Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/5605/26
Провадження № 2/466/3746/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
секретаря судового засідання Комарницької В.-М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
23.06.2026 позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року в розмірі 72500,20 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20.11.2024 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №P24.106.77908, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язалась одержати кредит і повернути його разом з процентими платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №12/85.
Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року становить 72500,20 грн, а саме:
заборгованість за тілом кредиту 28086,86 грн;
заборгованість за відсотками 44413,34 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
10.08.2026 року на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Також зазначив, що позивачкм пропущено строк позовної давності, а тому позов задоволенню не підлягає.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, що в порядку ст. 223 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.11.2024 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №P24.106.77908, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язалась одержати кредит і повернути його разом з процентими платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Згідно п.1.1. вказаного кредитного догвору, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 35000грн, включаючи витрати на страховий платіж, а Позичальник зобов?язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) і комісіями згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок.
Відповідно до п. 1.3 за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15.0000% річних від залишкової суми кредиту.
Згідно п. 1.4 за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі: 2.5500 % від початкової суми кредиту.
Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №12/85.
Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року становить 72500,20 грн, а саме:
заборгованість за тілом кредиту 28086,86 грн;
заборгованість за відсотками 44413,34 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за вказаним вище кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У ст. 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №P24.106.77908, відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит, а Відповідач зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього Договору.
Кредитний договір № P24.106.77908 було укладено у письмовій формі відповідно до вимог чинного законодавства. Кожен аркуш договору та додатки до нього містять власноручний підпис відповідача, що свідчить про її ознайомлення з умовами договору, добровільне прийняття цих умов та належне оформлення правовідносин між сторонами.
Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.
26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу №12/85.
Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року.
Крім, того в матеріалах справи наявні витяг з реєстру боржників, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року становить 72500,20 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 28086,86 грн; заборгованість за відсотками 44413,34 грн.
Щодо посилання преєставника відповідача на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Вказана норма застосовується щодо нарахування компенсації за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штраф, пеня), а не процентів за користування кредитом.
При цьому, позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) та інших платежів. Предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитними коштами.
Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору, а тому доводи представника відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.
Що стосується аргументів преєставника відповідача щодо спливу строку позовної давності суд доходить наступного висновку.
Відповідно до статтей 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 20.11.2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Також, згідно графіку щомісячних внесків за кредитним договором зазначено що договір укладається на 60 місяців.
02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі КМУ) з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється КМУ.
Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України встановлено безперервно з 12.03.2020 року по 30.06.2023.
Крім цього, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено, не скасовано та який діє дотепер.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, починаючи з березня 2020 року, строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 строк позовної давності продовжено на строк дії в Україні воєнного стану, який триває на даний час.
Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).
Близькі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 та від 26.09.2022 у справі № 372/3235/20.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України було виключено (закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування).
Оскільки кінцевим строком повернення кредиту є 20.11.2019, позовна давність за вимогами позивача закінчилась 20.11.2022 року, тобто вона не сплила до моменту запровадження карантину на території України (12.03.2020), а з даним позовом позивач звернувся до суду 08.06.2026 року, тому на переконання суду, за обставинами даної справи слід застосувати положення пунктів 12 та 19 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України, встановивши, що строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.
Враховуючи викладене вище правові норми, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, тому клопотання відповідача про застосування наслідків спливу такого строку до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, доводи є достовірними, обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №1305, детальний опис наданих послуг до акту №1305 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8000 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який представник міг би витратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг та конкретними обставинами справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд
у х в а л и в:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним догвором №P24.106.77908 від 20.11.2014 року у розмірі 72500,20 грн (сімдесят дві тисячі п`ятсот гривень 20 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О. І. Баєва
Судове рішення № 141494592, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 466/5605/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: