Єдиний державний реєстр судових рішень Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6704/26
Номер провадження2/711/3610/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
10.11.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Позарецької С.М.,
при секретарі Буйновській А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Позивач ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.11.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладена заява про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/9407/82/709324, відповідно до якої банк відкриває Клієнту Картковий рахунок в гривні, випускає на надає Клієнту Платіжну картку, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки або її (їх) реквізитів відповідно до правил Платіжних систем, Правил і Тарифів на ведення та обслуговування Карткових рахунків фізичних осіб.
Сторонами у Кредитному договорі (п.1.4-1.6.) визначені наступні необхідні істотні умови кредитування, зокрема: розмір Поточного ліміту кредитування на Дату початку кредитування 34 200 грн. 00 коп.; строк кредиту 47 місяців, який може бути продовжено; проценти за користування кредитом в розмірі 48 % річних.
Порядок погашення заборгованості за кредитом визначений у розділі 3 Кредитного договору. Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язків щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення Кредиту та Процентів не пізніше дати закінчення Строку Кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредиту (п. 3.2. Кредитного договору). Інші умови надання Банком Кредиту, зокрема порядок нарахування Банком процентів, умови виникнення та погашення недозволеного овердрафту, черговість погашення заборгованості за Кредитом регламентуються Правилами (п. 5 Кредитного договору).
Як зазначено, після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов`язання перед клієнтом за Кредитним договором, надавши останньому кредит у сумі та на умовах, передбачених Кредитним договором. Проте, всупереч умовам Кредитного договору, клієнт припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору. У зв`язку із зазначеним сформувалася наступна заборгованість відповідача за кредитним договором: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 108 623 грн. 56 коп., що разом становить 153 497 грн. 02 коп.
У позовній заяві також вказано, що 09.04.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Новий кредитор) укладений Договір відступлення права вимоги №114/2-31-F.
Протягом строку дії Договору між сторонами були підписані, зокрема Реєстри Боржників: від 20.08.2020, вартість прав вимоги за яким 2 182 844,93 грн., від 28.10.2020, вартість прав вимоги за яким 3 183 786,42 грн., від 13.11.2020, вартість прав вимоги за яким 3 241 793,69 грн., від 21.12.2020, вартість прав вимоги за яким 3 233 233,59 грн., від 29.01.2021, вартість прав вимоги за яким 2 963 264,32 грн., від 28.10.2021, вартість прав вимоги за яким 2 628 763,16 грн., від 03.12.2021, вартість прав вимоги за яким 2 689 443,90 грн., від 25.02.2022, вартість прав вимоги за яким 1 841 617,28 грн.. Загальна вартість прав вимоги за вказаними реєстрами становить 21 964 747,29 грн.
Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 було відступлено згідно з Реєстром Боржників, підписаного сторонами 12.11.2020. Таким чином Новий кредитор (ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 30.11.2019.
У подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Первісний кредитор) та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Новий кредитор) 11.09.2025 уклали Попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, відповідно до якого зобов`язались у майбутньому укласти Договір відступлення прав вимоги (надалі Основний договір), предметом якого буде відступлення Первісним кредитором на користь Нового кредитора прав вимоги до Боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, укладених між Боржниками та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», які належать Первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020. На підставі даного Попереднього договору Новий кредитор сплатив Первісному кредитору аванс у розмірі 100000,00 (Сто тисяч) гривень 00 копійок, які підлягали зарахуванню в оплату загальної вартості прав вимоги за укладеним Основним договором.
07.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Первісний кредитор) та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Новий кредитор) уклали основний Договір відступлення права вимоги №1- 07/10.
Серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 30.11.2019.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 30.11.2019, сформованої Первісним кредитором (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»), станом на 12.11.2020, заборгованість Боржника/Позичальника становила: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 2 765 грн. 97 коп., що разом складає 47 639 грн. 43 коп.
В подальшому, ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитом, оскільки є фінансовою установою та має діючу ліцензію на діяльність фінансової компанії, зокрема з надання коштів та банківських металів у кредит. Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 30.11.2019, сформованої ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», станом на 07.10.2025, заборгованість Боржника/Позичальника становить: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 108 623 грн. 56 коп., що разом становить 153 497 грн. 02 коп.
Позивач також вказує, що на поточний момент ним понесено судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., на оплату послуг поштового зв`язку при направленні відповідачу позовної заяви з додатками, в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку і у подальшому очікує понести судові витрати на оплату за отримання професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200 грн. 00 коп.
Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №010/9407/82/709324 в розмірі 153 497 грн. 02 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) в розмірі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) в розмірі 108 623 грн. 56 коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 03.07.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
Відповідач, в установлений судом строк, не подав до суду відзив на позовну заяву, в зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. У позовній заяві позивачем заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства, а також зазначено про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення у даній справі.
У судове засідання відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення СМС-повідомлень на номер телефону/у додаток «Viber»/електронну адресу, вказані в позовній заяві. Крім того, за відомим зареєстрованим місцем проживання судом скеровувалася відповідачу судова повістка разом із ухвалою про відкриття провадження у справі, пам`яткою. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду справи та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.11.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 відбувся початок укладання кредитного договору, який починається із оформлення та підписання сторонами Заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» (тип кредитку кредитування рахунку) та Паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (позивач вказує дату договору 30.11.2019), тобто ними підписано Договір про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/9407/82/709324, відповідно до умов якої АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 34 200 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 зобов`язався отримати кредит і повернути його разом з процентами платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 1.5, 1.6, 1.6.1 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019) строк Кредиту сукупність Періодів, протягом яких Банк визначає Поточний ліміт відповідно до пункту 2 Заяви. Строк Кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Дати початку кредитування). Подовження Строку Кредиту є можливим згідно з підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. Статті 2 Розділу 6 Правил. Проценти (за користування Кредитом), в т.ч. за користування Недозволеним овердрафтом процентна ставка фіксована, 48% річних. Процентна ставка за користування сумою Кредиту «Оплата частинами» становить 0,0001% річних
Умовами Договору також визначено:
2.1. На дату підписання Заяви та відкриття КР Поточний ліміт становить 0 (нуль) гривень. Протягом 30 Робочих днів з дати Заяви, після відкриття КР Банк може змінити розмір Поточного ліміту, про що направляє Клієнту SMS - повідомлення на номер телефону, що наданий Клієнтом при підписанні Заяви або інший номер телефону, що наданий Клієнтом в процесі обслуговування (далі SMS-повідомлення). Датою початку кредитування є дата направлення Банком Клієнту першого після підписання Заяви SMS-повідомлення про встановлення (зміни) Поточного ліміту. Банк повідомляє Клієнта про розмір Поточного ліміту в наступному Періоді згідно порядку, передбаченому підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Розділу 6 Правил.
3.1. Проценти нараховуються та сплачуються Клієнтом порядку, визначеному підпунктами 2.5.1.2.5.4. пункту 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил.
3.2. В порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.5.-2.5.6. пункту 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил, Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п`ять відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за Кредитом, в т.ч. Недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил. Клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення Кредиту та Процентів не пізніше дати закінчення Строку Кредиту, а у разі його подовження в останній Робочий день строку користування Кредитом.
6. Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцію Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою поширюються положення Договору. Правил, в тому числі Розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов`язується дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування Карткових рахунків, а також надання Банком Кредитів. Підписанням цієї Заяви Клієнт підтверджує, що до відносин Сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділів 2, 6 Правил так само як би текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.
7. Станом на дату підписання цієї Заяви Клієнт підтверджує дотримання всіх засвідчень та гарантій, визначених Договором, а також достовірність своєї адреси та інших реквізитів, повідомлених Банку до підписання цієї Заяви.
Одночасно з підписанням даної Заяви позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка».
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, відповідач, за допомогою власноручного підпису підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
З дослідженого договору, вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо суми, валюти, строку дії і звіту повернення коштів.
Будь-яких спростувань наведених вище обставин судом не здобуто.
За таких обставин суд вважає доведеним факт волевиявлення відповідача на укладення Договору №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019) саме на зазначених у ньому умовах.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а саме перерахувало відповідачу кошти в сумі 34200 грн. 00 коп., що вбачається з виписки по картковому рахунку, складеної станом на 20.06.2025.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 05.11.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Договору №010/9407/82/709324 (як вказує позивач від 30.11.2020), а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 34200 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.
Крім того, згодом, 23.07.2020 ліміт кредитної лінії/овердрафт був збільшений з суми 34200грн. 00коп. до суми 41861грн. 00коп., що вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором.
Таким чином, АТ «Райффайзен Банк Аваль» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за Договором №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019), здійснивши переказ коштів відповідачу, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитними коштами останній не виконав в повному обсязі, в зв`язку з чим він має заборгованість.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови Договору №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019). Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув в повному обсязі отримані в кредит грошові кошти.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення Договору №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019) між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також факт отримання та використання кредитних коштів.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324від 05.11.2019 (як вказує позивач від 30.11.2019), сформованого Первісним кредитором (АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК»), станом на 12.11.2020, відповідач частково здійснював платежі на виконання умов означеного Договору, але не в повному обсязі, в зв`язку з чим у нього наявна заборгованість у розмірі 47 639 грн. 43 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі - 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі - 2 765 грн. 97 коп.
Судом також встановлено, що 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» за плату відступило ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги, які визначені в друкованому Реєстрі боржників.
Як вбачається із Витягу з Реєстру боржників від 13.11.2020 до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, відбулося відступлення АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги за Договором 010/9407/82/709324, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , на загальну суму 47 639 грн. 43 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі - 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі - 2 765 грн. 97 коп.
Таким чином, Новий кредитор (ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП») набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/9407/82/709324.
До того ж, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324, ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитом, а саме, за період з 12.11.2020 по 07.10.2025 нараховано 105 857 грн. 59 коп. Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324, сформованої ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», станом на 07.10.2025, заборгованість Боржника/Позичальника становить 153 497 грн. 02 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 108 623 грн. 56 коп. Сума погашення основного боргу за період з 12.11.2020 по 07.10.2025 становить 0 грн. 00 коп.
Пунктом 2.5. Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 передбачено, що Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди Первісного Кредитора.
У подальшому, 11.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/25, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» за плату відступило ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги, які визначені в друкованому Реєстрі боржників.
07.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» за плату відступило ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги, які визначені в друкованому Реєстрі боржників.
07.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Санфорд Капітал» підписали Акт приймання-передачі документів до Договору про відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025.
На виконання умов Договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025 ТОВ «Санфорд Капітал» сплатив ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» кошти у відповідному розмірі, що підтверджується платіжними документами, які наявні в матеріалах справи те досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні.
Як вбачається із Витягу з Реєстру боржників від 07.10.2025 до договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025, відбулося відступлення ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «Санфорд Капітал» права вимоги за Договором № 010/9407/82/709324, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , на загальну суму 153 497 грн. 02 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 108 623 грн. 56 коп.
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «Санфорд Капітал», відповідно до укладеного Договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025, перейшло право грошової вимоги за Договором № 010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019), укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , на загальну суму 153 497 грн. 02 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 108 623 грн. 56 коп.
Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія ЕЛ.ЕН.ГРУП», ТОВ «Санфорд Капітал», ні на рахунки первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором № 010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (як вказує позивач від 30.11.2019), як вказує позивач, складає 153 497 грн. 02 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 108 623 грн. 56 коп., що підтверджується розрахунком за Кредитним договором № 010/9407/82/709324, який надана позивачем.
На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Санфорд Капітал». Свої заперечення проти викладених позивачем обставин та докази у спростування доводів позивача, відповідачем до суду не надано. Крім того, й не спростовані доводи позивача щодо розміру заборгованості.
Встановлено, що відповідачем позивачу, не було сплачено в повному обсязі коштів на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а тому суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку, враховуючи, що позовна заява подана до суду 25.06.2026, а строк кредитування передбачено умовами Кредитного договору становить з 30.11.2019 на 48 місяців, тобто до 05.11.2023.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи Кредитний договір №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (як вказує позивач від 30.11.2019), Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, Договір відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).
Суд звертає увагу, що Кредитний договір №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (як вказує позивач від 30.11.2019) є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.
Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 34200 грн. 00 коп. надавалися відповідачу у вигляді відновлювальної кредитної лінії (у подальшому збільшено до 41861 грн. 00 коп.), надавалися і отримані відповідачем 05.11.2019 на строк 48 місяців, тобто до 05.11.2023, зі сплатою процентів (відсотків) за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю позики/кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від кредитодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.
Установивши, що кредитний договір №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (як вказує позивач від 30.11.2019) підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні договору, кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.
Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за кредитним договором №010/9407/82/709324 у повному розмірі.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №010/9407/82/709324 у розмірі 153 497 грн. 02 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) в розмірі 44 873 грн. 46 коп.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) в розмірі 108 623 грн. 56 коп.
Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.
Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку користування позикою.
Тож, вказаний розрахунок у частині тіла кредиту та нарахованих відсотків є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору та чинного законодавства України. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.
З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019, як вказує позивач), укладеним між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ», у частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) в розмірі 44 873 грн. 46 коп. та заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) в розмірі 108 623 грн. 56 коп., підлягають до задоволення.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 781 від 24.06.2026.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/9407/82/709324 від 05.11.2019 обґрунтованими і задовольнив їх у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп.
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» надавалася на підставі Договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного з АО «АЛЬЯНС ДЛС», в особі керуючого партнера Маслюженка Миколи Павловича, що діє на підставі Статуту, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити Винагороду.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що винагорода - це сума гонорару за надання правничої допомоги за цим Договором, яка складається із: гонорару, який сплачується Клієнтом Об`єднанню за надання послуг (виконання дій та заходів, визначених в п. 1.2. цього Договору) по стягненню Заборгованості з Боржників, та - гонорару за фактичне стягнення заборгованості.
Відповідно до Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №111768 від 07.05.2026 сторони підтвердили, що Об`єднання надало Клієнту наступні послуги:
-проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника 1200 грн. 00 коп.;
-складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника 10000 грн. 00 коп.
Загальна сума: 11200 грн. 00 коп.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 11200 грн. 00 коп.
Дослідивши письмові докази на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт), що дає підстави для задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги. Підстав для зменшення розміру таких витрат, суд не вбачає і про зазначене відповідачем заявлено не було.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» судом визнано обґрунтованими і задоволено їх у повному обсязі, тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11200 грн. 00 коп.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 05.11.2019 (від 30.11.2019, як вказує позивач): 44873 грн. 46 коп. заборгованість за сумою кредиту, 108623 грн. 56 коп. заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 11200 грн. 00 коп., що разом становить 167359 грн. 42 коп.
Суд також зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280282 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43575686, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за кредитним договором №010/9407/82/709324 від 05.11.2019: 44873грн. 46коп. заборгованість за сумою кредиту, 108623грн. 56коп. заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2662грн. 40коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 11200грн. 00коп., а всього 167359грн. 42 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 16.11.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька
Судове рішення № 141498478, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 711/6704/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: