Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 листопада 2026 рокуСправа № 903/741/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі
за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Якобчука Володимира Йосиповича
про стягнення 45918,39 грн збитків
В засіданні приймали участь:
від позивача: Михальчук В.О.,
від відповідача: Таргоній П.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
04.08.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Державного комунального підприємства Луцьктепло, в якій позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Якобчука Володимира Йосиповича на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло 45918,39 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно укладеного договору №4285/25 про закупівлю робіт від 21.08.2025, у зв`язку із безпідставним включенням до вартості робіт суми єдиного податку, що є порушенням законодавства у сфері будівництва та ціноутворення.
Також у позовній заяві позивачем зазначено, що позивач самостійно звернувся до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЛНДІСЕ) із письмовою заявою від 08.07.2026 № 2628/08 про проведення будівельно- технічної експертизи. На вирішення експертам, серед іншого, поставлено питання, що безпосередньо стосуються правовідносин з ФОП Якобчуком В.Й. по об`єкту «Нове будівництво теплової мережі від котельні на вул. Мялковського Миколи, 10 до т. 1 на вул. Святовасилівській, 2 а в м. Луцьку. Позивач зобов`язується подати суду висновок експерта негайно після його складання та отримання від експертної установи.
Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2026 о 11:30 год.
24.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що вартість робіт та її складові були визначені та погоджені
сторонами при укладенні Договору, що підтверджується відповідною договірною
ціною та додатками до Договору. Після погодження сторонами твердої договірної ціни її подальше коригування не може здійснюватися однією стороною в односторонньому порядку.
Також, відповідач звертає увагу суду на невідповідність сум, зазначених у документах та позовній заяві, а саме: у договірній ціні (рахунку № 13) зазначено суму податків та обов`язкових платежів у розмірі 45 991,86 грн, тоді як позивач просить стягнути збитки у розмірі 45 918,39 грн.
Зазначає, що позивач не довів, що дії відповідача при визначенні вартості виконаних робіт були протиправними, не підтвердив належними доказами факт понесення позивачем збитків саме у розмірі 45 918,39 грн та не довів причинного зв`язку між діями відповідача і заявленими майновими втратами. Саме по собі посилання позивача на результати проведеної ревізії не є достатнім доказом наявності збитків та вини відповідача. Акт ревізії підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі та сам по собі не створює для відповідача обов`язку повернути отримані за Договором кошти.
Також відповідач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ФОП Якобчук В.Й. очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 20000 грн. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю та стягнути з позивача понесені судові витрати.
28.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він доводить, що відповідач у відзиві помилково стверджує, що підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) без зауважень. Підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт засвідчує виключно факт прийняття обсягів виконаних робіт, проте це жодним чином не позбавляє замовника права доводити недостовірність цінових показників чи неправомірне включення податків. Складання актів із включенням непередбачених законом податкових нарахувань свідчить про неналежне виконання підрядником своїх договірних зобов`язань щодо формування достовірної вартості робіт. Акт ревізії є носієм доказової інформації, який зафіксував
безпідставне включення відповідачем єдиного податку. Позивач доводить, що у даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення.
Щодо витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи в суді в розмірі 20 000,0 грн, позивач вважає такі витрати необґрунтованими, оскільки останні не підтверджені жодними доказами, розрахунку таких витрат суду не надано, як і не зазначено з яких саме витрат складається цей розрахунок, а тому позивач позбавлений можливості оцінити такі витрати.
У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 31.08.2026, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не спростовують доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та не підтверджують наявності правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми збитків. Позивач у відповіді на відзив фактично повторює свою первісну позицію щодо нібито безпідставного включення відповідачем до вартості виконаних робіт суми єдиного податку, посилаючись на те, що така сума не повинна була включатися до вартості виконаних робіт. Водночас наведені позивачем доводи не спростовують обставин, вкладених відповідачем у відзиві та не враховують, що на момент укладання договору та формування договірної ціни відповідач діяв відповідно до чинного на той час нормативного регулювання.
У судовому засіданні 03.09.2026 судом було задоволено клопотання представника відповідача про витребування у позивача висновку експерта Волинського відділення Львіського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та на вимогу суду позивачем надано висновок експерта, який долучено до матеріалів справи. З метою надання можливості сторонам ознайомитись із висновком експерта судом оголошено перерву до 23.09.2026 о 10:00 год.
22.09.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
23.09.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 15.10.2026 на 11:30 год, про що сторони були повідомлені під розписку.
З метою надання можливості сторонам підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 15.10.2026 відклав розгляд справи по суті на 04.11.2026 на 12:00 год, про що сторони були повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 04.11.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, господарський суд,
в с т а н о в и в:
За результатами процедури закупівлі, 21.08.2025 між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (Замовник) та ФОП Якобчуком В.Й. (Підрядник) укладено Договір №428/25 про закупівлю робіт.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору за дорученням Замовника Підрядник зобов`язався виконати роботи по об`єкту: «Нове будівництво теплової мережі від котельні на вул..Мялковського Миколи, 10 до т. « 1» на вул.. Святовасилівській, 2 а в м.Луьцку (надалі- Роботи), з урахуванням кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (ДК 021:2015 код 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), відповідно до Проектної документації, з додержанням державних будівельних норм і правил при проведенні робіт. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені Проектною документацією.
Відповідно до п.2 Договору початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є Додатком №2 до Договору. Підрядник може забезпечити достроково завершення виконання робіт і здачу їх Замовнику. Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов.
Загальна вартість робіт встановлюється згідно договірної ціни, яка є Додатком №1 до Договору, з урахуванням вартості матеріальних ресурсів, інструментів та устаткування, необхідного для виконання робіт, а також витрат па експлуатацію будівельних машин та механізмів та складає: 919837,11 грн без ПДВ. Вартість робіт, визначена в п. 3,1. даного Договору, може змінюватись після підписання договору в бік зменшення за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Договірна ціна є твердою і може змінюватись в сторону зменшення за взаємною згодою Сторін (п.3 Договору).
Згідно п.13, 14 Договору фінансування робіт здійснюється відповідно до плану фінансування робіт по об`єкту будівництва (Додаток №3 до Договору). Розрахунки за виконані роботи здійснюються після їх повного завершення із урахуванням положень Загальних умов після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) в термін до 31.12.2025. Розрахунки за виконані роботи проводяться з врахуванням порядку, встановленому п.п 98-102 Загальних умов, іншими нормативними актами та Договором.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та дає до 31.12.2025 (п.19.1 договору).
Технічний нагляд за роботами здійснював інженер з технічного нагляду Р.А. Скорупський.
За фактом виконання передбачених Договором робіт відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) між сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.09.2025 на суму 919837,11 грн.
Як зазначає позивач, останнім оплачено виконані роботи за Договором на суму 918367,75 грн.
Західним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП «Луцьктепло» за період з 01.10.2021 по 30.09.2025, про що складено акт від 02.03.2026 № 131306-24/10.
За результатами ревізії встановлено безпідставне включення ФОП Якобчуком В.Й. до вартості виконаних робіт суми єдиного податку, що є прямим порушенням законодавства у сфері будівництва та ціноутворення.
Зокрема в акті зазначено, що згідно п. 3.3 договірна ціна є твердою і може змінюватися в сторону зменшення за взаємною згодою сторін.
На виконання вимог частини другої статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та частини другої статті 17 Закону України «Про інвестиційну діяльність» наказом Мінрегіону від 25.06.2021 М» 162 «Деякі питання ціноутворення у будівництві», зареєстрованим в Мін`юсті 17.09.2021 за № 1225/36847, затверджено, зокрема Порядок застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення при визначенні вартості будівництва (далі - Порядок).
Порядок визначає основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об`єктів інженерно- транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток 'архітектури та містобудування.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві є обов`язковим для визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, при будівництві об`єктів за рахунок інших джерел фінансування -обумовлюється договором.
Наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», затверджені кошторисні норми України «Настанова з визначення вартості будівництва» (далі - Настанова) та «Постанова І з визначення вартості проектних, | науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» (далі - Настанова з визначення вартості ПВР).
Пунктом 5.1 Настанови зазначено, що ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується па підставі вартості будівельних робіт, до складу якої включаються прямі, загальновиробничі та інші витрати на будівництво об`єкта, прибуток, кошти на покриття адміністративних втрат будівельних організацій, кошти на покриття ризиків у випадках, передбачених у цупкі і 4,40 цієї Настанови, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, кошти на сплату податків, зборів, обов`язкових платежів.
Пунктом 5.34 Настанови також передбачено, що до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, невраховані складовими вартості будівництва.
Пунктом 4.1. Настанови з визначення вартості ПВР визначено, що за умови неможливості визначити вартість проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт за розділами П та ГП цієї Настанови розрахунок кошторисної вартості зазначених робіт здійснюють за калькуляційним методом шляхом складання кошторису за формою, наведеною в додатку 5 цієї Настанови.
Таким чином, враховуючи, що згідно з вимогами Податкового кодексу України єдиний податок в розмірі 2% та 5 %, обраховується від загального прибутку фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, і такі витрати не є компенсованими витратами, а також їх визначення законодавством у сфері будівництва, нормування у будівництві, містобудування, просторового планування територій та архітектури не передбачається тому до вартості будівництва об`єктів не включаються.
Враховуючи вищенаведене, в порушення пп.5.1 та 5.34 «Настанови з визначення вартості будівництва», п.4.1 «Настанови з визначення вартості ПВР», ст. 526, 629 ЦК України внаслідок включення до актів ф. КБ-2в та актів наданих послуг суми єдиного податку завищено вартість виконаних будівельних робіт та наданих послуг на загальну суму 459189,39 грн, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) бюджету Луцької міської територіальної громади на вказану суму.
Позивач зазначає, що підписання останнім актів приймання виконаних будівельних робіт без зауважень не позбавляє його права заявляти заперечення щодо вартості цих робіт, у зв`язку з виявленим органом Держаудитслужби завищенням. Складання актів із включенням непередбачених законом податкових нарахувань свідчить про неналежне виконання Підрядником своїх договірних зобов`язань щодо формування достовірної вартості робіт.
З метою досудового врегулювання спору ДКП «Луцьктепло» направляло на адресу відповідача претензію від 26.05.2026 №2032/08 щодо завищення вартості робіт внаслідок безпідставного включеного єдиного податку.
У відповіді на претензію від 15.06.2026 №6 ФОП Якобчук В.Й. зазначив, що замовник отримав результат за погоджено ціною, а отже реальних збитків не зазнав. Кошторисну та договірну документацію замовником перевірено та погоджено, а також підписано акти та прийнято роботи, у зв`язку із чим претензія є необґрунтованою.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди (збитків) у розмірі 45918,39 грн. внаслідок безпідставного вартості будівельних робіт.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що формуючи договірну ціну, він діяв відповідно до чинного на той час нормативного регулювання та врахував у її складі передбачені законодавством податки, збори та обов`язкові платежі. Відповідні витрати були відображені у Додатку № 1 «Договірна ціна», та були відомі позивачу і погоджені ним при укладенні Договору. Відповідач не здійснював одностороннього чи безпідставного збільшення вартості робіт, а визначив її відповідно до нормативних вимог, чинних на момент укладення Договору. Таким чином, вартість робіт та її складові були визначені та погоджені сторонами при укладенні Договору, що підтверджується відповідною договірною ціною та додатками до Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виконаних робіт по Договору між сторонами були підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2025 року від 30.09.2026 та акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2026 року від 30.09.2026. Довідка та акт підписані уповноваженими представниками сторін та містять узгоджені сторонами переліки виконаних робіт.
Суд зазначає, що підписаний сторонами акт є належним та чинним двостороннім правочином, який підтверджує факт належного виконання ФОП Якобчуком В.Й. своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт. Роботи були прийняті позивачем без будь-яких зауважень та застережень. Інженером з технічного нагляду за будівництвом Р.А. Скорупським було перевірено об`єми, види та якість виконаних робіт.
Таким чином, виконані відповідачем роботи були прийняті замовником без будь-яких застережень.
Позивач (замовник) прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення підрядником будь-яких порушень умов договору.
За змістом частин 1,2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 189 ГК України, чинного на час укладення Договору, ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини 3 статті 632 ЦК України, після виконання договору не допускається.
Судом також встановлено, що укладений між сторонам даного спору Договір не визнано недійсними повністю або частково, у зв`язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
В даному випадку оплата робіт проведена на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства без зауважень.
Відповідно до ч. 4,6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
За змістом ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.
У даному випадку акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2025 року за Договором підписаний позивачем 30.09.2025 без зауважень і заперечень. До моменту проведення ревізії підприємства були відсутні будь-які звернення останнього до відповідача із заявами (претензіями) щодо якості та/або обсягу виконаних робіт за договором або щодо можливих відступів від умов договору при виконанні робіт та необхідності усунення недоліків робіт.
Крім того, ДКП Луцьктепло у поясненнях до Акту ревізії вказувало про правомірність включення відповідачем до вартості робіт та послуг 5 % податку. Тобто позивач на дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт та на дату надання пояснень заявляв про відсутність порушень відповідачем договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач, як замовник, підписуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, підтвердив належне виконання відповідачем договірних зобов`язань, прийняв результат робіт та погодився з їх обсягом, якістю і вартістю.
Матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від приймання виконаних відповідачем робіт з підстав їх вартості (завищення вартості виконаних робіт), обсягу (невиконання або часткового виконання робіт), якості виконаних робіт погоджений сторонами. Натомість виконі роботи майже повністю були оплачені замовником.
Будь-яких доказів того, що зазначені акт приймання виконаних будівельних робіт був оскаржений, визнаний недійсним, підписаний під впливом помилки, обману чи без належних повноважень, матеріали справи не містять.
Відтак, сума коштів, отримана відповідачем від позивача за виконані роботи, не перевищувала погодженої сторонами договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену договором, матеріали справи не містять.
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення підрядником своїх зобов`язань за Договором, окрім обґрунтувань позивача проведеною з у період з 27.01.2026 по 23.02.2026 Західним офісом Держаудитслужби ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП Луцьктепло за період 01.10.2021 по 30.09.2025, за результатами якої складено Акт Західного офісу Держаудитслужби від 02.03.2026 №131306-24/10 з вимогою, який і став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди збитків.
Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовано виключно даними, які встановлені проведеною Західним офісом Держаудитслужби ревізією ДКП Луцьктепло щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства.
Згідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
У даному випадку на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Слід зазначити, що наявність акту перевірки Держаудитслужби не визнається тією підставою, що звільняє сторону від доказування обставин, на які сторона посилається.
У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 викладено висновок, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.
При цьому, обставини, вказані в такому акті перевірки, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.
Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України.
Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі.
Отже, акт ревізії може бути носієм інформації, водночас не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається, оскільки не є допустимим доказом порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань (частина перша статті 74 ГПК України).
Такі висновки підтверджені постановою Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24.
Аудиторський звіт оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13).
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Таким чином, посилання позивача на результати ревізії Західного офісу Держаудитслужби від 02.03.2026 як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.
Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.
Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.
Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем. Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.
Результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів до бюджету, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.
Отже, виходячи із предмету даного спору, слід зазначити, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Таким чином, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Поряд із цим, як убачається із наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.08.2026 №3294-Є, проведеної на замовлення ДКП «Луцьктепло» Волинським відділенням Львіського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що при наданих матеріалах за умов наведених в дослідницькій частині висновку експерта та за результатами проведеного дослідження встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва на об`єкті Нове будівництво теплової мережі від котельні на вул. Мялковського Миколи, 10 до т. 1 на вул. Святовасилівській, 2а в м.Луцьку відповідають обсягам та вартості, визначеним первинною звітною документацією форми КБ-2 з будівництва за вересень 2025; при наданих матеріалах за умов наведених в дослідницькій частині висновку експерта та за результатами проведеного дослідження встановлено, що вартість фактично виконаних робіт по об`єкту дослідження, а саме Нове будівництво теплової мережі від котельні на вул. Мялковського Миколи, 10 до т. 1 на вул. Святовасилівській, 2а в м.Луцьку становить 918 367,75 грн
Отже, відповідачем при виконанні замовлених робіт, не порушено умов Договору, обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва відповідають погодженій сторонами документації.
Крім того, враховуючи правову природу коштів, які заявляє до стягнення позивач, суд зазначає наступне.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)
Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).
Як уже зазначалося, згідно 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Звертаючись з даним позовом позивач посилається на встановлені ревізією Держаудитслужби обставини щодо завищення вартості робіт (включення до актів суми єдиного податку) та вважає, що акт складений за результатами ревізії відповідного органу є доказом на підтвердження нанесення позивачем збитків на суму 45918,39 грн, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як замовника робіт.
Суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України.
Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Відповідно, позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами повинен був довести факт невиконання (неналежного виконання) умов Договору від 21.08.2025, протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між збитками замовника та діями відповідача.
Однак, виходячи з наведених норми законодавства, позивачем не доведено факт порушення зобов`язання відповідачем. Позивач посилається лише на порушення відповідачем норм Настанови з визначення вартості будівництва», та Настанови з визначення вартості проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 шляхом включення до акту ф. КБ-2в за вересень 2025 року суми єдиного податку. При цьому позивачем не зазначає, які саме умови (пункти) укладеного Договору були порушені відповідачем при виконанні обумовлених робіт.
Отже, у даному випадку судом не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Суд відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у позові відмовлено, то судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у позові.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.11.2026.
Суддя С. В. Бідюк
Судове рішення № 141498740, Господарський суд Волинської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 903/741/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: