Рішення № 141499174, 16.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
907/774/26
Номер документу
141499174
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/774/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп», місто Київ

до відповідача Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, м. Ужгород, Закарпатська область

про стягнення 8 952,56 грн,

секретар судового засідання Дубик Д. С.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області 8695,28 грн боргу, 214,40 грн пені та 42,88 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2024 № 25-ФПК.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної оплати електричної енергії, фактично спожитої у грудні 2025 року, вартість якої була уточнена позивачем після отримання остаточних даних комерційного обліку від оператора системи розподілу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/774/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява від 22.07.2026 про усунення недоліків до якої долучено довідки про відкриття рахунків в банках.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/774/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

07.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній виклав заперечення щодо заявлених вимог, посилаючись на завершення бюджетного періоду, відсутність фінансування для оплати скоригованої вартості електричної енергії, несвоєчасне направлення позивачем акта-коригування та відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

12.08.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що на виконання Договору про купівлю-продаж (постачання) електричної енергії № 1 від 30.12.2024 здійснював постачання електричної енергії відповідачу, зокрема у грудні 2025 року.

Первісний розрахунок вартості електричної енергії за грудень 2025 року проведено виходячи з очікуваного обсягу споживання 15 257 кВт·год, за який відповідач 27.12.2025 сплатив 133 464,68 грн.

Після отримання від оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» остаточних даних комерційного обліку встановлено, що фактичний обсяг споживання електричної енергії за грудень 2025 року становив 16 251 кВт·год, тобто на 994 кВт·год більше від обсягу, врахованого під час первісного розрахунку.

У зв`язку з цим 26.01.2026 позивачем складено акт-коригування № 3474796625121/1 до акта купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2025 року, відповідно до якого загальна вартість фактично спожитої електричної енергії становить 142 159,96 грн з ПДВ. З урахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 133 464,68 грн неоплаченою залишилася сума 8 695,28 грн.

Позивач наголошує, що зазначена сума є не новим грошовим зобов`язанням, яке виникло у 2026 році, а неоплаченою частиною вартості електричної енергії, фактично спожитої відповідачем у грудні 2025 року.

Позивач зазначає, що ціна електричної енергії, застосована при здійсненні остаточного розрахунку за грудень 2025 року, погоджена сторонами Додатковою угодою № 1 від 28.10.2025 до Договору № 25-ФПК від 30.12.2024 та становить 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ. Укладенням Додаткових угод № 2 від 13.12.2025 та № 3 від 26.12.2025 сторони зменшили орієнтовні обсяги постачання та загальну вартість Договору відповідно до потреб Споживача. Водночас позивач обґрунтовує заявлену до стягнення суму різницею між вартістю електричної енергії, визначеною за остаточними даними комерційного обліку за грудень 2025 року, та фактично здійсненою відповідачем оплатою.

Складення акта-коригування після завершення розрахункового періоду зумовлене необхідністю врахування остаточних даних комерційного обліку та відповідає погодженому сторонами порядку проведення розрахунків.

За твердженням позивача, акт-коригування направлено відповідачу електронною поштою 28.01.2026. У зв`язку з відсутністю оплати 30.04.2026 позивач повторно направив зазначений акт разом із претензією про сплату заборгованості та копією листа ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії.

Поштове відправлення № 0113304557655 вручено відповідачу 05.05.2026, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта».

Посилаючись на пункт 5.12 Договору, позивач зазначає, що відповідач повинен був здійснити оплату протягом десяти календарних днів із моменту отримання акта-коригування. Визначивши початок прострочення з 16.05.2026, позивач за період до 14.07.2026 включно нарахував 214,40 грн пені відповідно до пункту 9.2 Договору та 42,88 грн трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти посилань відповідача на завершення бюджетного періоду 2025 року та відсутність відповідних бюджетних асигнувань у 2026 році. На переконання позивача, зазначені обставини не припиняють обов`язку відповідача оплатити фактично спожиту електричну енергію та самі по собі не звільняють його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач також посилається на пункт 14.1 Договору, відповідно до якого в частині проведення розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відтак закінчення 31.12.2025 строку постачання електричної енергії не припинило обов`язку відповідача здійснити остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом строку дії Договору.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо прострочення кредитора, позивач зазначає, що вжив необхідних заходів для повідомлення відповідача про скориговану вартість електричної енергії, а нарахування пені та трьох процентів річних здійснив лише після спливу десятиденного строку з моменту отримання відповідачем поштового відправлення 05.05.2026.

На думку позивача, підстави для застосування статті 613 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки після отримання відповідних документів відповідач був обізнаний про розмір заборгованості, проте оплату не здійснив.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені позивач зазначає, що її розмір становить 214,40 грн, або приблизно 2,47 відсотка від суми основного боргу, та є співмірним тривалості прострочення і розміру невиконаного зобов`язання. На переконання позивача, відповідач не навів обставин, які б обґрунтовували необхідність зменшення погодженої сторонами неустойки.

З огляду на викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на особливості бюджетного фінансування, завершення бюджетного періоду 2025 року та обставини направлення позивачем акта-коригування після закінчення строку дії Договору.

Відповідач зазначає, що є бюджетною установою, фінансове забезпечення якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом 2025 року він здійснював оплату поставленої електричної енергії відповідно до отриманих від позивача документів, а станом на завершення бюджетного періоду всі пред`явлені до оплати суми були сплачені.

Зокрема, 27.12.2025 відповідач сплатив 133 464,68 грн за електричну енергію, спожиту у грудні 2025 року, відповідно до документів, наданих позивачем на той час.

Водночас акт-коригування, яким визначено додаткову суму до оплати в розмірі 8 695,28 грн, складено позивачем лише 26.01.2026 та направлено електронною поштою 28.01.2026, тобто після завершення бюджетного періоду 2025 року.

На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на інформаційну довідку від 04.03.2026 № 11/303, відповідно до якої затвердженим кошторисом Управління на 2026 рік не передбачено бюджетних асигнувань на оплату послуг за 2025 рік у зв`язку з відсутністю станом на 01.01.2026 зареєстрованої в органах Казначейства кредиторської заборгованості, зокрема за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії». Відповідач наголошує, що остаточний розрахунок за грудень 2025 року здійснив на підставі попередньо визначеного обсягу споживання та наявних на той час розрахункових документів, тоді як акт-коригування позивач оформив після завершення бюджетного періоду.

Відповідач стверджує, що до отримання акта-коригування не був обізнаний про необхідність здійснення додаткової оплати, а після завершення бюджетного року не мав можливості провести відповідний платіж за рахунок коштів, передбачених на 2025 рік. При цьому кошторисом на 2026 рік видатки для оплати скоригованої вартості електричної енергії за грудень 2025 року не передбачені.

Посилаючись на статті 23, 48, 49 Бюджетного кодексу України, відповідач зазначає, що бюджетні установи можуть брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі виключно за наявності відповідних бюджетних призначень і в межах затверджених кошторисом асигнувань.

На думку відповідача, несвоєчасне оформлення та направлення позивачем акта-коригування позбавило його можливості здійснити остаточний розрахунок за електричну енергію в межах бюджетного періоду 2025 року, тоді як у наступному бюджетному періоді фінансування відповідних видатків не передбачено.

Відповідач звертає увагу на те, що пунктами 5.12 та 5.13 Договору порядок проведення розрахунків пов`язано з наявністю бюджетного фінансування. Зокрема, пунктом 5.12 передбачено оплату протягом десяти календарних днів із моменту отримання акта за умови наявності фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків, а пунктом 5.13 визначено спеціальний порядок розрахунків у разі затримки бюджетного фінансування.

За твердженням відповідача, наведені договірні умови підлягають урахуванню під час визначення моменту виникнення обов`язку здійснити оплату та встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач посилається на положення статті 613 Цивільного кодексу України щодо прострочення кредитора, вважаючи, що ненадання позивачем акта-коригування до завершення бюджетного періоду 2025 року перешкодило своєчасному виконанню грошового зобов`язання.

Стосовно вимог про стягнення пені та трьох процентів річних відповідач зазначає, що відсутні підстави вважати його таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.05.2026, оскільки відповідні видатки не були забезпечені бюджетним фінансуванням, а остаточна вартість електричної енергії визначена позивачем після завершення строку дії Договору.

Відповідач також вважає, що закінчення строку дії Договору 31.12.2025 має враховуватися під час вирішення питання про застосування передбаченої Договором відповідальності за порушення строків розрахунків.

На переконання відповідача, несвоєчасне виконання зобов`язання не було умисним та зумовлене обставинами, які не залежали від його волі. Посилаючись на принципи добросовісності, справедливості та розумності, відповідач вважає застосування до нього договірної відповідальності за наведених обставин необґрунтованим.

На випадок встановлення судом підстав для стягнення пені відповідач просить зменшити її розмір відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також посилається на статтю 233 Господарського кодексу України. В обґрунтування клопотання зазначає про відсутність вини, бюджетний характер фінансування та обставини направлення позивачем акта-коригування після завершення бюджетного періоду.

З урахуванням наведеного відповідач заперечує проти стягнення пені та трьох процентів річних, а в разі встановлення судом підстав для стягнення пені просить зменшити її розмір з урахуванням обставин справи.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

30 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» (далі Постачальник, позивач) та Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області (далі Споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 25-ФПК (далі Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов`язався постачати Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а Споживач оплачувати вартість прийнятої електричної енергії відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції, яка є його невід`ємною частиною.

Первісна загальна вартість Договору становила 1 489 495,20 грн з ПДВ. Комерційною пропозицією визначено ціну електричної енергії в розмірі 6,20623 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 7,447476 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна електричної енергії визначається відповідно до Комерційної пропозиції.

Пунктом 5.9 Договору передбачено зазначення ціни електричної енергії в актах приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії, у тому числі в разі її зміни.

Згідно з пунктами 5.10, 5.11 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника на підставі відповідного акта.

За умовами пункту 5.12 Договору Споживач здійснює оплату вартості поставленої електричної енергії протягом десяти календарних днів із моменту отримання акта за умови наявності фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків.

Пунктом 5.13 Договору встановлено, що в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом п`яти робочих днів із дати отримання Споживачем відповідного бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Комерційною пропозицією передбачено здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку протягом семи календарних днів із дня отримання акта за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до пункту 5.15 Договору Постачальник складає акт за результатами розрахункового періоду та протягом п`яти робочих днів надає його Споживачу, який повинен підписати акт або надати мотивовані заперечення у визначений Договором строк.

Пунктом 9.2 Договору передбачено відповідальність Споживача за порушення строків розрахунків відповідно до пункту 5.12 Договору у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно з пунктом 14.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

28 жовтня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 25-ФПК від 30.12.2024, якою у зв`язку з коливанням середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» погодили зміну ціни одиниці товару.

Відповідно до нової редакції Комерційної пропозиції ціна електричної енергії становить 7,289806 грн за 1 кВт·год без ПДВ, або 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою внесення зазначених змін стало збільшення середньозваженої ринкової ціни електричної енергії на 19,63 відсотка за результатами порівняння показників другої декади грудня 2024 року та другої декади жовтня 2025 року.

Зазначене коливання відображене в інформаційно-ціновій довідці Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/1030 від 28.10.2025, відповідно до якої середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» збільшилася з 6 017,08 грн/МВт·год до 7 198,00 грн/МВт·год без ПДВ.

Листом № 1651 від 28.10.2025 Постачальник повідомив Споживача про зміну ринкових цін та запропонував внести відповідні зміни до Договору, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та передбачений Договором порядок зміни ціни.

Додатковою угодою № 1 також змінено орієнтовний обсяг постачання електричної енергії до 187 845,493 кВт·год. У доданому до неї розрахунку ціни передбачено застосування ціни 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ до обсягів електричної енергії, що постачаються з 18.11.2025, у тому числі у грудні 2025 року.

13 грудня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою у зв`язку зі зменшенням фактичної потреби Споживача орієнтовний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 147 499,374 кВт·год, а загальну вартість Договору до 1 137 190,00 грн з ПДВ.

Зазначену Додаткову угоду укладено на підставі звернення відповідача від 11.12.2025 № 09/288 щодо зменшення потреби в електричній енергії.

26 грудня 2025 року сторони уклали Додаткову угоду № 3, якою орієнтовний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 144 380 кВт·год, а загальну вартість Договору визначено в сумі 1 101 382,93 грн з ПДВ.

Підставою укладення зазначеної Додаткової угоди стало звернення відповідача від 23.12.2025 № 09/305 щодо зменшення фактичної потреби в електричній енергії.

Листом від 23.12.2025 № 09/305/1 відповідач повідомив позивача, що очікуваний обсяг споживання електричної енергії за грудень 2025 року становить 15 257 кВт·год, а залишок коштів за Договором 133 464,68 грн. У зв`язку із цим відповідач запропонував підготувати та направити рахунок і акт за грудень 2025 року для проведення остаточного розрахунку.

На підставі зазначеного очікуваного обсягу споживання позивачем визначено вартість електричної енергії за грудень 2025 року в сумі 133 464,68 грн.

27 грудня 2025 року відповідач здійснив оплату електричної енергії в сумі 133 464,68 грн, що підтверджується платіжними документами (платіжна інструкція № 852 від 27.12.2025), наявними в матеріалах справи.

Після завершення розрахункового періоду оператором системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» визначено остаточний обсяг споживання електричної енергії відповідачем за грудень 2025 року, який становив 16 251 кВт·год.

Відповідно до даних комерційного обліку фактичний обсяг споживання електричної енергії перевищив попередньо визначений відповідачем очікуваний обсяг на 994 кВт·год.

Відомості щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії за грудень 2025 року відображені в даних оператора системи розподілу та підтверджені листом ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/4332 від 22.04.2026.

26 січня 2026 року позивач склав акт-коригування № 3474796625121/1 до акта купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2025 року, яким визначив остаточну вартість спожитої електричної енергії в сумі 142 159,96 грн з ПДВ.

У зазначеному акті вартість електричної енергії визначено виходячи з фактичного обсягу споживання 16 251 кВт·год та ціни 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ, погодженої сторонами Додатковою угодою № 1 від 28.10.2025.

Різниця між остаточно визначеною вартістю електричної енергії за грудень 2025 року в сумі 142 159,96 грн та здійсненою відповідачем оплатою в розмірі 133 464,68 грн становить 8 695,28 грн.

28 січня 2026 року об 11 год 18 хв позивач направив на електронну адресу відповідача лист із вкладенням акта-коригування за грудень 2025 року, що підтверджується роздруківкою електронного повідомлення, наявною в матеріалах справи.

30 квітня 2026 року позивач направив відповідачу претензію № 3004/26 про сплату заборгованості в сумі 8 695,28 грн разом з актом-коригування № 3474796625121/1 від 26.01.2026 та копією листа ПрАТ «Закарпаттяобленерго» № 154-25/4332 від 22.04.2026.

На підтвердження направлення зазначених документів позивач подав опис вкладення до поштового відправлення, поштову накладну та відомості про відстеження відправлення № 0113304557655.

Відповідно до відомостей АТ «Укрпошта» зазначене поштове відправлення вручено відповідачу 05.05.2026.

Інформаційною довідкою від 04.03.2026 № 11/303 відповідач повідомив, що затвердженим кошторисом Управління на 2026 рік не передбачено бюджетних асигнувань на оплату послуг за 2025 рік у зв`язку з відсутністю станом на 01.01.2026 зареєстрованої в органах Казначейства кредиторської заборгованості, зокрема за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії».

Листом від 01.06.2026 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення оплати за актом-коригування, посилаючись на завершення бюджетного періоду 2025 року та відсутність передбачених кошторисом на 2026 рік видатків для проведення відповідного платежу.

У зазначеному листі відповідач також повідомив, що станом на завершення бюджетного періоду 2025 року ним здійснено оплату електричної енергії відповідно до наявних на той час розрахункових документів, тоді як акт-коригування позивач оформив після завершення відповідного бюджетного періоду.

Позивач визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання з 16.05.2026, виходячи з дати вручення відповідачу поштового відправлення 05.05.2026 та передбаченого пунктом 5.12 Договору десятиденного строку оплати.

За період із 16.05.2026 до 14.07.2026 включно позивач нарахував відповідачу 214,40 грн пені та 42,88 грн трьох процентів річних на суму заборгованості 8 695,28 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості після отримання акта-коригування в матеріалах справи немає.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази та доводи, наведені на обґрунтування позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Щодо правової природи спірних відносин та стягнення основного боргу.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 629 Цивільного кодексу України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, і є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві передбачені договором ресурси, а споживач оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли з Договору про постачання електричної енергії споживачу № 25-ФПК від 30.12.2024, за яким позивач здійснював постачання електричної енергії, а відповідач зобов`язався оплачувати її вартість відповідно до погоджених сторонами умов.

Як установлено судом, у грудні 2025 року відповідач спожив 16 251 кВт·год електричної енергії, що підтверджується даними комерційного обліку оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго», зокрема листом № 154-25/4332 від 22.04.2026.

Первісний розрахунок вартості електричної енергії за зазначений період проведено виходячи з очікуваного обсягу споживання 15 257 кВт·год, повідомленого самим відповідачем у листі від 23.12.2025 № 09/305/1. На підставі цього розрахунку відповідач 27.12.2025 сплатив 133 464,68 грн.

Після отримання остаточних даних комерційного обліку встановлено, що фактичне споживання електричної енергії перевищило попередньо визначений обсяг на 994 кВт·год.

Відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції розрахунки між сторонами здійснюються за фактично спожиту електричну енергію на підставі даних комерційного обліку. Тому попередньо визначений відповідачем очікуваний обсяг споживання не є остаточним показником для проведення розрахунків.

Судом також установлено, що Додатковою угодою № 1 від 28.10.2025 сторони погодили зміну ціни електричної енергії до 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Відповідні зміни внесено до Комерційної пропозиції, яка є невід`ємною частиною Договору. У розрахунку ціни, що додається до Додаткової угоди № 1, передбачено застосування зазначеної ціни до обсягів електричної енергії, що постачаються з 18.11.2025, зокрема у грудні 2025 року.

Підставою зміни ціни сторони визначили коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» на 19,63 відсотка, що відображено в інформаційно-ціновій довідці Хмельницької торгово-промислової палати № 22-05/1030 від 28.10.2025.

Отже, застосована позивачем під час остаточного розрахунку за грудень 2025 року ціна 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ погоджена сторонами шляхом укладення відповідної Додаткової угоди та не є односторонньо визначеною Постачальником.

Вартість 16 251 кВт·год електричної енергії за погодженою сторонами ціною становить 142 159,96 грн з ПДВ, що відповідає сумі, зазначеній в акті-коригуванні № 3474796625121/1 від 26.01.2026.

Додатковими угодами № 2 від 13.12.2025 та № 3 від 26.12.2025 сторони зменшували орієнтовні обсяги постачання та загальну вартість Договору у зв`язку зі зменшенням фактичної потреби відповідача в електричній енергії.

Останньою Додатковою угодою загальну вартість Договору визначено в сумі 1 101 382,93 грн з ПДВ.

Зазначені зміни стосувалися орієнтовного обсягу постачання та загальної вартості закупівлі й не змінювали погодженого сторонами порядку визначення вартості фактично спожитої електричної енергії за даними комерційного обліку.

Встановлена сторонами загальна вартість Договору не спростовує факту постачання відповідачу електричної енергії в грудні 2025 року в обсязі 16 251 кВт·год та наявності неоплаченої різниці між фактичною вартістю спожитої електричної енергії і здійсненою оплатою.

Складення акта-коригування після завершення розрахункового періоду зумовлене необхідністю врахування остаточних даних комерційного обліку та не свідчить про виникнення нового зобов`язання з постачання електричної енергії у 2026 році.

Зазначений акт уточнює вартість електричної енергії, фактично спожитої відповідачем у грудні 2025 року, тобто протягом строку постачання, визначеного Договором.

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 133 464,68 грн неоплачена вартість електричної енергії становить 8 695,28 грн. Відповідач не спростував даних комерційного обліку щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії та не надав доказів оплати зазначеної суми.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач довів факт постачання відповідачу електричної енергії у грудні 2025 року, її вартість за погодженою сторонами ціною та здійснення відповідачем лише часткової оплати. Відтак вимога про стягнення 8 695,28 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо закінчення строку дії Договору та обов`язку проведення остаточного розрахунку.

Відповідач посилається на те, що акт-коригування складено після завершення бюджетного періоду 2025 року та закінчення строку дії Договору.

Відповідно до пункту 14.1 Договору строк його дії визначено до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється на підставах, установлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки належне виконання зобов`язання є самостійною підставою його припинення відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України.

Отже, закінчення 31.12.2025 строку постачання електричної енергії не припинило обов`язку відповідача здійснити остаточний розрахунок за електричну енергію, фактично спожиту протягом строку дії Договору.

Такий висновок відповідає пункту 14.1 Договору, яким сторони прямо передбачили його дію в частині проведення розрахунків до повного виконання відповідних зобов`язань.

Щодо бюджетного фінансування та строку виконання грошового зобов`язання.

Відповідач заперечує проти стягнення пені та трьох процентів річних, посилаючись на завершення бюджетного періоду 2025 року та відсутність бюджетних асигнувань для проведення відповідного платежу у 2026 році.

На підтвердження цих обставин відповідачем подано інформаційну довідку від 04.03.2026 № 11/303, відповідно до якої затвердженим кошторисом на 2026 рік не передбачено бюджетних асигнувань на оплату послуг за 2025 рік у зв`язку з відсутністю зареєстрованої в органах Казначейства кредиторської заборгованості станом на 01.01.2026, зокрема за КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії».

Відповідно до статей 23, 48, 49 Бюджетного кодексу України взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів розпорядниками бюджетних коштів відбуваються з дотриманням вимог бюджетного законодавства.

Водночас зазначені норми не встановлюють припинення цивільного зобов`язання з оплати фактично отриманого товару внаслідок завершення бюджетного періоду чи відсутності відповідних асигнувань у кошторисі наступного року. Відсутність бюджетних асигнувань не звільняє відповідача від обов`язку оплатити фактично спожиту електричну енергію та сама по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Разом із тим пунктами 5.12 та 5.13 Договору сторони погодили особливий порядок проведення розрахунків, пов`язаний із бюджетним фінансуванням. Згідно з пунктом 5.12 Договору оплата здійснюється протягом десяти календарних днів із моменту отримання акта за умови наявності фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків. Пунктом 5.13 Договору передбачено, що в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом п`яти робочих днів із дати отримання відповідного фінансування на реєстраційний рахунок Споживача.

Суд враховує, що зазначені положення регулюють порядок проведення розрахунків, проте не передбачають припинення обов`язку оплатити фактично спожиту електричну енергію у зв`язку із завершенням бюджетного періоду або відсутністю бюджетних асигнувань у наступному році.

При цьому пункт 5.13 Договору пов`язує застосування спеціального строку оплати саме із затримкою бюджетного фінансування, а не з відсутністю передбачених кошторисом асигнувань у зв`язку з незареєстрованою кредиторською заборгованістю за попередній бюджетний період.

Суд також враховує, що відповідач у грудні 2025 року здійснив оплату вартості електричної енергії за попередньо визначеним обсягом споживання, а спірна заборгованість виникла внаслідок уточнення фактичного обсягу споживання за результатами комерційного обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що акт-коригування направлено відповідачу електронною поштою 28.01.2026, а повторно разом із претензією поштовим відправленням, врученим 05.05.2026.

Відтак не пізніше 05.05.2026 відповідач отримав розрахункові документи, необхідні для проведення остаточного розрахунку за електричну енергію, фактично спожиту у грудні 2025 року.

З урахуванням умов пункту 5.12 Договору десятиденний строк оплати сплив 15.05.2026.

Оскільки відповідач не здійснив оплату залишку вартості фактично спожитої електричної енергії, з 16.05.2026 він прострочив виконання грошового зобов`язання.

Щодо доводів відповідача про прострочення кредитора.

Відповідач також посилається на положення статті 613 Цивільного кодексу України, вважаючи, що несвоєчасне оформлення позивачем акта-коригування позбавило його можливості здійснити остаточний розрахунок до завершення бюджетного періоду 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, установлених договором чи законом, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Судом установлено, що первісний розрахунок вартості електричної енергії за грудень 2025 року здійснено виходячи з очікуваного обсягу споживання, визначеного самим відповідачем у листі від 23.12.2025 № 09/305/1.

Після завершення розрахункового періоду та отримання остаточних даних комерційного обліку позивач склав акт-коригування, яким уточнив фактичний обсяг споживання електричної енергії за грудень 2025 року. Зазначене коригування зумовлене розбіжністю між очікуваним обсягом споживання, повідомленим відповідачем, та остаточними даними оператора системи розподілу.

Суд враховує, що оформлення акта-коригування після завершення бюджетного періоду 2025 року не змінює факту споживання відповідачем електричної енергії в грудні 2025 року та не припиняє обов`язку оплатити її фактичну вартість.

Водночас позивач не нараховував пеню та три проценти річних за період до вручення відповідачу відповідних розрахункових документів. Заявлений період нарахування починається з 16.05.2026, тобто після вручення відповідачу поштового відправлення з актом-коригування та спливу десятиденного строку, передбаченого пунктом 5.12 Договору.

За таких обставин суд не встановив прострочення кредитора, яке б перешкоджало виконанню відповідачем грошового зобов`язання протягом заявленого позивачем періоду. Доводи відповідача про застосування статті 613 Цивільного кодексу України суд відхиляє.

Щодо стягнення трьох процентів річних та пені.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох процентів річних є встановленим законом наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання та не залежить від наявності в договорі окремої умови про їх сплату.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, мають компенсаційний характер та спрямовані на захист майнових прав кредитора у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду уточнила підхід до застосування статті 625 Цивільного кодексу України, зазначивши, що встановлені законом три проценти річних є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, і не підлягають зменшенню судом.

Позивачем заявлено до стягнення 42,88 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму 8 695,28 грн за період із 16.05.2026 до 14.07.2026 включно, який становить 60 календарних днів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд установив, що розмір трьох процентів річних за зазначений період становить 42,88 грн. З огляду на встановлений факт прострочення виконання грошового зобов`язання вимога про стягнення 42,88 грн трьох процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд виходить із такого.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення його виконання.

Пунктом 9.2 Договору передбачено відповідальність Споживача за порушення строків розрахунків відповідно до пункту 5.12 Договору у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Позивачем нараховано 214,40 грн пені на суму заборгованості 8 695,28 грн за період із 16.05.2026 до 14.07.2026 включно. Протягом зазначеного періоду облікова ставка Національного банку України становила 15 відсотків річних. Перевіривши розрахунок позивача, суд установив, що пеня за 60 календарних днів прострочення становить 214,40 грн.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем строку оплати, погоджений сторонами розмір пені та правильність здійсненого розрахунку, вимога про стягнення 214,40 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Відповідач просить зменшити розмір пені, посилаючись на бюджетний характер фінансування, відсутність умислу в порушенні зобов`язання та обставини оформлення позивачем акта-коригування після завершення бюджетного періоду.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності під час вирішення питань щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Вирішуючи клопотання відповідача, суд враховує розмір заявленої неустойки 214,40 грн, її співвідношення із сумою основного боргу 8 695,28 грн, тривалість періоду нарахування 60 календарних днів, а також наведені відповідачем причини невиконання зобов`язання.

Пеня становить близько 2,47 відсотка суми боргу, що за встановлених обставин не свідчить про її очевидну неспівмірність наслідкам порушення. Надані відповідачем пояснення щодо бюджетного фінансування самі по собі не підтверджують наявності обставин істотного значення, які б обґрунтовували необхідність зменшення неустойки.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши подані сторонами докази, суд установив, що позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу в грудні 2025 року, а її фактичний обсяг становив 16 251 кВт·год.

Ціна електричної енергії за відповідний період у розмірі 8,747767 грн за 1 кВт·год з ПДВ погоджена сторонами Додатковою угодою № 1 від 28.10.2025.

Первісний розрахунок за грудень 2025 року здійснено на підставі очікуваного обсягу споживання, повідомленого самим відповідачем, а подальше коригування вартості зумовлене отриманням остаточних даних комерційного обліку.

Відповідачем сплачено 133 464,68 грн. Різниця між зазначеною сумою та остаточно визначеною вартістю електричної енергії становить 8 695,28 грн.

Закінчення строку дії Договору та завершення бюджетного періоду не припинили зобов`язання відповідача здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію.

Відсутність бюджетних асигнувань на 2026 рік не звільняє відповідача від виконання грошового зобов`язання, а наведені ним обставини не підтверджують наявності передбачених пунктом 5.13 Договору підстав для зміни строку проведення розрахунків.

Доказів сплати спірної суми відповідач не надав.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 8 695,28 грн основного боргу, 214,40 грн пені та 42,88 грн трьох процентів річних.

Доводи відповідача не спростовують установлених судом обставин та не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області про стягнення 8 952,56 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору, а саме 2662,40 грн за платіжною інструкцією №1326 від 15.07.2026, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Отже, судом розглянуто цю справу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області (вул. Довженка, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88009, ЄДРПОУ 34747966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Ресурсгруп» (вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2, літ. А, м. Київ, 01004, ЄДРПОУ 41468654) 8 695,28 грн (вісім тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 28 копійок) основного боргу, 214,40 грн (двісті чотирнадцять гривень 40 копійок) пені, 42,88 грн (сорок дві гривні 88 копійок) трьох процентів річних, що разом становить 8 952,56 грн (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 56 копійок), а також 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя У. М. Пляцко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141499174 ?

Документ № 141499174 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141499174 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141499174 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141499174 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141499174, Господарський суд Закарпатської області

Судове рішення № 141499174, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141499174 відноситься до справи № 907/774/26

Це рішення відноситься до справи № 907/774/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141499173
Наступний документ : 141499175