Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/11212/26
Провадження № 2/357/7631/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( ЗАОЧНЕ )
16 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Ярмола О. Я. ,
при секретарі Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кукса К.О. через систему «Електронний суд» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 199939 від 09.09.2025 року в розмірі 26 140,77 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.09.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 199939 на суму 15 000,00 грн у формі електронного документу з використанням електронного підпису. На виконання умов Кредитного договору, 09.09.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ФК «Контрактовий дім»» на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача. 10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 28 840,77 грн, з яких: 14 203,71 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 136,06 грн - заборгованість по процентах; 801,00 грн заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 26 140,77 грн.
01.09.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребував від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фінансову інформацію по Кредитному договору.
29.09.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на ухвалу суду в частині витребування доказів.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви викладено клопотання позивача щодо розгляду справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. У матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу особисто.
Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відповідачем не подано.
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи.
Судом установлено, що 09.09.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 199939 про споживчий кредит у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора cbaeba79.
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
За змістом п.2.2.1. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9 167,92 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №194177 від 29.07.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 2 832,08 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3 000,00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (п.2.3. Договору).
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4. Договору).
Комісія за надання кредиту складає 3 000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.5. Договору).
За змістом п.2.6. Договору, загальний строк кредитування за цим Договором складає 140 днів з 09.09.2025 (дата надання кредиту) по 27.01.2026.
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач надав довідку, відповідно до якої 09.09.2025 ТОВ «ФК «Контрактовий дім»» було успішно перераховано кошти в сумі 2 832,08 грн від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» на платіжну картку № - НОМЕР_1 .
З повідомлення та виписки про рух коштів по рахунку, наданих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.09.2026 на виконання ухвали суду, вбачається, що ОСОБА_1 належить платіжна картка № 5168745145978786, на яку 09.09.2025 було зараховано 2 832,08 грн..
До позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №199939 про споживчий кредит на загальну суму 28 840,77 грн, що підтверджується копіями: договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, витягу з Реєстру прав вимог № 6 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 3 даного Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, шляхом перерахування коштів на платіжну карту останньої.
Відповідачем доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.
Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС»» та виписки із особового рахунку наданого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вбачається, що станом на 01.05.2026 заборгованість відповідача становить 28 840,77грн, з яких: 14 203,71 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 136,06 грн - заборгованість по процентах; 801,00 грн заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
При цьому позивачем не заявляються вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 700,00 грн у межах даного позову, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 26 140,77 грн.
Водночас щодо розміру нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 801,00 грн суд, зазначає таке.
Відповідно до п.2.4. Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21.
Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зауважив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд зазначає, що у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження №61-13417св21), якщо суд виявить нікчемність правочину, то має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Враховуючи викладене, умова договору про споживчий кредит № 199939 від 09.09.2025 року щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За наведених обставин, позов в частині стягнення плати за управління та обслуговування кредиту у розмірі 801,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим у цій частині позову слід відмовити.
Проценти за користуванням кредитом нараховані в межах строку користування кредитом (140 днів).
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 25 339,77 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, одноразової комісії за видачу кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день користування кредитом та періоду кредитування.
Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 199939 від 09.09.2025 року в розмірі 25 339,77 грн, з яких: 14 203,71 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 136,06 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 580,82 грн, виходячи з наступного розрахунку 25 339,77 х2662,40/26 140,77.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», довіреність від 12.02.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенка О.О., Додаткову Угоду № 25771556749 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Акт від 05.05.2026 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, відповідно до якого загальна сума витрат складає 7 000 грн. З п.3.6 Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, вбачається, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (7000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн. Водночас слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 908,07 грн, виходячи з наступного розрахунку 25 339,77 х3000/26 140,77.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 199939 від 09 вересня 2025 року в розмірі 25 339 (двадцять п`ять тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 77 копійок, з яких: 14 203,71 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 136,06 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 580,82 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 908,07 грн, а всього 5 488 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 89 копійок.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, індекс 01133, р/р IBAN: НОМЕР_2 , відкритий у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026 року.
Суддя О. Я. Ярмола
Судове рішення № 141496263, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 357/11212/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: