Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер: 343/1974/26
Номер провадження: 1-кп/343/142/26
У Х В А Л А
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
16 листопада 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/142/26, про обвинувачення::
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, який проходив військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше судимого: 31.01.2019 Долинським районним судом за ч.1 ст.121, ч. 4 ст.296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
Ухвалою про призначення судового розгляду Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.09.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 14:30 год. 22 листопада 2026 року.
Судове засідання призначено на 16.11.2026 о 11.30 год.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначив , що ухвалою Долинського районного суду від 23.09.2026 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , закінчується о 14:30 год. 22 листопада 2026 року.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч.1 цієї статті - тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обгрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Враховуючи вищенаведені ризики, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Також враховуючи обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується та те, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, є необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , яка прийняла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вважають його необгрунтованим, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 , слід продовжити термін тримання під вартою з наступних підстав:
Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч. 2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
В силу вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні поданого клопотання прокурора суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Також судом враховується те, що ризик втечі повинен оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії»).
Суд погоджується з доводами прокурора стосовно продовження існування ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Судом встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , закінчується 22 листопада 2026 року, однак судове провадження по кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: що він може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення не зменшились.
Підставами вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, є те, що він усвідомлює характер та тяжкість висунутого йому обвинувачення, можливість призначення у разі визнання його винуватим покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а також пов`язані з цим можливі негативні для нього наслідки. Тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості, у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження може об`єктивно спонукати особу до спроби уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду.
При цьому суд враховує, що сам по собі факт тяжкості можливого покарання не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак у цьому випадку він оцінюється у сукупності з іншими обставинами, зокрема характером пред`явленого обвинувачення, даними про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, місце проживання, сімейний та майновий стан, а також поведінку під час досудового розслідування.
Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, є те, що їм відомі факти його незаконного перебування за місцем проживання, що підтверджує факт його самовільного залишення військової частини та проведення часу на власний розсуд, йому відомі їх дані, місце проживання, що фактично створює умови для здійснення впливу на таких, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, або ж шляхом вмовлянь, викликання жалю.
Ризик незаконного впливу на вказаних осіб також об`єктивно підтверджується встановленою КПК України процедурою отримання показань від свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Так, на стадії судового розгляду показання отримуються шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 352, 353 КПК України). Суд має право обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто на показаннях, наданих під час допиту суддею. Відповідно до частини 4 статті 95 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них.
Отже, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковій стадії кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом.
Підставами вважати, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обювинувачується, є те, що на даний час він не працює, законне та стабільне джерело отримання доходу не встановлено, розуміючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розслідування.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Наведені обставини суд оцінює виключно з точки зору наявності та ступеня ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а не як доказ винуватості ОСОБА_3 у кримінальному правопорушенні, які є предметом цього судового розгляду.
У сукупності зазначені обставини дають суду достатні підстави вважати, що ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, на цей час також не відпав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 статті 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися до такого ступеня, який давав би підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.
Суд також враховує тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, що саме по собі може спонукати останнього до ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.
Обраний щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням тривалості його застосування та тяжкості пред`явленого обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку та відповідає вимогам співмірності.
Застосований запобіжний захід узгоджується із суспільним інтересом та метою застосування запобіжних заходів, визначеною КПК України, а саме - забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого, недопущенням його переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання судом перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів. Однак, оцінивши характер і ступінь встановлених ризиків, дані про особу обвинуваченого та обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Зокрема, застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на переконання суду, не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам.
Суд враховує характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення, можливість призначення у разі визнання винуватим покарання у виді позбавлення волі, відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування та стабільного законного джерела доходу, відсутність міцних соціальних зв`язків, дані про його попередню судимість , а також інші обставини, встановлені під час розгляду клопотання.
Наведені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що перебування обвинуваченого за місцем проживання в умовах домашнього арешту не усуне ризику його переховування від суду.
Крім того, домашній арешт сам по собі не виключає можливості спілкування обвинуваченого з іншими особами за допомогою засобів зв`язку чи через третіх осіб, а тому не може повною мірою усунути ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом безпосередньо.
За таких обставин суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_3 цілодобового домашнього арешту ( як про це просить сторона захисту) або іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені ризики перестали існувати, або зменшилися настільки, що інший запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що обраний запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, а його продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, узгоджується з п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.05.2011, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не в змозі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, уникненню ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та виправдовують його подальше тримання під вартою.
Тому суд приходить до висновку, що є достатні підстави для того, щоб клопотання прокурора задоволити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів.
Між тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_3 , вчинив тяжкий злочин та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України , а також особу обвинуваченого, його матеріальний та сімейний стан, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, встановленому ст. 182 КПК України, зокрема: 133120,00 гривень, що становить 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:
прибувати до суду за кожною вимогою;
не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;
утримуватися від спілкування свідками;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Згідно ч.6 ст.194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 29, 176-178, 197, 194, 199, 331, 372, 532, 534 КПК України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задоволити.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 15 січня 2027 року включно.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, що становить 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року, в розмірі 3328,00грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 15.01.2027.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:
1)прибувати до суду за кожною вимогою;
2)не відлучатися із м. Долина Калуського району ІваноФранківської області без дозволу суду;
3)утримуватися від спілкування свідками;
4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.
Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити суддю Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали в частині продовження строку тримання під вартою доручити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».
Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» для виконання.
Суддя:
Судове рішення № 141495988, Долинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 343/1974/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: