Ухвала суду № 141499157, 16.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
907/796/25
Номер документу
141499157
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"16" листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/796/25

Господарський суд Закарпатської області у складі: судді Сисина С.В., розглянувши заяву представника відповідача (Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни) адвоката Калинич І.І. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 25.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10492/26 від 26.10.2026) в справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль»,код ЄДРПОУ - 40164480, місцезнаходження - 45002, Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 42,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості та штрафів за договором суборенди обладнання,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В :

1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2026 у справі №907/796/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіделль» (далі позивач, ТОВ «Фіделль») до Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни (далі відповідач, ФОП Євстратьєва М.Г.) про стягнення заборгованості та штрафів за договором суборенди обладнання задоволено частково. Стягнуто з ФОП Євстратьєвої М.Г. на користь ТОВ «Фіделль» 8755,59 грн, з яких: 989,00 грн заборгованість за договором суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, 1000,00 грн штраф, нарахований на підставі п.4.4. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022 і 6766,59 грн - штраф, нарахований на підставі п.4.3. договору суборенди обладнання №24 від 20.01.2022, а також стягнуто 1699,25 грн у повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Повне рішення складене і підписане 27.10.2026.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

2. 26.10.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Калинич І.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 25.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10492/26) (далі заява), відповідно до якої він просить поновити процесуальний строк для подання даної заяви; ухвалити додаткове рішення у справі №907/796/25, згідно з яким стягнути з ТОВ «Фіделль» на користь ФОП Євстратьєвої М.Г. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, витрати на проведенням судової почеркознавчої експертизи на загальну суму 9123,50 грн та 2000,00 грн витрат за нотаріальні послуги за оформлення заяви свідків від 15.08.2025.

Представник відповідача обґрунтовує подану заяву тим, що ФОП Євстратьєва М.Г. в ході розгляду справи №907/796/25 понесла судові витрати, які підлягають розподілу шляхом їх стягнення з позивача на її користь пропорційно до результатів розгляду спору. Зокрема, представник відповідача зазначає, що 01.08.2025 було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Калиничем І.І., на виконання якого та у зв`язку із завершенням судового розгляду 24.10.2026 підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, а відтак відповідачем витрачено загалом 30000,00 грн на оплату витрат на правничу допомогу. Крім того, заявник наголошує на понесенні інших пов`язаних із розглядом справи витрат, а саме: 9123,50 грн на проведення судової почеркознавчої експертизи разом із комісією банку за переказ коштів та 2000,00 грн за нотаріальні послуги з оформлення заяви свідків від 15.08.2025. Відтак, загальна сума судових витрат відповідача становить 41123,50 грн, які відповідач просить суд стягнути з позивача у порядку розподілу судових витрат. На підтвердження обґрунтованості заявлених вимог представник посилається на норми Конституції України, приписи ст. 16 та гл. 8 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), а також на положення Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» стосовно гарантованого права на професійну правничу допомогу, необхідності компенсації реальних судових витрат і співмірності заявленого гонорару зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Окрім цього, в обґрунтування дотримання процесуальних строків звернення із цією заявою представник відповідача зазначає, що вступна та резолютивна частини рішення суду від 15.10.2026 надіслана судом учасникам справи 15.10.2026, рішення зареєстровано - 16.10.2026 та забезпечено надання загального доступу до цього рішення - 19.10.2026. Надалі представник відповідача вказує про підписання 24.10.2026 між ним та відповідачем акту прийомки-передачі виконаних робіт, що свідчить про остаточну оплату витрат на правничу допомогу. Водночас заявник наголошує, що у період з 16.10.2026 по 23.10.2026 він перебував за кордоном, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті GN 380975. Навівши такі обставини, заявник зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат подана в межах п`ятиденного процесуального строку.

Отже, зазначивши у заяві про дотримання відповідачем, на думку його представника, строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення (з чого вбачається, що заявник вказує про дотримання строку, передбаченого ч. 8 ст.129 ГПК України), надалі у прохальній частині заяви представник відповідача просить поновити процесуальні строки для подання заяви, прийняти до розгляду дану заяву із доказами понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення судової експертизи та ухвалити додаткове рішення про стягнення з ТОВ «ФІДЕЛЛЬ» на користь ФОП Євстратьєвої М.В. 41123,50 грн, з яких: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, витрати на проведенням судової почеркознавчої експертизи на загальну суму 9123,50 грн (з яких: 9092,50 грн витрати за експертизу та 91 грн комісія банку за переказ коштів) та 2000 грн витрати на нотаріальні послуги за оформлення заяви свідків від 15.08.2025.

До заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 25.10.2026 представник відповідача долучив:

- копію ордеру серії АО №1187964 від 01.08.2025;

- копії квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335863 від 20.04.2026;

- копію договору №01/08/25 про надання правової допомоги у господарській справі від 01.08.2025;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 24.10.2026;

- квитанцію №9321926 від 25.10.2026 про доставку заяви з додатками до електронного кабінету ТОВ «Фіделль».

3. Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у заяві представник відповідача просить, по-перше, поновити строк на її подання, та, по-друге, ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат відповідача за наслідками розгляду справи шляхом стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на загальну суму 41123,50 грн (щодо витрат на професійну правничу, на проведення судової почеркознавчої експертизи та нотаріальних послуг).

4. Щодо заяви про поновлення строку, то з її змісту вбачаються суперечливі твердження представника відповідача, так як заявник зазначає про те, що «заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат подана в межах п`ятиденного процесуального строку». Водночас, заявник просить поновити строк на подачу такої заяви із врахуванням дня ухвалення рішення суду в справі 15.10.2026 та дня подачі такої заяви через систему «Електронний суд ЄСІТС», тобто 25.10.2026.

Так як за змістом ч.8 ст. 129 ГПК України вбачається, що докази судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву): так як абз.3 ч.8 ст. 129 ГПК України передбачає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду, а тому із поданої представником відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення, яка не подана протягом 5 днів після ухвалення рішення від 15.10.2026 у справі №907/796/25, вбачається, що саме з урахуванням таких обставин і приписів ч.8 ст.129 ГПК України заявник просить поновити строк на подачу такої заяви, тобто на подачу доказів понесених судових витрат.

5. Розглядаючи заяву відповідача про поновлення строку, суд враховує таке.

Згідно із ч.ч.1 та 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так як ч.8 ст. 129 ГПК України передбачає, що докази судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву), і такий строк імперативно пов`язаний саме з днем ухвалення рішення судом та не пов`язаний з днем отримання учасником справи рішення суду чи з днем складання повного рішення суду, то суд зазначає, що рішення в справі №907/796/25 було ухвалено судом 15.10.2026 за результатом розгляду справи по суті, враховуючи проведення судом 14.10.2026 судового засідання за участі представника позивача.

Так, 14.10.2026 у судовому засіданні по розгляду справи по суті, суд за участі представника позивача розглянув справу, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення рішення до 14:55 15.10.2026.

15.10.2026 суд ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого відповідно до ч.4 ст. 240 ГПК України не проголошувалися, враховуючи неявку учасників справи у судове засідання 15.10.2026, яким завершено розгляд справи.

Про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті відповідно до ухвали 10.09.2026 про відкладення розгляду справи (через неявку 10.09.2026 в судове засідання відповідача і його представника) було відомо ФОП Євстратьєвій М.Г., яка 17.09.2026 отримала ухвалу суду, що встановлено судом відповідно до повернутого на адресу суду поштового відправлення №R068170170346, в якому зазначено про вручення 17.09.2026 ФОП Євстратьєвій М.Г. рекомендованого поштового відправлення із повідомленням про вручення № R067279431909, тобто вручення ухвали суду від 10.09.2026.

Про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті відповідно до ухвали 10.09.2026 було відомо представнику ФОП Євстратьєвої М.Г. адвокату Каличину І.І., про що свідчить довідка про доставку 11.09.2026 о 14:20 ухвали суду від 10.09.2026 до його електронного кабінету.

Про обізнаність відповідача і його представника про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті, додатково свідчить подана представником відповідача адвокатом Калинич І.І. заява від 14.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10104/26 від 14.10.2026), у якій він просив призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті проводити у відсутності відповідача та його представника та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у заявах по суті справи.

6. Отже, так як ч.8 ст. 129 ГПК України передбачає, що докази судових витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву); так як рішення у справі №907/796/25 (його вступна та резолютивна частини) було ухвалено судом 15.10.2026 (четвер), відтак, термін, протягом якого учасники справи могли подати докази понесених судових витрат разом із відповідною заявою у справі №907/796/25, тривав з 16 жовтня 2026 року по 20 жовтня 2026 року.

7. Частина 11 ст.242 ГПК України передбачає, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно з ч.6 ст.242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалене судом 15.10.2026 рішення у справі №907/796/25 (його вступна та резолютивна частини) було надіслано після його підписання до електронного кабінету адвоката Калинича Івана Івановича 15.10.2026 о 16:23, що вбачається з відомостей автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Отже правило, передбачене ч.6 ст.242 ГПК України у даному випадку не застосовується, так як рішення було надіслано представнику відповідача не пізніше 17 години в день його ухвалення.

Отже, суд враховує, що ухвалене судом 15.10.2026 рішення у справі №907/796/25 (його вступна та резолютивна частини) було доставлено до електронного кабінету адвоката Калинича Івана Івановича 16.10.2026 о 10:50, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Згідно з п.2ч.6ст.242, ч.7 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Тому у випадку врахування доставлення рішення у справі №907/796/25 від 15.10.2026 до електронного кабінету представника відповідача 16.10.2026 о 10:50 (що свідчить про вручення рішення 16.10.2026 відповідачу та його представнику, на чому наголошує представник відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення, вказуючи про наявність підстав для поновлення строку по подачу заяви), то у цьому випадку п`ятиденний термін, протягом якого такі учасники справи могли подати докази понесених судових витрат разом із відповідною заявою у справі №907/796/25, тривав з 17 жовтня 2026 року по 21 жовтня 2026 року.

8. Так як заява про ухвалення додаткового рішення подана представником відповідача 25.10.2026, відтак вбачається, що при подачі такої заяви разом із доказами понесених відповідачем судових витрат у справі, сторона відповідача не дотрималася положень ч.8 ст. 129 ГПК України, наслідком чого відповідно до абз.3 ч.8 ст. 129 ГПК України є залишення такої заяви без розгляду.

Так, заяву щодо вирішення питання про стягнення судових витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (такі правові висновки наведені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 907/568/22 та від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19.

9.Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, з приписів процесуального законодавства вбачається наявність у суду повноважень, за наявності підстав визнання поважними причин пропуску строку, визначеного абз.3 ч.8 ст. 129 ГПК України для подачі доказів понесених судових витрат, поновити такий строк, враховуючи подані заявником докази з цього приводу та аргументи учасника справи.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 27.03.2024 №907/439/22).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. При цьому наявність таких обставин має підтверджуватися належними доказами. (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).

10. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що наведені представником відповідача обставини, а саме: забезпечення надання загального доступу до рішення суду 19.10.2026, підписання ним і ФОП Євстатьєвою М.Г. 24.10.2026 акту прийомки-передачі виконаних робіт (що свідчить про остаточну оплату витрат на правничу допомогу), перебування адвоката Калинича І.І. у період з 16.10.2026 по 23.10.2026 за кордоном не є поважними причинами, які перешкодили відповідачу та/чи його представнику подати у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду від 15.10.2026 докази понесених відповідачем судових витрат разом із відповідною заявою у порядку ч.8 ст.129 ГПК України, з урахуванням також можливості подати такі докази (зокрема докази витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи) особисто відповідачем. Більше цього, зазначивши у заяві про своє перебування у період з 16.10.2026 по 23.10.2026 за кордоном, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті GN 380975, заявник з цього приводу не надав жодного доказу на обгрунтування таких обставин (його перебування за межами України), зокрема, не надав копії його закордонного паспорту.

Отже, так як у заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача не навів обставин, які є об`єктивними та непереборними, які би були пов`язані з дійсними та істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної подачі ФОП Євстартьєвою М.Г. та/чи її представником доказів понесених судових витрат у порядку ч.8 ст.129 ГПК України, і до заяви сторона відповідача не долучили доказів на обгрунтування поважності причин пропуску означеного строку на подання доказів, відтак суд виснує, що сторона відповідача не обґрунтувала поважність причин пропуску на подання доказів, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.

11. Водночас, підставою відмови у задоволенні заяви представника відповідача від 25.10.2026 про поновлення строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, є те, що, враховуючи положення ст.129 ГПК України щодо розподілу судових витрат, строк подання відповідачем доказів, встановлений абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України у даному випадку не може бути поновлений, адже відповідач втратив право на подання доказів на понесення витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення (або пізніше із обґрунтуванням поважності причин пропуску п`ятиденного строку). Право сторони на подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду виникає за умови дотримання встановленого законом порядку, а саме - за умови зроблення відповідної заяви до закінчення судових дебатів. Зазначена норма абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює спеціальний процесуальний порядок подання доказів на підтвердження розміру судових витрат після ухвалення рішення суду та прямо передбачає, що такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення виключно за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву.

Таким чином, дотримання встановленого абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України порядку пов`язане не лише із поданням доказів у визначений законом строк, а й із попереднім волевиявленням сторони щодо їх подання після ухвалення рішення. Відсутність такої заяви до закінчення судових дебатів виключає можливість реалізації передбаченого цією нормою права на подання доказів судових витрат після ухвалення рішення. Такі обставини є підставою відмови судом у задоволенні заяви представника відповідача від 25.10.2026 про поновлення строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення, так як відповідач чи його представник до закінчення судових дебатів не зробили заяви про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрат на нотаріальні послуги будуть подані після ухвалення рішення, і не надали таких доказів до ухвалення рішення судом.

12. З урахуванням таких обставин (не подання відповідачем чи його представником до закінчення судових дебатів заяви про те, що докази понесених відповідачем судових витрат будуть подані після ухвалення рішення і відсутність таких доказів у матеріалах справи станом на момент ухвалення рішення суду), суд зазначає про наступні приписи процесуального законодавства, які враховані судом за результатом розгляду заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

13. Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14. За положенням ч.2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (п. 5 ч. 1 ст. 237, п. 2 ч.5 ст. 238 ГПК України).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з ч. 8 ст. 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст.221 ГПК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч.3 ст. 244 ГПК України).

15. Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст..ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18).

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 907/850/22, якою обґрунтована касаційна скарга.

16. Саме такі висновки Верховного Суду врахував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.04.2024 в справі № 907/568/22, згідно з якою задовольнив касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області; скасував додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі №907/568/22 щодо додаткового рішення та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УЖБУД» про ухвалення розподілу судових витрат на професійну правничу.

Так, у постанові від 02.04.2024 в справі № 907/568/22 Верховний Суд вказав, що з матеріалів справи слідує, що у суді першої інстанції позивач зазначав орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу . Обставини подання позивачем до прийняття рішення доказів, які б підтверджували розмір понесених ним судових витрат, як і заявлення про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, матеріали справи не містять, як і не встановлено судами попередніх інстанцій. Отже, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ «УЖБУД» та ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

17. Такі ж висновки наведені у постанові від 27 червня 2023 року в справі № 907/568/22, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, задовольнивши касаційну скаргу та скасувавши додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 907/568/22, зазначив, що у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

З урахуванням таких висновків Верховний Суд у постанові від 27 червня 2023 року в справі № 907/568/22 зазначив, що, як убачається із матеріалів справи і встановлено апеляційним господарським судом, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції складає 6000 грн. 07.04.2023, після прийняття постанови апеляційного господарського суду, представник позивача подав заяву з відповідними доказами, в якій просив стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ТОВ "УЖБУД" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 заяву задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяву ТОВ "УЖБУД" залишено без задоволення. Однак, з матеріалів справи не убачається аби позивач подав до прийняття постанови докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином, як зазначено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року в справі № 907/568/22, за відсутності заяви про те, що докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у апеляційного господарського суду були відсутні підстави для часткового задоволення заяви позивача та ухвалення судового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу у відповідній частині.

18. Отже, незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. При цьому, сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п`ятиденного строку не змінює обов`язку заявника надати письмово, або зробити усно заяву про подачу доказів понесення судових витрат до судових дебатів. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024р. у справі № 910/216/23.

19. При цьому, як вбачається із правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2023 року в справі № 907/568/22 та від 02.04.2024 в справі № 907/568/22, зазначення у першій заяві по суті справи (у позовній заяві чи у відзиві) про орієнтовний розмір понесених судових витрат, не свідчить про подання до закінчення судових дебатів заяви про подачу доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у порядку ч.8ст.129 ГПК України, так як у випадку зазначення у першій заяві по суті справи про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у подальшому під час розгляду справи, у випадку неподачі доказів понесених судових витрат до ухвалення рішення у справі, така сторона відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України повинна заявити про це до закінчення судових дебатів у справі.

20. Врахувавши такі приписи процесуального законодавства у даній справі, суд зазначає таке.

У першій заяві по суті справи у відзиві на позовну заяву від 17.08.2026 представник відповідача адвокат Калинич І.І. зазначив, що орієнтовний розмір витрат відповідача на правову допомогу на момент подання відзиву становить 10000,00 грн та 2000,00 грн витрат на нотаріальні послуги, а кінцевий розрахунок витрат разом із детальним описом виконаних робіт буде подано суду додатково.

Водночас, до відзиву на позовну заяву, як і до дня ухвалення рішення у справі відповідач не подав суду доказів понесених витрат на правову (правничу) допомогу та понесених витрат на оплату нотаріальних послуг, враховуючи долучення до заперечення на відповідь на відзив від 16.11.2025 копії засвідченої 15.08.2025 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Іванчова Н.С. заяви свідків Теліги О.М. і Волонтир М.О.

21. Щодо витрат відповідача на проведення призначеної у справі судово-почеркознавчої експертизи, суд зазначає таке.

Згідно з ухвалою від 14.01.2026 суд задовольнив частково клопотання від 13.12.2025 представника відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/10942/25 від 15.12.2025); призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі Львівський НДЕКЦ); до вирішення питання розподілу судових витрат у порядку статей 127 і 129 ГПК України оплату проведення експертизи поклав на відповідача.

13.04.2026 на адресу суду від Львівського НДЕКЦ надійшов лист №19/114/10/7-9164-2026 від 03.04.2026 про надсилання рахунку на оплату (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/3350/26), до якого долучено оригінал рахунку фактури №26-188 від 03.04.2026 на здійснення оплати за проведення призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи.

16.04.2026 помічником судді згідно телефонограми повідомлено ФОП Євстратьєву М.Г. про надходження на адресу суду від Львівського НДЕКЦ рахунку-фактури №26-188 від 03.04.2026 на оплату та повідомлено про необхідність прибути до суду для отримання такого рахунку-фактури з метою оплати проведення призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи.

17.04.2026 до Господарського суду Закарпатської області з`явилась ФОП Євстратьєва М.Г. та згідно розписки від 17.04.2026 отримала в суді оригінал рахунку фактури №26-188 від 03.04.2026 та копію листа Львівського НДЕКЦ від 03.04.2026 №19/114/10/7-9164-2026.

04.05.2026 на адресу суду від Львівського НДЕКЦ надійшов супровідний лист №19/114/10/7-11417-2026 від 28.04.2026 про направлення висновку (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/4144/26), до якого долучено висновок судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026 та матеріали справи №907/796/25.

Водночас, після отримання 17.04.2026 ФОП Євстратьєвою М.Г. у Господарському суді Закарпатської області оригіналу рахунку фактури №26-188 від 03.04.2026 та копії листа Львівського НДЕКЦ від 03.04.2026 №19/114/10/7-9164-2026 про необхідність здійснення оплати за таку експертизу і до дня ухвалення рішення у справі 15.10.2026 сторона відповідача не долучила докази про здійснену оплату призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи (згідно висновку №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026), яка була проведена Львівським НДЕКЦ на підставі ухвали суду.

Такий доказ оплати за проведення призначеної у справі судової почеркознавчої експертизи (згідно висновку №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026), а саме: копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН4335863 від 20.04.2026 на суму 9092,50 грн надійшов від представника відповідача до суду лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 25.10.2026.

22. Окремо суд наголошує, що відповідач та його представник належним чином повідомлялися судом про призначені у справі судові засідання, зокрема після поновлення провадження у справі, враховуючи надходження 04.05.2026 на адресу суду від Львівського НДЕКЦ висновку судово-почеркознавчої №СЕ-19/114-26/3178-ПЧ від 28.04.2026 та матеріали справи №907/796/25.

Так, згідно з ухвалою від 05.05.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 04.06.2026.

Згідно з ухвалою від 04.06.2026 суд задовольнив усне клопотання представника позивача про оголошення перерви у підготовчому засіданні та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 01.07.2026.

Згідно з ухвалою від 01.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку станом на 29.07.2026, у зв`язку з чим суд згідно з ухвали від 22.07.2026 призначив розгляд справи по суті на 10.09.2026.

Враховуючи саме неявку в призначене судове засідання по розгляду справи по суті відповідача і його представника, відповідно до ухвали від 10.09.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 14.10.2026.

Про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті відповідно до ухвали від 10.09.2026 про відкладення розгляду справи (через неявку в судове засідання відповідача і його представника) було відомо відповідачу, яка 17.09.2026 отримала ухвалу суду, що встановлено судом відповідно до повернутого на адресу суду поштового відправлення №R068170170346, в якому зазначено про вручення 17.09.2026 ФОП Євстратьєвій М.Г. рекомендованого поштового відправлення із повідомленням про вручення № R067279431909, тобто вручення ухвали суду від 10.09.2026 про відкладення розгляду справи на 14.10.2026.

Про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті відповідно до ухвали від 10.09.2026 було відомо представнику ФОП Євстратьєвої М.Г. адвокату Каличину І.І., про що свідчить довідка про доставку 11.09.2026 о 14:20 ухвали суду від 10.09.2026 у справі №907/796/25 до його електронного кабінету.

Про обізнаність відповідача і його представника про призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті, додатково свідчить подана представником відповідача адвокатом Калинич І.І. заява від 14.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10104/26 від 14.10.2026), у якій він просив призначене на 14.10.2026 судове засідання по розгляду справи по суті проводити у відсутності відповідача та його представника та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у заявах по суті справи.

23. Водночас, у поданій представником відповідача перед судовим засіданням 14.10.2026 заяві, представник відповідача адвокат Калинич І.І. відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України не повідомив, що докази, понесених відповідачем судових витрат (у тому числі витрат на оплату проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи) будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Отже, суд наголошує, що дотримання встановленого абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України порядку пов`язане не лише із поданням доказів у визначений законом строк, а й із попереднім волевиявленням сторони щодо їх подання після ухвалення рішення. Відсутність такої заяви до закінчення судових дебатів виключає можливість реалізації передбаченого цією нормою права на подання доказів судових витрат (у тому числі витрат за проведення експертизи) після ухвалення рішення.

24. Відтак, у даній справі судом встановлено, що до закінчення судових дебатів відповідач та/чи його представник не зробили заяви про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та нотаріальних послуг будуть подані після ухвалення рішення, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

25. Суд зазначає, що саме лише зазначення у відзиві на позовну заяву від 17.08.2026 попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн та 2000,00 грн витрат на нотаріальні послуги із зазначенням про надання додатково кінцевого розрахунку витрат не є такою заявою, оскільки не містить волевиявлення відповідача щодо подання доказів на підтвердження фактичного розміру витрат у майбутньому після ухвалення рішення суду.

При цьому, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 17.08.2026 щодо попереднього визначення суми судових витрат відповідач відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України не зазначив про попередні (орієнтовні) витрати на проведення експертизи.

26. Крім цього, суд повторно звертає увагу, що до дня ухвалення рішення відповідач/представник відповідача не надали суду доказів оплати за проведення призначеної у справі згідно з ухвалою від 14.01.2026 судової почеркознавчої експертизи, зокрема після отримання 17.04.2026 безпосередньо в Господарському суді Закарпатської області Євстратьєвою М.Г. рахунку фактури Львівського НДЕКЦ на оплату №26-188 від 03.04.2026.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч.3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту ст.ст. 11, 13, 14 ГПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні господарського спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи; покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 161 ГПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у справі, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування судових витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, провадження № 14-382цс19, зазначила, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до процесуальних кодексів України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного/господарського судочинства.

27. Отже, суд зауважує, що встановлена абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України процесуальна вимога щодо заявлення стороною до закінчення судових дебатів про намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є імперативною, та стосується в тому числі доказів понесених витрат на оплату проведеної експертизи (у випадку не долучення таких доказів учасником справи до матеріалів справи раніше, до ухвалення рішення у справі). Невчинення такої процесуальної дії у визначений законом момент має наслідком втрату стороною права на подання відповідних доказів витрат щодо оплати проведеної експертизи після ухвалення рішення. Водночас, встановлений законом порядок не передбачає можливості для сторони, яка до закінчення судових дебатів не заявила про намір подати докази понесених витрат, усунути наслідки такого недотримання шляхом подання клопотання про поновлення строку для подання відповідних доказів.

28. Отже, неподання чи незаявлення відповідачем у даній справі чи його представником до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Враховуючи викладене суд відмовляє заявнику в поновленні строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України та відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Калинич І.І. про ухвалення додаткового рішення у справі №907/796/25 щодо розподілу судових витрат (щодо витрат на професійну правничу, витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрат на нотаріальні послуги).

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача (Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни) адвоката Калинич Івана Івановича про поновлення строку для подання заяви, про поновлення строку для подання доказів відповідача щодо понесених судових витрат, що наведене у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат від 25.10.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10492/26 від 26.10.2026).

2. Відмовити у задоволенні заяви від 25.10.2026 представника відповідача (Фізичної особи-підприємця Євстратьєвої Марії Габорівни) адвоката Калинич Івана Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі №907/796/25 щодо розподілу судових витрат (щодо витрат на професійну правничу, витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи та витрат на нотаріальні послуги) (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/10492/26 від 26.10.2026).

3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно з вимогами статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала складена і підписана 16.11.2026.

Суддя С.В. Сисин

Часті запитання

Який тип судового документу № 141499157 ?

Документ № 141499157 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141499157 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141499157 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141499157 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141499157, Господарський суд Закарпатської області

Судове рішення № 141499157, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141499157 відноситься до справи № 907/796/25

Це рішення відноситься до справи № 907/796/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141499156
Наступний документ : 141499158