Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №519/1750/26
Провадження № "Е"2/519/1099/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.11.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Лемця С.П.,
за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом представника ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулася до Південного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 04.03.2025 було укладено кредитний договір (оферти) № 03.03.2025-100003092. Відповідно до договору та квитанції про перерахунок коштів, ОСОБА_1 04.03.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн.
Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 16.09.2026 утворилась заборгованість у розмірі 7360,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 00,00 грн, по відсоткам в розмірі 3160,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 1200,00 грн та неустойки в розмірі 3000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 01.10.2026 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, ухвалено розгляд справи здійснити у порядку спрощеного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно матеріалів справи просить справу розглядати за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.
Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, з заявами та клопотаннями не звертався.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд доходить наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 04.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03.03.2025-100003092, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявки від 04.03.2025, які підписано шляхом застосування цифрового підпису та одноразового ідентифікатора (файл: копія пропозиції е.а.с.7).
Сторони уклали договір на наступних умовах: сума кредиту - 6000 грн, строк на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.
04.03.2025 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6000 грн (файл: копія квитанції е.а.с.1 ).
ОСОБА_1 був ознайомлений з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №03.03.2025-100003092 від 04.03.2025 та підтвердженням кредитного договору, в якому зазначені умови кредитування.
Відповідно до розрахунку про стан заборгованості заборгованість відповідача становить розмір 7360,00 грн, що складається з:
- 00,00 грн (основний борг);
- 3160,00 грн відсотки;
- 1200,00 грн комісія пов`язаної з наданням кредиту;
- 3000,00 грн неустойки (файл: розрахунок заборгованості е.а.с. 1).
Відповідачем були здійсненні заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата за кредитним договором на суму 5000,00грн від 07.07.2025, ну суму 3000.00 грн від 21.07.2025, на суму 1500 грн від 19.09.2025 на суму 900,00 грн від 28.09.2025 разом 10400,00 грн.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.
Доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив тіло кредиту, однак зобов`язання за вказаним договором щодо сплати процентів за користування позикою в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за процентами.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за відсотками за кредитним договором №03.03.2025-100003092 від 04.03.2025 у сумі 3160,00 грн.
Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 1200 грн.
Так, із п. 7 кредитного договору вбачається, що Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20 % від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 1200,00 грн не підлягають задоволенню.
Крім цього, щодо твердження ТОВ «Споживчий центр» про те, що ОСОБА_1 має заборгованість у виді неустойки у розмірі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 3000,00 грн слід відмовити.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитних договорів, суд задовольняє заявлені позовні вимоги частково, стягнувши заборгованість за кредитним договором №03.03.2025-100003092 від 04.03.2025 у сумі 3160,00 грн. Вимоги щодо стягнення заборгованості за комісію та неустойки нараховані позивачем є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині вимог, тобто в розмірі 42,93 % від сплаченої суми судового збору 1142,97 грн та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в розмірі 120 (сто двадцять) грн 18 коп.
Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов представника ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором № 03.03.2025-100003092 від 04.03.2025 у розмірі 3160 (три тисячі сто шістдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 1142,97 (одна тисяча сто сорок два) грн 97 коп. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в розмірі 120 (сто двадцять) грн 18 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ТОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ
Судове рішення № 141493353, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області) було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 519/1750/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: