Єдиний державний реєстр судових рішень 465/7431/26
2/465/5445/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
10.11.2026 року м.Львів
Франківський районнийсуд м.Львовав складі головуючого судді Рудакова Д.І.,розглянувши успрощеному позовномупровадженні без виклику сторін в м.Львові позовну заяву ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», про стягнення заробітньої плати та зобов`язати відповідача провести розрахунок та сплатити компенсацію за невиплачену заробітну плату,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, про стягнення заробітньої плати та зобов`язати відповідача провести розрахунок та сплатити компенсацію за невиплачену заробітну плату.
Позовну заяву мотивує тим, що Наказом Міністерства інфраструктури України від 22 червня 2021 року № 27-ос з 23 червня 2021 року мене, ОСОБА_1 , було призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», код ЄДРПОУ 21536845 (далі - УДП «Укрінтеравтосервіс»/підприємство Відповідач).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 січня 2024 № 56-р (пункт 1), передано єдиний майновий комплекс Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" із сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури до сфери управління Фонду державного майна у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.
Наказом Фонду державного майна України від 29 квітня 2026 року № 816 мене було звільнено з посади виконувача обов`язків генерального директора УДП «Укрінтеравтосервіс» 29 квітня 2026 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
За період роботи з 01 січня 2026 року по 29 квітня 2026 року на Підприємстві мені було нараховано заробітну плату та належні при звільненні виплати та згідно наявної у мене інформації, розмір належних до виплати коштів (за вирахуванням податків і зборів) становить 677 962,67 грн, сума утримань - 162 400,01 грн, а підлягаюча виплаті на руки 515 562,66 грн.(п`ятсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 66 копійок).
Однак Відповідач в порушення вимог трудового законодавства розрахунок зі мною в день звільнення не провів та заборгованість із виплати заробітної плати та інших належних виплат станом на день подання цього позову не погасив.
20 липня 2026 року мною на офіційну електронну адресу УДП «Укрінтеравтосервіс»: uias@uaservice.com.ua було скеровано заяву в електронному вигляді про надання мені довідки про розмір нарахованої та виплаченої мені заробітної плати (по місяцях) за період з 01 січня 2026 по 29 квітня 2026 року включно. Відповідь прохалося надати мені на мою електронну пошту.
Оскільки розрахунок при звільненні зі мною станом на дату подання цього позову не проведений, Відповідач зобов`язаний виплатити мені середній заробіток за кожен день затримки.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає стягненню у розмірі: 3 327,21 грн. ? 64 дні = 212 941,44 грн (двісті дванадцять тисяч дев`ятсот сорок одна гривня 44 копійки).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 08.09.2026 року було подано відзив на позовну заяву, в якому частково визнає наявність заборгованості із виплати заробітної плати, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості та розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Зазаначає наступне, що позивач у позовній заяві вказує, що станом на день звільнення йому нібито належало до виплати 515 562,66 грн.
Водночас наведений позивачем розмір заборгованості не відповідає фактичним даним бухгалтерського обліку підприємства.
Згідно з актуальною довідкою УДП «Укрінтеравтосервіс» про заборгованість перед ОСОБА_1 , позивач працював на підприємстві з 23.06.2021 по 29.04.2026 на посаді виконуючого обов`язки генерального директора.
За період з 01.01.2026 по 29.04.2026 загальна сума нарахованого доходу становила 677 962,67 грн.При цьому, за січень 2026 року до виплати було нараховано 68 264,25 грн., які були фактично виплачені.
Таким чином, загальна заборгованість із заробітної плати станом на 29.04.2026, тобто на дату звільнення позивача, становила 447 298,41 грн., а не 515 562,66 грн.
Також, позивачу у травні 2026 року було виплачено 15000,00грн. (за лютий 2026р.), зокрема:
платіжна інструкція № 31143573 від 06.05.2026 в сумі 5000,00грн.;
платіжна інструкція № 33819958 від 18.05.2026 в сумі 5000,00грн.;
платіжна інструкція № 36230302 від 28.05.2026 в сумі 5000,00грн.
У зв`язку із цим станом на 01.09.2026 фактична заборгованість УДП«Укрінтеравтосервіс» перед позивачем становить 432 298,41 грн.
Таким чином, відповідач визнає заборгованість лише у розмірі, який підтверджується актуальними бухгалтерськими даними, а саме 432 298,41 грн., з урахуванням здійсненої після звільнення часткової виплати.
Відповідно, вимога про стягнення 515 562,66 грн. підлягає відхиленню в частині 83 264,25 грн., а саме: 515 562,66 - 68 264,25 - 15 000,00 = 432 298,41 грн.
06 листопада 2026 року відповідач подав додаткові пояснення по даній справі, в яких повідомив, що 23 жовтня 2026 року УДП «Укрінтеравтосервіс» добровільно здійснило частковий розрахунок з Позивачем ОСОБА_1 , перерахувавши на його банківський рахунок заборгованість із заробітної плати за березень 2026 року у сумі 72 960,00 грн. (згідно з платіжною відомістю АБ «Південний» № 272 від 22.10.2026 р., проведеною банком 23.10.2026 р.).
Одночасно з виплатою вказаної суми Відповідачем 23.10.2026 р. повністю перераховано до бюджету всі належні податки та збори.
З урахуванням проведеної виплати, залишок основної заборгованості із заробітної плати перед Позивачем на даний час становить: 432 298,41грн. - 72 960,00грн. = 359 338,41грн.
Таким чином, у частині вимоги про стягнення основної заборгованості із заробітної плати Відповідач визнає позовні вимоги у сумі 359 338,41 грн..
Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Тому суд вважає, що слід згідност.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положеньст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що Наказом Міністерства інфраструктури України від 22 червня 2021 року № 27-ос з 23 червня 2021 року мене, ОСОБА_1 , було призначено на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 січня 2024 № 56-р (пункт 1), передано єдиний майновий комплекс Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" із сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури до сфери управління Фонду державного майна у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію.
Наказом Фонду державного майна України від 29 квітня 2026 року № 816 мене було звільнено з посади виконувача обов`язків генерального директора УДП «Укрінтеравтосервіс» 29 квітня 2026 року за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно достатті 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1ст. 75 КЗпП України,ст. 6 Закону України «Про відпустки`щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Частиною 1статті 24 Закону України "Про відпустки" визначено, зокрема, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі в розмірі 359 338,41 грн відповідачем на користь позивача станом на час розгляду справи в суді не виплачена, а тому підлягає примусовому стягненню.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 212 941,44 грн., суд зазначає таке.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановленостаттею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Середній заробіток застаттею 117 КЗпП Україниза своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП Українитреба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує запровадженню тимчасової адміністрації банку.
Таким чином, виходячи з вказаних норм закону, виплата належних позивачу сум мала бути здійснена відповідачем саме в день його звільнення.
Враховуючи послідовні дії Відповідача щодо добровільного погашення боргу у міру надходження коштів (у травні 2026 р. - 15 000 грн., у жовтні 2026 р. - 72 960 грн.), заявлений Позивачем розмір середнього заробітку (212 941,44 грн.) є співмірним і підлягає задоволенню.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями23,141,247,258-259,264-265,354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
позов ОСОБА_1 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», про стягнення заробітньої плати та зобов`язати відповідача провести розрахунок та сплатити компенсацію за невиплачену заробітну плату задоволити частково.
Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 359 338 (триста п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять вісім) гривень 41 копійку.
Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 212 941 (двісті дванадцять тисяч дев`ятсот сорок одну) гривеню, 44 коп..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», код ЄДРПОУ:21536845, адреса: пр. Воскресенський, буд. 22, кв. 50, м. Київ, 02125.
Суддя Д.І.Рудаков
Судове рішення № 141494522, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 465/7431/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: