Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
ДОДАТКОВА УХВАЛА
13.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5737/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши заяву представника відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали заяви у справі
за позовом ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до відповідача - 1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
відповідача - 2 ОСОБА_2 , АДРЕСА_3
про витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача - 1 ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 , в якій просила суд:
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» (код ЄДРПОУ 38028677) номінальною вартістю 25 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства.;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» (код ЄДРПОУ 38028677) номінальною вартістю 25 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати .
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 справу № 904/5737/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Водночас разом із позовною заявою від ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову, якою просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони:
- ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, продаж, дарування, передачу, заставу або інше розпорядження частиною частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» (код ЄДРПОУ 38028677) номінальною вартістю 25 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства;
- ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, продаж, дарування, передачу, заставу або інше розпорядження частиною частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» (код ЄДРПОУ 38028677) номінальною вартістю 25 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу Товариства;
- державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державним та приватним нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним у містах державним адміністраціям, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, посадовим особам та особам, які відповідно до законодавства України наділені повноваженнями щодо вчинення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» (код ЄДРПОУ 38028677), які прямо або опосередковано пов`язані зі зміною складу учасників Товариства, переходом, відчуженням, передачею або іншою зміною належності спірних часток (частин часток) у статутному капіталі Товариства, а саме: частки у статутному капіталі ТОВ «М.О.С.МЕДІА» у розмірі 50 %, номінальною вартістю 25 000,00 грн, зареєстрованої за ОСОБА_1 , частки у статутному капіталі ТОВ «М.О.С.МЕДІА» у розмірі 50 %, номінальною вартістю 25 000,00 грн, зареєстрованої за ОСОБА_2 ;
- у тому числі, але не виключно, вчиняти державну реєстрацію переходу права на зазначені частки (частини часток), їх відчуження повністю або частково, продажу, дарування, міни, внесення до статутного капіталу іншої юридичної особи, передачі на користь будь-яких третіх осіб, а також державну реєстрацію зміни складу учасників ТОВ «М.О.С.МЕДІА», зміни розміру часток ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 внаслідок повного або часткового відчуження належних їм часток, державну реєстрацію набуття зазначених часток (частин часток) будь-якими третіми особами та будь-які інші реєстраційні дії, наслідком яких є або може бути зміна особи, за якою в Єдиному державному реєстрі зареєстрована відповідна спірна частка (частина частки) у статутному капіталі ТОВ «М.О.С.МЕДІА».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2026 у справі № 904/5737/26 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати належної якості придатні для читання копії довіреності від 23.06.2025 на ім`я ОСОБА_4 та договору №0309/26-1 про надання правничої допомоги, докази, що ОСОБА_3 була єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» та володіла часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 100 %.
02.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, надані докази, що ОСОБА_3 була єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «М.О.С.МЕДІА» та володіла часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 100 %, договір №0309/26-1 про надання правничої допомоги, надані пояснення щодо інших недоліків позовної заяви. Разом із заявою про усунення недоліків було подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.10.2026 о 10:00.
22.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни надійшов відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
22.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 ОСОБА_1 - адвоката Лопатько Світлани Василівни надійшов відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
27.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - ОСОБА_3 - адвоката Коростельова Станіслава Володимировича надійшла заява, якою просив суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2026 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до відповідача - 1: ОСОБА_1 , відповідача - 2: ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
02.11.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, якою просить суд стягнути з позивача на користь відповідача - 1 ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та відповідача - 2 ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2026 прийнято заяву представника відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення та призначено її до розгляду, встановлено учасникам справи строк до 10.11.2026 для надання до суду письмових пояснень, заперечень.
09.11.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідачів про ухвалення додаткового рішення у справі, а у випадку задоволення заяви відповідачів про ухвалення додаткового рішення у справі - зменшити розмір стягнення з Матюхи на користь Відповідачів понесених витрат на правову допомогу з 100 000,00 грн до 10 000,00 грн, тобто по 5 000 грн на користь кожного відповідача. Представник позивача посилається на те, що актом № 1 та № 2 до договорів встановлено обсяг наданих послуг, який має значно менший фактичний обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом у межах цієї справи, аніж попереднє замовлення та обмежувався фактично підготовкою і поданням відзиву на позовну заяву, а також участю адвоката в одному судовому засіданні, крім того, справа №904/5737/26 є типовою справою про витребування майна з чужого незаконного володіння, не містить складних правових питань, не потребувала спеціальних досліджень, залучення експертів чи значного обсягу доказової бази.
Розглянувши заяву представника відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення, суд встановив таке.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).
Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.
Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 130 ГПК України). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цих статей, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятою статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини третьої та п`ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі такий позов було залишено без розгляду.
Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.
Правовий аналіз статтей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема, залишення позову без розгляду у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).
При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.
Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, суд акцентує, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Як встановлено судом, позов у справі №904/5737/26 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України за заявою позивача.
Відповідачем не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того судом не встановлено подання позивачем завідомо безпідставного позову за відсутності предмета спору з підстав недоведеності таких обставин на стадії проведення підготовчого судового засідання.
При цьому суд відзначаю, що подання позову не може беззаперечно свідчити про необґрунтованість дій позивача та пред`явлення ним завідомо необґрунтованого позову чи зловживання процесуальними правами, адже обставини існування аналогічного спору судом не встановлено, а відсутність предмету спору не підтверджені матеріалами справи.
Суд також акцентує, що приписи статті 43 ГПК України визначають, зокрема і імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов`язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Згідно частини другої цієї статті вбачається, що суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.
Однак, подання позивачем позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим державою. Суд не вбачає ознак, визначених статтею 43 ГПК України, у діях позивача.
Суд враховує положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Залишення позову без розгляду, навіть за заявою позивача, є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.
При цьому суд у справі №910/5911/22 дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, незважаючи на те, по позов було залишено без розгляду за заявою позивача.
Як зазначалось вище, позов у справі №904/5737/26 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України за заявою позивача.
Підсумовуючи наведене, суд виходить із того, що під час розгляду справи не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.
При цьому сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Таким чином відповідачем не доведено та господарським судом не встановлено, що спір у справі виник внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача (саме дій, а не позову), а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 234, 238, 244 ГПК України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача - 1: ОСОБА_1 та відповідача - 2 ОСОБА_2 - адвоката Лопатько Світлани Василівни про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 13.11.2026.
СуддяО.В. Перова
Судове рішення № 141498817, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 904/5737/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: