Рішення № 141499710, 16.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
910/6375/26
Номер документу
141499710
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2026Справа № 910/6375/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши, без повідомлення сторін,

заяву фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича;

про стягнення судових витрат.

У справі № 910/6375/26

за позовом фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК";

фізичної особи-підприємця Володіна Костянтина Олександровича;

про зобов`язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2026 у справі № 910/4421/2625 позов задовольнити повністю, а саме:

- заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, ідентифікаційний номер 42960739) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, ідентифікаційний номер 42960739) припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення), видалення оголошень про продаж таких товарів із мережі Інтернет, розміщених за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_6;

- заборонено фізичній особі-підприємцю Володіну Костянтину Олександровичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", товари, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020, та товари, в яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- зобов`язано фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) припинити порушення прав Наволокова Руслана Євгенійовича на промислові зразки за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020 шляхом вилучення з цивільного обігу і знищення товарів, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 26.10.2020, та товарів, у яких використано сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентом України № НОМЕР_3 від 25.05.2018, припинення виготовлення, зберігання, пропонування для продажу, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення).

10.11.2026 від фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича до господарського суду надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідачів 95 229,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 2 та 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки фізична особа-підприємець Наволоков Руслан Євгенійович просить стягнути з відповідачів судові витрати, то розгляд такої заяви, в силу приписів ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе провести без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича про стягнення судових витрат, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

09.06.2025 між позивачем (далі також - Клієнт) та адвокатом Щербаковою Ольгою Сергіївною (далі також - Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 76 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити таку допомогу в порядку та строки, обумовлені Сторонами, а також компенсувати фактичні витрати Адвоката, пов`язані з її наданням, в обсязі та на умовах, визначених Договором та підтверджених відповідними Документами.

Під час виконання договору між сторонами було складено та підписано акти приймання-передачі послуг загальною вартістю 40 505,00 грн, з яких:

- № 1 від 30.06.2025 на суму 3 000,00 грн;

- №2 від 31.10.2025 на суму 10 200,00 грн;

- №3 від 30.06.2026 на суму 18 750,00 грн;

- №4 від 30.09.2026 на суму 8 555,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Адвокат надав клієнту послуг загальною вартістю 40 505,00 грн, а Клієнт такі послуги прийняв без зауважень.

Так, частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовних вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

Тож, виходячи з критерію реальності та неминучості адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та співрозмірності з предметом спору, з огляду, власне на сам предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає за можливе покласти на відповідачів витрати понесені заявником на професійну правничу допомогу у розмірі 40 505,00 грн.

Щодо стягнення з відповідачів гонорару успіху у розмірі 40 000,00 грн суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Також суд вказує, що за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За умовами додатку № 1 до договору від 09.06.2025, винагорода Адвоката (гонорар) у разі схвалення судом рішення про задоволення позовних вимог складає 40 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

А відтак, враховуючи вищевикладене та встановлене судом, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича про розподіл судових витрат в частині стягнення з відповідачів гонорару успіху у розмірі 40 000,00 грн.

Також суд зазначає, що позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані зі складанням висновку експерта № 1389 у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається з ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок експерта № 1389 складений на підставі договору від 21.01.2026 № 01/01-2026.

Як вбачається з акту здачі-приймання висновку експерта № 1389, загальна вартість складає 60 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 99 від 27.01.2026 позивачем сплачено на користь Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії наук України 60 000,00 грн з призначення платежу: Оплата витрат, пов`язаних iз проведенням судової експертизи об`єктiв iнтелектуальної власностi, зг. рах. № 2 вiд 21.01.2026р. У сумi 50000.00 грн., ПДВ - 20 % 10000.00 грн.

Вказаний висновок був прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати позивача, пов`язані зі складанням висновку експерта № 1389 у розмірі 60 000,00 грн підлягають стягненню з відповідачів.

Щодо стягнення з відповідача витрат пов`язаних зі складанням звіту за результатами проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет № 12/2026-ЗВ від 16.01.2026 суд вказує таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається з рахунку на оплату № 1-10717 від 14.01.2026 та акту наданих послуг № 3-259/2025 від 16.01.2026, загальна вартість послуг складає 6 480,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 97 від 16.01.2026 позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет "ВЕБ-ФІКС" 6 480,00 грн з призначення платежу: Оплата згiдно iз рахунком № 1-10717 вiд 14.01.2026. Без ПДВ.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати позивача, пов`язані зі складанням звіту за результатами проведення фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет № 12/2026-ЗВ від 16.01.2026 у розмірі 6 480,00 грн підлягають стягненню з відповідачів.

Щодо витрат позивача на придбання товарів у розмірі 6 600, грн та комісії банків за проведення платежів, суд вказує наступне.

За умовами ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судом встановлено, що позивачем, замовлено через веб-сайт https://adamantopt.com.ua/ продукцію відповідача 1, однак отримав рахунок на оплату від відповідача 2 як суб`єкта господарювання, сплатив йому кошти і отримав від нього товар, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, зокрема рахунок на оплату № ВК407 від 04.11.2025 та платіжна інструкція № 1.384913113.1 від 04.11.2025 на суму 6 600,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються витрати позивача у розмірі 6 600,00 грн, а відтак у суду наявні підстави для покладення на відповідачів таких витрат.

В свою чергу, суд вказує, що комісія банку за проведення платежів не відноситься до жодної категорії витрат, передбачених ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до тих, що пов`язані вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

А відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог заявника в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що при винесенні рішення від 03.11.2026 ним не було здійснено розподіл витрат позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви, позивачем сплачено 10 649,60 грн судового збору.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються в рівних частинах на відповідачів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про покладення на відповідачів в рівних частинах судових витрат позивача у загальному розмірі 124 234,60 грн, зокрема по 62 117,30 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" та фізичну особу-підприємця Володіна Костянтина Олександровича.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Адамант СК" (40007, м. Суми, вул. Лінійна, буд. 15, ідентифікаційний код 42960739) фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) судові витрати у загальному розмірі 62 117 (шістдесят дві тисячі сто сімнадцять) грн 30 коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Володіна Костянтина Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) фізичної особи-підприємця Наволокова Руслана Євгенійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) судові витрати у загальному розмірі 62 117 (шістдесят дві тисячі сто сімнадцять) грн 30 коп.

4. У задоволенні іншої частини вимог відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141499710 ?

Документ № 141499710 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141499710 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141499710 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141499710 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141499710, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141499710, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141499710 відноситься до справи № 910/6375/26

Це рішення відноситься до справи № 910/6375/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141499708
Наступний документ : 141499714