Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/925/26
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код ЄДРПОУ 42399676, місцезнаходження 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1,
до відповідача: Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради, код ЄДРПОУ 43978815, місцезнаходження 89130, Закарпатська область, Мукачівський район, село Нижні Ворота, вулиця Центральна, будинок 114,
про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач, товариство), від імені та в інтересах якого дії адвокат Верхацький І.В. (згідно довіреності №147 від 30.12.2025) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 27.08.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/987/26 від 27.08.2026) про стягнення з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради (далі відповідач) 150870,84 грн з яких: основний борг 138725,09 грн, пеня у розмірі 10033,81 грн, 1003,38 грн - 3 % річних, та 1108,55 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати за переданий (поставлений) позивачем у період з січня по березень 2026 року природний газ за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т, що є підставою стягнення основного боргу в сумі 138725,09 грн, пені у сумі 10033,81 грн, трьох процентів річних у сумі 1003,38 грн та інфляційних втрат у сумі 1108,55 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026.
Процесуальні дії по справі
Згідно з ухвалою від 01.09.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей №39317082, №39316996 від 28.08.2026 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, отриманих на запит суду із автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676) та відповідач Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради(код ЄДРПОУ 43978815) мають зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи ст. ст. 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 01.09.2026 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу та відповідачу в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету учасників справи.
З довідок про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 176 ГПК Відкриття провадження у справі (спрощене провадження) (з призначенням дати)» від 01.09.2026 у справі №907/925/26 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам позивачу та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 02.09.2026 о 13:22.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, учасники справи належним чином повідомлені про відкрите провадження у справі та їх право подати заяви по суті справи і докази у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов`язань за договором не представив.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача, викладеною у позовній заяві
На підтвердження своїх позовних вимог позивач покликається на укладений між ним та відповідачем договір постачання природного газу №06-12382/25-БО-Т від 25.12.2025 на період з січня 2025 року по 31.03.2026. Укладення цього договору відбулося шляхом подання відповідачем заяви про приєднання №01-20/558 від 25.12.2025 та її акцептування позивачем шляхом надання згоди на приєднання до договору постачання природного газу від 25.12.2025, з врахуванням умов та інформації, зазначеної у заяві про приєднання до договору постачання природного газу та з датою набрання чинності договором 25.12.2025.
За змістом п.п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Відповідно до п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з п. 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.
На виконання умов договору протягом січняберезня 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 591470,68 грн згідно з підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково у сумі 452745,59 грн, у зв`язку з чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем склала 138725,09 грн.
Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1. договору споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню у розмірі 10033,81 грн, 3% річних у розмірі 1003,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 1108,55 грн.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим через невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради на свою користь 150870,84 грн, з яких: 138725,09 грн - основний борг, 10033,81 грн - пеня, 1003,38 грн - 3% річних та 1108,55 грн - інфляційні нарахування за неналежне виконання зобов`язань за договором, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради (надалі та у договорі споживач) було подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (надалі та у договорі - постачальник) заяву від 25.12.2025 року вих. №01-20/558 про приєднання до договору постачання природного газу, що був розміщений за посилання https://www.naftogaztrading.com.ua/wp content/uploads/2025/10/bo-dogovir postachannya-gazu-2025-2026.pdf на період з січня 2025 року по 31 березня 2026 року.
25.12.2025 позивачем надано згоду на приєднання до договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір постачання природного газу від 25.12.2025 № 06-12382/25-БО-Т (надалі - договір) шляхом приєднання споживача до умов договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp content/uploads/2025/10/bo dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в заяві приєднання до договору постачання природного газу від 25.12.2025 року вих. №01-20/558.
Дата набрання чинності договору 25.12.2025.
Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також - газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб.
Згідно з п. 1.3. договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент укладання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГІС персональний ЕС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). У разі реєстрації споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в розрізі окремих об`єктів споживання (вузлів обліку газу), інформація щодо переліку цих об`єктів споживача та їх ЕС-кодів вузлів обліку газу зазначається в заяві приєднання до договору постачання природного газу (надалі - заява), що є невід`ємною частиною договору та оформлюється споживачем відповідно до додатку №1 до цього договору.
Згідно з п. 1.5. договору, цей договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного Кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Цей договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений споживачем у заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим договором відповідно до пункту 13.1 договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені споживачем у заяві, за умови акцепту постачальником заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7. цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору, споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в заяві, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
Відповідно до п. 2.3. договору, підписанням заяви споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (надалі - реєстр або реєстр споживачів), відповідно до вимог Кодексу ГТС, на період постачання згідно з пунктом 2.1 договору, за умови набрання чинності цим договором відповідно до пункту 13.1 договору.
Згідно з п. 2.4. договору, споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів.
Згідно з п. 2.6. договору, у будь-якому разі обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленому з боку постачальника відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично спожитим за цим договором обсягом природного газу. Для підтвердження (у разі такої потреби) обсягу фактично переданого газу у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) постачальник на письмове звернення споживача надає у термін до 30-ти (тридцяти) днів акт звірки, в якому зазначаються обсяги газу відповідно до інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС.
Згідно з п. 3.1. договору, постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2. договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів.
Згідно з п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з додатком №3 до договору, що є невід?ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.6. договору, звірка фактично використаного (переданого, спожитого) обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС.
Згідно з п. 4.1. договору, ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433, всього з ПДВ - 662,60 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, за цим договором становить 17052,60 грн.
Згідно з п. 4.3. договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично спожитого за цим договором природного газу та визначається як добуток фактично використаного (переданого, спожитого) за цим договором обсягу газу та ціни газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед.
Відповідно до п. 5.1. договору, споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника та надісланого споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу. У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.3. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до умов пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором. У випадку переплати за природний газ постачальник повертає споживачу переплату (за відсутності заборгованості споживача за минулі періоди постачання) протягом 20-ти (двадцяти) робочих днів з дати отримання письмового звернення/вимоги споживача щодо повернення коштів.
Згідно з п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 11.1. договору, у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення.
Відповідно до п. 11.2. договору, у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків, становить 5 (п`ять) років.
Згідно з п. 13.1. договору, цей договір набирає чинності з дати, зазначеної в письмовій згоді на приєднання до договору постачання природного газу постачальника, надісланої споживачу відповідно до пункту 1.7 договору, та діє до дати, зазначеної у цій згоді на приєднання до договору постачання природного газу включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Припинення договору можливе за взаємною згодою сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Постачання природного газу споживачу згідно з цим договором здійснюється з врахуванням умов, зазначених у пунктах 2.1 та 3.3 цього договору.
Відповідно до п. 13.7. договору, договору, цей договір разом з усіма додатками і доповненнями укладено за повного розуміння сторонами предмета та умов договору. Споживач розуміє та погоджується з тим, що отримав повну, достовірну та достатню інформацію, необхідну для укладання договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т у період з січня 2026 року по березень 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 591470,68 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.02.2026, обсяг переданого газу за січень 2026 року 15,29805 тис.м.куб, вартістю 260871,48 грн;
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.03.2026, обсяг переданого газу за лютий 2026 року 11,25190 тис.м.куб, вартістю 191874,11 грн;
- згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.04.2026, обсяг переданого газу за березень 2026 року 8,13513 тис.м.куб, вартістю 138725,09 грн.
Означені акти підписані у сервісі «Вчасно» електронними підписами сторін та скріплені електронними печатками сторін.
На підтвердження здійснення відповідачем оплат за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за поставлений впродовж з січня 2026 року по березень 2026 року природний газ, до позовної заяви долучено відомості (реєстр документів по руху коштів з АТ «Ощадбанк») про перерахунок коштів Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 20.02.2026 по 12.03.2026, у яких вказано про перерахунок коштів відповідачем позивачу за договором у загальній сумі 452745,59 грн.
Позивачем разом з позовною заявою до суду було подано розрахунок суми основного боргу Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т. У даному розрахунку зазначено, що загальна вартість переданого товариством відповідачу газу за договором становить 591470,68 грн (з урахуванням акту приймання-передачі природного газу від 10.02.2026 про поставку газу за січень 2026 року в сумі 260871,48 грн, акту приймання-передачі природного газу від 10.03.2026 про поставку газу за лютий 2026 року в сумі 191874,11 грн та акту приймання-передачі природного газу від 10.04.2026 про поставку газу за березень 2026 року в сумі 138725,09 грн); фактично сплачено 452745,59 грн, а відтак сума основного боргу за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т становить 138725,09 грн.
З урахуванням здійснених відповідачем оплат за поставлений газ у розрахунку вказано про суми боргу відповідача на час подачі позову за договором: за січень 2026 року - 0,00 грн, за лютий 2026 року 0,00 грн та за березень 2026 року 138725,09 грн.
Отже, на час звернення до суду з позовною заявою відповідач виконав зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ згідно з актами приймання-передачі від 10.02.2026, 10.03.2026. А за актом приймання-передачі від 10.04.2026 не виконав. Таким чином, у відповідача залишилась непогашена заборгованість у розмірі 138725,09 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати отриманого газу.
З урахуванням наведених вище здійснених відповідачем оплат за поставлений згідно договору природний газ та прострочення відповідачем оплат за поставлений газ, одночасно із позовними вимогами про стягнення основного боргу в розмірі 138725,09 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача 10033,81 грн пені, 1108,55 інфляційних втрат та 1003,38 грн 3% річних, нарахованих ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до стягнення з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України, враховуючи період прострочення (з 01.05.2026 по 27.07.2026) та означену суму прострочення платежу за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Правове обґрунтування та оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Пунктом 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), визначено, що ці Правила розроблені на виконання п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Дія цих правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (абз. 1 п. 2 Правил постачання природного газу).
Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
З аналізу вищенаведеного випливає, що постачання природного газу здійснюється виключно через та за допомогою інформаційної платформи Оператора ГТС. Інформаційна платформа є доступною для постачальника природного газу та містить, зокрема, інформацію про період закріплення в Реєстрі постачальника того чи іншого споживача, а також про фактичне добове споживання природного газу та інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця.
Відповідно до аб. 3 п. 4 гл. 2 розд. IV Кодексу ГТС, оператор газорозподільної системи присвоює EIC-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора та відповідних ЕІС-кодів їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Пунктом 1 розд. II Правил постачання природного газу визначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (аб. 1 п. 2 розд. II Правил постачання природного газу).
Водночас за приписами п. 1 гл. 1 розд. IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБМ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Періодом, за який по об`єкту споживача визначається загальний фактичний об`єм (обсяг) споживання (розподілу) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу (аб. 1 п. 3 гл. 3 розділу IX Кодексу ГРМ).
За змістом аб. 1 п. 6 гл. 3 розд. IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. I Кодексу ГТС, алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників. У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). У точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави (п.п. 2, 3 гл. 7 розд. ХІІ Кодексу ГТС).
Як вбачається із преамбули договору постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» виступає постачальником за вказаним правочином, а Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради - споживачем.
Інформація про обсяг фактично поставленого позивачем відповідачу природного газу згідно з умовами договору в період з січня 2026 року по березень 2026 року відображена у підписаних сторонами актах приймання-передачі.
Зокрема, згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.02.2026, обсяг переданого газу за січень 2026 15,29805 тис.м.куб, вартістю 260871,48 грн; згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.03.2026, обсяг переданого газу за лютий 2026 року 11,25190 тис.м.куб, вартістю 191874,11 грн; згідно акту приймання-передачі природного газу від 10.04.2026, обсяг переданого газу за березень 2026 року 8,13513 тис.м.куб, вартістю 138725,09 грн.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 591470,68 грн та його належне прийняття відповідачем підтверджується актами приймання-передачі від 10.02.2026, 10.03.2026 та 10.04.2026.
У пунктах 93-95 постанови від 18.12.2024 №916/379/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.
Зазначені первинні документи (акти приймання-передачі) підписані електронними підписами представників сторін та засвідчені відтисками електронних печаток сторін. Наявність на актах відтиску печатки юридичної особи є доказом правомірності підпису та підтверджує волевиявлення сторони на здійснення господарської операції. Оскільки ці документи містять усі необхідні реквізити та підписані без зауважень щодо обсягу та вартості поставленого природного газу, то з наведеного вбачається, що відповідач фактично погодився із викладеними у них відомостями.
З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач за поставлений йому позивачем впродовж січня 2026 року березень 2026 року природний газ за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Тсплатив кошти у загальному розмірі 452745,59 грн.
Отже, на день ухвалення рішення відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним у повному обсязі своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений йому за договором природній газ суду не надав.
Таким чином, суд дійшов встановив, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 138725,09 грн, що не спростовано відповідачем.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 138725,09 грн заборгованості за поставлений природний газ суд визнає документально доведеними та обґрунтованими, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 138725,09 грн заборгованості за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 1003,38 грн 3% річних та 1108,55 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у передбачений договором порядок і строк, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року.
Так, з урахуванням здійснених відповідачем у період з січня по березень 2026 року перерахунків коштів у загальному розмірі 452745,59 грн за поставлений впродовж з січня по березень 2026 року природний газ, що встановлено із відомостей про розрахунок суми основного боргу за договором, між Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради і ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з січня по березень 2026 року; з урахуванням умов п. 5.1 договору, згідно з яким остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем (відповідачем у справі) до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу, судом встановлено таке прострочення відповідачем оплат за поставлений йому позивачем природний газ, що було підставою нарахування 3% річних на 88 днів прострочення оплати за актом від 10.04.2026 приймання-передачі газу за березень 2026 року, сума прострочення 138725,09 грн, період прострочення - з 01.05.2026 по 27.07.2026, за що позивачем нараховано 3% річних у сумі 1003,38 грн.
Враховуючи такі ж обставини порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, позивачем згідно складеного розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних втрат нараховано за період з 01.05.2026 по 30.06.2026 до стягнення з відповідача 1108,55 грн інфляційних втрат.
З урахуванням умов п. 5.1 договору та з урахуванням відсутності оплати за поставлений згідно договору природний газ, за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, суд перевірив правильність складання позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 01.05.2026 по 27.07.2026, враховуючи порушення Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради оплати за договором від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року.
Водночас відповідач не надав свого контррозрахунку складеного позивачем розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т.
З урахуванням встановлених обставин справи суд виснує про правильність та обґрунтованість складеного ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» означеного розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т щодо визначення періоду прострочення та суми прострочення за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року.
Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за порушення відповідачем грошового зобов`язання за несплату коштів за поставлений природний газ у визначені договором терміни у межах зазначеного вище боргового періоду за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням суми заборгованості по договору за вказаним актом приймання-передачі газу та відповідно до методики нарахування.
Відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1003,38 грн 3% річних та 1108,55 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.
Щодо нарахування пені
У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості за спожитий природний газ позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 10033,81 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України, передбачає, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи №910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.
Як було вказано вище, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, а саме: судом встановлено таке прострочення відповідачем оплати за поставлений йому позивачем природний газ, що було на підставою нарахування пені на 88 днів оплати за актом від 10.04.2026 приймання-передачі газу за березень 2026 року, сума прострочення 138725,09 грн, період прострочення - з 01.05.2026 по 27.07.2026, за що нараховано пеню в розмірі 10033,81 грн.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи такі обставини порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати коштів за поставлений газ за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, позивачем складено розрахунок неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради за договором постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т.
Відповідно до означеного розрахунку неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань та умов п.п. 5.1 і 7.2 договору, положень ст.625 ЦК України; з урахуванням відсутності оплати за поставлений згідно договору природний газ, за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10033,81 грн пені.
З урахуванням умов п. 5.1 договору та з урахуванням відсутності оплати за поставлений згідно договору природний газ, за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, суд перевірив правильність складання позивачем розрахунку пені за період з 01.05.2026 по 27.07.2026, враховуючи порушення Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради оплати за договором від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року.
Водночас відповідач не надав свого контррозрахунку складеного позивачем розрахунку неустойки (пені).
Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявленої до стягнення суми пені, яка нарахована позивачем за порушення зобов`язання щодо оплати коштів за поставлений природний газ у визначений договором термін у межах зазначеного вище боргового періоду (за період з 01.05.2026 по 27.07.2026), за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням суми заборгованості по договору, за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 та відповідно до методики нарахування та в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Щодо права суду з власної ініціативи зменшити розмір пені та наявності підстав для зменшення стягнення з відповідача пені.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З врахуванням змісту ст. 549 ЦК України з приводу поняття неустойки та підстав її стягнення, суд зазначає, що неустойка (штраф, пеня) - це є спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі №924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
З урахуванням наведеного, з метою забезпечення завдань господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору в даній справі; дотримання при цьому таких принципів господарського судочинства як верховенство права, добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, при розгляді справи суд з власної ініціативи перевірив наявність підстав для зменшення пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зі змісту ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, ст. 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, суд зазначає, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22.
Як встановлено судом, пеня в загальному розмірі 10033,81 грн, нарахована за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений природній газ та сума основного боргу, з урахуванням якого, а також враховуючи несвоєчасну оплату коштів за поставлений газ за актом приймання-передачі газу від 10.04.2026 - за березень 2026 року, становить 10033,81 грн.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідач під час розгляду справи не надав відзиву на позовну заяву, а також не заявляв клопотань про зменшення пені, не навів поважних причин несвоєчасного виконання зобов`язань. У матеріалах справи відсутні докази, звернення відповідача до позивача із листами, заявами про неможливість своєчасної сплати боргу за договором та не наведеного причин такого порушення умов договору в частині здійснення оплати.
Суд враховує, що станом на день ухвалення рішення відповідач не сплатив суму основного боргу, про стягнення якої позивач звернувся в суд з позовною заявою.
Водночас розмір пені у сумі 10033,81 грн від розміру загального боргу 138725,09 грн становить 7,23%, а, отже, відсутні підстави вважати такий розмір пені явно не співмірним розміру простроченого зобов`язання, тим більше враховуючи, що такий основний борг по даний час не сплачено.
Врахувавши такі обставини, суд виснує про відсутність обставин справи, які би вказували про право суду зменшити заявлену до стягнення позивачем пеню.
Суд зазначає про стратегічне значення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» для економіки держави в умовах воєнного стану та вказує, що несвоєчасна оплата з боку споживачів (тим більше за відсутності поважних причин такої несплати) перешкоджає виконанню обов`язків із забезпечення населення і юридичних осіб природнім газом.
Отже, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру пені, не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, у випадку її безпідставного зменшення - це призведе до порушення принципу рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 10033,81 грн, нарахованої за неналежне виконання умов договору постачання природного газу від 25.12.2025 №06-12382/25-БО-Т.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 1314 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 150870,84 грн підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що позивачем допущено арифметичну неточність при визначенні загальної суми стягнення, оскільки заявлена до стягнення сума 150870,84 грн є неправильно обрахованою, тоді як правильна загальна сума стягнення становить 150870,83 грн (138725,09 грн + 1108,55 грн + 1003,38 грн + 10033,81 грн), у зв`язку з чим у задоволенні решти позовних вимог в частині 0,01 грн слід відмовити.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Згідно платіжної інструкції №0000037197 від 21.08.2026 при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 150870,84 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.
Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору повністю, так як спір виник через неправомірні дії відповідача та враховуючи, що часткове задоволення позову (зменшення позовних вимог на 0,01 грн) не призвело до зміни розподілу судових витрат у справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та охорони здоров`я Нижньоворітської сільської ради (код ЄДРПОУ 43978815, місцезнаходження 89130, Закарпатська область, Мукачівський район, село Нижні Ворота, вулиця Центральна, будинок 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, місцезнаходження 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) 150870,83 грн (сто п`ятдесят тисяч вісімсот сімдесят гривень 83 копійок), з яких: основний борг за договором постачання природного газу №06-12382/25-БО-Т від 25.12.2025 в розмірі 138725,09 грн (сто тридцять вісім тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 09 копійок), інфляційні втрати у розмірі 1108,55 грн (одна тисяча сто вісім гривень 55 копійок), 3% річних у розмірі 1003,38 грн (одна тисяча три гривні 38 копійок) та пеня у розмірі 10033,81 грн (десять тисяч тридцять три гривні 81 копійка), а також стягнути 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Сисин
Судове рішення № 141499171, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 907/925/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: