Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/6438/24
Провадження № 2/362/390/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2026 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обухівська районна державна адміністрація про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом в обґрунтування якого зазначив, що його матір була власником земельної ділянки площею 2,0440 гектара, кадастровий номер 3221487400:02:008:0019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Після смерті матері, позивач звернувся до приватного нотаріуса для спадкування майна померлої, зокрема, й вказаної земельної ділянки.
Однак, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку з причин відсутності правовстановлюючого документа на неї та відсутності відомостей про реєстрацію за вказаним кадастровим номером земельної ділянки в Національній кадастровій системі.
Надалі, позивачу стало відомо про надання відповідачці у приватну власність земельної ділянки площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 3221487400:02:008:0081 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області, яка на переконання позивача є саме тією земельною ділянкою яка належала його матері на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 077917 від 15 липня 2010 року.
Оскільки, на думку позивача, право власності його матері на земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 не припинялось та належна відповідачці земельна ділянка із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081 є тією ж самою земельною ділянкою, позивач вважає неправомірним набуття відповідачкою права приватної власності на належну їй земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081.
У підсумку, посилаючись на відповідні норми земельного законодавства стосовно набуття права власності на землю, а також, цивільного законодавства щодо спадкування, віндикації та захисту права власності, позивач просив:
-визнати недійсним з дня прийняття розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 14.09.2012 року № 1284 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Соколівської сільської ради за межами населеного пункту Васильківського району Київської області;
-витребувати із власності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0440 гектара із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019, що розташована в селі Соколівка Білоцерківського району Київської області (т.с. 1, а.с. 166 172).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідачкою ОСОБА_2 надано суду відзив на позов у якому вона заперечила позовні вимоги та просила відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що вона правомірно набула право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081 (т.с. 2, а.с. 57 61).
Представником позивача надано суду відповідь на відзив у якому він не погодився із запереченнями відповідачки та просив задовольнити позов з викладених у ньому підстав (т.с. 2, а.с. 73 76).
Також, після проведення судом експертизи, представником позивача і відповідачкою ОСОБА_2 надано суду декілька додаткових письмових пояснень по справі, за змістом яких вони висловили незгоду із доводами і запереченнями один одного та висловили свої правові обґрунтування відносно отриманого по справі експертного висновку (т.с. 3, а.с. 171 174, 175 187, 188 193, 194 197, 198 208, 209 213).
Оскільки відповідач Обухівська районна державна адміністрація, яка отримала судове повідомлення про розгляд справи, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подала відзив на позов і не заперечила проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів (т.с. 2, а.с. 101, 102, 167).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Із наданих суду матеріалів спадкової справи № 13/2019 до майна ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 судом встановлено, що постановою № 163/02-31 від 04.10.2023 року приватного нотаріуса Обухівського міського нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В., позивачу, як спадкоємцю своєї матері за законом, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,0440 гектара із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019, розташовану в селі Соколівка Васильківського району Київської області, яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 077917 від 15 липня 2010 року, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа та відповідно до даних Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи земельна ділянка із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 знаходиться в архівному шарі Державного земельного кадастру, тому технічно неможливо отримати відомості з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру; у відділі відсутня інформація про причини припинення права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (т.с. 2, а.с. 200 229).
У зв`язку із вищевказаними фактичними обставинами, суд враховує та наголошує на тому, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019, саме у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на неї та перенесення земельної ділянки спадкодавця до архівного шару, а не через наявність у приватній власності відповідачки земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081.
Вказані обставини є важливими для правильного вирішення даної справи по суті та захисту прав позивача.
Тобто, позивач не зміг реалізувати своїх спадкових прав не у зв`язку із наданням відповідачці у приватну власність земельної ділянки площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 3221487400:02:008:0081 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області, а через те, що станом на дату відкриття спадщини було припинено право власності спадкодавця на земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 шляхом перенесення вказаної земельної ділянки до архівного шару.
Як наслідок, суд відхиляє та не приймає до уваги викладені за змістом письмових пояснень від 09.03.2026 року представника позивача посилання на правові висновки постанови Верховного Суду від 21.01.2026 року по справі № 444/2634/21 (т.с. 3, а.с. 171 174), оскільки наведені у ній висновки стосуються поновлення прав позивача як спадкоємця який прийняв спадщину у вигляді спірної земельної ділянки, проте позбавлений можливості оформити право власності через те що право власності на належну спадкодавцю частину земельної ділянки зареєстроване за відповідачами, тоді як у даній справі позивач як спадкоємець не прийняв спадщину у вигляді земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на неї та її перенесення до архівного шару.
У зв`язку із перенесенням земельної ділянки спадкодавця позивача до архівного шару, суд враховує наступне.
Державний земельний кадастр як єдина державна гео-інформаційна система не вівся до 17 жовтня 2012 року, він офіційно почав повноцінно функціонувати в Україні з 01 січня 2013 року на підставі Закону України «Про Державний земельний кадастр».
До 2013 року облік земель та реєстрація земельних ділянок здійснювалися за іншими, попередніми механізмами:
-існувала система державної реєстрації земельних ділянок у складі Державного реєстру земель, який вели органи земельних ресурсів;
-видавались паперові державні акти на право власності.
17 жовтня 2012 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».
Тобто, до 17 жовтня 2012 року не існувало єдиного законодавчо затвердженого порядку переведення земельних ділянок до «архівного шару» Державного земельного кадастру, оскільки поняття автоматизованої системи ДЗК та архівного шару було офіційно запроваджено лише з ухваленням вищевказаної Постанови КМУ від 17.10.2012 року № 1051 (яка набрала чинності з 01 січня 2013 року).
До того часу облік земель вівся в Державному реєстрі земель, а операції з виключення або зміни статусу ділянок регулювалися перехідними положеннями та відомчими інструкціями Держкомзему (потім Держземагентства).
Отже, до 17 жовтня 2012 року був відсутній електронний «архівний шар» та до запуску Національної кадастрової системи у 2013 році дані зберігалися в локальних базах даних (наприклад, у форматі обмінних файлів XML або IN4) та паперових Поземельних книгах, а замість переведення в архівний шар використовувалося поняття закриття Поземельної книги або скасування запису в базі даних АС Державного реєстру земель.
Зокрема, питання ведення Поземельних книг також було врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр» (ухвалений у липні 2011 року, але в частині ведення системи набирав чинності поетапно) та Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель (затвердженому Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174, які передбачали підстави для анулювання запису (закриття книги) коли відомості про земельну ділянку втрачали актуальність і переносилися до архіву (паперового та локального електронного) у разі також й припинення права власності на земельну ділянку чи з поверненням земель до земель запасу або з інших причин.
З конкретних підстав вносилась відповідна позначка до Поземельної книги, старому кадастровому номеру присвоювався статус архівного і він більше не міг використовуватися повторно.
Як наслідок, з урахуванням чинних на даний час положень постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», позивачу належить з`ясувати обставини та підстави переведення земельної ділянки його матері до архівного шару та, в залежності від отриманої інформації, вживати заходи спрямовані на відновлення старого кадастрового номеру земельної ділянки (3221487400:02:008:0019), поновлення її статусу через процедуру внесення відповідних відомостей до ДЗК та повернення земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 в активний шар.
Після поновлення земельної ділянки в активному шарі, позивач може отримати Витяг з Державного земельного кадастру та надати його нотаріусу для реалізації своїх спадкових прав після померлої матері.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого речового права, оскільки він не зміг реалізувати своїх спадкових прав саме у зв`язку із тим, що станом на дату відкриття спадщини було припинено право власності спадкодавця на земельну ділянку із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 шляхом перенесення вказаної земельної ділянки до архівного шару, а не через надання відповідачці у приватну власність земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081.
Враховуючи вказані фактичні обставини, відсутні правові підстави для задоволення вимог пункту другого прохальної частини позову про витребування в порядку віндикації із власності відповідачки на користь позивача земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019, оскільки відповідачка ніколи не володіла на праві приватної власності належною спадкодавцеві позивача земельною ділянкою із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019.
При цьому, суд вважає, що відсутність відомостей про створення державним реєстратором заяви про перенесення земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 до архівного шару та відсутність інформації про причини припинення права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку (про, що за містом позову вказує позивач), не мають правового значення для правильного вирішення даної цивільної справи по суті, оскільки у даній справі позивач не оскаржує обставин і факт перенесення земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 до архівного шару.
До того ж, сам по собі факт перенесення земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 до архівного шару, не свідчить та не доводить неправомірності надання відповідачці у приватну власність земельної ділянки із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081.
Вирішуючи по суті вимоги пункту першого прохальної частини позову, суд встановив такі обставини та керується наступним.
На праві приватної власності відповідачці належить земельна ділянка площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 3221487400:02:008:0081 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується відповідним Свідоцтвом від 12.11.2013 року на право власності на нерухоме майно (т.с. 2, а.с. 66).
Дане право власності відповідачки безпосередньо пов`язане із розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 14.09.2012 року № 1284 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Соколівської сільської ради за межами населеного пункту (т.с. 1, а.с. 77).
Одночасно, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду село Соколівка розташоване в адміністративних межах Гребінківської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
Зокрема, під час розгляду справи на підставі наданих суду письмових доказів (т.с. 1, а.с. 39 40, 48 77; т.с. 2, а.с. 62 63, 64, 65; т.с. 3, а.с. 111 122), судом встановлено законність та правомірність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку площею 2,0000 гектара, кадастровий номер 3221487400:02:008:0081 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області, що було здійснено відповідно до чинних на той період часу положень земельного законодавства.
При цьому, до позову не додано та під час розгляду справи по суті стороною позивача не надано суду достатніх, об`єктивних, достовірних, беззаперечних, належних, переконливих і допустимих доказів недійсності з дня прийняття оспорюваного ним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 14.09.2012 року № 1284 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Соколівської сільської ради за межами населеного пункту.
Разом із цим, суд вважає недостатнім висновку експертів наданого за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 26.01.2026 року № Т918/01-2026, оскільки шляхом побудови меж земельних ділянок за значеннями координат, не вбачається за можливе встановити чи перетинаються у площині межі земельних ділянок із кадастровими
номерами 3221487400:02:008:0081 та 3221487400:02:008:0019 (т.с. 3, а.с. 142 159).
Причиною такому висновку стало встановлення експертом того, що:
- на земельну ділянку з кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 площею 2,0440 гектара в Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (державних актів на право власності на земельні ділянки) власнику земельних часток (паїв) громадянці України ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області (за межами населених пунктів), що складена ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», відділ землевпорядного проектування, станом на 2008 рік - відсутній каталог координат в повному обсязі (всі значення координат) за яким можливо здійснити побудову зовнішніх меж земельної ділянки площа якої становить 2,0440 гектара, а проміри меж відповідають промірам зазначеним в кадастровому плану та державному акту на досліджувану земельну ділянку;
- за результатами побудови по координатах, які зазначені в каталозі координат кутів зовнішніх меж землекористування земельної ділянки площею 2,0440 гектара (землекористувач - ОСОБА_3 ), що надійшов на дослідження разом із супровідним листом суду від 14.10.2025 року, отримано площу ділянки у розмірі 2,0460 гектара, що на 0,0020 гектара більше від зазначеної в державному акті та технічній документації із землеустрою.
Також, на переконання суду не є правовими підставами для задоволення позовних вимог висновки експертів про те, що:
«межі земельної ділянки з кадастровим номером:
- 3221487400:02:008:0081 площею 2,0000 га (визначені Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , який складений КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», виконавець Урсолова JI.O. станом на 2012 рік);
- 3221487400:02:008:0019 площею 2,0460 га (за значеннями координат, що відображені в копії каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування на земельну ділянку площею 2,0440 га, землекористувач - ОСОБА_3 ), який надійшов на дослідження разом із супровідним листом суду від 14.10.2025),
перетинаються у площині в результаті чого утворилася пляма накладання в розмірі 15447 кв.м. (1,5447 гектара), яка на рисунку № 19 в дослідницькій частині висновку позначена під № 1 (зображена червоним кольором із діагональним штрихуванням синього кольору), що проходить по точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-1 зі сторонами: 112,44 метри - 50,91 метр - 131,43 метри - 115,12 метрів - 49,06 метри - 14,84 метри - 270,50 метрів - 128,51 метри», оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 перебуває в архівному шарі, відповідно до законодавства вона не сформована як об`єкт права власності (нерухомого майна) та на неї не зареєстровано право власності позивача або його спадкодавця.
Крім того, як вбачається з малюнку № НОМЕР_1 в дослідницькій частині висновку експертів, існує частковий перетин площ меж земельних ділянок із кадастровими
номерами 3221487400:02:008:0081 й 3221487400:02:008:0019 в розмірі 15447 кв.м. (1,5447 гектара).
Отже, вказані дві земельні ділянки не накладаються одна на одну повністю та не поглинаються повністю одна іншою, що спростовує доводи і твердження позивача про те, що надана відповідачці у приватну власність земельна ділянка із кадастровим номером 3221487400:02:008:0081 є однією і тією ж земельною ділянкою яка належала його матері на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 077917 від 15 липня 2010 року.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин встановлених судом під час розгляду справи, суд приходить до переконливого висновку про те, що згідно із статтями 12, 13 і 76 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, позивач у встановленому цивільним процесуальним законом порядку не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставин недійсності з дня прийняття розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 14.09.2012 року № 1284 та не довів існування підстав для витребування із власності відповідачки на його користь земельної ділянки площею 2,0440 гектара із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 розташованої в селі Соколівка Гребінківської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
Частина друга статті 90 Земельного кодексу України передбачає, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Норма частини другої статті 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).
Натомість, позивач не є власником земельної ділянки площею 2,0440 гектара із кадастровим номером 3221487400:02:008:0019 розташованої в селі Соколівка Гребінківської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Воднораз, обґрунтовуючи дане судове рішення, суд керується нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно із яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в позові, судові витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді сплаченого позивачем судового збору та витрат на проведення експертизи, слід покласти на позивача (т.с. 2, а.с. 8; т.с. 3, а.с. 56, 66).
На підставі викладеного, керуючись статтями 90, 152 Земельного кодексу України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Обухівська районна державна адміністрація про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду 16 листопада 2026 року.
Судове рішення № 141496409, Васильківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 357/6438/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: