Рішення № 141499322, 03.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
910/9209/26
Номер документу
141499322
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2026Справа № 910/9209/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. за участю секретаря судового засідання Задорожної Л.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"

про стягнення 2 914 150,23 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося із позовом до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення 2 914 150,23 грн. за договором складського зберігання зерна № 49-05/13 від 01.11.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із оплати вартості наданих позивачем послуг за період з березня 2017 по грудень 2022 років.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

14.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним відповідно до п. 6.5. Договору було зупинено оплату послуг зі зберігання зерна, зважаючи на виявлені обставини щодо погіршення якості 3 958,080 тонн зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю, про що було встановлено у справі № 910/2530/16. Також вказав про ненадання позивачем документів, передбачених п. 6.3 Договору. Крім того, просив застосувати строк позовної давності для звернення в суд з даним позовом.

24.08.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

26.08.2026 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.

У судовому засіданні 06.10.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

03.11.2026 відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання. У задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено у зв`язку з його необгрунтованістю.

У судовому засіданні 03.11.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між позивачем (зерновий склад) та відповідачем (поклажодавець) укладено договір складського зберігання № 49-05/13, за умовами якого поклажодавець зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

Пунктами 1.2. та 1.5. Договору визначено, що кількість та якість зерна, що передається поклажодавцем на зберігання, визначені в складських квитанціях на зерно, що видаються зерновим складом. Зерновий склад гарантує, що він має зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

За умовами п. 4.1.1 Договору зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі.

Пунктом 4.2.1 Договору погоджено, що зерновий склад має право вимагати від поклажодавця розрахунок за надані послуги зі зберігання зерна відповідно до наданих згідно з п. 6.3 цього договору документів.

Пунктом 4.3.2 Договору передбачено, що поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги зі зберігання зерна.

Згідно з п. 6.2 Договору розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 грн за тонну на місяць з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.5 Договору визначено, що у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, що підтверджується актом наявності, оплата послуг за зберігання зерна поклажодавцем не здійснюється до приведення кількості та якості у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях.

За умовами п. 7.2 Договору у разі надання зерновим складом акту наданих послуг, оформленого неналежним чином, поклажодавець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено свої зобов`язання з оплати вартості наданих йому послуг зі зберігання за період з березня 2017 по грудень 2022 років, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 821 859,58 грн. боргу, 62 371,21 грн. інфляційних втрат та 29 919,44 грн. 3% річних.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5814/17 за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення 9 735 014,89 грн, предметом розгляду якої були вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань із оплати вартості наданих позивачем послуг із зберігання зерна за період з червня 2014 року по лютий 2017 року за спірним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/5814/17 встановлено, що суд доходить висновку, що до моменту погашення відповідних складських квитанцій на зерно (пшениці 3 класу у кількості 3 985,08 тонн) воно перебувало на зберіганні у позивача. Зберігання позивачем вказаної кількості зерна підтверджується і відповідачем, зокрема, у листах від 27.09.2016 № 07-04/3/2009 та від 30.01.2018 № 02-08/3/132. Більше того, відповідач у листі від 30.01.2018 № 02-08/3/132 вимагав у позивача забезпечити схоронність зерна, яке є предметом експертизи та судового спору у справі № 910/2530/16, чим додатково підтверджується надання позивачем у спірний період послуг зі зберігання зерна у кількості 3 985,08 тонн. Таким чином, суд доходить до висновку про наявність обов`язку відповідача оплатити надані позивачем послуги із зберігання, в тому числі і зерна у кількості 3 985,08 тонн.

Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішеннями у справі № 910/5814/17, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Посилання відповідача на те, що преюдиціальне значення судового рішення, за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України, поширюється виключно на факти, які були безпосередньо встановлені судом у відповідній справі, і не може автоматично поширюватися на обставини, які не були і не могли бути предметом розгляду в тій справі є безпідставними з огляду на таке.

Предметом дослідження у справі № 910/5814/17 був факт прийняття, перебування на зберіганні та обов`язку АТ «Аграрний фонд» оплатити послуги зберігання зерна за складськими квитанціями № 149 № 136 № 153 № 161.

Зокрема, суд встановив факт надання послуг позивачем відповідачу зі зберігання зерна за складською квитанцією № 149 від 30.07.2014 (АУ № 887749) на 12,752 т пшениці 2 класу врожаю 2011 року, а також за складськими квитанціями № 136 від 20.02.2014 (АУ № 887736), № 153 161 від 30.12.2014 (АУ № 887753) та № від 04.08.2015 (АУ № 887761) щодо пшениці 3 класу врожаю 2013 року.

При цьому щодо останніх трьох квитанцій суд окремо встановив, що загальний обсяг 3 985,08 т перебував на зберіганні у позивача до моменту погашення відповідних складських квитанцій. Незважаючи на встановлене погіршення якості цього зерна та подальше відшкодування його вартості, суд дійшов висновку, що це не звільняє відповідача від оплати фактично наданих послуг зі зберігання, оскільки позивач відшкодував повну вартість вказаного зерна.

Доводи відповідача з приводу преюдиційних фактів встановлених під час розгляду справи № 910/2530/16, як встановлено судом вище, не звільняє відповідача від оплати фактично наданих послуг зі зберігання, оскільки позивач відшкодував повну вартість вказаного зерна.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Згідно зі ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

У ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в редакції, чинній на момент укладення договору, визначено, що: зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Статтею 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

З приводу доводів відповідача про ненадання документів, передбачених п. 6.3 Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.3 Договору поклажодавець сплачує вартість послуг зі зберігання зерна на підставі наданих зерновим складом у термін до 10 числа наступного за звітним місяцем одним пакетом належним чином оформлених документів: акт наданих послуг; розрахунок обсягів коштів за зберігання ОДЦР до акту наданих послуг; форма № 36 (книга кількісно-якісного обліку, що містить інформацію про рух зерна згідно з бухгалтерським обліком зернових складів); форма № 47 (картка аналізу зерна); акт-розрахунок (додаток 7 до Інструкції) та акт форми № 34 - у разі проведення операцій з доробки зерна, або акт зачистки форма № 30 - у разі вибуття всієї партії зерна.

У матеріалах справи наявні докази на правлення зерновим складом відповідачу актів наданих послуг та документів, передбачених п. 6.3 Договору.

Крім того, правова оцінка аналогічного заперечення вже надана Верховним Судом у справі № 910/5814/17.

У постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 910/5814/17 зазначено, що зазначення в актах наданих послуг тарифів, які не відповідають тарифам, погодженим сторонами у Договорі, не є підставою для звільнення Поклажодавця від оплати послуг зі зберігання.

Верховний Суд звернув увагу, що розмір тарифу був погоджений сторонами в пункті 6.2 Договору, а тому АТ «Аграрний фонд» було обізнане з ним та не було позбавлене можливості здійснити оплату за правильним тарифом.

Також постановою Верховного Суду підтверджено, що погоджений сторонами тариф становив 16,50 грн за тонну на місяць з ПДВ. Саме з урахуванням цих висновків Верховного Суду Позивачем були складені відповідні акти коригування за період з 01.03.2017 по 31.12.2025.

Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання документів, передбачених п. 6.3 Договору, не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку з оплати за одержані послуги.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211 установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був доповнений п. 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Редакцією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (станом на час звернення позивача в суд даними позовом) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, пункт 19 вказаного розділу було виключено на підставі Закону N 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Позивач просив поновити строк позовної давності, визнавши поважними причини його пропуску з огляду на тривалий характер спірних правовідносин, багаторічний судовий розгляд між тими самими сторонами за тим самим Договором, необхідність остаточного встановлення судами обставин щодо факту зберігання, обсягу зерна, тарифу та обов`язку Відповідача оплачувати послуги, а також подальше підтвердження Відповідачем існування правовідносин зберігання.

Вказані причини визнані судом поважними.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем, всупереч ст. 74 ГПК України, не спростовано обов`язок відповідача з оплати вартості наданих йому послуг зі зберігання за період з березня 2017 по грудень 2022 років.

Доказі оплати наданих послуг за вказаний період суду не подано.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 821 859,58 грн. підлягають задоволенню.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 62 371,21 грн. інфляційних втрат та 29 919,44 грн. 3% річних за період за 16.03.22026 по 22.07.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 62 371,21 грн. інфляційних втрат та 29 919,44 грн. 3% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Поновити строк позовної давності.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/провулок Очаківський, буд. 5/6, код 38926880) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код 37243279) 2 821 859 (два мільйони вісімсот двадцять одну тисячу) грн. 58 коп. боргу, 62 371 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят одну) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 29 919 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп. 3% річних, 43 712 (три тисячі сімсот дванадцять) грн. 25 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13.11.2026.

Суддя О.М.Ярмак

Часті запитання

Який тип судового документу № 141499322 ?

Документ № 141499322 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141499322 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141499322 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141499322 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141499322, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141499322, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141499322 відноситься до справи № 910/9209/26

Це рішення відноситься до справи № 910/9209/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141499321
Наступний документ : 141499323