Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 291/1001/26
Провадження №2/291/868/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Федорчук І.В.,
за участю секретаря Герасимчук Н.П.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Ружин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 16.10.2025-100002110 від 20.10.2025 у розмірі 9115,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 16.10.2025-100002110, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 217 днів.
18.11.2025 між кредитодавцем та позичальником укладено додатковий договір, за умовами якого за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшено суму кредиту до 2500,00 грн та змінено строк кредитування на 188 днів.
Згідно з умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та передбачену договором комісію. Зокрема, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 225,00 грн.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач належним чином зобов`язань не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 9115,00 грн, яка складається з: 2500,00 грн основного боргу, 3440,00 грн процентів за користування кредитом, 225,00 грн комісії за надання кредиту, 450,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 2500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Ураховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем у встановлений судом строк не подано.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.
З огляду на те, що справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що 20.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16.10.2025-100002110 шляхом подання відповідачем заявки, прийняття пропозиції (оферти) кредитодавця та підписання відповідних документів за допомогою одноразового ідентифікатора Е661.
18.11.2025 сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 2500,00 грн, а строк кредитування змінено на 188 днів.
Згідно з пунктом 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісію.
Відповідно до пункту 4.1 договору кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу № 5457-08XX-XXXX-4420.
Пунктом 6.1 договору передбачено обов`язок позичальника забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату процентів відповідно до строків і умов, визначених договором та заявкою, яка є його невід`ємною частиною.
За умовами договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожний день користування кредитом, а процентна ставка «Економ» 0,5 % за кожний день користування кредитом у відповідні періоди, визначені договором.
Умовами договору також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 225,00 грн.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (ТОВ «УПР») № 1-1804 від 18.04.2026, на підставі кредитного договору № 16.10.2025-100002110 від 20.10.2025 20.10.2025 та 18.11.2025 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано кошти на загальну суму 2500,00 грн.
Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 2500,00 грн підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 9115,00 грн, з яких: 2500,00 грн основний борг, 3440,00 грн проценти за користування кредитом, 225,00 грн комісія за надання кредиту, 450,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 2500,00 грн нарахування відповідно до статті 625 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд виходить із такого.
Відповідно до статей 11, 202, 626 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, які спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтями 207, 639 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах та підписаний сторонами. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту). Моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора саме по собі не суперечить вимогам законодавства та не позбавляє його юридичної сили.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 та від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.
Оцінивши надані докази, суд установив, що позивач виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 2500,00 грн, тоді як відповідач не надав доказів повернення кредиту чи сплати нарахованих за договором процентів.
Дослідженими судом доказами підтверджено правильність розрахунку процентів умовами договору та додаткового договору, з урахуванням фактичних дат і сум надання кредиту, тому суд вважає доведеними вимоги позивача в частині стягнення 2500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3440,00 грн процентів за користування кредитом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5940,00 грн заборгованості за кредитним договором.
Щодо вимог про стягнення нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжувалася у встановленому законом порядку.
Оскільки заявлені позивачем нарахування за статтею 625 ЦК України стосуються прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, на них поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, вимоги про стягнення з відповідача 2500,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу на його вимогу, але не частіше одного разу на місяць, інформацію про поточний розмір заборгованості, суму кредиту, повернуту кредитодавцю, та виписку щодо погашення заборгованості.
Частиною п`ятою статті 12 цього Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.
З огляду на наведене, встановлення комісії за дії, які не становлять самостійної послуги для споживача, а також за надання інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, не може бути підставою для покладення на позичальника обов`язку зі сплати такої комісії.
У цьому випадку умовами кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 225,00 грн та додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450,00 грн.
При цьому з наданих позивачем матеріалів не вбачається, які саме самостійні додаткові послуги надавалися відповідачу за зазначені платежі, у чому полягав їх зміст та якими доказами підтверджується їх фактичне надання. Саме по собі включення до договору умови про сплату комісії не є достатнім доказом надання відповідної послуги.
Відтак, за відсутності належного підтвердження надання відповідачу окремих платних послуг, за які встановлено зазначені комісії, суд не вбачає правових підстав для їх стягнення.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 225,00 грн комісії за надання кредиту та 450,00 грн додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5940,00 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 2500,00 грн основний борг та 3440,00 грн проценти за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме про стягнення 675,00 грн комісій та 2500,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України, слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано через систему «Електронний суд», у зв`язку з чим судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», що становить 2662,40 грн.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1735,01 грн (2662,40 ? 5940,00 / 9115,00).
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 141, 178, 263265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.10.2025-100002110 від 20.10.2025 у розмірі 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за кредитом та 3440 (три тисячі чотириста сорок) гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1735 (одна тисяча сімсот тридцять п`ять) гривень 01 копійка.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення: 16.11.2026.
Суддя І.В. Федорчук
Судове рішення № 141495907, Ружинський районний суд Житомирської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 291/1001/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: