Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 323/3251/20
Пр. 1-кп/336/250/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080310000777 від 04.09.2020, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Оріхів Запорізької області, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працевлаштованого на посаді налагоджувальника машин і автоматичних ліній ТОВ «Завод полімерних виробів «ФАРУТТІ», адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , інваліда ІІІ групи з дитинства, раніше не судимого, -
за ознаками скоєння кримінальних правопорушень (проступку та злочинів), передбачених ч.1 ст.263, ч.1,2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України;
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , діючи незаконно, в порушення вимог ст.25, 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, діючи умисно, у невстановлені час, місці та у невстановленої особи, незаконно придбав порошкоподібну психотропну речовину для збуту, після чого зберігав її за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 .
В подальшому 08.10.2020, приблизно о 09-20 годині, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут особливо небезпечної психотропної речовини, знаходячись за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , незаконно збув ОСОБА_7 за отримані від останнього грошові кошти в сумі 300 гривень порошкоподібну кристалічну речовину, яка згідно з даними висновку експерта N7-2984 від 22.10.2020 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), маса якої склала 0,0602 г (в перерахунку на основу).
Відповідно до таблиці N2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України N188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» - PVP, масою 0,0602 г не є великим розміром (1 епізод).
Крім цього, ОСОБА_3 , діючи незаконно, в порушення вимог ст.25,26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, діючи умисно, повторно, у невстановлені час, місці та у невстановленої особи, незаконно придбав порошкоподібну психотропну речовину для збуту, після чого зберігав її за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 .
В подальшому 03.11.2020, приблизно об 11-10 годині, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут особливо небезпечної психотропної речовини, знаходячись за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , діючи повторно, незаконно збув ОСОБА_7 за отримані від останнього грошові кошти в сумі 500,00 гривень порошкоподібну кристалічну речовину, яка згідно з даними висновку експерта N7-3244 від 04.11.2020 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), маса якої склала 0,0594 г (в перерахунку на основу).
Відповідно до таблиці N2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України N188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» - PVP, масою 0,0594 г не є великим розміром (2 епізод).
Також, ОСОБА_3 , діючи незаконно, в порушення вимог ст.25,26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, діючи умисно, у невстановлені час, місці та у невстановленої особи, діючи повторно, незаконно придбав порошкоподібну психотропну речовину для збуту, після чого зберігав її за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 .
В подальшому 03.11.2020, в період часу з 13-28 години до 16-40 годин, працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області за місцем мешкання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , виявлено 18 згортків, обмотаних чорним скотчем, всередині яких знаходились паперові згортки із порошкоподібною речовиною, які згідно з даними висновку експерта N7-3336 від 26.11.2020 є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), маса якої склала 0,3929 г (в перерахунку на основу), що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров?я України N188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» не є великим розміром, які ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав з метою збуту (3 епізод).
Крім цього, у невстановлені час та місці, ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, діючи в порушення вимог статей 25, 26 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», діючи умисно, у невизначений спосіб, придбав рослинну речовину сіро-зеленого кольору, яка відповідно до даних висновку експерта N16-180 від 19.11.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом (на час події), обіг якого заборонено, а на час розгляду даного провадження, - наркотичним засобом, обіг якого обмежено, канабісом, масою 6,457 г, 0,248 г, 0,166 г, 1,193 г. Вказану рослинну речовину сіро-зеленого кольору ОСОБА_3 сховав в будівлі за місцем мешкання по АДРЕСА_1 та незаконно зберігав до моменту виявлення працівниками поліції.
Так, 03.11.2020, в період часу із 13-28 години до 16-40 годин, працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області по вул. Шевченка, б.74 в м. Оріхів Запорізької області за місцем мешкання ОСОБА_3 проведено обшук, в ході якого в будівлі виявлено рослину речовину сіро-зеленого кольору, яка відповідно до даних висновку експерта N16-180 від 19.11.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом (на час події), обіг якого заборонено, а на час розгляду даного провадження, - наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, масою 6,457 г, 0,248 г, 0,166 г, 1,193 г, які ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Відповідно до таблиці N1, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров?я України N188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» - канабіс, масою 8,064 г не є великим розміром (4 епізод).
Також, у невстановлені час та місці, ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, діючи в порушення вимог статей 25, 26 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», діючи умисно, шляхом зриву, придбав верхівки з листям та верхніми частинами стебел сіро-зеленого кольору та у невизначений спосіб рослинну речовину сіро-зеленого кольору, які відповідно до даних висновку експерта N16-180 від 19.11.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом (на час події), обіг якого заборонено, а на час розгляду даного провадження, - наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину склала: 628,136 г, 3,077 г, 0,716 г, 1,014 г, 0,442 г, 0,381 г, 0,659 г, 0,624 г, 0,635 г, 0,626 г, 0,612 г, 0,608 г, 0,584 г, 0,581 г, 0,558 г, 0,538 г, 0,525г, 0,499 г, 6,457 г, 0,828 г, 0,071 г, 0,248 г, 0,166 г, тобто, загальною вагою 648,585 г.
Зазначені верхівки з листям та верхніми частинами стебел сіро-зеленого кольору та рослинну речовину сіро-зеленого кольору ОСОБА_3 сховав в будівлі на господарчому дворі по АДРЕСА_3 та незаконно зберігав до моменту виявлення працівниками поліції.
Так, 03.11.2020, в період часу із 16-51 години до 17-44 години, працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке перебувало у користуванні ОСОБА_3 , в ході якого у господарчій будівлі виявлені верхівки з листям та верхніми частинами стебел сіро-зеленого кольору та рослинна речовина сіро-зеленого кольору, які відповідно до даних висновку експерта N16-180 від 19.11.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом (на час події), обіг якого заборонено, а на час розгляду даного провадження, - наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину склала: 628,136 г, 3,077 г, 0,716 г, 1,014 г, 0,442 г, 0,381 г, 0,659 г, 0,624 г, 0,635 г, 0,626 г, 0,612 г, 0,608 г, 0,584 г, 0,581 г, 0,558 г, 0,538 г, 0,525 г, 0,499 г, 6,457г, 0,828 г, 0,071 г, 0,248 г, 0,166 г, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров?я України N188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є великим розміром, які ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту (5 епізод).
Крім цього, за невстановлених обставин ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання вибухового пристрою, за що передбачена законом кримінальна відповідальність, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав уніфікований підривач дистанційної дії УЗРГМ - 67-76 УЗЧП (386-75-76). Після цього ОСОБА_3 приніс незаконно придбаний вибуховий пристрій до місця свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де в подальшому його незаконно зберігав.
Так, 03.11.2020, в період часу із 13-28 години до 16-40 години, працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області по вул. Шевченко, б.74 в м. Оріхів Запорізької області проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 , в ході якого в будинку виявлено та вилучено предмет, який згідно з даними висновку експертизи N12-70/60454 від 12.11.2020 є бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ промислового виробництва, самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву, придатний для здійснення вибуху (6 епізод).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (як проступку, так і злочинів) беззаперечно визнав, надав покази, які повністю відповідають фактичним обставинам, що викладені в обвинувальному акті та визнаються судом доведеними, підтвердивши їх, зокрема, дату, час, місце й спосіб скоєння.
Так, обвинувачений показав суду, що за обставин, викладених в обвинувальному акті, дійсно працівниками поліції проведені обшуки, під час яких у нього виявлено та вилучено, зокрема, за місцем проживання по АДРЕСА_1 , психотропні засоби (PVP), а також наркотичний засіб «канабіс». ОСОБА_3 згідно з його показами на час події кримінальних правопорушень вживав «солі», іноді - «маріхуану», але віддавав пріоритет «солям». За вказаною адресою мешкав з батьком, який відношення до подій правопорушень не має.
Обвинувачений наголосив, що визнає збут психотропних засобів, але наголошує, що він не був системним, оскільки він саме на прохання ОСОБА_8 декілька разів (не спростовуючи вказані в обвинувальному акті дати подій) поділився з ним, за що закупний залишав йому грошові кошти. При цьому, ОСОБА_9 на час події правопорушень проводив у ОСОБА_3 певні ремонтні роботи. Дійсно, ті кошти, які виявлені під час обшуку, були залишені ОСОБА_10 . Точної суми, яку ОСОБА_9 передав ОСОБА_3 , він не пам?ятає, одного разу орієнтовно 200,00 гривень, вдруге - не більше ніж 500,00 гривень, але розміру грошових коштів, вказаному в обвинувальному акті, не спростовує.
Щодо обставин придбання психотропних засобів ОСОБА_3 пояснив, що самостійно задля придбання солі («міксів») їздив безпосередньо до м.Запоріжжя, після чого зберігав у себе вдома. Придбання здійснював за власні кошти, приблизно по 5 г, чого йому вистачало на два тижні. ОСОБА_3 вживав «солі» у спосіб паління через фольгу, а ОСОБА_9 , наскільки йому відомо, - внутрішньовенно. До вживання цього психотропного засобу ОСОБА_3 залучив його знайомий ОСОБА_11 . Він з початком воєнного стану проходив військову службу, на даний час чув, що він помер.
Щодо другого епізода контрольної закупки, ОСОБА_3 надав більш докладні свідчення. Так, в день закупки ОСОБА_9 прямував до своєї дружини, яка перебувала у слідчому ізоляторі. ОСОБА_3 також передав продукти для неї. За переданий психотропний засіб у розмірі, достатньому для разового вживання, ОСОБА_9 залишив ОСОБА_3 грошові кошти, які обвинувачений не рахував, тому точної суми назвати не може.
Ті психотропні засоби, які виявлені під час обшуку, ОСОБА_3 пакував самостійно, оскільки іноді вживав за місцем проживання, іноді на пасіці. Частину він віддав співробітникам поліції самостійно, один пакетик був в автівці, що перебувала на території домоволодіння. Клопотань про визнання доказів недопустимими немає, кваліфікації дій не спростовує, перелік вилученого визнає, наскільки пам?ятає, було вилучено приблизно 18 пакунків.
Щодо «маріхуани», виявленої по АДРЕСА_3 , він показав, що її садив не він, проте ОСОБА_3 підвісив одну з рослин сушитись в хаті, перелік вилученого не спростовує, розмір також. Зауважує, що то була «дичка».
Стосовно епізоду злочину, кваліфікованого за ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_3 показав, що підривач, який був виявлений під час обшуку, дійсно зберігався в чохлі для вудочок. На рибалку він їздив щотижня, цей чохол брав із собою, як ОСОБА_3 показав на запитання прокурорки. Щодо обставин його придбання обвинувачений показав, що свій день народження у вересні 2020 року він був на рибалці із знайомим ОСОБА_12 , який грався цим підривачем та запропонував його подарувати. З того часу він зберігався у обвинуваченого вдома, він навіть й забув про нього. При цьому, ОСОБА_3 підтвердив свої пояснення, надані під час виявлення підривача (під час здійснення обшуку) за місцем проживання ОСОБА_3 у спальні біля ліжка.
У скоєному ОСОБА_3 щиро розкаюється, пояснивши, зробив для себе висновки, шкодує про вчинене, з часу вчинення кримінальних правопорушень багато чого в його житті змінилось. Так, він протягом тривалого часу не вживає заборонені речовини, оскільки критично ставиться до скоєного, негативно оцінюючи свої дії. Обвинувачений мешкає із дружиною, яка є інвалідом ІІ групи, сам він є інвалідом ІІІ групи з дитинства. У нього на утриманні знаходиться літня матір, яка також потребує постійної допомоги. Дохід обвинуваченого є єдиним джерелом коштів для його родини. Разом із дружиною ОСОБА_3 виховує дитину дружини, крім того, на підставі заяви, спільно поданої із ОСОБА_13 , запис про нього як батька дитини внесений до актового запису про народження дитини. Обвинувачений засвідчив, що наразі має намір забути цей епізод свого життя, оскільки веде зовсім інший спосіб життя, чим і пояснив зміну своєї первісної позиції щодо невизнання провини у вчиненні кримінальних правопорушень, обвинувачення у скоєнні яких йому пред?явлено. При цьому, ОСОБА_3 наголошено, що те коло спілкування, яке він мав на час подій правопорушень, наразі не має, із знайомими та друзями того часу спілкування не підтримує.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
Судом визначено порядок дослідження доказів у даному провадження з урахуванням остаточної позиції обвинуваченого з приводу беззаперечного визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку та злочинів. Так, судом досліджено визначений обсяг доказів, а саме, надані стороною обвинувачення письмові докази із відеозаписами, зокрема, щодо проведених слідчих дій, експертних досліджень, дозволу на проведення НСРД, постанови щодо речових доказів, докази розміру понесених процесуальних витрат, матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, крім того, складену на виконання ухвали суду досудову доповідь. Також здійснено допит обвинуваченого.
Зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд під час розгляду провадження всебічно сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, захищати законні інтереси, передбачені КПК України, відповідно, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права.
Розгляд провадження у зв?язку із зміною порядку дослідження доказів в останньому судовому засіданні здійснювався із застосуванням норми ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження. Так, судом не досліджувався весь наявний обсяг доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений, якому роз`яснено зміст наведеної вище норми, подав до суду відповідну письмову заяву про застосування ч.3 ст.349 КПК України.
Судом встановлено, що відомості про вчинення кримінального правопорушення, первісно кваліфікованого за ч.1 ст.307 КК України, внесено до ЄРДР на підставі листа оперативного відділу ДУ «Оріхівська виправна колонія (№88)». Зазначене стало підставою для постановлення ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 10.09.2020, якою за клопотанням слідчого надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_3 , який проживає у АДРЕСА_1 .
Згідно з даними протокола огляду, складеного старшим слідчим ОСОБА_14 08.10.2020, в присутності понятих, а також ОСОБА_7 , біля буд. 129 по вул. Травневій у м.Оріхові проведено огляд вказаної особи, складено опис речей, які він мав при собі. В подальшому, в цей же день, як підтверджено протоколом огляду, складеним старшим слідчим ОСОБА_14 08.10.2020, в присутності понятих, а також ОСОБА_7 , за цією ж адресою ОСОБА_7 видано дві грошові купюри, номіналом 200 та 100 гривень відповідно, ХЕ 9044088 та УГ5032877. Слідча дія завершена о 09-03 годині. В цей же день з 09-30 до 09-40 години старшим слідчим ОСОБА_14 08.10.2020, в присутності понятих, а також ОСОБА_7 , складено протокол огляду, під час слідчої дії ОСОБА_7 видано працівникам поліції три паперових згортки із порошкоподібною речовиною бірюзового кольору, який він придбав за видані йому грошові кошти у ОСОБА_15 час збуту даної речовини встановлений з урахуванням часу складання останніх двох протоколів. Даний згорток оглянуто та вилучено. Контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки за місцем проживання ОСОБА_3 здійснений відповідно до постанови прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_16 від 24.09.2020, а також доручення прокурора від 24.09.2020, що досліджені судом.
Вилучені згортки стали предметом дослідження під час проведення судово-хімічної експертизи наркотичних засобів, що підтверджено висновком експерта №7-2984 від 22.10.2020. Так, за результатами експертизи виснувано, що у наданих об?єктах дослідження виявлено особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою 0,0602 г в перерахунку на основу. Результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки також зафіксовано протоколом, складеним 08.10.2020 старшим слідчим ОСОБА_14 , в період часу з 13-50 до 14-25 години та протоколом про результати аудіо-, відео контролю за особою, датованим 13.10.2020 (на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді). При цьому, під час негласної розшукової дії застосовувались технічні засоби фіксації. Долучений компакт-диск досліджений судом, підтверджує викладені вище обставини закупки, здійсненої ОСОБА_7 у ОСОБА_3 у дворі житлового будинку за місцем проживання обвинуваченого.
Також згідно з даними протокола огляду, складеного старшим слідчим ОСОБА_14 03.11.2020, в присутності понятих, ОСОБА_7 , судом визнається підтвердженим, що у буд. 129 по вул. Травневій у м.Оріхові проведено огляд вказаної особи, складено опис речей, які він мав при собі. В подальшому, в цей же день, як підтверджено протоколом огляду, складеним у м.Оріхів старшим слідчим ОСОБА_14 03.11.2020, в присутності понятих, а також ОСОБА_7 , за цією ж адресою, ОСОБА_7 , видано грошові купюри, номіналом 50 гривень (6 купюр) та 200 гривень (1 купюра), всього - 500,00 гривень: а саме, купюри СТ7753528, ГЗ1435421, ФЗ2470904, СУ3294308, СС8178139, ТВ4600311, та ХБ8596167 відповідно. Слідча дія завершена об 11-05 годині. В цей же день з 11-15 до 11-22 години старшим слідчим ОСОБА_14 , в присутності понятих, а також ОСОБА_7 , складено протокол огляду, під час слідчої дії ОСОБА_7 видано працівникам поліції паперовий згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору, який він придбав за видані йому грошові кошти у ОСОБА_17 згорток оглянуто та вилучено. Орієнтовний час збуту зазначеної речовини за цим епізодом злочину встановлений з урахуванням часу складання останніх двох протоколів. Контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки за місцем проживання ОСОБА_3 здійснений відповідно до постанови прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_16 від 19.10.2020, а також доручення прокурора від 19.10.2020, що досліджені судом.
Вилучений згорток став предметом дослідження під час проведення судово-хімічної експертизи наркотичних засобів, що підтверджено висновком експерта №7-3244 від 04.11.2020. Так, за результатами експертизи виснувано, що у наданому об?єкті дослідження виявлено особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою 0,05940 г в перерахунку на основу. Результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки також зафіксовано протоколом, складеним 04.11.2020 старшим слідчим ОСОБА_14 , в період часу з 10-30 до 10-40 години та протоколом про результати аудіо-, відео контролю за особою, датованим 06.11.2020 (на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді). При цьому, під час негласної розшукової дії застосовувались технічні засоби фіксації. Долучений компакт-диск досліджений судом, підтверджує викладені вище обставини контрольної закупки, здійсненої ОСОБА_7 у ОСОБА_3 за місцем проживання обвинуваченого.
Під час затримання ОСОБА_3 , як встановлено на підставі протокола затримання від 03.11.2020, складеного старшим слідчим ОСОБА_14 , за участі захисника, понятих та спеціаліста, у ОСОБА_3 вилучено мобільний телефон «Xiaomi Redmi 7A» з двома сім-картками. Зауважень протокол не містить, що підтверджено й дослідженим відеозаписом. Під час затримання обвинувачений зауважив, що періодично їздив до м.Запоріжжя, придбавав там солі для власного споживання, якими поділився із знайомим, за що він залишив йому грошові кошти.
Також судом досліджено протокол огляду предмета, - вилученого під час затримання мобільного телефону «Xiaomi Redmi 7A», датований 20.11.2020, що складений старшим слідчим ОСОБА_14 . Даною слідчою дією зафіксовано imei телефону, номери сім-карток, зокрема, вихідний дзвінок контакту « ОСОБА_18 » 03.11.2020 о 09-50 годині. При цьому, мобільний телефон із сім-карткою із вказаним номером, на який здійснено дзвінок з телефону ОСОБА_3 був зафіксований під час вищенаведених оглядів ОСОБА_7 перед видачею йому грошових коштів для проведення контрольних закупок.
03.11.2020 за місцем мешкання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 02.11.2020, за участі ОСОБА_3 , його захисниці, понятих та спеціаліста. При цьому, у протоколі вказано дату проведення слідчої дії із помилкою у місяці, разом з цим, дата проведення обшуку відповідає даті затримання, а також даті іншого обшуку, проведеного по вул. Шевченка, буд.72 у м.Оріхів одразу після завершення першого, тому визнається судом доведеною. Сторона захисту клопотань про визнання даного доказу недопустимим, як і інших доказів, під час судового розгляду не заявляла.
Так, з протокола та диску, відтвореного судом, встановлено, що під час слідчої дії ОСОБА_3 добровільно видав пластикове помаранчеве яйце із-під «кіндерсюрпризу», в якому знаходяться 2 згортки паперові, обмотані чорним скотчем. При розпакуванні в даному згортку виявлено 3 паперові згортка, а в іншому- 4 згортка із кристалічною речовиною білого кольору. Також ОСОБА_3 видав грошові кошти: купюру номіналом 100 гривень АБ 6363052; 200 гривень - ХБ 8596167; а також купюри номіналом 50 гривень: ТВ 4600311; СУ 3294308; СТ 7753528; Ф3 2470904; ГЗ 1435421; СС 8178139; УБ 0730984. Всі ці грошові купюри були видані ОСОБА_7 співробітника поліції для контрольної закупки 03.11.2020.
Дані кошти та згортки виявлені в кімнаті, котра знаходиться праворуч по коридору при вході в будинок. В цій ж кімнаті на розкладному дивані виявлено пластикове яйце з-під «кіндерасюрпризу», в якому знаходились паперові згорткі, обмотані чорним скотчем, із 4-ма паперовими згортками із кристалічною речовиною. Також на дивані виявлено футляр для окулярів із паперовим згортком із кристалічною речовиною та згорток, обмотаний чорним скотчем із іншими паперовими згортками із кристалічною речовиною. Крім цього, в даній кімнаті на тумбі в шухляді у фіскальному чеку знайдено спресовану в клубок рослину речовину. В іншій кімнаті (зі слів ОСОБА_3 де він проживає), на столі виявлений фрагмент паперу, на якому наявна кристалічна речовина. У прихожій кімнаті в серванті виявлена та в подальшому вилучена коробка для сірників із рослинною подрібненою речовиною та згорток, обмотаній чорнім скотчем, із 2-ма паперовими згортками із кристалічною речовиною. Крім цього, в серванті виявлено паперовий згорток із подрібненою рослинною речовиною.
В кімнаті ліворуч зі спальнею в шафі виявлено блістер із назвою «Галоперідол», в якому знаходиться 7 таблеток. В приміщенні гаражу виявлено зіп-пакети із рослинною речовиною.
Так, під час проведення обшуку вилучено ???паперові згортки із кристалічною речовиною, вказані вище, у загальній кількості 18 од. у двох пластикових яйцях із-під «кіндерсюрпризу»; паперовий згорток із кристалічною речовиною виявлений в кімнаті ОСОБА_3 ; грошові кошти, видані ОСОБА_3 в сумі 650 гривень; сірниковий коробок, два паперові згортки, зіп-пакет із рослинною речовиною; блістер «Галоперідол» із 7 таблетками; грошові кошти в сумі 1 500 гривень та два долари (купюри номіналом 200 гривень - 6 од., купюри номіналом 50 гривень - 2 од., купюра номіналом 200 гривень старого зразка -1 од., два долари - 2 од.); ноутбук «Lenovo Ideapad» 80mj, S/N MP12E4 SX. Зазначені вилучені речі та предмети упаковано та опечатано, що підтверджено відеозаписом, дослідженим судом.
Крім цього, в спальній кімнаті ОСОБА_3 виявлено та в подальшому вилучено предмет, схожий на запал від УЗРГМ із маркуванням на вказаній із зовнішній сторони 67-76-УЗРГМ УЗЧП. На внутрішній стороні мається маркування 386-75-76. Даний предмет упаковано до паперової коробки. Зауваження, висловлені адвокатом під час обшуку, стосувались виключно вилучення ноутбуку.
Суд звертає увагу, як встановлено при відтворенні долученого до протокола відеозапису, що під час обшуку за місцем проживання по АДРЕСА_1 на запитання слідчого пояснив, що має пенсійну картку та грошові кошти, належні йому, зокрема, залишені в будинку, в присутності ОСОБА_3 , знайомим за придбання солей, а також заборонені речовини, які він зберігає для власного споживання, що узгоджується з показами обвинуваченого.
На території домоволодіння розташовувався автомобіль, з якого обвинувачений й дістав першу пластикову ємкість від кіндер-сюрприза, поклавши на підвіконня у будинку, в якому зберігались два згортка, обмотані чорним скотчем, в яких містились інші пакунки з паперу із вмістом сипучої речовини білого кольору, вказані вище. Після чого ОСОБА_3 пояснив, що більше заборонених у обігу речовин не має, хоча вони були виявлені та вилучені, як зазначено вище. Грошові кошти біля ліжка, як пояснив ОСОБА_3 , залишив знайомий на ім?я ОСОБА_19 , який поклав ці кошти за психотропний засіб, яким він з ним «поділився» у сумі 500,00 гривень, в тому же місці розташовувались власні кошти обвинуваченого. Всі учасники слідчої дії були присутні під час виявлення грошових коштів, як видно з дослідженого судом відеозапису, а також виявлення та вилучення інших предметів. Крім того, з відеозапису видно, що на ліжку виявлено чорний гаманець, зовні схожий на шкіряний, із грошовими коштами, платіжними картками, паспортом у виді id-картки на ім?я ОСОБА_20 , документами ОСОБА_3 на транспортний засіб, посвідчення водія та пенсійне посвідчення.
В іншій кімнаті виявлено чохол для вудочок, в якому і знаходився підривач. ОСОБА_3 під час повторного відтворення відеозапису обшуку (під час допиту) підтвердив, що дійсно був обізнаний із його місцем знаходження, а також показав, що йому передав його знайомий ОСОБА_11 : «як дали, так і лежали, я, навіть за нього забувся».
За даними протокола обшуку, проведеного по вул. Шевченка, буд.72 у м.Оріхів, на підставі ухвали слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 02.11.2020, за участі тотожних учасників у порівнянні із попередньою слідчою дією, працівниками поліції виявлено та вилучено за вказаною адресою: маріхуану, яку, як повідомив ОСОБА_3 він підвісив сушитись, що узгоджується із показами обвинуваченого під час розгляду справи. Також віднайдено та вилучено фрагменти рослин зі стеблами, гілками та листям, під стелею, упаковані до двох полімерних мішків. У шафі у кімнаті виявлено та вилучено пачку із-під цигарок, в якій знаходиться 5 полімерних згортків та 1 з фольги, в яких наявна подрібнена рослинна речовина. В цій же кімнаті виявлено та вилучено паперову ємність, в якій знаходились 12 зіп-пакетів із рослинною речовиною, 2 згортки паперові, 2 з фольги із рослинною речовиною. Під час обшуку за аданою адресою: ОСОБА_3 пояснив, зокрема, що повісив рослину «маріхуани», маючи доступ до будинку, яку було виявлено та вилучено.
Вилучені речовини та вироби стали предметом декількох експертних досліджень. Так, за результатами проведення судово-хімічної експертизи №16-180 від 19.11.2020 верхівки з листям та верхніми частинами стебел сіро-зеленого кольору, відділені від гілок рослин масою 1 177 г, та рослинні речовини сіро-зеленого кольору в двох прозорих безбарвних полімерних пакетах, шістнадцяти прозорих безбарвних полімерних пакетах з застібкою «Zip lock», чотирьох паперових згортках, трьох згортках з фольги сріблястого кольору та коробку з-під сірників, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - КАНАБІСом, маса якого в перерахунку на висушену речовину слала 628,136 г, 3,077 г, 0,716 г, 1,014 г, 0,442 г, 0,381 г, 0,659 г, 0,624 г, 0,635 г, 0,626 г, 0,612 г, 0,608 г, 0,584 г, 0,581 г, 0,558 г, 0,538 г, 0,525 г, 0,499 г, 6,457 г, 0,828 г, 0,071 г, 0,248 г, 0,166 г, 0,435 г, 1,508 г, 0,737 г, 1,193 г. Центральні стебла масою 476 г (які відділені від гілок рослин загальною масою 1 177 г), є стеблами рослини коноплі, що до наркотичних засобів, враховуючи їх вміст, не відносяться.
Крім того, за результатами проведення судової комплексної хіміко-вибухово-технічної експертизи №12-70/6-454 від 12.11.2020, встановлено, що вилучений під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 предмет, схожий на запал УЗРГМ є бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, проте є самостійним вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху), містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС, масою 0,1 г, азид свинцю, масою 0,2 г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г. Даний підривач придатний для здійснення вибуху. Так під час проведення експертизи проведено експериментальний вибух, залишки підривача після експертизи передані на зберігання.
Також судом досліджено висновок експерта за результатами проведення судово-хімічної експертизи №7-3336 від 26.11.2020, згідно з яким у наданих на дослідження порошках білого кольору (18 паперових згортків) у двох полімерних ємностях помаранчевого та жовтого кольорів, загальною масою 0,59509 г, виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, маса якої склала 0,3929 г в перерахунку на основу. Також в одному паперовому згортку із ліпкою стрічкою бежевого кольору виявлено кристалічну речовину білого кольору, масою 0,03834 г, - що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон та сильнодіючий лікарський засіб дифенгідрамін, маси яких 0,0141 г та 0,0201 г відповідно. У наданих на дослідження таблетках виявлено галоперидол, наркотичних й психотропних засобів, речовин, або їх аналогів, прекурсорів не виявлено. На марлевих тампонах, якими зроблено змиви з долонь ОСОБА_3 також заборонених речовин не виявлено.
Суд звертає увагу на тому, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті використано термін «особа підозрюється». Надаючи оцінку цьому терміну замість нормативно передбаченого формулювання «обвинувачується», суд виходить з усталеної судової практики, зокрема, щодо оцінки змісту обвинувального акту, - відображенням якої є правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року (справа № 5-328кс16). У даній справі суд вважає правильним висновок касаційного суду про те, що відсутність вказівки в обвинувальному акті щодо особи на його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило судам нижчих інстанцій ухвалити законні та обґрунтовані рішення, й таким, що є підставою для їх скасування. В даному випадку суд наголошує, що ОСОБА_3 під час судового розгляду на запитання суду пояснив, що обвинувачення є йому зрозумілим. Враховуючи зміст обвинувального акта, судом не встановлено, що стороною обвинувачення порушено принцип конкретності сформульованого обвинувачення з урахуванням помилкового зазначення про підозру ОСОБА_3 в учиненні кримінальних правопорушень. З урахуванням дотримання в обвинувальному акті інших вимог ст.291 КПК України, враховуючи, що наведені у ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кожного кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, - конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, які вважав доведеними прокурор, і обвинувачення ОСОБА_3 не викликає сумнівів.
Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, вислухавши покази обвинуваченого, встановивши фактичні обставини подій за кожним епізодом кримінальних правопорушень, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень (проступку та злочинів) при вище викладених обставинах повністю доведена, та кваліфікує його дії таким чином:
1) Щодо психотропної речовини, збут якої здійснено ОСОБА_3 08.10.2020, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини - за ч.2 ст.307 КК України.
При цьому, за даним епізодом правопорущення, як і за наступним (другим епізодом), при формулюванні обвинувачення, що визнається судом доведеним, суд уточнює, що придбання психотропного засобу здійснено у невстановлений час. Докази чіткого часу придбання стороною обвинувачення суду не представлені для дослідження.
2) Щодо психотропної речовини, збут якої здійснено ОСОБА_3 03.11.2020, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинені повторно, тобто, за ч.2 ст.307 КК України.
3) Щодо психотропної речовини, вилученої у ОСОБА_3 під час обшуку за місцем його проживання 03.11.2020, - як незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчинені повторно, тобто, за ч.2 ст.307 КК України.
При цьому, дії ОСОБА_3 за даним епізодом злочину кваліфіковані стороною обвинувачення й як збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинений повторно, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
4) Щодо наркотичного засобу - канабісу, виявленого та вилученого 03.11.2020 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , суд зауважує на невстановленому способі придбання даного наркотичного засобу, про що зазначає при формулюванні обвинувачення, яке визнається судом доведеним, та кваліфікує дії обвинуваченого за даним епізодом як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто, за ч.1 ст.309 КК України.
5) Щодо канабісу, виявленого та вилученого 03.11.2020, в період часу із 16-51 години до 17-44 години, під час другого обшуку, беручи до уваги спосіб зберігання наркотичного засобу на час обшуку - для його висушення, суд визнає доведеним, що його придбання здійснено ОСОБА_3 саме шляхом його зриву. При цьому, спосіб придбання подрібненої наркотичної речовини в даному випадку не визнається судом доведеним. Дії ОСОБА_3 за даним епізодом суд кваліфікує як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене у великих розмірах, тобто за ч.2 ст.309 КК України.
6) Щодо підривача, виявленого 03.11.2020 під час проведення обшуку, а саме в період часу із 13-28 години до 16-40 години, - як незаконне придбання та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, тобто, за ч.1 ст.263 КК України.
При цьому, суд враховує, що основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.263 КК України, є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства.
Предметом злочину є, зокрема, вибухові пристрої. Об?єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом вчинення альтернативних діянь, зокрема, придбання та зберігання. В будь-якому разі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Так, наявність дозволу на зберігання підривача матеріалами справи не підтверджена.
Суд зауважує, що частина 2 ст. 178 ЦК України встановлює, що види об?єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об?єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об?єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об?єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом. Таким законом щодо зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв є КК України, що визначає предмети, за дії щодо яких передбачена кримінальна відповідальність, а також перелік заборонених діянь. В такий спосіб визначено правовий режим цих предметів, як таких, що вилучені з цивільного обороту або ж перебування яких у цивільному обороті можливе за спеціальним дозволом.
При цьому, незаконне придбання вибухового пристрою це умисні дії, пов?язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Під незаконним зберіганням вибухових пристроїв розуміють умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному особою місці.
Суб?єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України характеризується умисною формою вини.
Стосовно злочинів, передбачених ст.307, 309 КК України, суд виходить з того, що основний безпосередній об?єкт даних кримінально караних діянь - установлений з метою захисту здоров?я населення порядок обігу наркотичних засобів або психотропних речовин.
Предметом даних кримінальних правопорушень можуть бути як наркотичні засоби, так і психотропні речовини,. Щодо наркотичного засобу «канабіс» є важливим, що це можуть бути цілі та різного ступеня подрібнення будь-які частини рослини родини коноплі або їх суміш (за винятком, власне, дозрілого насіння) незалежно від того, піддавались вони екстракції, деструкції, гниттю чи враженню пліснявою.
Суд також враховує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (надалі - Закон), наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі - Перелік) - згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин, включені до таблиць I-IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами України. Перелік та зміни до нього затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу і публікуються в офіційних друкованих виданнях.
Також, відповідно до ст. 12-13 Закону на території України обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці I Переліку, допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 цього Закону. Обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону. На території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.
Разом з цим, згідно з вимогами ст.25-27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовині прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 затверджено Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відповідно до списку N1 таблиці N2 якого «Канабіс» є наркотичним засобом, речовиною, обіг якої обмежено. Враховуючи список № 2 таблицю 1, до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, віднесено PVP.
Відповідно до Таблиці №1 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 р. за №512/4733, невеликим є розмір канабісу (цілі або різного ступеня подрібнення будь-які частини рослини роду коноплі або їх суміш (за винятком власне дозрілого насіння) незалежно від того, піддавались вони екстракції, деструкції, гниттю чи враженню пліснявою) до 5 г. Великим вважається розмір від 500 до 2500 г. Згідно з Таблицею №2, невеликим вважається розмір PVP до 1,5 г.
Щодо об?єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України, до неї відносяться, зокрема, придбання, зберігання й незаконний збут, серед іншого, психотропних речовин.
Про незаконне придбання може свідчити їх купівля, обмін на інші товари або речі, отримання як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. При цьому, придбання може бути як оплатним, так і безоплатним.
Про незаконне зберігання, в свою чергу, свідчать будь-які умисні дії, пов?язані з фактичним незаконним перебуванням, зокрема, психотропних речовин у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). При цьому, відповідальність за незаконне зберігання цих засобів або речовин настає незалежно від тривалості.
Під незаконним збутом потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів всупереч вимогам законодавства (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика тощо). Такий збут передбачає відчуження цих засобів або речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як власним майном на свій розсуд.
Суб?єктивна сторона злочину, передбаченого ст.307 КК України, характеризується прямим умислом і метою збуту, зокрема, при придбанні й зберіганні психотропних засобів. Про умисел на збут таких засобів може свідчити, зокрема, відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, спосіб розфасування.
Щодо об?єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого як ч.1, так і ч.2 ст.309 КК України, - вона є аналогічною об?єктивній стороні діяння, передбаченого ст. 307 КК України. Відмінність полягає у тому, що ст. 309 не передбачає збуту і мети збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Злочини, передбачені статтями 307, 309, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у цих статтях дій.
За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Разом з цим, дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22, провадження №51-4235 км 22).
Так, діяння, передбачене ч.1 ст.309 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до кримінальних проступків, ч.2 ст.309 КК України до нетяжких злочинів, ч.1 ст.263 ч.2 ст.307 КК України до тяжких злочинів.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття. За усталеною правозастосовною практикою щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що щире каяття повинно мати не формальний характер, оскільки воно характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину. Це ставлення виявляється в тому, що винний визнає свою вину, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к, пр.51-2607 км 18).
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 у справі № 383/1269/22, пр. 51-667 км 24, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Таке усвідомлено-критичне ставлення до вчиненого визнається судом доведеним під час судового розгляду, що також знайшло свій прояв у зміні позиції обвинуваченого на абсолютне визнання провини, у наданні відповідних показів, готовності виявляти законослухняну поведінку та посилити самоконтроль за подальшим способом життя.
Крім того, згідно з приписами ч.2 ст.66-2 КК України при призначенні покарання за ч.2 ст.307 КК України суд визнає пом`якшуючою вину ОСОБА_3 обставиною відсутність корисливого мотиву в його діях (з урахуванням незначного розміру грошових коштів, а також того, що корисливий мотив не покладений в основу звинувачення, як видно з обвинувального акта), крім того, - відсутність систематичності збуту та невеликий розмір психотропного засобу, зберігання та збут якого здійснені.
Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Суд, призначаючи покарання, враховує вік й відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має малолітню дитину на утриманні, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового розгляду є також абсолютно задовільною, що враховується судом.
Судом здійснено перевірку даних з ЄДРСР щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. Так, в даному провадження обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, інші провадження, де він перебуває в статусі обвинуваченого, відсутні, тобто, судимості не має, ані за вчинення злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, ані в інших сферах суспільних відносин. Також він вважається таким, що не притягувався й до адміністративної відповідальності.
За даними характеристики за підписом голови ОСББ «К-304» від 13.02.2024, ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 з травня 2023 року з майбутньою дружиною та її донькою. За час проживання проявив себе виключно з позитивного боку, є працьовитим, товариським, ввічливим, у побуті доброзичливий та чуйний. У нього міцна сім?я, він займається вихованням дитини, утримує сім?ю, бере активну участь у громадському житті житлового кварталу. Зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки як у сім?ї, так і в спілкування з сусідами. Бере участь в громадських зборах, необхідних роботах, що проводяться на території житлового кварталу. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений, навпаки, дружелюбний, за можливості, надає допомогу.
Згідно з даними довідки ТОВ «Завод полімерних виробів «Фарутті», розташованому у м. Дніпро (повна адреса відображена у довідці) від 01.10.2025 №01/10/25 за підписом директора ОСОБА_21 , ОСОБА_3 дійсно працює у вказаному товаристві на посаді ливарника пластмас з 09.01.2024 по час видачі довідки.
Згідно з даними характеристики ОСОБА_3 ТОВ «Завод полімерних виробів «Фарутті», розташованому у м.Дніпро (повна адреса відображена у довідці) за підписом директора ОСОБА_21 , долученої в останньому судовому засіданні, обвинувачений працює в ТОВ « Завод Полімерних Виробів « ФАРУТТІ» з 09.01.2024 на посаді ливарник пластмас. За час роботи він зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний і кваліфікований працівник.
Працівник має професійно-технічну освіту, не зовсім за фахом, але набув високі професійні якості як ливарник, володіє необхідними знаннями та навичками для виконання своїх посадових обов?язків. Стриманий, врівноважений, самокритичний. Він завжди готовий до навчання та підвищення кваліфікації.
Тому з 01.07.2026 працює налагоджувальником машин і автоматичних ліній, тобто, отримав підвищення, що позитивно оцінюється судом.
ОСОБА_3 є ініціативним та творчим працівником. Він завжди бере на себе додаткові обов?язки і встигає виконати їх якісно та в строк. Працівник легко знаходить спільну мову з колегами. Він є активним членом колективу і завжди готовий допомогти іншим, користується повагою в колективі. ОСОБА_3 дисциплінований і пунктуальний. Він завжди приходить на роботу вчасно і виконує свої обов?язки якісно.
Таким чином, суд дійшов висновку про виключно позитивну виробничу характеристику обвинуваченого та його прагнення до професійного розвитку.
Сторона захисту наполягала на відношенні даного підприємства до об?єктів оборонної промисловості та його важливому значенні з урахуванням воєнного стану, що діє на території України.
Для перевірки тверджень сторони захисту судом здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долучений до матеріалів справи, за кодом ЄДРПОУ 39864747 вказаного товариства, з відповіді на який встановлено, що до видів економічної діяльності зазначеної юридичної особи відносяться: 27.40 Виробництво електричного освітлювального устатковання; 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.11 Рекламні агентства; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у. (основний); 22.22 Виробництво тари з пластмас; 24.53 Лиття легких кольорових металів; 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 28.96 Виробництво машин і устатковання для виготовлення пластмас і гуми;27.90 Виробництво іншого електричного устатковання.
При цьому, відповідно до п.25, 29 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборонні закупівлі» роботи оборонного призначення: фундаментальні наукові, прикладні дослідження та експериментальні розробки для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони; науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи або їх окремі етапи із розроблення, виробництва, використання, підтримки, вилучення товарів оборонного призначення та спеціальної техніки, розроблення спеціальних технологій, матеріалів та стандартів; будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення; створення нових та модернізація, ремонт, реконструкція, розширення та переобладнання існуючих виробничих потужностей для виготовлення товарів оборонного призначення; роботи, необхідні для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
Товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. Тобто, перелік такої продукції є досить широким.
Враховуючи наведене, дані з веб-сторінки вказаної юридичної особи (https://vrd-dnipro.com/aboutus), беручи до уваги доводи сторони захисту, за відсутності достовірних доказів щодо відношення даного підприємства саме до державного оборонно-промислового комплексу, суд враховує відомості щодо працевлаштування ОСОБА_3 під час розгляду справи виключно в контексті його безперевної роботи на даному підприємстві, позитивної характеристики та може констатувати професійний розвиток.
Судом встановлено, що згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №9919/25/6/В від 24.01.2025, що проведено КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» Дніпровської міської ради, - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає по АДРЕСА_2 , - у пацієнтки наявне помірне обмеження функцій хребта та пересування, наявна металоконструкція, встановлена 25.07.2024, у зв?язку із основним захворюванням; встановлено ІІІ групи інвалідності на 1 рік з 24.01.2025. Суд наголошує, що сторона захисту не заявляла клопотань про закриття судового розгляду задля дослідження медичних документів, долучених до провадження.
ОСОБА_23 в період з 23.06.2025 по 21.07.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні, як видно з виписки КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, страждає на інтенсивний больовий синдром навіть після операційного втручання, планується видалення титанової конструкції. Також стаціонарне лікування проводилось з 22.07.2024 по 12.08.2024, з 16.09.2024 по 07.10.2024, з 26.11.2024 по 13.01.2025, як видно з дослідженої судом виписки. Згідно з засвідченою копією висновку №565 від 16.09.2025 КПН «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» №5 ОСОБА_22 рекомендовано соціальні послуги догляду вдома. Згідно з заявою ОСОБА_3 від 18.03.2025 він отримував ліки для ОСОБА_22 (копія наявна у справі). З 19.02.2025 ОСОБА_22 має право на отримання пенсії по інвалідності (пенсійне посвідчення у копії №3465604307).
Також до справи долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №259/26/149/В від 28.01.2026 відносно ОСОБА_22 , що проведено КНП «Дніпровський обласний клінічний центр діагностики та лікування» Дніпропетровської обласної ради. Так, згідно з рішенням у ОСОБА_22 констатовані стійкі порушення функції нервової системи, виражений ступінь обмеження життєдіяльності, а саме до пересування та трудової діяльності, встановлена інвалідність ІІ групи на 2 роки, враховуючи наявні діагнози. Так, з 28.01.2026 особі встановлено інвалідність ІІ групи, дата оцінювання 01.02.2028.
Судом досліджено й рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дата прийняття рішення 24.01.2025 особи, долучені стороною захисту, відносно якої проведено оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_22 , згідно з яких вказаній особі констатовано помірний ступінь обмеження здатності до самообслуговування та до пересування, а також до трудової діяльності. У рекомендаціях зазначено про необхідність забезпечення палицями як допоміжного засобу реабілітації. Відмічено її потребу у отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров?я, в реконструктивній хірургії, санаторно-курортному лікуванні.
Стороною обвинувачення, а саме прокурором Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_24 18.02.2026 долучено до справи відповідь на його запит щодо ОСОБА_22 . Згідно з відповіддю КНП «Дніповський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ДМР від 05.02.2026, відповідно до інформації із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_22 , вона має порушення здатності до пересування та самообслуговування. Встановлення ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_22 здійснювалось 28.01.2026 відповідною експертною командою для подальшого направлення до територіального центру соціального обслуговування. Лікарські засоби пацієнтці не видаються, виписується відповідні рецепти. Інформація щодо того, чи визнавався ОСОБА_3 відповідальною особою, доглядачем або піклувальником ОСОБА_22 , відсутня.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.06.2026, виданого повторно, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, за свідченнями обвинуваченого, запис про нього як батька здійснений за спільною заявою із дружиною ОСОБА_26 (після укладення шлюбу - ОСОБА_13 ), за їх взаємною згодою. Вони мешкають однією родиною, він опікується дитиною, дружиною, яка потребує і подальшого оперативного втручання, тобто, перебуває у нього на утриманні. Таким чином ОСОБА_3 має міцні соціальні зв?язки. Перебування інших осіб на утриманні у обвинуваченого наявними доказами не підтверджено.
За даними копії довідки до акта огляду МСЕК АД №029492 від 28.09.2005, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, безстроково. Статус обвинуваченого як внутрішньо переміщеної особи підтверджений засвідченою копією довідки №1204-5002755610 від 11.05.2023, дослідженої судом.
Судом досліджено досудову доповідь, скеровану Новокодацьким районним відділом у Дніпропетовській області Філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області 22.01.2024, відповідно до якої оцінку проведено 12.01.2024. Крім того, орган пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, середню ймовірність повторного вчинення правопорушень, - виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб. У разі якщо суд ухвалить рішення про застосування ст.75 КК України, доцільно визначити, крім обов?язкових обов?язків, додатковий обов?язок згідно з п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Відповідно, під час призначення покарання судом береться до уваги вчинення обвинуваченим декількох (шести) епізодів кримінального правопорушення, один з яких відноситься до проступків, спосіб вчинення злочину, умисна форма вини, поряд з відсутністю тяжких наслідків.
Суд зважує на посткримінальну поведінку обвинуваченого, який повністю визнав свою провину у вчиненні вказаних кримінально караних діянь, надавши чіткі та послідовні покази, сприяв здійсненню судовому розгляду справи, розуміючи, що більшість свідків з об?єктивних підстав не зможуть надати свідчення (зокрема, з його слів щодо свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_8 ). Зазначене свідчить про те, що він зробив належні висновки для себе та бажає стати на шлях виправлення.
Згідно з ч.1,2 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень статті 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
Таким чином, суд встановив підстави для призначення основного покарання за ч.2 ст.307 КК України саме із застосуванням приписів ст.69 КК України, оскільки встановлені судом обставини істотно знижують ступінь тяжкості вказаних діянь.
Відповідно до ч.4 ст.374 КПК України якщо обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.
Так, за вчинення кримінального проступку та злочину, відповідно передбачених ч.1,2 ст.309 КК України вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (за ч.1 ст. 309 КК України) та у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень (за ч.2 ст.309 КК України.
Відповідно до приписів ч.2,3 ст.285 КПК України особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Суд наголошує, що первісно обвинуваченим не визнавалась провина у вчиненні кримінальних правопорушень, тому судовий розгляд здійснювався відповідно до повного порядку дослідження доказів - до зміни позиції обвинуваченого в передостанньому судовому засіданні. Стороною захисту не подавалось клопотань про закриття кримінального провадження в цій частині, із відповідним правом захист обізнаний. Крім того, суд міг впевнитись в позиції обвинуваченого тільки за результатами проведення його допиту, який відбувся в останньому судовому засіданні, тому відповідне рішення ухвалюється саме у вироку суду.
Суд враховує правові висновки, здійснені Об?єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 18.05.2026 у справі №214/43/19, пр. 51-1650кмо21. Так, щодо тлумачення «звільнення від покарання», як виснувано у постанові: «У разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими статтею 65 КК, і одночасно звільняє її від цього покарання. У разі спливу строків давності на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд у разі залишення в силі вироку в частині засудження, має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції». Крім того, у даній постанові зазначено, що «сторона захисту самостійно визначає власну стратегію захисту та оцінює, чи заподіяли дії суду шкоду її правам і інтересам (стаття 26 КПК). У цій справі ні засуджена, ні її захисник не порушували питання про неналежне роз`яснення їм права на звільнення від кримінальної відповідальності. Захист свідомо обрав шлях спростування обвинувачення по суті і дотримувався цієї позиції у тому числі під час касаційного розгляду. Оскільки сторона захисту не оскаржує вирок з цих підстав, цей довід прокурора не дає підстав для скасування або зміни оскаржених рішень».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №752/943/21, пр.51-2359км22, звернуто увагу на тому, що імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності покладено на суд, а не на підозрюваного, обвинуваченого чи захист, які мають право заявити відповідне клопотання.
Згідно з постановою Верховного Суду від 30.06.2026 у справі №163/1570/21, пр. 51-572км23, у разі вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, суд зобов`язаний з`ясувати наявність згоди особи на таке звільнення. За відсутності такої згоди суд, за умови доведеності винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може застосувати інший правовий механізм - звільнення від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК.
Відповідно, на переконання суду, з урахуванням позиції сторони захисту, суд дійшов висновку, що розгляд питання про застосування положень ст.49, ч.5 ст.75 КК України у даній справі на стадії ухвалення вироку не заподіює шкоди правам та інтересам ОСОБА_3 .
Визначені у ст.49 КК України строки давності за своїм змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним. Ч.5 ст.74 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. Ч.1 ст.49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Так, згідно з п.2,3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини. Тотожні положення п.2,3 ч.1 ст.49 КК України щодо строку давності мала редакція ст.49 КК України на час вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.309 КК України.
Враховуючи дати подій даних кримінальних правопорушень, що є триваючими злочинами, виявлені 03.11.2020, на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2,3 ч.1 ст.49 КК України судом встановлено підстави для звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку) ч.1 ст.309 КК України та вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Щодо подій кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, ч.2 ст.307 КК України, встановивши винуватість ОСОБА_3 у їх вчиненні, визнаючи доведеними щодо першого злочину наявність однієї пом?якшуючої обставини, щодо другого з зазначених двох таких обставин, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого, вищенаведені чинники, відповідно, суд визнає доведеним й наявність підстав для застосування ч.1 ст.69 КК України при призначенні покарання за ч.2 ст.307 КК України. Так, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк 3 роки, а за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, визначивши основне покарання нижче від найнижчої межі, ніж передбачено в санкції частини статті, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Щодо питання призначення додаткового покарання за ч.2 ст.307 КК України суд виходить з такого.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 28.05.2026 у справі №161/1641/25, пр 51-806 км 26, - «корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями потрібно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди. Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 686/11385/21 (провадження № 51- 6471 км 23). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Натомість, зі змісту обвинувального акта, особі не ставилося у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК, з корисливого мотиву, що виключає застосування конфіскації майна як додаткового покарання. Така позиція колегії суддів узгоджується з усталеною судовою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка знайшла своє відображення, до прикладу, в постановах від 12 січня 2026 року (справа № 643/12184/20, провадження № 51-2233 км 25), від 30 квітня 2026 року (справа № 712/1218/24, провадження № 51-3700 км 25)».
Відповідно, враховуючи обставини даної справи, наведені вище висновки суд не встановив підстав для призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
За змістом ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Тому, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання (за ч.1 ст.263 КК України) більш суворим (ч.2 ст.307 КК України), суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строк 5 (п?ять) років, без конфіскації майна.
Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 1-872/11, пр. 51-2933км18, у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ст. 70 КК остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.
В питанні призначення покарання обвинуваченому суд виходить з того, що застосування статті 75 КК України полягає у наданні засудженій особі можливості протягом іспитового строку підтвердити можливість її виправлення і інтеграції у суспільство без відбування призначеного покарання.
В даному випадку власне тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, кількість вилученої та збутої психотропної речовини, придбання й зберігання придатного до вибуху вибухового пристрою, на переконання суду, не можуть слугувати єдиною підставою для призначення обвинуваченому реального покарання.
Так, на переконання суду, з урахуванням змісту досудової доповіді, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому необхідно звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк згідно зі ст.75 КК України тривалістю три роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а також, додатково - обов?язок згідно з п.2 ч.3 ст.76 КК України. Зазначене покарання відповідатиме відповідно до висновків суду за результатами розгляду цієї справи тяжкості вчиненого і особі ОСОБА_3 та сприятиме його виправленню і попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy» (№2) (Заява №10249/03) від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК України).
Відповідно, визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою ОСОБА_3 , адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, окрім іншого, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, арешт у даному провадженні, як видно з даних з ЄДРСР, як захід забезпечення, накладений ухвалами Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 323/2760/20, пр. 1-кс/323/708/20 від 05.11.2020 та у справі №323/2760/20, пр.1-кс/323/709/20 від 05.11.2020. Задля подальшого вирішення долі речових доказів та виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації судом встановлено, що необхідність в подальшому збереженні даного арешту відсутні, тому ухвалює рішення про його скасування.
Щодо запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого та затримання як тимчасового запобіжного заходу, суд враховує, що згідно з протоколом затримання, складеним старшим слідчим ОСОБА_14 , ОСОБА_3 затримано 03.11.2020. Згідно з ухвалою слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 06.11.2020 у справі №323/2760/20, пр.1-кс/323/711/20, обвинувачений мав утримуватись під вартою з 03.11.2020 до 02.12.2020 (вебпосилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92718954, дата набрання законної сили 12.11.2020). Також судом визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 43 940,00 гривень із покладенням на підозрюваного визначених обов`язків у разі внесення застави строком до 01.01.2021. Строк дії обов`язків не продовжувався.
Так, ОСОБА_28 (батьком підозрюваного) внесено заставу у визначеній судом сумі, що підтверджено за даними обліково-статистичної картки на особу в програмі документообігу суду, супровідним листом до обвинувального акта, а також зі слів ОСОБА_3 .
Відповідно, на виконання ч.11 ст.182, ст.374 КПК України поверненню ОСОБА_28 підлягає застава, внесена ним 06.11.2020 за ОСОБА_3 згідно з вказаною вище ухвалою у сумі 43 940,00 гривень. Оскільки положення процесуального законодавства для розгляду цього питання дотримані, підстав для залишення в силі запобіжного заходу у вигляді застави судом не встановлено.
Згідно з приписами ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Враховуючи наведене, строк затримання та попереднього ув?язнення ОСОБА_3 з 03.11.2020 по 06.11.2020 слід зарахувати в строк призначеного покарання, оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.
Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів. За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки проведення по справі експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, документально підтверджені процесуальні витрати, які складаються з витрат на проведення судових експертиз, мають бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.
Так, витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підтверджені наявними довідками про витрати, а саме, за проведення судових експертиз: висновок №7-2984 від 22.10.2020 - 653,80 гривень; висновок №7-3244 від 04.11.2020 - 653,80 гривень, висновок №16-180 від 19.11.2020 - 1 634,50 гривень; висновок 12-70/6-454 від 12.11.2020 - 1 634,50 гривень; висновок 7-3336 від 26.11.2020 -1 634,50 гривень, всього 6 211,10 гривень.
Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України.
Так, ч.1 ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1,2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави
Тому, грошові кошти, вилучені у ОСОБА_3 під час обшуку, підлягають спеціальній конфіскації, а саме, примусовому безоплатному вилученню у власність держави.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. 2-3, 7, 17, 55-56, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 127-128, 131, 349, 367-371, 373-374, 376, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред?явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред?явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 гривень (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).
На підставі ч. 5 ст. 74, п.3 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України, та призначити йому наступне покарання:
- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років, без конфіскації майна.
У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину, а також виконає обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України:
- періодично з`являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на ОСОБА_3 обов?язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До строку відбуття покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк затримання та перебування ОСОБА_3 під вартою у період з 03.11.2020 по 06.11.2020 з розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 , у вигляді застави.
Повернути ОСОБА_28 , РНОКПП не відомий, заставу, зараховану 06.11.2020 за ОСОБА_3 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області згідно з ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області у справі № 323/2760/20, пр.1-кс/323/711/20 від 06.11.2020 у сумі 43 940,00 гривень (сорок три тисячі дев`ятсот сорок гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП судом не встановлено, на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 6 211,10 гривень (шість тисяч двісті одинадцять гривень 10 копійок).
Скасувати арешт майна, накладений відповідно до ухвал слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області у справі №323/2760/20 (пр. 1-кс/323/708/20 та 1-кс/323/709/20) від 05.11.2020, а саме:
- зняти арешт з майна, яке вилучено під час обшуку 03.11.2020 за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Шевченка, 74: однієї купюри номіналом 100,00 гривень серії АБ 6363052, однієї купюри номіналом 200,00 гривень серії ХБ 8596167, семи купюр номіналом по 50,00 гривень кожна з номерами ТВ 4600311, СУ 3294308, СТ 7753528, ФЗ 2470904, ГЗ 1435421, СС 8178139, УБ0 0730984; грошових коштів у сумі 1 500,00 гривень купюрами номіналом по 200,00 гривень у кількості 6 од., номіналом по 50,00 гривень у кількості 2 од., номіналом 200,00 гривень старого зразка у кількості 1 од., номіналом 2 долари США у кількості 1 од., які були поміщені у пакет № 4285301; ноутбук «Lenovo Ideapad» 80mj, S/N MP12E4 SX; предмета, схожого на запал типу УЗРГМ із маркуванням 67-76-УЗРГМ УЗЧП.
- зняти арешт з майна, яке вилучено під час особистого обшуку ОСОБА_3 , проведеного 03.11.2020 під час його затримання в порядку ст. 208 КПК України: мобільного телефону «Xiaomi Redmi 7A», IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картками № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 .
Речові докази психотропну речовину PVP, масою 0,0602 г, а також масою 0,05940 г та 0,3929 г, полімерний пакет №7561787 із рослинними речовинами, верхівками з листям та верхніми частинами (канабісом), масою 652,458 г, залишки (уламки) підривача УЗРГМ та первинне пакування, упаковані в сейф-пакет №3990525, кристалічну речовину із вмістом метадону масою 0,0141 г, сильнодіючим лікарським засобом дифенгідраміном, масою 0,0201 г, блістер із таблетками «Галоперидол», марлеві тампони зі змивами з рук ОСОБА_3 , які передані до камери схову Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.
Речові докази - мобільний телефон "Xiaomi Redmi 7A", IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картками № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , ноутбук «Lenovo Ideapad» 80mj, S/N MP12E4 SX, що передані до камери схову Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, - повернути ОСОБА_3 .
Примусово безоплатно вилучити у власність держави грошові кошти, які передані до камери схову Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області: 1 купюру номіналом 100,00 гривень серії АБ 6363052, 1 купюру номіналом 200,00 гривень серії ХБ 8596167, 7 купюр номіналом по 50,00 гривень кожна з номерами ТВ 4600311, СУ 3294308, СТ 7753528, ФЗ 2470904, ГЗ 1435421, СС 8178139, УБ0 0730984; 6 купюр номіналом по 200,00 гривень (без зазначення серій та номерів), 2 купюри номіналом по 50,00 гривень (без зазначення серій та номерів), 1 купюру номіналом 200,00 гривень старого зразка (без зазначення серії та номеру), 1 купюру номіналом 2 долари США (без зазначення серії та номеру) (з сейф-пакету №4285301).
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.
Роз`яснити, що обвинувачений, захисник мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, присутнім під час проголошення вироку, не пізніше наступного дня після ухвалення - учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141494116, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 323/3251/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: