на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» від 05 червня 2020 року, у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 05 червня 2020 року, у заяві на переказ готівки від 05 червня 2020 року на суму 250 015,00 грн, у підписі на платіжному дорученні від 05 червня 2020 року на суму 250 000,00 грн АТ «АБ «РадаБанк» виконано не ОСОБА_1 .
Водночас, у разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним, проте ОСОБА_1 з вказаними вимогами до суду не звертався, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення його позову та визнання недійсним договору позики від 05 червня 2020 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 .
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року по справі № 175/3127/22 у схожих правовідносинах за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом останньої до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
За таких умов, в задоволенні позову має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 610, 611, 612, 625, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, АТ «АБ «Радабанк», про визнання договору позики недійсним, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев
Судове рішення № 141501736, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/7634/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: