Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/15570/26
Провадження № 2/357/9514/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Ярмола О. Я. ,
при секретарі Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики № 80842 від 01.04.2023 у загальному розмірі 13 200 грн. 00 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.
1.Позиція сторін у справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01.04.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №80842, який підписаний шляхом використання Клієнтом одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланий на номер мобільного телефону.
Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на таких умовах: сума виданого кредиту - 4000 грн, дата надання кредиту 01.04.2023 року, строк кредиту - 7 днів, тобто до 07-04-2023, стандартна процентна ставка 5% на добу або 1825 % (процентів) річних.
Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів, на яку позивачем було перераховано кредитні кошти в сумі 4000 грн.
Позивач ТОВ «ФК«АВІРА ГРУП» виконало свої зобов`язання за договором в повному обсязі, проте відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 03.09.2026 заборгованість Відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 80842 від 01.04.2023 становить 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 9 200,00 грн.- проценти за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Авіра Груп» вищезазначену заборгованість у загальній сумі 13 200,00 грн. та судові витрати по справі.
Представником відповідача, на адресу суду направлено відзив на позовну заяву, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України (звання - солдат) та проходить військову службу за мобілізацією з 14 липня 2025 року (призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Указу Президента України № 479/2025, військовий квиток серії НОМЕР_2 ). Надалі проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідач заперечує проти стягнення процентів за кредитом та не заперечує проти задоволення вимог, виключно, в частині фактично отриманого тіла кредиту в розмірі 4 000,00 грн.
Згідно з абзацом 1 частини 15 статті 14 Закону України № 2011-XII: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду [...] штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються». Відповідач зазначив, що на даний час він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 14 липня 2025 року по теперішній час, і на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, тому нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 9200,00 грн., суперечить вимогам закону. З урахуванням викладеної у відзиві позиції, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» лише основну суму боргу (тіло кредиту) у розмірі 4 000,00 грн.
Представник позивача скористався своїм правом та скерував до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача обґрунтував свою позицію тим що, 01.04.2023 між сторонами було укладено Кредитний договір, та відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, позивачем за період з 01.04.2023 по 16.05.2023 нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 9 200,00 грн на підставі пунктів 1.3 та 3.3 Кредитного договору, якими передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами за ставкою 5 % на день від суми кредиту.
Представник позивача зазначає, що відсотки відповідачу були нараховані за період до часу його мобілізації на військову службу.
Відповідно до документів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, зокрема військового квитка від 28.06.2025, відповідач був призваний на військову службу 14.07.2025.
Таким чином, наданими відповідачем документами підтверджується наявність підстав для застосування передбаченої законом пільги з 14.07.2025, тоді як доказів наявності таких підстав у період з 01.04.2023 по 16.05.2023 відповідачем не надано.
Водночас, як убачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, проценти за користування кредитом у розмірі 9 200,00 грн були нараховані позивачем за період з 01.04.2023 по 16.05.2023, тобто до призову відповідача на військову службу. Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період, за який здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідач через свого представника направив заперечення (на відповідь на відзив), в якому ОСОБА_1 зазначив, щодо несправедливого та надмірного розміру процентів у розмірі, що більш ніж удвічі перевищує тіло позики за 1,5 місяця користування, є явно непропорційним тягарем, спрямованим на безпідставне збагачення фінансової установи. Відповідач підтверджує готовність повернути фактично отримані кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн, проте заперечує суму відсотків 9 200,00 грн.
Крім того, представник повідомляє, що відповідач, ОСОБА_1 , є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України (солдат військової частини НОМЕР_3 ). Наразі відповідач перебуває в районі ведення активних бойових дій та залучений до безпосереднього виконання бойових завдань із захисту суверенітету України, що унеможливлює його участь у процесі, надання додаткових пояснень та реалізацію права на судовий захист. А тому, представник відповідача просила зупинити провадження у даній справі до припинення перебування відповідача у складі військових формувань, залучених до проведення бойових дій (до закінчення проходження військової служби). У разі відмови у зупиненні провадження - задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» виключно частково, зменшивши суму нарахувань та стягнувши лише основну суму боргу (тіло кредиту) у розмірі 4 000,00 грн.
2. Процесуальні дії та рішення у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.09.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.
29.09.2026 року представник відповідача Мельниченко М.К., через підсистему «Електронний суд» направила суду відзив на позовну заяву з додатками по справі.
07.10.2026 суддею постановлено ухвалу, якою прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.10.2026 року представник ТОВ «ФК«АВІРА ГРУП» Сідак Л.М., через підсистему «Електронний суд», направила відповідь на відзив.
02.11.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Рудакова А.О. через підсистему «Електронний суд», направила заперечення на відповідь на відзив.
Крім того, представник відповідача просила зупинити провадження у цивільній справі № 357/15570/26 до припинення перебування відповідача у складі військових формувань, залучених до проведення бойових дій (до закінчення проходження військової служби). На підтвердження цього факту, представником надано копію військового квитка ОСОБА_1 від 28.06.2025, за яким останній був призваний на військову службу 14.07.2025.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду вказав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом /контрактом/ (постанова від 29.03.2023 по справі 756/3462/20).
Отже, самі по собі довідки, листи, виписки про перебування особи на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатніми для зупинення провадження по справі. Прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан, тощо.
З огляду на наведене, долучена до клопотання копія військового квитка ОСОБА_1 від 28.06.2025, за яким останній був призваний на військову службу 14.07.2025 та перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині в/ч НОМЕР_3 з 14 липня 2025 року по теперішній час, не є належним та достатнім доказом перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі, що в свою чергу давало б підстави для зупинення провадження у справі за пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Аналогічний висновок наведеного викладено в судових рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22) та від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21).
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. При цьому, суд бере до уваги той факт, що відповідач має представника в даній справі та подав відзив на позовну заяву, висловив свою позицію в спорі.
05.11.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана інформація.
В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримали.
Представник відповідача Мельниченка М.К. подала суду відзив про застосування пільг військовослужбовця та просила звільнити його від сплати відсотків. Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, адвокат Рудакова А.О. подала суду заперечення на відповідь на відзив та заяву про розгляд даної справи без участі сторони відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 01.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №80842, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 7 днів, тобто до 07.04.2023 року.
За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором (п. 1.3 Договору).
У п. 1.4 Договору сторони погодили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
У п. 9 Договору (реквізити та підписи сторін) ОСОБА_1 зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом «AV4860».
01.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 підписали Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №80842, відповідно, яким встановлено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
З довідки-підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів через платіжну систему «Platon» 01.04.2023 20:18 була проведена успішна транзакція №38036-94817-12983 у сумі 4000.00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно з наданим ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» детальним розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» за кредитним договором № 80842 від 01.04.2023, станом на 03.09.2026 р. становить 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 9 200,00 грн.- проценти за користування кредитом.
Крім того, на виконання ухвали суду АТ «ПриватБанк» надало інформацію що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту N НОМЕР_4 , а також банк підтвердив надходження на зазначену картку грошових коштів у сумі 4000,00 грн у період з 01.04.2023-03.04.2023 та надано виписку за відповідним рахунком за вказаний період.
Таким чином, відомості, надані ТОВ «ПрофітГід», узгоджуються з інформацією, наданою АТ «ПриватБанк», та в сукупності підтверджують належність зазначеної платіжної картки відповідачу і фактичне перерахування на неї 01.04.2023 року кредитних коштів у сумі 4000,00 грн.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний договір №80842 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «AV4860», а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до детального розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором № 80842 від 01.04.2023.становить 13 200 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 9 200,00 грн.- проценти за користування кредитом. Відсотки нараховані згідно погоджених сторонами умов, в межах періоду кредитування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 4000,00 грн.
Щодо заперечень сторони відповідача про стягнення суми відсотків за вказаним договором, як таких, що нараховані військовослужбовцю, то суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і наразі триває.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є призваним в ЗСУ (звання - солдат) з 14.07.2025 року, (призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Указу Президента України № 479/2025), на даний час проходить службу у ВЧ НОМЕР_3 . Наведене підтверджено військовим квитком / серії НОМЕР_2 /, та довідкою за формою №6 (обліково-послужної картки) до військового квитка НОМЕР_2 .
Відповідач стверджує, що має право на пільги, зокрема і щодо звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, тобто на нього поширюється гарантії п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також ПРОЦЕНТИ за користування кредитом не нараховуються.
Згідно п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Однак відповідач просить скасувати суму нарахованих відсотків за період, коли він ще не був військовослужбовцем, не мав статусу, який надає відповідні пільги, наданими відповідачем документами підтверджується наявність підстав для застосування передбаченої законом пільги з 14.07.2025, тоді як доказів наявності таких підстав у період з 01.04.2023 по 16.05.2023 відповідачем не надано.
Як убачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, проценти за користування кредитом у розмірі 9 200,00 грн були нараховані позивачем за період з 01.04.2023 по 16.05.2023, тобто до призову відповідача на військову службу.
Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період, за який здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що позичальник порушив свої зобов`язання щодо вчасного повернення кредитних коштів, а тому підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 80842 від 01.04.2023 у розмірі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 9 200,00 грн.- проценти за користування кредитом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 80842 від 01.04.2023 у розмірі 13 200 грн. 00 коп.(тринадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) та судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,4 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП», юридична адреса: вул. Кирилівська 1-3 А секція С, м. Київ, 04080, код за ЄДРОПУ 43174156.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026 року.
СуддяО. Я. Ярмола
Судове рішення № 141496173, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 357/15570/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: