Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №278/4613/26
Категорія 36
2/295/7081/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді Полонця С.М.,
секретаря с/з Малашиної А.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 74322,05 грн., як відшкодування шкоди та судовий збір, посилаючись на те, що з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована ПрАТ «СК «Аркс», сталася ДТП в наслідок якої транспортний засіб потерпілої особи, застрахований позивачем отримав механічні ушкодження. ПрАТ «СК «Аркс» здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача у межах ліміту. Оскільки страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди позивач зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди в сумі 234322,05 грн. і страховим відшкодуванням в сумі 160000,00 грн., що становить 74322,05 грн.
Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 21.09.2026 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.10.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позов.
Дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.02.2024 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-003954, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
27.08.2024 року о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом, автомобілем «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у м. Києві по проспекту Володимира Івасюка, в дворі будинку №2-Д, рахуючись заднім ходом здійснила наїзд на інший автомобіль, унаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом, легковим автомобілем «Nissan X-trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зупинився позаду. Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2024 року у справі №756/10981/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу.
Таким чином, ОСОБА_1 , є винною особою у спричиненні пошкоджень застрахованого транспортного засобу «Nissan X-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).
У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18 та від 25 лютого 2025 року у справі № 712/3111/23.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
18.09.2024 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування вх. №15/04/9/1/1541-24 звернувся ОСОБА_3 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами договору страхування.
23.09.2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі страхового акту №20000 від 20.09.2024 року, виходячи з рахунку ІСзС-0017740 від 10.09.2024 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 234322,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3479 від 23.09.2024 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аркс» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221492374, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , особою, відповідальність якої застрахована.
За полісом ПрАТ «СК «Аркс» взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ліміт відповідальності у ПрАТ «СК «Аркс» за шкоду заподіяну майну згідно полісу становить 160000,00 грн.
ПрАТ «СК «Аркс» відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» у межах ліміту.
Представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивачем не було проведено у встановленому законом порядку оцінки вартості матеріального збитку, яка є значно завищеною, а рахунок містить в собі позиції, що не відносяться до пошкоджень, отриманих в результаті дій відповідача, тому позовні вимоги є недоведеними.
Разом з цим, відповідачем не надано інший розрахунок розміру шкоди, як і доказів, які б спростовували дослідження та визначення пошкоджень транспортного засобу «Nissan X-Тrail», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідачем та її представником під час розгляду справи не було заявлено клопотань про призначення відповідної експертизи.
Відповідач не оспорювала дій ПрАТ «СК «Аркс» щодо нарахування та виплати позивачу страхового відшкодування, зокрема з підстав незгоди з його розміром.
ПрАТ «СК «Аркс» не брало участі в розгляді справи, заяв про залучення даної страхової компанії до участі у справі від сторін не поступало, оскільки право страхувальника на оскарження рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), передбачене пунктом 36.7 статті 36 Закону №1961-IV не обмежує його право на оспорення (заперечення) обґрунтованості такого рішення у будь-якому судовому спорі за вимогами про відшкодування такої шкоди ним, у тому числі за вимогою страховика потерпілого про її відшкодування в порядку суброгації.
При цьому, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок станції технічного обслуговування ,який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу. Належним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Також слід зазначити, що в матеріалах поліції зазначаються тільки загальні зовніші (орієнтовні) пошкодження, а не чіткий і повний перелік всіх пошкоджень транспортних засобів, які потрапили в ДТП, зокрема прихованих дефектів, які можуть бути виявлені виключно під час огляду та в процесі ремонту.
Таким чином, представником відповідача не доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, оскільки останній не спростував наданих позивачем доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування та його розрахунку, і не навів підстави звільнення його від доказування відповідних обставин, які, з метою їх з`ясування судом в цій справі, потребували спеціальних знань експерта (спеціаліста).
Враховуючи вищезазначене, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, ОСОБА_1 для повного відшкодування завданої шкоди, зобов`язана сплатити позивачу 74322,05 грн., які різницю між фактичним розміром шкоди, виплаченим ТДВ «СК «Віді-Страхування» в сумі 234322,05 грн. та лімітом, передбаченим полісом №221492374 в сумі 160000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст.ст. 993, 1194 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» грошові кошти в порядку суброгації в розмірі 74322 грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»; місце знаходження: 08131, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 60А; код ЄДРПОУ 35429675.
Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя:
Судове рішення № 141495674, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 278/4613/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: