Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 681/1459/26
Провадження № 2/681/1378/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
16 листопада 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в склад головуючої судді Горгулько Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
28.09.2025 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №5513158 від 05.05.2025 в сумі 54900,79 грн, 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог вказано, що 05.05.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №5513158 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 10000 грн.
09.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до Договору №5513158 від 05.05.2025, згідно з яким для відповідача було додатково надано 7000 грн кредиту.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумах 10000 грн та 7000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та процентах за користування кредитом у вказаному вище розмірі.
30.04.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 01-30/04/2026, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило для ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу, до Товариства перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5513158 від 05.05.2025 на загальну суму 54900,79 грн, з яких 16499,49 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 38401,30 грн сума заборгованості за процентами.
Ухвалою суду від 14.10.2026 у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу надіслано позивачем 25.09.2025.
ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою місця проживання судом надіслано копію ухвали про відкриття провадження, конверт з вкладенням повернутий на адресу суду з довідкою відділення Укрпошти від 31.10.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак за положеннями п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК відправлення вважається врученим. Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5513158 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 10000 грн, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «627764».
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 10000 грн, строк кредиту 360 днів.
Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.2.5 договору).
Розділом 5 кредитного договору передбачено, що товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором, а споживач в свою чергу зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.
Так, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , а 09.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5513158 від 05.05.2025, згідно з яким для відповідача було додатково надано 7000 грн кредиту.
Даними листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-261015/57016-БТ від 20.10.2026, який надійшов на адресу суду на виконання ухвали суду від 14.10.2025, підтверджено факт зарахування на рахунок № НОМЕР_2 коштів в сумі 10000 грн 05.05.2025 та 7000 грн 09.05.2025.
Проте відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідачем не спростовано обставини щодо факту укладення ним зі сторони позичальника Договору №5513158 від 05.05.2025, факту належності йому платіжної картки №5168745611139806 та факту отримання ним в межах вказаного договору кредитних коштів від ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна», що підтверджено даними довідок і які суд вважає достатнім письмовим доказом виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань за Договором №5513158 від 05.05.2025 щодо надання для ОСОБА_1 10000 грн та 7000 грн кредиту.
30.04.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 01-30/04/2026, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило для ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу, до Товариства перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5513158 від 05.05.2025 на загальну суму 54900,79 грн, з яких 16499,49 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 38401,30 грн сума заборгованості за процентами.
За положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи положення Договору №5513158 від 05.05.2025 та положення договору факторингу № 01-30/04/2026 від 30.04.2026, дані витягу з Реєстру боржників (витяг) до Договору факторингу № 01-30/04/2026 від 30.04.2026 правомірність нарахування позивачем заборгованості по кредиту, процентах, розмір яких позичальником не спростовано, суд погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості суми кредиту 16499,49 грн, процентів в сумі 38401,30 грн, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір факторингу №01-30/04/2026 від 30.04.2026, укладений між ТОВ «ФК «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінтраст капітал», в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором №5513158 від 05.05.2025 про надання споживчого кредиту з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 54900,79 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) роз`яснив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Відповідач клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач разом з позовною заявою надав Договір про надання правової допомоги №10.12.2024 від 10.12.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №2076477від 22.12.2025, рахунок на оплату, відповідно до якого вартість наданих адвокатом Столітнім М.М. послуг становить 10000 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог.
Отже, на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 10000 грн.
Також, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280,352, 354, 355 ЦПК України суд, -
у х в а л и в:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 5513158 про надання споживчого кредиту від 05.05.2025 в сумі 54900 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот) 79 коп., з яких 16499,49 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 38401,30 грн сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Загородня, 15, оф.118/2, м. Київ, поштовий індекс 03150;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А.Горгулько
Судове рішення № 141494817, Полонський районний суд Хмельницької області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 681/1459/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: