Єдиний державний реєстр судових рішень Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2113/26
Номер провадження2/711/1738/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участі секретарів судового засідання Дмитренка О.Ю., Овезової Ю.В.,
Буйновської А.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Рижай А.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
законного представника
неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 ,
представника неповнолітнього відповідача
адвоката Чакалова А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
5 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рижай Анна Андріївна, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд встановити факт проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з березня 2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (вхідний №9635, а.с.2-4 т.1).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона вийшла заміж за ОСОБА_5 , перебуваючи в шлюбі з яким в них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік позивача ОСОБА_5 помер.
Надалі, як зазначає позивач у мотивувальній частині позовної заяви, з березня 2019 року вона почала жити однією сім`єю як чоловік та жінка з братом померлого чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , у квартирі АДРЕСА_1 .
14 червня 2025 року ОСОБА_4 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув.
Позивач, з метою встановлення факту спільного проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, звернулася із заявою в порядку окремого провадження до Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/12209/25). Проте ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.02.2026 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 з підстав того, що існує спір про право, а відповідно такий факт підлягає встановленню в порядку позовного провадження.
Крім того позивач у позові зазначає про те, що вона разом із ОСОБА_4 жили як чоловік та жінка, любили один одного, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут, проводили спільний відпочинок, між ними виникли взаємні права та обов`язки притаманні подружжю, починаючи з березня 2019 року і до дня смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Доказами того, що позивач та ОСОБА_4 жили як чоловік та жінка з березня 2019 року і до 25 серпня 2025 року є: 1) акт опитування сусідів від 18.09.2025; 2) спільні фотокартки; 3) покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; 4) виписка з АТ КБ «Приватбанк» за період 2021-2025 рр, згідно якої підтверджуються неодноразові грошові перекази відповідачу як доньці ОСОБА_4 , а також і законному представнику останньої ОСОБА_3 ; 5) скріншоти переписок з сестрою ОСОБА_10 , з відповідачем ОСОБА_2 ; 6) декларація з лікарем загиблого ОСОБА_4 ; 7) квитанції про перерахунок позивачем грошових коштів дочці загиблого та її законному представнику; 8) скріншоти переписок між позивачем та з побратимами ОСОБА_4 , з колишньою дружиною останнього ОСОБА_3 , з рідною сестрою останньої, зі слідчою ОСОБА_11 , із колишнім роботодавцем ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_12 , а також із безпосередньо ОСОБА_4 та його знайомим на ім`я ОСОБА_13 ; 9) документи на придбання ламінату для ремонту квартири, в якій проживали позивач та ОСОБА_4 ; 10) фотокартки з телефонів та соціальних мереж, на яких зображена позивач разом із ОСОБА_4 .
У зв`язку з цим, позивач констатує, що оскільки шлюб між нею та ОСОБА_4 не був зареєстрований у встановленому законом порядку, тому у неї немає можливості у повному обсязі реалізувати свої законні права та інтереси як дружини загиблого військовослужбовця, в тому числі і на отримання одноразової грошової допомоги.
На переконання позивача, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 має юридичне значення, оскільки надасть позивачу можливість та дозволить на законних підставах звертатися до Міністерства оборони України та інших уповноважених органів щодо отримання грошової допомоги, що передбачена і гарантована державою.
Підсумовуючи викладене, позивач просить суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з березня 2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків (а.с.147 т.1).
20 березня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Рижай А.А. подана до суду заява про усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в новій редакції, в якій зазначено, що законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 є її мати ОСОБА_3 (а.с.150-153 т.1).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; розгляд справи вирішено здійснювати в загального позовного провадження і на підставі позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в новій редакції від 19.03.2026, що долучена до заяви про усунення недоліків від 19.03.2026; підготовче засідання призначено о 09 год 30 хв 23 квітня 2026 року (вхідний №12123/26) (а.с.154-156 т.1).
22 квітня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Чакаловим Адонісом Костянтиновичем поданий відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.33-39 т.2).
Відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що було два брати: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Кожен з них одружився, зокрема: ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_3 . Надалі ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_3 (але лише формально, оскільки продовжували шлюбні відносини до дня смерті ОСОБА_4 ), а ОСОБА_5 захворів і помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті ОСОБА_5 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 перейшло в порядку спадкування до ОСОБА_1 .
У зв`язку з цим, представник відповідача звертає увагу суду на те, що фактично предметом позову є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме: позивачем (невісткою) та померлим братом її чоловіка, тобто фактично між родичами.
Також на спростування доводів позивача представник відповідача звертає увагу суду та учасників процесу на: 1) позивач ОСОБА_1 ніколи не була цивільною дружиною ОСОБА_4 , єдиною хто була всі ці роки дружиною ОСОБА_4 це ОСОБА_3 ; 2) саме на ім`я ОСОБА_3 приходило сповіщення сім`ї №542 від 16.12.2025; 3) також на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво користувача місця поховання №01 від 05.01.2026; 4) саме ОСОБА_3 здійснювала організацію привезення тіла померлого ОСОБА_4 , організацію його поховання, отримала свідоцтво про смерть, а також зверталася до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .
Крім того представник відповідача звертає увагу суду на те, що у випадку, якби ОСОБА_4 вважав позивача своєю дружиною, то він мав достатньо часу для офіційного узаконення відносин, однак цього не зробив, що, на переконання представника відповідача, було обумовлено тим, що ОСОБА_4 намагався відновити стосунки зі своєю офіційною дружиною ОСОБА_3 .
Аналізуючи засоби доказування, що долучені позивачем на підтвердження відповідного юридичного факту, представник відповідача констатує, що відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.11.2025 містять інформацію про те, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , лише з 02.10.2025; у цьому контексті представник відповідача констатує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що з березня 2019 року по 25.08.2025 позивач та ОСОБА_4 проживали разом саме за адресою: АДРЕСА_2 . Також представник відповідача констатує, що факт набуття права власності на частину означеної вище квартири не свідчить про те, що позивач там проживала, оскільки лише 02.10.2025 вона використала право проживання в означеному об`єкті нерухомості.
Підсумовуючи викладене, адвокат Чакалов А.К. робить висновок, що саме по собі спільне перебування сторін у квартирі саме як співвласників не може свідчити про їх спільне проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, перебування у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету.
Також представник відповідача звертає увагу, що факт реєстрації місця проживання жінка та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою перебування їх у фактичних шлюбних відносинах. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише на підставі показань свідків та наявності спільних фотографій за відсутності інших доказів.
Крім того опитування сусідів мають оціночний характер та не можуть вважатися належним і достатнім доказом факту існування сім`ї, оскільки, на переконання представника відповідача, з наданого акту опитування сусідів №1831 від 18.09.2025 вбачається виключно факт проживання осіб у одному житловому приміщенні, без підтвердження ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних сімейним відносинам.
Щодо пояснень свідків, на які посилається позивач, то представник відповідача зазначає про те, що вони не можуть бути доказом доведення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки відповідні свідки не проживали постійно з позивачем та померлим ОСОБА_4 , не володіють безпосередньо будь-якою інформацією щодо життя, а можуть надати лише покази завчасно підготовлені позивачем та виключно зі слів самого позивача. Замовлення ж покупця для придбання ламінату для ремонту, на переконання представника відповідача, не є доказом купівлі, не підтверджує спільного здійснення ремонту, не доводить, що ОСОБА_4 до цього замовлення має відношення, не доводить придбання такого майна і саме використання ламінату для спірної квартири.
Відносно скріншотів переписок позивача зі слідчою ОСОБА_11 , колишнім роботодавцем ОСОБА_12 , зі сестрою ОСОБА_14 та іншими, на переконання представник відповідача, свідчать про існування розмов після смерті ОСОБА_4 не доводить жодного факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення господарства, спільного бюджету, спільного відпочинку тощо.
Перекази грошових коштів позивачем відповідачу та її законному представнику ОСОБА_3 , на переконання представника відповідача, свідчать про дуже теплі родинні відносини, так як позивач і ОСОБА_3 є невістками, а їх діти двоюрідними братом та сестрою.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача констатує, що наданими позивачем доказами не підтверджується, що позивач та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без шлюбу у період з березня 2019 року до 25 серпня 2026 року, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Крім того, 22 квітня 2026 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Міністерства оборони України - ОСОБА_15 , подані письмові пояснення на позовну заяву, в прохальній частині яких представник третьої особи просить суд вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінка та чоловік залишити без задоволення (а.с.21-25 т.2).
Пояснення на позовну заяву обгрунтовані тим, що позовна заява ОСОБА_1 взагалі не містить вимоги матеріально-правового характеру, тобто вимоги за якою можливе застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин (у даному випадку ОСОБА_1 , яка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця) і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною (відповідачем таке право заперечується), внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У зв`язку з цим, представник третьої особи робить висновок, що оскільки у позовній заяві фактично відсутній предмет позову матеріально-правова вимога про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права позивача, а встановлення юридичного факту, зокрема, проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути ефективним способом захисту прав позивача у справах позовного провадження, то позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Крім того представник третьої особи ОСОБА_15 у поясненні на позов зазначає про те, що, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, Міністерство оборони України вважає, що як жоден доказ окремо, так і сукупність доказів не можуть підтвердити факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 .
У цьому контексті представник третьої особи звертає увагу суду на те, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільне харчування, купівля майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
При цьому, як звертає увагу суду представник третьої особи, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
З урахуванням наведеного, на переконання представника третьої особи, вимоги позивача про встановлення факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами по справі, не тягнуть жодних правових наслідків щодо захисту прав чи інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.04.2026 відкладено підготовче засідання до 14 год 10 хв 20 травня 2026 року (а.с.64 т.2).
27 квітня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Рижай А.А. до суду подана відповідь на відзив, у прохальній частині якої цей учасник справи просить задовольнити позовні вимоги (вхідний №17998, а.с.69-72 т.2).
У мотивувальній частині означеної заяви по суті справи представник позивача акцентує увагу суду та учасників процесу на те, що в підтвердження доводів відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на листуванні загиблого ОСОБА_4 з ОСОБА_3 за 20.08.2025 про те, що він її любив. Проте представник позивача звертає увагу на те, що «любив» це зовсім не означає що він проживав з ОСОБА_3 разом, що вони вели спільний побут і так далі.
Щодо посилання відповідача про те що, якби ОСОБА_4 хотів одружитись з позивачем, то одружився б, представник позивача спростовує тим, що в сучасному світі є тенденція і не реєструвати шлюб в порядку, передбаченому законодавством, якщо це влаштовує обох осіб; позивач повідомляє суд, що офіційно реєструвати шлюб питання не ставилось роками і це влаштовувало обох осіб, оскільки вони і так проживали в любові, вели спільний побут, позивач вже мала дитину від попереднього шлюбу як і ОСОБА_4 , тому в них питання реєструвати шлюб і не виникало.
Крім того представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Рижай А.А. до суду подані письмові пояснення в контексті тверджень, викладених представником третьої особи Калюжним А.П., у письмових поясненнях від 22.04.2026, в яких представник позивача зазначає про те, що згідно додатку 2 до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану зазначений перелік документів, які надають члени сім`ї до районного (міського) ТЦК та СП для призначення та виплати одноразової грошової допомоги (ОГД), зокрема, надається документ що підтверджує родинні зв`язки зі загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У відповідності до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
У зв`язку з цим, представник позивача констатує, що для отримання одноразової грошової допомоги позивач має надати до ТЦК та СП, зокрема рішення суду про проживання однією сім`єю з загиблим без реєстрації шлюбу, а тому спору про право наразі між Міністерством оборони України і позивачем не існує, оскільки позивач тільки у разі задоволення рішенням суду її вимог зможе звернутись до Міністерства оборони України з відповідною заявою (вхідний №17999, а.с.76-77 т.2).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 711/2113/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; розгляд справи по суті призначений о 14 год 10 хв 22 липня 2026 року (а.с.110-111 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.07.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 10 год 10 хв 7 серпня 2026 року (а.с.116 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.08.2026 розгляд справи був відкладений до 12 год 00 хв 26 серпня 2026 року у зв`язку з першою неявкою в судове засідання представника позивача адвоката Рижай А.А. (а.с.120 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.08.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 14 год 10 хв 15 вересня 2026 року (а.с.124 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.09.2026 розгляд справи був відкладений до 11 год 00 хв 12 жовтня 2026 року для виклику в судове засідання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , які не з`явилися в судове засідання 15.09.2026 (а.с.131 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.10.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 10 год 00 хв 19 жовтня 2026 року (а.с.137 т.2).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.10.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 13 год 00 хв 6 листопада 2026 року (а.с.141-142 т.2).
У судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рижай А.А. вимоги, викладені у позовній заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтримали повністю з підстав, що викладені у цій заяві по суті справи. Просили суд встановити факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з березня 2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Додатково позивач повідомила суд про те, що зі ОСОБА_4 вона познайомилася в 2009 році, а вже після смерті чоловіка ОСОБА_5 , а саме з березня 2019 року вони почали проживати разом. Також позивач повідомила суд про те, що за час спільного проживання разом із ОСОБА_4 вони придбали собаку, яка і досі живе з позивачем. Крім того позивач також повідомила, що вона здійснювала лікування ОСОБА_4 та сприяла його кодуванню від вживання алкогольних напоїв. Позивач також здійснювала оплату вартості житлово-комунальних послуг, адже банківська картка, оформлена на ім`я ОСОБА_4 , була заблокованою. Також позивач першою дізналася про загибель ОСОБА_4 , вона комунікувала як з працівниками поліції, так і ТЦК та СП, однак офіційні документи означеними установами направлялися ОСОБА_3 , оскільки позивач не мала відповідних повноважень. На запитання суду щодо обсягу придбаного позивачем разом із ОСОБА_4 майна за період, протягом якого, як стверджує позивач, вона жила з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то ОСОБА_1 повідомила, що ними були придбані: мікрохвильова піч, телефон, собака та ламінат. Водночас, позивач повідомила суд, що вона у спірний період в часі працювала продавцем-консультантом в одній із мереж магазинів, а ОСОБА_4 працював, але не офіційно. Щодо спільного відпочинку, то позивач суду повідомила, що вони із ОСОБА_4 нікуди не їздили. Відносно спільного бюджету, то позивач повідомила, що бюджет у неї з ОСОБА_4 був спільним, оскільки грошові кошти вони витрачали спільно. Підсумовуючи викладене, позивач суду повідомила, що встановлення відповідного факту є необхідним їй для отримання в майбутньому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .
Законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , а також представник неповнолітнього відповідача адвокат Чакалов А.К., у судових засіданнях заперечили проти задоволення позову з підстав, що викладені в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву. Водночас, неповнолітній відповідач ОСОБА_2 не виявила волі на проголошення вступного слова.
Додатково законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , повідомила суду про те, що ОСОБА_4 був принциповий у питанні укладення шлюбу, а саме: якби він з ким-небудь проживав однією сім`єю, то він обов`язково офіційно уклав шлюб. Також ОСОБА_3 повідомила суд про те, що після того як ОСОБА_4 був мобілізований, то саме вона вчиняла дії щодо отримання інформації про його місцезнаходження. Крім того ОСОБА_4 постійно допомагав їй у разі необхідності. Також він постійно телефонував їй, цікавився як рідні, близькі, а під час їх переписки у відповідних месенджерах, ОСОБА_4 писав, що любить лише її та їх спільну дитину ОСОБА_2 .
Адвокат Чакалов А.К. додатково повідомив суд про те, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а тому їх спільний обов`язок - утримувати означене майно, що спростовує твердження позивача про існування спільних прав та обов`язків між нею та ОСОБА_4 . Також додатково звернув увагу на те, що придбання ламінату не свідчить про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , адже вони є співвласника відповідного об`єкту нерухомості, а тому і повинні його утримувати; щодо придбання мікрохвильової печі, то матеріали справи відповідних доказів не містять; крім того позивач брала участь у похованні ОСОБА_4 у незначному розмірі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, явку представника у судове засідання не забезпечило хоча про день, час та місце проведення розгляду справи цей учасник справи щоразу був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», доказом чому є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.
Оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце проведення розгляду справи по суті, у судове засідання уповноваженого представника не направила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подала, не повідомила про причини не прибуття, беручи до уваги думку як позивача ОСОБА_1 і її представника адвоката Рижай А.А., так і відповідача ОСОБА_2 , законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 та представник неповнолітнього відповідача адвоката Чакалова А.К. про процесуальну можливість розгляду справи у відсутність третьої особи, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/2113/26 за даної явки учасників справи.
6 листопада 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 30 хв 16 листопада 2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, врахувавши процесуальні позиції позивача та її представника, висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію законного представника неповнолітнього відповідача і її представника за ордером, що висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_17 та ОСОБА_5 17 липня 2010 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований Яснозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, актовий запис №6, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 17.07.2010 Яснозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області (а.с.5).
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 07.08.2013 виконавчим комітетом Яснозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , батьками якого є: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.6).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , що видане 02.01.2026 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зі змісту якого встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Диліївка Краматорського району Донецької області помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.7).
Із акту опитування сусідів №1831 від 18.09.2025, що складений ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підписи яких підтверджує ОСОБА_1 , а підпис останньої як заявника засвідчений начальником управління соціальної допомоги та компенсаційних виплат департаменту соціальної політики Черкаської міської ради К.Бінусовою та головним спеціалістом означеного департаменту І.Пархоменко, суд встановив, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_1 з березня до моменту його призову до лав Збройних Сил України 15 червня 2025 року (а.с.8).
Крім того в судовому засіданні безпосередньо була досліджена ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.02.2026, що постановлена в цивільній справі №711/12209/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України та ОСОБА_2 , про встановлення факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, з резолютивної частини якої суд встановив, що означена заява була залишена без розгляду (а.с.9-10).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.02.2026 в справі №711/12209/25 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 3 лютого 2026 року (реєстраційний номер рішення: 133823262).
Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №G1G1K93OMKDONB7D від 25.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_4 , за період з 01.01.2020 до 24.02.2026, використовуючи яку позивач 9 разів, а саме: 31.12.2021, 22.10.2023, 19.05.2024, 05.10.2024, 11.11.2024, 30.11.2024, 06.12.2024, 17.12.2024 та 04.06.2025, здійснила переказ грошових коштів на банківський рахунок законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , відповідно в розмірі: 700 грн, 200 грн, 500 грн, 700 грн, 500 грн, 500 грн, 1000 грн, 1000 грн та 350 грн (а.с.11-12 т.1). У судовому засіданні сторони повідомили суду, що переказ означених грошових коштів був обумовлений потребами неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 .
Також із довідки АТ КБ «Приватбанк» №F1635049M3IIVD95 від 25.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_5 , за період з 01.01.2019 до 24.02.2026, використовуючи яку позивач 5 разів, а саме: 17.07.2021, 25.07.2021, 31.07.2021, 15.06.2022 та 21.07.2022, здійснила переказ грошових коштів на банківський рахунок законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , відповідно в розмірі: 1000 грн, 1000 грн 796 грн, 500 грн та 500 грн (а.с.13 т.1). У судовому засіданні сторони повідомили суду, що переказ означених грошових коштів був обумовлений потребами неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 .
Крім того з довідки АТ КБ «Приватбанк» №2QOLBBL83SI8PFRQ від 25.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_4 , за період з 01.01.2020 до 24.02.2026, використовуючи яку позивач 86 разів здійснила переказ грошових коштів на банківський рахунок безпосередньо неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 , зокрема щоразу в розмірі від 10 грн до 500 грн (а.с.14-21 т.1). У судовому засіданні позивач повідомила, що означені перекази нею були виконані на прохання ОСОБА_4 , оскільки в нього була заблокована банківська картка.
Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №KQMNSSTFO3UCQD30 від 25.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_4 , за період з 01.01.2019 до 24.02.2026, використовуючи яку ОСОБА_21 , у період часу з 24.06.2024 до 03.07.2025, неодноразово здійснював переказ грошових коштів від 400 грн до 6520 грн (а.с.22-23 т.1). У судовому засіданні позивач повідомила суду, що означені грошові кошти, це є заробітною платою ОСОБА_4 , яку його роботодавець перераховував на картку позивача з підстав того, що банківська карта ОСОБА_4 була заблокована.
Також із довідки АТ КБ «Приватбанк» №23DLHQRB3H4PCUBP від 25.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_6 , за період з 01.01.2019 до 24.02.2026, використовуючи яку ОСОБА_21 , у період часу з 10.09.2021 до 22.03.2024, неодноразово здійснював переказ грошових коштів від 100,5 грн до 3015,08 грн (а.с.24 т.1). У судовому засіданні позивач повідомила суду, що означені грошові кошти, це є заробітною платою ОСОБА_4 , яку його роботодавець перераховував на картку позивача з підстав того, що банківська карта ОСОБА_4 була заблокована.
Крім того з довідки АТ КБ «Приватбанк» №LVONCBI9AKVU1KQB від 26.02.2026 суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_5 , за період з 01.01.2019 до 24.02.2026, використовуючи яку позивач 13 разів, зокрема в період з 01.09.2023 до 09.08.2025, здійснила переказ грошових коштів на банківський рахунок безпосередньо неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 , зокрема у розмірі від 10 грн до 500 грн (а.с.24-27 т.1). У судовому засіданні позивач повідомила, що означені перекази нею були виконані на прохання ОСОБА_4 , оскільки в нього була заблокованою банківська картка.
Із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №P24A3054071079D2124 від 30.07.2024 суд встановив, що ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ на ім`я неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 у сумі 50 грн з призначенням платежу: «Переказ власних коштів» (а.с.28 т.1).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив листування у месенджері між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_22 за період з грудня 2024 до 16 травня 2025 року, зі змісту якого встановив, що між означеними співрозмовниками обговорювалося питання подарунку, який отримала ОСОБА_1 , а також можливості ночівлі ОСОБА_23 у житловому приміщенні ОСОБА_1 (а.с.29-32 т.1).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та чатом компанії «Serdenko.ukr» суд встановив, що позивач обговорює параметри та умови замовлення фото ОСОБА_4 на оргсклі розміром 20х30 см або 30х40 см вартість відповідно 1300 грн або 1700 грн (а.с.33-37 т.1).
Крім того з платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» №P24A5341892671D3670 від 08.01.2026 суд встановив, що ОСОБА_1 здійснила грошовий переказ на безособлений розрахунковий рахунок у сумі 1300 грн з призначенням платежу: «Переказ власних коштів; оплата за товар» (а.с.38 т.1). У судовому засіданні позивач пояснила, що це оплата фото ОСОБА_4 на оргсклі.
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив листування в месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_24 » (у судовому засіданні позивач пояснила, що це неповнолітня відповідач ОСОБА_2 ) за період з червня 2021 до березня 2022 року, зі змісту якого встановив, що ОСОБА_2 прохає ОСОБА_1 щоб вона передала її батьку щоб він їй зателефонував, а також щодо можливості здійснення прогулянок із батьком та ОСОБА_25 (а.с.39-42 т.1).
Із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні листування в месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_24 » (у судовому засіданні позивач пояснила, що це неповнолітня відповідач ОСОБА_2 ) за період, коли ОСОБА_4 був мобілізований до лав ЗСУ, суд встановив, що ОСОБА_2 цікавиться у ОСОБА_1 чи телефонував їй її батько, а також прохає перерахувати грошові кошти на власні потреби (а.с.43-45 т.1).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_26 …» у відповідному месенджері за період з 22.08. до 05.09.2025 суд встановив, що позивач цікавиться долею її чоловіка з позивним « ОСОБА_27 », « ОСОБА_28 » (а.с.46 т.1).
Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив декларацію №0001-5А94-9110 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, що укладена між ОСОБА_4 та лікарем загальної практики сімейним лікарем ОСОБА_29 , що мало місце 04.03.2025, зі змісту якої встановив, що адресою фактичного місця проживання або перебування пацієнта ОСОБА_4 є: АДРЕСА_2 , а довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом зазначено дані позивача ОСОБА_1 (а.с.47 т.1).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив дублікати чеків АТ КБ «Приватбанк» за 2021-2025 рр, зі змісту яких встановив, що ОСОБА_1 , використовуючи власні банківські рахунки неодноразово здійснювала переказ грошових коштів як відповідачу ОСОБА_2 , так і її законному представнику ОСОБА_3 , із зазначенням призначення платежу: «Переказ власних коштів» (а.с.48-66 т.1). У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомила суд, що означені дублікати чеків це є доказами на підтвердження транзакцій, що містяться у довідках АТ КБ «Приватбанк» від 25.02.2026 (а.с.11-12 т.1, 13 т.1, 14-21 т.1).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_30 …» у відповідному месенджері за період з 05.09. до 17.09.2025 суд встановив, що позивач цікавиться долею її чоловіка ОСОБА_31 , який рахується зниклим безвісти (а.с.67-73 т.1).
Крім того в судовому засіданні суд дослідив замовлення покупця №875 від 14.03.2025, зі змісту якого встановив, що клієнт ОСОБА_32 замовив у постачальника «100 дверей» ламінат «Stepclick» кількістю 18,99 м2 загальною вартістю 8551,94 грн (а.с.74 т.1).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив товарно-транспортні накладні ТОВ «Нова пошта» №590013997… від 20.06.2025, №590014041… від 28.06.2025, №590014100… від 07.07.2025, №590014139… від 13.07.2025, №590014182… від 20.07.2025, №590014226… від 27.07.2025, №590014386… від 21.08.2025 зі змісту яких встановив, що ОСОБА_1 здійснювала поштове відправлення товарів для дому, продуктів харчування, побутових речей та одягу ОСОБА_4 як до смт. Гончарівське, так і до м.Дружківка (а.с.75-81 т.1).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_33 » у відповідному месенджері за жовтень 2025 року, а також грудень 2025 січень 2026 року суд встановив, що співрозмовники обговорюють як перерахунок грошових коштів ОСОБА_2 на її особисту банківську картку, так і проведення днк-експертизи (а.с.83-84 т.1, 85-87 т.1).
Із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №66798 від 27.11.2025, що підготовлена Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані такі фізичній особи: ОСОБА_1 (з 02.10.2025 і по т.ч.), ОСОБА_4 (з 26.06.1991 і по т.ч.) та ОСОБА_6 (з 02.10.2025 і по т.ч.) (а.с.88 т.1).
Також із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_34 » у відповідному месенджері за період вересень-грудень 2025 року суд встановив, що співрозмовник ОСОБА_35 висловлює ОСОБА_1 слова підтримки (а.с.89-90 т.1).
Крім того зі скриншотів з відповідного месенджеру за період з 2019-2025 рр суд встановив, що вони містять світлини, на яких, як повідомила позивач у судовому засіданні, зображена вона разом із ОСОБА_4 в різний період у часі та в різних локаціях (а.с.93-97 т.1).
Зі скриншотів зі сторінки позивача у соціальній мережі «Фейсбук» за період 2021-2025 рр суд встановив, що вони містять світлини, на яких, як повідомила позивач у судовому засіданні, зображена вона разом із ОСОБА_4 в різний період у часі та в різних локаціях (а.с.98-106 т.1).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_36 …» та « ОСОБА_37 » (у судовому засіданні повідомила, що це листування між нею та ОСОБА_4 ) у відповідних месенджерах, зокрема за серпень 2025 року, суд встановив, що співрозмовники обговорюють різні побутові питання, висловлюють один одному турботу та підтримку, а також обговорюють перелік речей, які має направити ОСОБА_1 ОСОБА_4 в м. Дружківка (а.с.112-127 т.1, 128-129 т.1, 132-137 т.1).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив лист військової частини НОМЕР_7 №2068/1999 від 18.03.2026, зі змісту якого встановив, що молодший сержант ОСОБА_4 надав інформацію командуванню в/ч НОМЕР_7 про особу, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті): дружина ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 . Також згідно з інформацією про близьких родичів/сім`ю з анкети-опитувальника військовослужбовця в/ч НОМЕР_7 , заповненої й підписаної особисто молодшим сержантом ОСОБА_4 , в нього є лише «громадянська дружина» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.7 т.2).
Із інформаційного листа про особу, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті), що заповнений ОСОБА_4 13.08.2025 і наданий командуванню в/ч НОМЕР_7 , суд встановив, що особою, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті), є дружина ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка працює в магазині, стан здоров`я якої добрий, задовільний (а.с.7 зворот т.2).
Із листування між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_38 » (у судовому засіданні повідомила, що це листування між нею та ОСОБА_4 ) у відповідному месенджері, зокрема за 2023-2025 рр, суд встановив, що співрозмовники обговорюють різні побутові питання (а.с.8-18 т.2).
Також із листування між законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 та абонентом на ім`я « ОСОБА_39 », що долучені до відзиву на позовну заяву, у відповідному месенджері, зокрема за 18-22 серпня 2025 року, суд встановив, що співрозмовники обговорюють різні побутові питання, зокрема щодо теперішнього і майбутнього життя їх дочки ОСОБА_40 ; крім того 22.08.2025 співрозмовник ОСОБА_3 повідомляє про те, що він завжди її любив і любить (а.с.42-50 т.2).
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , що видане повторно 10.10.2012 відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському районі міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.51 т.2).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_11 №542 від 16.12.2025, що адресоване ОСОБА_3 , зі змісту якого встановив, що даним повідомленням зі скорботою сповістили про те, що колишній чоловік молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , командир кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_7 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 поблизу н.п. Диліївка Краматорського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що означене повідомлення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку (а.с.53 т.2).
Крім того зі свідоцтва користувача місця поховання від 05.01.2026, що видане на ім`я ОСОБА_3 , суд встановив, що КП «Комбінат комунальних підприємств» Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради видав ОСОБА_3 означене свідоцтво про те, що вона є користувачем місця поховання в секторі Алея Героїв кладовища №4, розміщеного в АДРЕСА_3 , для здійснення поховання ОСОБА_4 (а.с.54 т.2).
Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00055683648 від 02.01.2026, що підготовлений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на запит ОСОБА_3 , суд встановив, що 2 січня 2026 року означеною установою складено актовий запис №11 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у с.Диліївка Краматорського району Донецької області помер ОСОБА_4 (а.с.55 т.2).
Також із листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України «Про надання інформації», що направлений на виконання ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25.03.2025, суд встановив, що перевіркою по архіву відділу виявлено актовий запис про шлюб №1161 від 27.08.2009 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; даний шлюб розірваний на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.03.2012 (справа №2/2314/1227/2012) (а.с.68 т.2).
Крім того з довідки АТ КБ «Приватбанк» №LV0VU3GBNPG135JF від 05.05.2026 у взаємозв`язку з дублікатами чеків за 2021-2022 рр суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано означеною банківською установою банківську картку, маска картки № НОМЕР_4 , за період з 01.01.2019 до 05.05.2026, використовуючи яку позивач у період з грудня 2022 року до вересня 2025 року здійснювала оплату житлово-комунальних послуг, що надавалися різними надавачами відповідних житлово-комунальних послуг до квартири АДРЕСА_1 (а.с.85-104 т.2).
Свідок ОСОБА_41 показала суду, що вона є тіткою неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 та рідною сестрою її законного представника ОСОБА_3 . Свідок суду повідомила, що у спілкуванні з ОСОБА_4 останній був зі свідком щирим і щоразу прохав свідка щоб вона примирила його та ОСОБА_3 . Крім того свідок повідомила, що ОСОБА_4 повідомляв їй про намір пересилити ОСОБА_1 до іншої квартири, оскільки хотів сам жити в означеному житлі, однак його брат ОСОБА_42 просив ОСОБА_4 , щоб він ОСОБА_1 та їх сина ОСОБА_25 не позбавляв права проживання у відповідному житлі. Також свідок ОСОБА_43 повідомила суд ОСОБА_4 був вхожий до сім`ї як свідка, так і її рідної сестри ОСОБА_3 , а також мав намір повторно одружитися з ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_43 повідомила суд про те, що вона лише раз бачила ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом: це було святкування дня народження ОСОБА_2 .
Також у судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_9 , яка повідомила суду про те, що є кумою позивача ОСОБА_1 . Свідок суду повідомила, що вона дізналася у 2019 році про те, що ОСОБА_1 живе однією сім`єю з ОСОБА_4 , коли побачила, що він її зустрічає з роботи. У зв`язку з цим, свідок запитала у ОСОБА_4 про те чи проживає він з ОСОБА_1 , на що він надав стверджувальну відповідь «так». Свідок суду також повідомила, що неодноразово бачила позивача разом із ОСОБА_4 , коли він зустрічав ОСОБА_44 з роботи, будучи як разом із собакою, так і без неї. Також свідок повідомила суду про те, що вона особисто чула як ОСОБА_4 говорив ОСОБА_1 про те, що кохає її. Після мобілізації ОСОБА_4 до лав ЗСУ, то свідок допомагала ОСОБА_1 грошима. Крім того свідок суду показала, що у період з 2019 року до 2021/2022 рр вона щодня бачила ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом, оскільки свідок у цей час перебувала у декретній відпустці, а після 2021/2022 рр рідше (орієнтовно 1 раз у місяць/два місяці). І на сам кінець свідок суду повідомила, що їй відомо про проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім`єю зі слів саме ОСОБА_4 . На питання суду про те, що особисто свідка переконало про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають однією сім`єю, свідок суду повідомила те, що ОСОБА_45 розквітла як жінка, вони постійно ходили разом, а також по телефону говорили, що люблять один одного.
Крім того в судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_7 , яка повідомила, що є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Свідок суду повідомила, що ОСОБА_45 була дружиною брата ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , який помер у січні 2019 року. Після цього ОСОБА_1 почала проживати разом із ОСОБА_4 однією сім`єю та приїздили до свідка за місцем її проживання у село і допомагали їй по господарству. Також свідок суду повідомила, що коли ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, то ОСОБА_45 сприяла в його лікуванні, а також двічі кодувала його. На питання учасників справи та їх представників свідок суду повідомила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приїздили до свідка орієнтовно 1 раз на місяць і ночувала в одній кімнаті. Також, коли свідок приїздила у м. Черкаси, то вона зупинялася у житлі, в якому проживала ОСОБА_45 та ОСОБА_4 , і в цей час вони ночували в одній кімнаті, а свідок разом із онуком ОСОБА_25 в іншій кімнаті. Також свідок, відповідаючи на питання учасників справи, повідомила суду, що про факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом їй стало відомо у 2019 році зі слів саме ОСОБА_1 . На питання суду про те, що особисто свідка переконало про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають однією сім`єю, свідок суду повідомила те, що вони разом купували одяг (свідок особисто бачила як вони купляли ОСОБА_46 кросівки), продукти харчування, змінювали меблі, мали намір робити ремонт у квартирі.
Також у судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що вона приїздила до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і особисто бачила як вони разом жили та спали в одній кімнаті. Також свідок повідомила, що задавала питання ОСОБА_46 , чому вони з ОСОБА_47 не укладуть шлюб, на що ОСОБА_48 відповів свідку: «Підсобирає грошей і розпишуться». Крім того свідок суду повідомила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 все купували разом, разом обідали. Також саме ОСОБА_45 організувала лікування ОСОБА_49 від зловживання спиртними напоями. На питання учасників справи свідок ОСОБА_8 повідомила суд про те, що ОСОБА_45 та ОСОБА_48 Жигали почали проживати разом орієнтовно через 1-2 роки після смерті ОСОБА_5 ; свідок щоліта приїздила до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з ночівлею і особисто бачила як вони купували разом продукти харчування; ОСОБА_45 запитувала у ОСОБА_49 , що приготувати . Також свідку відомо, що проживаючи разом, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 придбали спільно блендер та собаку.
Крім того в судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_16 , яка показала суду, що вона є бабусею неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 . Свідок суду показала, що вона мала дуже добрі відносини з колишнім зятем ОСОБА_4 , зокрема і після розірвання шлюбу між ним та його дочкою ОСОБА_3 . ОСОБА_4 часто приходив до свідка, а також телефонував їй. ОСОБА_1 проживала у квартирі, де проживав і ОСОБА_4 . Під час спілкування свідка з ОСОБА_4 останній просив, що свідок сприяла у налагоджені відносин з її дочкою ОСОБА_3 . Також свідку відомо, що з означеного питання ОСОБА_4 телефонував і дочці свідка та рідній сестрі ОСОБА_3 ОСОБА_50 . ОСОБА_4 був фактично членом сім`ї свідка, а тому звістка про його смерть була тяжко сприйнята свідком. Крім того свідок суду повідомила, що ОСОБА_4 казав свідку, що він не кохає ОСОБА_1 , вона йому була як невістка дружина його покійного брата. ОСОБА_4 щоразу як приходив до свідка додому, то і казав їй про те, що не кохає ОСОБА_1 . На питання суду про те чи може свідок повідомити суду обставини, що підтверджують або спростовують факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , то свідок суду показала, що таких обставин вона суду повідомити не може, однак ОСОБА_4 говорив свідку, що кохає лише її дочку ОСОБА_51 .
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані учасниками справи як на підтвердження своїх вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Аналогічний правовий висновок щодо предмету доказування у цивільних справах щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу викладено у пункті 44 постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №758/1133/22-ц (провадження № 61-5320св23).
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі №1-8/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Так, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 9 листопада 2020 року у справі №757/8786/15-ц та від 3 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст.74 СК України міститься у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18) та від 6 серпня 2026 року у справі №154/653/25 (провадження № 61-2093св26).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач надала суду належні, допустимі і достовірні засоби доказування щодо спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу лише в період з 4 березня 2025 року до 25 серпня 2025 року; водночас за період з березня 2019 року до 3 березня 2025 року включно в матеріалах справи відсутні відповідні засоби доказування щодо ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин в означений період у часі між позивачем та ОСОБА_4 .
Так, факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема в період з 4 березня 2025 року і до дня мобілізації ОСОБА_4 (15.06.2025), підтверджується актом опитування сусідів №1831 від 18 вересня 2025 року, оформленим згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №724 від 26.06.2023 (а.с.8 т.1). Водночас, після мобілізації ОСОБА_4 до лав Збройних Сил України вочевидь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не мали об`єктивної можливості спільно жити в означеному об`єкті нерухомості, оскільки ОСОБА_4 виконував конституційний обов`язок захист Батьківщини. Проте, на переконання суду, фізичне не проживання позивача з ОСОБА_4 в означеному об`єкті нерухомості у період після мобілізації останнього до лав ЗСУ і до дня його загибелі, безумовно не свідчить про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 припинили проживати однією сім`єю, адже об`єктивне тимчасове не проживання фізичних осіб в одному об`єкті нерухомості автоматично не припиняє того юридичного факту, що між ними припинилися взаємні права та обов`язки, відсутні спільні витрати, спільний бюджет тощо, та узгоджується з положеннями ч.2 ст.3 СК України.
Також суд встановив, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у період з 04.03.2025 до 25.08.2025, існували взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю, що вбачається зі змісту декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, №0001-5А94-9110 від 04.03.2025, у графі «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» якої зазначено дані саме позивача ОСОБА_1 , що дає підстави суду для висновку, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не існувало будь-яких таємниць, зокрема і щодо стану здоров`я, що безумовно притаманно подружжю.
Крім того суд звертає увагу учасників справи, що існування взаємних прав обов`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які притаманні подружжю, судом також встановлено на підставі листа військової частини НОМЕР_7 №2068/1999 від 18.03.2026, яким молодший сержант ОСОБА_4 повідомив командуванню в/ч НОМЕР_7 про особу, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті), а саме це дружина ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 (а.с.7 т.2). Також з інформаційного листа про особу, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті), що заповнений безпосередньо ОСОБА_4 13.08.2025 і наданий командуванню в/ч НОМЕР_7 , суд встановив, що особою, яку в першу чергу слід повідомляти про обставини поранення або загибелі (смерті), є дружина ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка працює в магазині, стан здоров`я якої добрий, задовільний (а.с.7 зворот т.2).
Аналіз означених засобів доказування, які відповідають критеріям як належності, так і допустимості, дає підстави для висновку, що ОСОБА_4 вважав себе чоловіком відносно позивача ОСОБА_1 . Більше того, обізнаність ОСОБА_4 про стан здоров`я ОСОБА_1 як особи, яка в першу чергу повідомляється про обставини його поранення або загибелі (смерті), а також і про віросповідання останньої безумовно свідчать про відсутність будь-яких таємниць, зокрема і щодо стану здоров`я позивача, що притаманно подружжю.
Також суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами факт ведення з ОСОБА_4 спільного господарства, зокрема наявності спільних витрат та участі у витратах з утримання житла квартири АДРЕСА_1 , у період часу з 04.03.2025 до 25.08.2025, з огляд на таке.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, зокрема товарно-транспортними накладним ТОВ «Нова пошта» №590013997… від 20.06.2025, №590014041… від 28.06.2025, №590014100… від 07.07.2025, №590014139… від 13.07.2025, №590014182… від 20.07.2025, №590014226… від 27.07.2025, №590014386… від 21.08.2025, ОСОБА_1 здійснювала поштове відправлення товарів для дому, продуктів харчування, побутових речей та одягу ОСОБА_4 як до смт. Гончарівське, так і до м.Дружківка, тобто за місце проходження ним військової служби (а.с.75-81 т.1).
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що вага означених поштових відправлень є досить значною, зокрема 11.9 кг (товари для дому), 10 кг (продукти харчування), 20 кг (побутові речі), 15 кг (одяг), 10 кг (товари для дому), 10 кг (побутові речі) та 10 кг (побутові речі), що потребувало як витрачання грошових коштів на їх придбання, так і часу на їх підшукання та придбання, що є критерієм спільних витрат осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Водночас із листування у месенджері між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зокрема за серпень 2025 року (а.с.116-120 т.1), суд встановив, що саме позивач ОСОБА_1 здійснювала зняття грошового забезпечення, що виплачувалося військовослужбовцю ОСОБА_4 , на відповідний банківський рахунок, які надалі за погодженням з останнім, витрачала на оплату квартири, придбання дітям продуктів харчування, передачу 3000 грн законному представнику неповнолітнього відповідача для придбання товарів для школи, придбання цигарок, речей побутового вжитку (ліхтарика, який світить червоним і білим), одягу (футболки, штани спортивні) та смаколиків для їх відправлення ОСОБА_4 тощо.
Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Також з довідки АТ КБ «Приватбанк» №LV0VU3GBNPG135JF від 05.05.2026 суд встановив, що саме ОСОБА_1 , зокрема з березня 2025 року до серпня 2025 року здійснювала оплату житлово-комунальних послуг, що надавалися відповідними надавачами житлово-комунальних до квартири АДРЕСА_1 (а.с.85,86 зворот-87 зворот т.2).
Водночас, суд відхиляє твердження представника неповнолітнього відповідача адвоката Чакалова А.К. про те, що сплата позивачем вартості житлово-комунальних послуг обумовлена тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а тому зобов`язані її спільно утримувати, оскільки із листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у месенджері, зокрема, за серпень 2025 року суд встановив, що саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обговорюється питання щодо можливості сплати вартості комунальних послуг («за квартиру» мовою оригіналу, а.с.116 т.1) з грошового утримання ОСОБА_4 . Означене дає підстави для висновку, що оплата вартості житлово-комунальних послуг сплачувалася в цілому за квартиру, а не відповідно до часток співвласників в означеному майні.
Також суд відхиляє твердження адвоката Чакалова А.К. про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів придбання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 будь-якого майна, оскільки період проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, який визнається судом доведеним стороною позивача, тобто з 04.03.2025 до 25.08.2025, є незначним, частину якого ОСОБА_4 проходив військову службу за мобілізацією, що об`єктивно унеможливлювало їх купувати значне за вартістю майно. Проте, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, в означений вище період у часі ОСОБА_1 купувала за рахунок спільних коштів, в тому числі і за рахунок грошового забезпечення ОСОБА_4 , продукти харчування, одяг, речі побутового вжитку, які, зокрема, за допомогою ТОВ «Нова пошта» направляла ОСОБА_4 за місцем проходження ним військової служби.
Крім того суд відхиляє твердження представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 адвоката Чакалова А.К. про те, що необгрунтованість позовних вимог обумовлена тим, що у листуванні між ОСОБА_4 та законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 писав про те, що він завжди любив і любить саме ОСОБА_3 (а.с.47 т.2), оскільки стороною відповідача не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зокрема в період часу з 04.03.2025 до 25.08.2025, проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю.
Також суд відхиляє твердження адвоката Чакалова А.К. про те, що факт не проживання позивача разом із ОСОБА_4 , зокрема і в період у часі з 04.03.2025 до 25.08.2025, підтверджується в тому числі і тим, що сповіщення сім`ї про загибель ОСОБА_4 від 16.12.2025, а також свідоцтво користувача місця поховання від 05.01.2026 оформлено не на ім`я позивача, а на ім`я законного представника неповнолітнього відповідача як колишньої дружини загиблого Захисника України, оскільки сам по собі факт направлення сповіщення та оформлення свідоцтва користувача місця поховання безумовно не свідчать про не ведення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільного господарства, наявності спільного бюджету, сплати комунальних послуг тощо, починаючи з 4 березня 2025 року по 25 серпня 2025 року.
Щодо показів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_43 , то суд відхиляє їх з підстав того, що вони не містять жодної інформації про не ведення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільного господарства, наявності спільного бюджету, сплати комунальних послуг тощо, починаючи з 4 березня 2025 року по 25 серпня 2025 року, а їх покази стосуються лише інформації про добрі відносини між ними та ОСОБА_4 , а також про те, що ОСОБА_4 прохав означених свідків сприяти у налагодженню відносин між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_3 .
Суд також відхиляє твердження представника третьої особи Міністерства оборони України Калюжного А.П. про те, що позовна вимога про встановлення відповідного юридичного факту є неефективним способом захисту з огляду на таке.
Згідно положень п.1 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_52 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно п.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_52 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
Отже, судом встановлено що у випадку встановлення юридичного факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_4 , позивач матиме право на реалізацію відповідних прав та законних інтересів, передбачених ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому позовна вимога, заявлена в прохальній частині позовної заяви, є ефективним способом захисту невизнаного права.
Що стосується позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за період з березня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_13 включно, то суд зазначає про таке.
Сам факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 6 серпня 2026 року у справі №446/1834/24 (провадження № 61-8353св26)).
Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд відхиляє такі засоби доказування, подані позивачем, як довідки АТ КБ «Приватбанк» №G1G1K93OMKDONB7D від 25.02.2026 (а.с.11-12 т.1), №F1635049M3IIVD95 від 25.02.2026 (а.с.13 т.1), №2QOLBBL83SI8PFRQ від 25.02.2026 (а.с.14-21 т.1), №LVONCBI9AKVU1KQB від 26.02.2026 (а.с.24-27 т.1), а також платіжну інструкцію АТ КБ «Приватбанк» №P24A3054071079D2124 від 30.07.2024 (а.с.28 т.1) як докази спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , починаючи з березня 2019 року до 3 березня 2025 року, оскільки суд, безпосередньо дослідивши призначення означених відповідно транзакцій та платежу, встановив, що позивачем грошові кошти перераховувалися як ОСОБА_3 (колишній дружині ОСОБА_4 ), так і ОСОБА_2 (дочці ОСОБА_4 ) без будь-якого призначення платежу, що не надає процесуальної можливості суду встановити той юридичний факт, що позивач здійснювала перерахунок коштів на рахунок відповідача та її законного представника на виконання прохання ОСОБА_4 і за рахунок їх спільних коштів.
Водночас, суд дійшов висновку, що сам по собі факт перерахунку ОСОБА_1 грошових коштів як дочці ОСОБА_4 , так і його колишній дружині ОСОБА_3 безумовно не свідчить про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали спільний бюджет, за рахунок якого і здійснювався перерахунок грошових коштів.
Також суд відхиляє як неналежний доказ такі засоби доказування позивача як довідки АТ КБ «Приватбанк» №KQMNSSTFO3UCQD30 від 25.02.2026 (а.с.22-23 т.1) та №23DLHQRB3H4PCUBP від 25.02.2026 (а.с.24 т.1), оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування з призми існування спільного бюджету в ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спірний період у часі, адже матеріали справи не містять належних і допустимих доказів тим юридичним фактам, що роботодавцем ОСОБА_4 був ОСОБА_21 , що кошти, які перераховані ОСОБА_21 на банківський рахунок позивача, це заробітна плата ОСОБА_4 .
Крім того і листування позивача у месенджері з абонентами «Доця» (а.с.39-45 т.1) та « ОСОБА_38 » (а.с.8-18 т.2) не є належними і допустимими доказами існування між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , у період з березня 2019 року до 03.03.2025, взаємних прав та обов`язків, адже саме по собі листування у месенджері та/або соціальній мережі на різні побутові питанням не підтверджує факту існування між фізичними особами взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю.
Такі дії можуть свідчити про наявність між сторонами певних особистих стосунків та надання взаємної допомоги, однак за відсутності інших достатніх доказів не підтверджують існування між ними усталених сімейних відносин, спільного бюджету та ведення спільного господарства.
З цих же підстав суд відхиляє такі засоби доказування сторони позивача як світлини, на яких, як повідомила позивач у судовому засіданні, зображена вона разом із ОСОБА_4 в різний період у часі та в різних локаціях (а.с.93-97 т.1), адже спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16 (провадження № 61-44641св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16 (провадження № 61-42601св18), від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20 (провадження № 61-10383св23), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача, беззаперечно не свідчать про проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 та загиблого Захисника України Жигала В.І., ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, сплати комунальних послуг, купівлі майна для спільного користування, витрат на утримання житла, його ремонту, починаючи з березня 2019 року по 03 березня 2026 року. У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи на те, що покази свідків не підтверджуються засобами доказування, що долучені позивачем до матеріалів справи з метою підтвердження відповідного юридичного факту, зокрема: щодо спільного проживання в означений період у часі як сім`я, щодо існування спільного бюджету, щодо взаємних прав та обов`язків тощо.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заперечення як представника неповнолітнього відповідача адвоката Чакалова А.К., так і представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. ОСОБА_15 , щодо не доведення належними і допустимими доказами відповідного юридичного факту, зокрема за період з березня 2019 року до 03.03.2025 включно, викладені у відзиві на позовну заяву, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої платіжної інструкції на переказ готівки №7 від 13.02.2026 (а.с.1 т.1) суд встановив, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Оскільки суд позовні вимоги позивача визнав частково обгрунтованими і задовольнив їх у частині встановлення відповідного факту в період з 04.03.2025 до 25.08.2025, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, підлягає стягненню із законного представника неповнолітнього відповідача, а саме в розмірі 665,60 грн, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів тому, що неповнолітній відповідач має у власності будь-яке майно та/або самостійний заробіток, за рахунок яких має об`єктивну можливість сплатити судовий збір.
Керуючись ст. 3, 21, 74 СК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78. 79, 80, 81, 89, 95, 133, 141, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу задовольнити частково
Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 4 березня 2025 року до 25 серпня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_3 як законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок
У іншій частині позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 16 листопада 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_4 , в особі законного представника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП: НОМЕР_11 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України, код ЄДРПУО: 00034022, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6.
Головуючий: О. В. Петренко
Судове рішення № 141498399, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 711/2113/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: