Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
16.11.2026Справа № 910/14639/26Суддя Господарського суду міста Києва Андреїшина І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова індустрія»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та застосування наслідків недійсності правочину,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ «Євроенерготрейд» (ідентифікаційний код 40111046) у розмірі 40% статутного капіталу номінальною вартістю 1 200 000,00 грн, що належить ТОВ «Газова індустрія» (ідентифікаційний код 45863662);
- заборони ТОВ «Газова індустрія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, зокрема шляхом продажу, міни, дарування, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачу в заставу чи інше обтяження частки у статутному капіталі ТОВ «Євроенерготрейд» у розмірі 40% статутного капіталу номінальною вартістю 1 200 000,00 грн або будь-якої її частини, а також подавати заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Євроенерготрейд»;
- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим суб`єктам державної реєстрації, у тому числі нотаріусам, вчиняти реєстраційні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про ТОВ «Євроенерготрейд», пов`язаних із переходом до інших осіб частки ТОВ «Газова індустрія» у статутному капіталі ТОВ «Євроенерготрейд» у розмірі 40% статутного капіталу номінальною вартістю 1 200 000,00 грн або будь-якої її частини, а також зі зміною розміру цієї частки та виходом ТОВ «Газова індустрія» зі складу учасників ТОВ «Євроенерготрейд».
Розглянувши вказану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Так, зі змісту поданої заяви вбачається, ОСОБА_1 має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова індустрія» про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» від 15.05.2026 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання відповідача повернути заявнику частку в розмірі 40% статутного капіталу товариства номінальною вартістю 1 200 000,00 грн.
В обґрунтування майбутніх позовних вимог заявник зазначає, що 15.05.2026 між ним як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газова індустрія» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд».
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 договору продавець передав у власність покупця частку у статутному капіталі ТОВ «Євроенерготрейд» номінальною вартістю 1 200 000,00 грн, що становить 40% статутного капіталу товариства.
Згідно з пунктом 2.1 договору вартість відчужуваної частки становить 1 200 000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на частку переходить до покупця з моменту укладення договору та нотаріального засвідчення справжності підписів сторін на відповідному акті приймання-передачі частки незалежно від виконання сторонами зобов`язань за договором у частині здійснення розрахунків.
Заявник стверджує, що уклав зазначений договір під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, у розумінні статті 229 Цивільного кодексу України.
Зокрема, заявник зазначає, що на момент укладення договору був переконаний у тому, що разом із переходом частки до відповідача перейдуть і його обов`язки поручителя за зобов`язаннями ТОВ «Євроенерготрейд», закріпленими мировими угодами, затвердженими ухвалами Господарського суду Київської області від 22.10.2024 у справі № 911/1681/24 та від 17.12.2024 у справі № 910/11852/24.
Водночас, після відчуження частки відповідальність заявника як поручителя, за його твердженням, збереглася в повному обсязі, а приватним виконавцем Юрченком В.Я. відкрито щодо нього виконавчі провадження № 81488342 та № 81778631.
З огляду на викладене заявник вважає, що під час укладення договору помилявся щодо прав та обов`язків сторін і правових наслідків правочину, у зв`язку з чим має намір звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.
Необхідність вжиття зазначених заходів заявник обґрунтовує тим, що відповідач є власником спірної частки та має можливість розпорядитися нею на власний розсуд, зокрема, відчужити третім особам, передати в заставу, вийти зі складу учасників товариства або взяти участь у прийнятті рішень щодо зміни розміру статутного капіталу.
На переконання заявника, вчинення таких дій може призвести до неможливості повернення спірної частки у разі задоволення майбутнього позову, необхідності ініціювання нових судових проваджень та ускладнення ефективного захисту його прав.
Заявник також посилається на те, що державна реєстрація відповідних змін до Єдиного державного реєстру може бути здійснена у стислі строки, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати запропоновані заходи до подання позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За приписами частин третьої та четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини дев`ятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) у статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Водночас, частиною десятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних із предметом спору.
Отже, процесуальне законодавство допускає можливість застосування заходів забезпечення позову у спорах щодо корпоративних прав, у тому числі шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та встановлення відповідних заборон.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, який застосовується судом за наявності належного обґрунтування його необхідності.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника, розумність, адекватність і співмірність запропонованих заходів, забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших осіб, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, а також імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушених прав заявника в разі невжиття таких заходів.
Так, у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що вирішення питання про забезпечення позову потребує оцінки співмірності відповідних заходів із заявленими вимогами та можливих наслідків як їх застосування, так і невжиття.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що характер спору, зокрема його майновий або немайновий характер, а також можливість примусового виконання майбутнього судового рішення не мають вирішального значення під час оцінки наявності підстав для забезпечення позову.
При цьому, можливість накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, пов`язується з необхідністю забезпечення ефективного захисту прав особи з урахуванням конкретних обставин відповідного спору.
Отже, оспорювання правочину щодо відчуження майна не виключає можливості застосування арешту як заходу забезпечення позову, однак не звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати необхідність такого заходу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен підміняти оцінку конкретних обставин справи загальним припущенням про можливість настання несприятливих наслідків для заявника.
Заявник повинен навести достатні фактичні підстави, які у сукупності дозволяють дійти обґрунтованого висновку про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.
Із матеріалів поданої заяви вбачається, що предметом майбутнього спору буде дійсність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Євроенерготрейд» від 15.05.2026 та повернення заявнику частки у розмірі 40% статутного капіталу товариства.
Судом встановлено, що обґрунтування заяви в частині необхідності застосування заходів забезпечення позову фактично зводиться до посилання на наявність у відповідача передбаченої законодавством можливості розпорядитися належними йому корпоративними правами.
Заявник зазначає, що відповідач може відчужити спірну частку третім особам, передати її в заставу, вийти зі складу учасників товариства або ініціювати зміну розміру статутного капіталу.
Разом з тим, із поданої заяви та доданих до неї документів не вбачається конкретних обставин, які б свідчили про підготовку відповідача до вчинення зазначених дій.
Зокрема, матеріали заяви не містять відомостей про наявність домовленостей із третіми особами щодо подальшого відчуження спірної частки, пропозицій щодо її продажу, прийняття корпоративних рішень про зміну розміру статутного капіталу, ініціювання реєстраційних дій або вчинення інших підготовчих дій, спрямованих на зміну належності спірних корпоративних прав.
При цьому, заявник не посилається на конкретні дії відповідача після укладення договору від 15.05.2026, які б свідчили про намір останнього змінити правовий режим спірної частки до вирішення майбутнього спору.
Посилання заявника на можливість швидкого проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство не підтверджує того, що відповідач має намір ініціювати такі зміни.
Суд також бере до уваги, що за наданими матеріалами ТОВ «Газова індустрія» належить 100% статутного капіталу ТОВ «Євроенерготрейд», тоді як предмет майбутнього позову стосуватиметься повернення заявнику частки у розмірі 40%.
Разом з тим, заявник не навів достатніх фактичних обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованої необхідності обмеження права відповідача на розпорядження зазначеною часткою саме на цій стадії.
Відсутність належного обґрунтування необхідності такого обмеження не дозволяє суду дійти висновку про існування передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для накладення арешту.
Щодо вимоги про заборону ТОВ «Газова індустрія» вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу в заставу чи інше обтяження спірної частки, суд зазначає, що відповідний захід спрямований на досягнення тієї самої мети, що й накладення арешту, а саме збереження існуючого правового становища корпоративних прав.
Заявник повинен обґрунтувати, чому для ефективного захисту його прав необхідне одночасне встановлення кількох обмежень та чому менш обтяжливий захід не забезпечить досягнення відповідної процесуальної мети.
Натомість, подана заява не містить належного обґрунтування необхідності одночасного накладення арешту на спірну частку та встановлення заборони її відчуження чи обтяження.
Окремо суд оцінює вимогу про заборону відповідачу подавати заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Євроенерготрейд».
Зазначений захід безпосередньо обмежує реалізацію корпоративних прав відповідача.
При цьому, заявником не наведено обставин, які б свідчили про прийняття відповідачем рішення щодо виходу зі складу учасників товариства, підготовку відповідної заяви або вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію такого права.
Крім того, судом враховано, що відповідачу належить 100% статутного капіталу товариства.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.
Отже, реалізація права на вихід із товариства має здійснюватися з дотриманням передбаченого законом порядку, а можливість виходу одноосібного учасника, якому належить 100% статутного капіталу, не може оцінюватися без урахування відповідних законодавчих обмежень.
Заявником не наведено обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом передумов для такого виходу чи підготовку відповідачем відповідних дій.
За таких обставин, суд не вбачає достатнього обґрунтування необхідності встановлення зазначеної заборони.
Стосовно вимоги про заборону державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо відомостей про ТОВ «Євроенерготрейд», суд зазначає таке.
Так, із викладеного заявником формулювання відповідного заходу вбачається, що він охоплює не лише реєстраційні дії, пов`язані з безпосереднім переходом спірної частки розміром 40%, але й дії щодо зміни розміру цієї частки та виходу відповідача зі складу учасників товариства.
При цьому, заявник не обґрунтував необхідності застосування відповідної заборони саме в запропонованому обсязі та не навів обставин, які б свідчили про підготовку реєстраційних дій, здатних ускладнити ефективний захист його прав.
У даному випадку заявник не довів необхідності встановлення додаткової заборони реєстраційних дій одночасно з накладенням арешту на частку та забороною відповідачу розпоряджатися нею.
Судом також враховано, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.08.2026 у справі № 905/426/26 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна.
Зазначеною ухвалою також вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом встановлення передбачених Кодексом України з процедур банкрутства обмежень щодо прийняття боржником та власником майна боржника рішень про ліквідацію, реорганізацію боржника та відчуження основних засобів і предметів застави.
Таким чином, ТОВ «Євроенерготрейд» перебуває в особливому правовому режимі, встановленому законодавством про банкрутство.
Суд зазначає, що наявність процедури банкрутства потребує врахування можливого впливу запропонованих обмежень на права та законні інтереси товариства, його кредиторів та інших осіб, які не є сторонами майбутнього спору.
Заявник не навів належного обґрунтування того, що одночасне застосування запропонованих ним обмежень щодо корпоративних та реєстраційних дій є необхідним і співмірним з урахуванням перебування товариства у процедурі банкрутства.
Також суд зазначає, що питання наявності чи відсутності передбачених статтею 229 Цивільного кодексу України підстав для визнання договору недійсним, зокрема, істотності помилки, характеру прав та обов`язків сторін і правових наслідків укладеного договору, підлягають дослідженню під час розгляду відповідного позову по суті.
На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює дійсності чи недійсності оспорюваного правочину та не вирішує питання про належність заявнику спірної частки.
Оцінивши доводи заявника та додані до заяви документи в їх сукупності, суд зазначає, що заявник не обґрунтував наявності конкретних обставин, які б дозволяли дійти висновку про необхідність негайного обмеження права відповідача на розпорядження спірними корпоративними правами.
Зокрема, заявник не довів, що за встановлених обставин невжиття запропонованих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав у разі задоволення майбутнього позову.
Суд наголошує, що можливість застосування заходів забезпечення позову не залежить виключно від наявності доказів уже вчинених відповідачем дій щодо відчуження майна, оскільки забезпечення позову за своєю природою має превентивний характер.
Проте, за відсутності відомостей про такі дії заявник повинен навести інші конкретні обставини, які у своїй сукупності обґрунтовують необхідність відповідного судового втручання.
У цьому випадку наведені заявником доводи не виходять за межі загальних припущень про можливу реалізацію відповідачем правомочностей власника корпоративних прав.
При цьому, судом не встановлено достатнього обґрунтування необхідності одночасного застосування всіх запропонованих заходів забезпечення позову, а також їх співмірності в заявленому обсязі.
Суд зазначає, що забезпечення позову не може використовуватися як спосіб попереднього обмеження прав відповідача лише у зв`язку з наміром заявника оспорити укладений між сторонами правочин.
Застосування відповідних заходів має бути обумовлене необхідністю забезпечення ефективного захисту прав заявника, а не виключно його суб`єктивним побоюванням щодо можливих дій іншої сторони.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, предмета майбутніх позовних вимог, характеру та обсягу запропонованих заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано наявності передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх застосування.
Наведені у заяві обставини не є достатніми для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення або ефективний захист чи поновлення прав заявника.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 16.11.2026
Суддя І.О. Андреїшина
Судове рішення № 141499654, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/14639/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: